Постанова

від 02.02.2010 по справі 10/81

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" лютого 2010 р. Справа № 10/81

За позовом державного підприємства Міністерства оборони України В«Івано-Франківський лісопромисловий комбінат, м. Івано-Франківськ

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про скасування податкових повідомлень-рішень

Суддя Т.І. Ковальчук

Секретар судового засідання Сушинський І.І.

Представники:

Від позивача -ОСОБА_1, дов. від 11.02.2009 р. № 112

Від відповідача -ОСОБА_2, дов. від 27.11.2009 р. № 40176/10-013

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.05.2007 р. № 000593152/1 та № 000594152/1 про застосування до структурного підрозділу позивача В«ОСОБА_3 військовий лісгоспВ» штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору за спеціальне використання лісових ресурсів відповідно на суму 6906,14 грн. та на суму 11123,69 грн., а також зобов'язання ДПІ у м. Чернівці внести відповідні зміни в облікову картку структурного підрозділу позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що штрафні санкції застосовані з порушенням строків, установлених ст. 250 Господарського кодексу України, окрім того, структурний підрозділ В«ОСОБА_3 військовий лісгоспВ» не має статусу юридичної особи, а тому згідно Інструкції В«Про механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фондуВ» не є платником цього збору і застосування до нього штрафних санкцій за несвоєчасну сплату збору є неправомірним.

Відповідач надав заперечення, в яких позов не визнав з тих підстав, що під час позапланової перевірки структурного підрозділу позивача В«ОСОБА_3 військовий лісгоспВ» було виявлено порушення останнім граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов'язання, зокрема, зі збору за використання лісових ресурсів, за що чинним законодавством передбачено штрафні санкції, до податкових правовідносин не застосовуються положення ст. 250 ГК України, а можливість накладення штрафу на філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, передбачено Законом України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» .

Ухвалою від 31.07.2007 р. провадження у справі зупинялося до 02.10.2007 р., ухвалою від 02.10.2007 р. провадження у справі зупинялося до вирішення справи № 1/30.

Ухвалою від 23.05.2008 р. провадження у справі № 10/81 поновлено, ухвалою від 17.11.2008 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 6/125.

Ухвалою від 25.12.2009 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 02.02.2010 р.

У судовому засіданні 02.02.2010 р. представник позивача позов підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у позові належить відмовити.

Судовим розглядом справи встановлено наступне.

Згідно з Положенням про підрозділ державного підприємства Івано-Франківського лісопромкомбінату ОСОБА_3 військовий лісгосп, зареєстрованим рішенням виконкому Першотравневої районної ОСОБА_2 народних депутатів м. Чернівці № 3/1 від 12.01.1994 р., ОСОБА_3 військовий лісгосп є відособленим підрозділом державного підприємства Івано-Франківський ліспромкомбінат, здійснює свою господарську діяльність на принципах повного госпрозрахунку та самофінансування і зобов'язаний з балансового прибутку сплачувати всі встановлені податки (а.с. 40-43).

26.02.2007 р. ДПІ у м. Чернівці проведено документальну невиїзну перевірку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов'язання ОСОБА_3 військового лісгоспу ДП Івано-Франківський лісокомбінат, результати якої оформлені актом № 976/15-1/21417690 від 26.02.2007 р. (а.с. 14-33).

Перевіркою установлено, що ОСОБА_3 військовим лісгоспом допускалася затримка сплати узгодженого податкового зобов'язання, зокрема, зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів згідно з розрахунками № 46974 від 06.05.2006 р., № 86501 від 21.07.2006 р., № 141640 від 08.11.2006 р. та № 194580 від 09.02.2006 р. до 30 календарних днів та від 31 до 90 календарних днів (а.с. 26-31, 34-37).

Податковими повідомленнями-рішеннями від 25.03.2007 р. за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з плати за використання лісових ресурсів державного значення до позивача застосовано штрафні санкції:

- за затримку до 30 календарних днів у розмірі 6906,14 грн., що становить 10% суми узгодженого податкового зобов'язання (повідомлення-рішення № 000593152/0) та

- за затримку від 31 до 90 календарних днів у розмірі 11123,69 грн., що становить 20% суми узгодженого податкового зобов'язання (повідомлення-рішення № 000594152/0). Вказані податкові повідомлення-рішення судом не витребовувалися з огляду на відсутність потреби.

Позивач оскаржив згадані податкові повідомлення-рішення, подавши 03.05.2007 р. скаргу до ДПА у м. Чернівці (а.с. 44).

За результатами розгляду скарги рішенням ДПІ у м. Чернівці від 18.05.2007 р. у задоволенні скарги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 15.03.2007 р. № 000593152/0 та № 000594152/0 відмовлено, ДПІ у м. Чернівці винесено нові податкові повідомлення-рішення від 18.05.2007 р. № 000593152/1 на суму 6096,14 грн. та № 000594152/1 на суму 11123,69 грн. (а.с. 5, 5 на звороті, 45-47).

Статтею 67 Конституції України проголошено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначає Закон України В«Про систему оподаткуванняВ» (далі -Закон № 1251-ХІІ).

Стаття 4 Закону № 1251-ХІІ платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) визначає юридичних і фізичних осіб, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 89 Лісового кодексу України спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт є платним. Плата справляється за встановленими таксами або у вигляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісових ресурсів на конкурсних умовах. П. 7 ч. 2 ст. 18 та п. 3 ч. 2 ст. 19 ЛК України встановлено, що постійні та тимчасові лісокористувачі зобов'язані своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів.

Згідно ст. 90 Лісового кодексу України розмір плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, передбачене статтею 89 цього Кодексу, встановлюється виходячи з лімітів їх використання і такс на лісову продукцію та послуги з урахуванням якості і доступності. Такси і порядок справляння таких платежів встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання ст. 90 Лісового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р. № 1012 затверджено Порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду (далі -Порядок).

Відповідно до п. 7 Порядку збір за спеціальне використання лісових ресурсів справляється з лісокористувачів, визначених статтею 9 Лісового кодексу України, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду. За визначенням, наведеним у ч.ч. 2, 3 ст. 9 Лісового кодексу України, постійними лісокористувачами є спеціалізовані лісогосподарські підприємства, інші підприємства, установи, організації, у яких створено спеціалізовані підрозділи, громадяни, а тимчасовими лісокористувачами є підприємства, установа, організації, об'єднання громадян, релігійні організації, громадяни України, іноземні юридичні особи та громадяни.

Механізм справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду визначено відповідною Інструкцією, затвердженою наказом Державного комітету лісового господарства України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 15 жовтня 1999 року № 91/241/129/236/565 (далі -Інструкція).

Згідно з п. 2.1 Інструкції платниками збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є юридичні і фізичні особи, яким надані в постійне або тимчасове користування земельні ділянки лісового фонду (далі - лісокористувачі). Земельна ділянка лісового фонду може надаватися одному або кільком лісокористувачам для спеціального використання різних видів лісових ресурсів. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства для спеціального використання лісових ресурсів, для потреб мисливського господарства, для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та для проведення науково-дослідних робіт. До них належать: державні органи лісового господарства, лісогосподарські підприємства, військові лісові господарства, сільськогосподарські підприємства та інші.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, є Закон України В«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамиВ» (далі -Закон № 2181).

Згідно з п.п. 1.1 та 1.2 ст. 1 Закону № 2181 платники податків -це юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції, а податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Судовим розглядом справи встановлено, що структурний підрозділ позивача В«ОСОБА_3 військовий лісгоспВ» взято на податковий облік у державній податковій інспекції м. Чернівці як платника податків 24.02.1993 р., саме ОСОБА_3 військовому лісгоспу видано державні акти на право постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства в адмінмежах різних населених пунктів Чернівецької області, саме йому як лісокористувачеві видавалися лісорубні квитки на здійснення рубок (а.с. 85, 96-99,114-130).

Таким чином, судом установлено, що структурний підрозділ В«ОСОБА_3 військовий лісгоспВ» є постійним землекористувачем, тому згідно п. 7 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України зобов'язаний своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів.

Згідно пункту 1.5 Інструкції спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду є платними. Порядок сплати зборів за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду регулюється розділом 6 Інструкції. Абзацом 2 пункту 6.1 Інструкції встановлено, що лісокористувачі щокварталу складають розрахунок збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду накопичувальним підсумком з початку року за встановленою формою (додаток 3), що є підставою для взяття їх на облік в органах державної податкової служби та нарахування суми збору в особовому рахунку платника.

Розрахунок лісокористувачами подається органам державної податкової служби за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за винятком громадян, які отримали ордери на дрібний відпуск деревини чи лісові квитки; підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, релігійних організацій, іноземних юридичних і фізичних осіб, якщо сума збору в лісорубному чи лісовому квитках не перевищує п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; лісокористувачів з іншої області (абзац 3 пункту 6.1 Інструкції).

Аналіз змісту вказаних абзаців пункту 6.1 Інструкції безперечно свідчить про те, що лісокористувачами являються не тільки юридичні та фізичні особи, а й всі ті, які фактично користуються лісами, тобто, в тому числі й структурні підрозділи підприємств, установ, організацій без права юридичної особи, яким в установленому порядку надано в користування землі лісового фонду.

Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми, зазначеної в дозволі, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору, за місцем розташування земельних ділянок лісового фонду.

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції контроль за правильністю обчислення, своєчасністю і повнотою сплати до бюджетів збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду здійснюється органами державної податкової служби за місцем адміністративного розташування ділянок лісового фонду. Пунктами 8.1, 8.2 Інструкції визначено, що лісокористувачі несуть відповідальність за порушення механізму справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду згідно з чинним законодавством України. Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

З акту перевірки видно, що ОСОБА_3 військовий лісгосп, як лісокористувач, у порядку, встановленому пунктом 5.9 Інструкції, в 2006 році подавав до ДТІ у м. Чернівці розрахунки збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, що підтверджує викладені в акті перевірки факти узгодження податкових зобов'язань зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів саме лісгоспом.

Актом і наявними у матеріалах справи документами, зокрема, особовою карткою платника податку, доводиться також факт порушення ОСОБА_3 військовим лісгоспом граничних строків сплати узгодженого податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів, причому спору щодо строків такої затримки та розміру сплачених із затримкою сум між сторонами немає.

Таким чином, установлені в справі обставини та наявні докази свідчать про те, що ОСОБА_3 військовий лісгосп є постійним лісокористувачем, а відтак, і платником збору за спеціальне використання лісових ресурсів, несвоєчасно сплачував узгоджений зазначений збір, у зв'язку з чим повинен нести встановлену чинним законодавством відповідальність.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 та підпункту 1.11 статті 1 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 установлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі 50% погашеної суми податкового боргу.

Дослідженням наданих у справі доказів суд дійшов висновку, що порушень законодавства при застосуванні до структурного підрозділу позивача ОСОБА_3 військового лісгоспу штрафних санкцій за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов'язання зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду під час прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідачем не допущено, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог про їх скасування.

Твердження позивача, що відповідачем застосовано штрафні санкції поза межами строків застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України, суд не бере до уваги з огляду на те, що в силу ч. 2 ст. 238, ч. 2 ст. 241 ГК України цей Кодекс не застосовується до спірних правовідносин.

Як уже зазначалося вище, спеціальним законом з питань оподаткування є Закон № 2181. Цим Законом визначено підстави накладення штрафних санкцій за порушення законодавства про оподаткування, їх розмір та порядок стягнення, а також строки давності та їх застосування (ст. 15 Закону № 2181). Порушення встановленого ст. 15 Закону № 2181 строку давності під час винесення спірних податкових повідомлень-рішень суд не вбачає.

Не підлягають задоволенню також вимоги про зобов'язання відповідача внести відповідні зміни в облікову картку платника податку ОСОБА_3 військового лісгоспу, оскільки судом установлено правильність відображених в обліковій картці даних щодо стану податкових зобов'язань платника податків зі збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати належить залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Порядок апеляційного оскарження

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

У судовому засіданні 02.02.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст підписано 03.02.2010 року.

Суддя Т.І.Ковальчук