Рішення

від 08.10.2009 по справі 9/270-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/270-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.10.09           Справа № 9/270-09.

За позовом:  Приватного підприємства «Метал – Сервіс – Я», м. Луганськ

До відповідача: Приватного підприємства фірми «Трансснаб», м. Суми

Про стягнення 190 850 грн. 96 коп.

Та

зустрічним позовом : Приватного підприємства  фірми «Трансснаб»

до Приватного підприємства «Метал-Сервіс-Я» 

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

за участю  представників сторін:

Від позивача –         Холодов С.Е.

Від   відповідача –    Пертенко Н.А.

Суддя Лущик М.С.

При секретарі с/з Сидорук А.І.

Суть спору: Позивач за первісним позовом звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 190 850 грн. 96 коп. за договорами купівлі продажу товару № № 03/09-1, 03/09-02 та додаткових угод до них від 02.01.2008 року.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач не у повному обсязі розрахувався за поставлений металобрухт.

Відповідач за первісним позовом вимоги ПП «Метал-Сервіс-Я» не визнав та подав зустрічний позов про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Свої вимоги за зустрічним позовом обґрунтовував тим, що у квітні 2009 року Державною податковою інспекцією в м.Суми було проведено перевірку ППФ «Трансснаб», за наслідками якої встановлено порушення зазначеним підприємством законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України.  

В акті перевірки Державна податкова інспекція в м.Суми зазначає, що внаслідок укладення між позивачем за зустрічним позовом та ПП «Метал-Сервіс-Я» договору купівлі-продажу товару №03/09-1, договору купівлі-продажу товару №03/09-2 від 03.09.2007 року та додаткових угод до них, відбулось невірне формування валових доходів та валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту, а тому, на думку ДПІ м.Суми, зазначені договори спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються таким, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з ч. 1 ст.203, ч. 2 ст.215, ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

З посиланням на ст. 208 ГК України, позивач за зустрічним позовом просить суд зобов'язати Приватне підприємство «Метал-Сервіс-Я» повернути Приватному підприємству фірмі «Трансснаб», все одержане за нікчемними правочинами – договорами купівлі-продажу товару №03/09-1 та №03/09-02 від 03.09.2007р. та додатковими угодами до них.

Відповідач за зустрічним позовом позовні вимоги щодо застосування наслідків недійсності нікчемного правочину не визнав, подав до суду письмові заперечення на зустрічний позов, просив залишити його без задоволення та задовольнити первісний позов.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали кожен свої позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

3 вересня 2007 року між ППФ «Трансснаб» та ПП «Метал – Сервіс - Я» було укладено договори купівлі-продажу товару № № 03/09-1, 03/09-02 та додаткові угоди до них від 02.01.2008 року.

          У відповідності до зазначених договорів та додаткових угод до них, ПП «Метал – Сервіс - Я»  зобов'язувалось здійснити продаж лому чорних та кольорових металів, а позивач здійснити його прийом та оплату.

ПП «Метал-Сервіс-Я», у відповідності до укладених договорів, у повному обсязі виконало всі взяті на себе зобов'язання по поставці металобрухту, а ППФ «Трансснаб» за поставку металобрухту розрахувався неповністю. Сторони достовірно відобразили вчинені операції у бухгалтерській та податковій звітностях, правомірно віднесли вартість поставок до валового доходу та валових витрат відповідно, своєчасно сплатили податки.

Документами, що підтверджують поставку товару та отримання його позивачем є видаткові накладні, акти про походження брухту чорних металів, приймально-здавальні акти, довіреності на отримання ППФ «Трансснаб» металобрухту від ПП «Метал-Сервіс-Я». Всі ці документи були підписані повноважними представниками підприємств. Наявність цих документів позивачем не спростовується та відображені у реєстрах,їх копії містяться в матеріалах справи та були досліджені судом у засіданні.          Таким чином, право власності за зазначеними договорами перейшло до набувача згідно із умовами передбаченими чинним законодавством України та відповідним договором.

           По зазначеним договорам було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ, належним чином оформлені податкові накладні, що в свою чергу доводить реальність здійснених операцій, які оформлені належним чином складеними первинними документами.

          Сторонами під час розгляду справи була здійснена звірка розрахунків та згідно представленим оборотно - сальдовим відомостям заборгованість ПП фірма «Трансснаб» перед ПП «Метал – Сервіс-Я » складає 190 850 грн 96 коп.

          Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”  підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Тобто, факт проведення суб'єктом підприємницької діяльності господарських операцій, що стосуються виконання ним зобов'язань відповідно до умов договорів, укладених цим суб'єктом з іншими суб'єктами господарювання, повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами.

Суд приходить до висновку про законність позовних вимог позивача за первісним позовом про стягнення заборгованості за договорами купівлі продажу товару №№ 03/09-1, 03/09-02 та додаткових угод до них від 02.01.2008 року у сумі 190 850 грн. 96 коп.

Розглянувши зустрічний позов, суд приходить до висновку про його безпідставність.

Сторони здійснили всі дії, спрямовані на виконання умов договорів купівлі-продажу товару  № 03/09-1, № 03/09-2 від 03.09.2007 року та додаткових угод до них, фактично виконали їх умови, тобто досягли відповідних правових наслідків, що виключає визначення цього договору як нікчемного та спростовує висновки позивача, стосовно того, що вказаний договір не мав реального товарного характеру, а дії сторін не були спрямовані на реальне настання відповідних правових наслідків.

Підставою недійсності правочину згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою–третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме:зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин якщо його недійсність встановлено Законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він буде спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В силу ст. 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як  таке, що  вчинено  з метою,  яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства,  то за наявності  наміру  в  обох  сторін  -  у  разі виконання  зобов'язання  обома  сторонами  -  в  доход  держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням,  а у разі  виконання  зобов'язання  однією  стороною  з  другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї  першій стороні на відшкодування одержаного.  У разі наявності наміру лише у однієї із  сторін  усе  одержане  нею  повинно  бути повернено  другій стороні,  а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного  стягується  за  рішенням  суду  в  доход держави.

У  разі  визнання  недійсним  зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все  одержане за зобов'язанням,  а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Отже, застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України, на яку посилається ПП «Трансснаб», є правовим наслідком визнання недійсним відповідного господарського зобов'язання у судовому порядку (ст.207 ГК України) та не може бути  правовим наслідком нікчемного правочину. 

Стаття 207 ГК України не містить особливостей регулювання господарських відносин, а містить загальні правила про недійсність господарських зобов'язань, які суперечать ЦК України як за термінологією, так і за змістом. Тому стаття 207 ГК України відповідно до абзацу першого частини другої статті 4 ЦК України, абзацу другого частини першої статті 4 ГК України застосовуватись не може. 

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені певними  засобами  доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

В порушення вказаних приписів, позивачем за зустрічним позовом не доведено, що ПП «Метал-Сервіс-Я» укладено договори купівлі-продажу товару  № 03/09-1, № 03/09-2 від 03.09.2007 року та додаткові угоди до них від 02.01.2008 року з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що також виключає застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст.208 ГК України.

Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження.

Наявність умислу у сторін (сторони) правочину на порушення публічного порядку та спрямування його на незаконне заволодіння майном держави в установленому законом порядку ніким не встановлена.

В матеріалах справи, також відсутні будь-які рішення судів щодо визнання недійсним спірного зобов'язання

Акти ж документальних перевірок, вчинені за результатами перевірок, не мають обов'язкового характеру, оскільки ці акти не можуть оспорювати ся в господарському суді.

Основною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актом податкової перевірки, які б факти у цьому акті не були відображені.

Зазначені ж в акті ДПІ в м.Суми недоліки, допущені підприємствами при оформленні документів і які стосуються договорів, укладених між сторонами - не є підставою для визнання зазначених правочинів нікчемними з огляду на  ч.2 ст. 215 ЦК України, оскільки діюче законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Таким чином, згідно договорів купівлі-продажу товару № № 03/09-1; 03/09-02 від 03.09.2007 р. та додаткових угод до них, відповідач за зустрічним позовом виконав повністю взяті на себе зобов'язання по поставці металобрухту, а позивач провів розрахунок за поставлений металобрухт, заборгувавши 190 850 грн. 96 коп.

Учасники цих господарських операцій у бухгалтерській та податковій звітностях повно і достовірно відобразили вчинені операції, правомірно віднесли вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатили податки.

Як вбачається з самого акту перевірки, господарські операції, здійснені позивачем  з ПП «Метал-Сервіс-Я» підтверджуються  відповідними бухгалтерськими та податковими документами.

          Позиція позивача за зустрічним позовом щодо нікчемності договорів, не відповідає дійсності, такий його висновок ґрунтується виключно на припущеннях, на невірному, суб'єктивному трактуванні фактів отриманих Державною податковою інспекцією в м.Суми під час проведення перевірки позивача.          

З урахуванням наведеного, суд не приймає твердження позивача за зустрічним позовом про нікчемність договорів купівлі продажу товару № № 03/09-1, 03/09-02 та додаткових угод до них. На підставі вищенаведеного, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ППФ «Трансснаб» до ПП «Метал-Сервіс-Я» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину слід відмовити.  

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, господарський  суд,  –                                                                                        

ВИРІШИВ:

          1. Первісний позов задовольнити.

          2. Стягнути з приватного підприємства фірми «Трансснаб»(40030, м. Суми, вул. Робоча, буд. 49, кв. 3, код ЄДРПОУ 14004542) на користь приватного підприємства «Метал-Сервіс-Я» ( 91000,  м. Луганськ, вул. 30 років Перемоги, 39, код ЄДРПОУ 34202239) заборгованісті за поставлений товар,яка виникла на підставі дійсних договорів купівлі – продажу №№ 03/09-1,03/09-02 від 03.09.2007 року та додаткових угод до них від 02.01.2008 року в  сумі 190 850 грн. 96 коп.

3. В задоволенні зустрічного позову ППФ «Трансснаб» до ПП «Метал-Сервіс-Я» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                      М.С. Лущик