Постанова

від 07.07.2011 по справі 15/39пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.07.2011 р. справа №15/39пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Акулової Н.В., Гези Т.Д.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 по дов., ОСОБА_2 по дов.;

від відповідача: ОСОБА_3 по дов., ОСОБА_4 по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»м. Донецьк в особі Слов'янського регіонального виробничого управління м. Словянськ Донецької області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськводоканал»м. Краматорськ Донецької області

на рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. (повний текст від 11.04.2011р.) у справі №15/39пд (суддя Богатир К.В.)

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»м. Донецьк в особі Слов'янського регіонального виробничого управління м. Словянськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськводоканал»м. Краматорськ Донецької області

про зобов'язання прийняти спірні пункти договору №81/5 від 30.12.2010р. в редакції позивача

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»м. Донецьк в особі Слов'янського регіонального виробничого управління м. Словянськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськводоканал»м. Краматорськ Донецької області, про зобов'язання прийняти спірні пункти договору №81/5 від 30.12.2010р. в редакції позивача.

Рішенням від 04.04.2011р. у справі №15/39пд господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково, виклавши спірні пункти договору в наступній редакції:

Пункт 2.4 - у власній редакції суду:

Погоджуються наступні прибори обліку питної води, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію, повірені, опломбовані виробником, за умови їх відповідності вимогам до лічильників води, викладених у п.1 додатку 1 до Технічного регламенту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 332. Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність", а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності. Засоби обліку, які виключені з державного реєстру в період експлуатації засобів обліку, можуть використовуватись до закінчення встановленого граничного строку служби, після чого здійснюється їх заміна.

Назву розділу 3 спірного договору - у власній редакції суду: „Якість води. Контроль безпечності та якості водиВ» .

Пункти 3.5; 3.6; 3.8; 3.9; 3.10; 3.11, запропоновані відповідачем, суд виключив із тексту спірного договору.

Пункт 3.7 спірного договору - у власній редакції суду:

Виробничий контроль безпечності та якості питної води здійснюється підприємствами питного водопостачання відповідно до вимог Санітарних норм. Виробничий контроль проводиться атестованими лабораторіями підприємств питного водопостачання населення або установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби. Підприємства питного водопостачання повинні здійснювати систематичний виробничий контроль за безпечністю та якістю води від місця водозабору до місця її споживання. Виробничий контроль на підприємствах централізованого питного водопостачання населення повинен здійснюватись у місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі.

Пункт 4.6 спірного договору прийняв у редакції позивача:

Споживач зобов'язаний мати прилади обліку води для розрахунків з виробником за відпущену воду. Придбання та установка приладів обліку здійснюється споживачем за власний рахунок. Вузол обліку повинен розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової приналежності мереж виробника та споживача. Проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконується у відповідності з вимогами ДБН по технічним умовам виробника. Прийом в експлуатацію вузла обліку та його реєстрація здійснюється за участі представника виробника.

Пункт 5.3-а спірного договору - виклав у власній редакції суду:

У разі зміни тарифу або введення нового коефіцієнту коректування тарифу на послуги з водопостачання виробник не пізніше ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Пункти 5.4; 6.3; 6.7 підпункт 9, запропоновані позивачем, виключив із тексту спірного договору.

Пункт 5.5 спірного договору виклав у власній редакції суду:

Споживач має право, виходячи із власних фінансових можливостей, здійснювати авансові платежі. Кінцевий розрахунок за надані послуги за поточний місяць споживач здійснює самостійно платіжним дорученням, на підставі підписаного сторонами акту щодо отримання води, з врахуванням поточних оплат, у строк до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

Свій висновок щодо часткового задоволення позовних вимог господарський суд обґрунтував посилаючись на те, що оскільки сторони не погодили єдину редакцію спірних пунктів договору на свій власний розсуд, а зі спірних питань існують спеціальні вимоги та технічні параметри, які є обов'язковими для виконання сторонами спірного договору, неузгоджені пункт 2.4, назву розділу 3, пункти 3.7, 5.3-а, 5.5 договору слід викласти у власній редакції місцевого господарського суду. Крім того,за висновком господарського суду, пункти 3,5, 3,6, 3.8, 3,9, 3.10, 3.11 в редакції відповідача не підлягають включенню до тексту договору, оскільки по-перше, такі умови можуть бути включені до договору за умови погодження їх обома сторонами як істотних умов, а по-друге, не передбачені жодними нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини.

Стосовно спірних пунктів 5.4, 6.3, 6.7 підпункт 9 спірного договору, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо їх виключення з тексту договору в редакції позивача, оскільки нормами діючого законодавства не передбачені як обов'язкові для сторін умови попередньої оплати за вказані послуги, а також право на видачу виробником приписів споживачу, які будуть обов'язковими для виконання споживачем, прямо не передбачено нормами чинного законодавства, яким врегульовано водопостачання.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково зазначене рішення в частині викладення спірного пункту 5.3-а договору у власній редакції суду, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо пункту 5.3-а, а саме -виключити його з тексту договору.

Позивач в обґрунтування вимог про часткове скасування судового рішення посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що пункт 5.3 спірного договору підписаний сторонами без розбіжностей, та ним передбачений порядок повідомлення споживача про зміну тарифів або введення коефіцієнту корегування тарифу на послуги водопостачання у разі застосування коефіцієнту корегування тарифу на послуги водопостачання, або затвердження у відповідності з встановленим діючим законодавством порядком нових тарифів. Тобто, як стверджує позивач в апеляційній скарзі, з урахуванням власної редакції місцевого господарського суду, два пункти спірного договору будуть регулювати одні й ті ж відносини сторін, але по-різному. Крім того, як зазначає скаржник, питання встановлення тарифів з централізованого водопостачання віднесено до компетенції спеціальних органів, які приймають відповідні рішення в межах наданих їм повноважень.

В свою чергу відповідач, ТОВ «Краматорськводоканал», також не погодився із прийнятим судовим рішенням та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. у справі №15/39пд скасувати по пунктах 3.5, 3.6, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11, 4.6 та 5.3-а, а також винести нове рішення, яким зазначені пункти прийняти в редакції відповідача.

Відповідач в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що спірні пункти 3.5, 3.6, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 договору повинні бути викладені в редакції відповідача у відповідності до вимог ДСанПіН 2.2.4-171-10, а також норм Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Стосовно прийняття пункту 4.6 договору в редакції відповідача, заявник апеляційної скарги посилається на те, що згідно Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р., підприємство відповідача на даний час вже під'єднано до систем централізованого водопостачання та водовідведення, а отже спірний пункт в редакції відповідача не суперечить діючим Правилам №190.

Крім того, відповідач просить прийняти спірний пункт 5.3-а договору у власній редакції, оскільки поставка води від позивача відповідачу здійснюється за регульованим тарифом, тобто позивач завчасно обізнаний про ймовірне збільшення ціни та розмір такого збільшення, а отже - має можливість заздалегідь попередити про це відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає апеляційні вимоги відповідача необгрунтованими, у звязку з чим просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення в частині пунктів 3.5, 3.6, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11, 4.6 договору. В частині викладення у власній редакції суду пункту 5.3-а договору просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги -виключити п. 5.3-а з тексту договору.

В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач вважає, що спірний пункт 5.3-а договору повинен бути викладений в редакції відповідача, у звязку з чим просить рішення місцевого господарського суду в цій частині скасувати та прийняти нове, яким п.5.3-а прийняти в редакції ТОВ «Краматорськводоканал».

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КП «Компанія «Вода Донбасу»в особі Слов'янського регіонального виробничого управління підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ТОВ «Краматорськводоканал»задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем.

За приписами п.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності з ч. 2 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою із сторін.

Так, на виконання вимог ст.181 ГК України позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу»в особі Слов'янського регіонального виробничого управління листом від 30.12.2010р. №05/2606 направив на адресу відповідача, ТОВ «Краматорськводоканал», проект спірного договору №81/5 від 30.12.2010р. та необхідні для його укладення документи.

За змістом ч.4 ст.181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятидений строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідач підписав вказаний договір з протоколом розбіжностей та повернув його позивачу супровідним листом №05-09/182 від 11.01.2011р.

Ч.5 ст. 181 ГК України передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

27.01.2011р. між сторонами було підписано протокол узгодження розбіжностей до протоколу розбіжностей до договору №81/5 від 30.12.2010р. із зауваженням, що по пунктах 2.4, розділу 3 (назва розділу), 3.5, 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11, 4.6, 5.3-а, 5.4, 5.5, 6.3, 6.7 підпункт 9 сторони не дійшли згоди та вказані пункти будуть передані в порядку ст.ст. 181, 187 ГК України на розгляд господарського суду.

У зв'язку з викладеним, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. №190 (Правила), договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги»; істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, статтею 20 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» визначено перелік істотних умов спірного договору, серед яких, зокрема, режим надання послуг, обсяги питного водопостачання за нормативи питного водопостачання, порядок надання послуг з водовідведення, розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення, права та обов'язки сторін договору, відповідальність сторін договору.

У договорі про надання послуг з питного водопостачання повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання. За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Як вбачається з матеріалів справи, у спірному пункті 2.4 договору сторони не домовилися щодо відповідності технічних параметрів приладів обліку питної води обсягу фактичного водопостачання (редакція позивача) або обсягу фактичного максимального пікового водопостачання (редакція відповідача). Для вирішення цього питання необхідно застосування спеціальних нормативних актів, що стосується саме приладів обліку питної води, зокрема, Технічного регламенту щодо суттєвих вимог до засобів вимірювальної техніки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009 р. № 332, де у Додатку 1 пункті 1 зазначено наступне: лічильники води, що призначаються для вимірювання об'єму чистої холодної або гарячої води (далі - лічильники), повинні функціонувати за температури води від 0,1° C до 30° C та/або від 30° C до 90° C включно, при відносному діапазоні тиску води від 0,03 МПа до 1 МПа (від 0,3 бар до 10 бар) при номінальній витраті із збереженням їх метрологічних характеристик, зазначених у цьому додатку.

Крім того, згідно п. 5.1 Правил, облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які віднесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. Пунктами 5.4 та 5.10 цих Правил передбачені періодична повірка засобів обліку, їх обов'язкове опломбування виробником, можливість заміни засобів обліку. Неопломбовані засоби обліку до експлуатації не допускаються. Пункт 5.19 Правил приписує, що у випадку, коли витрати води у споживача знизилися або збільшилися чи за розрахунками виробника не відповідають діаметру встановленого засобу обліку, споживач відповідно до вимог виробника у визначений ним термін здійснює переобладнання вузла обліку з встановленням засобу обліку необхідного діаметра.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно викладення спірного пункту 2.4 договору в наступній редакції:

Погоджуються наступні прибори обліку питної води, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію, повірені, опломбовані виробником, за умови їх відповідності вимогам до лічильників води, викладених у п.1 додатку 1 до Технічного регламенту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2009р. № 332. Періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів обліку проводяться відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», а також інших нормативно-правових актів, які регулюють цю сферу діяльності. Засоби обліку, які виключені з державного реєстру в період експлуатації засобів обліку, можуть використовуватись до закінчення встановленого граничного строку служби, після чого здійснюється їх заміна.

Крім того, оскільки сторонами спірного договору не було досягнуто згоди стосовно назви розділу 3 договору, враховуючи приписи Державних санітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»(ДСанПіН 2.2.4-171-10), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 12.05.2010р. №400, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованою власну редакцію місцевого господарського суду стосовно даного пункту, а саме - «Якість води. Контроль безпечності та якості води».

Судова колегія не приймає до уваги зауваження відповідача в апеляційній скарзі стосовно затвердження спірних пунктів 3.5, 3.6, 3.8, 3.9, 3.10, 3.11 договору в редакції ТОВ «Краматорськводоканал», виходячи з наступного.

Щодо пункту 3.5 договору, відповідач посилається на норму пункту 1.1 ДСанПін 2.2.4-171-10. Проте, зазначений пункт не регулює відносини між виробниками та споживачами послуг з централізованого водопостачання, а вказує тільки на обов'язок його виконання підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та підпорядкування, діяльність яких пов'язана з проектуванням, будівництвом та експлуатацією систем питного водопостачання, виробництвом та обігом питних вод, наглядом і контролем у сфері питного водопостачання населення, та громадянами. Обов'язку виробника надавати споживачу результати власного контролю за якістю питної води у вказані відповідачем строки та з певною періодичністю чинним законодавством не передбачено, тому судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо виключення пункту 3.5 зі спірного договору.

До того ж, поняття «услуга ненадлежащего качества»щодо централізованого питного водопостачання не передбачена жодним нормативним актом, який регулює відносини сторін у цій сфері діяльності. Крім того, неналежна якість води доводиться не відсутністю результатів її контролю, а конкретними негативними результатами, при цьому такий контроль проводиться атестованими лабораторіями підприємств питного водопостачання населення або установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби (п. 4.2 ДСанПіН 2.2.4-171-10). За таких обставин, колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо виключення спірного пункту 3.6 з договору.

Судова колегія погоджується також із власною редакцією господарського суду Донецької області стосовно пункту 3.7 договору, оскільки право підприємства питного водопостачання проводити виробничий контроль безпечності та якості води передбачено розділом 1V ДСанПіН 2.2.4-171-10. Між тим, враховуючи, що вказані державні норми встановлюють також певний порядок використання такого права, пункт 3.7 спірного договору вірно викладений місцевим господарським судом у наступній редакції:

Виробничий контроль безпечності та якості питної води здійснюється підприємствами питного водопостачання відповідно до вимог Санітарних норм. Виробничий контроль проводиться атестованими лабораторіями підприємств питного водопостачання населення або установ та закладів державної санітарно-епідеміологічної служби. Підприємства питного водопостачання повинні здійснювати систематичний виробничий контроль за безпечністю та якістю води від місця водозабору до місця її споживання. Виробничий контроль на підприємствах централізованого питного водопостачання населення повинен здійснюватись у місцях водозабору, перед надходженням у водопровідну мережу, а також у розподільній мережі.

Стосовно спірного пункту 3.8, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що він підлягає виключенню з тексту договору, оскільки обов'язок виробника направляти свого представника для виконання разом з представником споживача натурних вимірів або відбору контрольних проб не є істотною умовою договору щодо надання послуг з водопостачання в розумінні чинного законодавства України. Прийняття до виконання виробником акту відбору проб, складеного тільки представником споживача в односторонньому порядку у зв'язку з відмовою виробника від участі у спільних натурних вимірах або відборі контрольних проб, також не передбачено діючими нормативними актами, заперечується іншою стороною, тому не може бути включено до тексту договору, про що вірно зазначено місцевим господарським судом.

Вимогу відповідача про включення до спірного договору пункту 3.9 судова колегія вважає необґрунтованою, оскільки обов'язок виробника негайно направляти свого представника для виконання з представником споживача паралельного контрольного відбору зразків питної води не передбачений жодним нормативним актом, яким регулюються питання щодо централізованого питного водопостачання. Крім того, розділом 1V «Виробничий контроль безпечності та якості питної води, призначеної для споживання людиною»ДСанПіН 2.2.4-171-10 встановлений конкретний порядок та періодичність дій підприємств питного водопостачання щодо контролю безпечності та якості питної води. Щодо виявлення відхилень від нормативів якості питної води, необхідно зазначити, що згідно п.3 ст. 43 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», державний контроль якості питної води здійснюють органи місцевого самоврядування, органи виконавчої влади у сфері стандартизації і органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду. Стосовно матеріальної відповідальності виробника перед споживачем, викладеної в спірному пункті 3.9 договору, судова колегія зазначає, що вона має загальний характер. Крім того, матеріальна відповідальність виробника визначена в пунктах 7.2, 7.6 спірного договору. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується із висновком господарського суду щодо виключення з тексту спірного договору вказаного пункту в редакції відповідача.

На думку судової колегії, не підлягають включенню до тексту договору також і спірні пункти 3.10 та 3.11 в редакції відповідача, оскільки пункт 3.10 прямо витікає із змісту пунктів 3.6, 3.8, 3.9, які раніше вже визнавалися такими, що не підлягають включенню до спірного договору, а питання матеріальної відповідальності виробника вже визначені в пунктах 7.2, 7.6 договору. Щодо відшкодування збитків або шкоди, ці питання врегульовані нормами Цивільного та Господарського кодексів України, які є обов'язковими для виконання сторонами договору. До того ж, покладення на виробника повної матеріальної відповідальності не засновано на законі, оскільки підставою для покладення на особу відповідальності є її вина, яка повинна бути доведена у відповідності до норм діючого законодавства.

Щодо редакції спірного пункту 4.6 договору, судова колегія вважає вірним висновок місцевого господарського суду щодо заствердження його в редакції позивача, оскільки згідно пункту 5.5 Правил проектування, монтаж та експлуатація вузлів обліку виконуються відповідно до вимог державних будівельних норм. Тобто, нормативний акт не робить виключень із загальних правил для нових або вже діючих вузлів обліку. За таких обставин, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі стосовно затвердження пункту 4.6 спірного договору в редакції ТОВ «Краматорськводоканал».

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із затвердженням спірного пункту 5.3-а договору у власній редакції місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Позиція Міністерства юстиції України щодо порядку правозастосування у разі суперечності правових норм підзаконних нормативно-правових актів однакової юридичної сили також висловлена у листі від 26 грудня 2008 року № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії». У пункті 1 вказаного листа зазначено, що у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих»норм з одного й того ж питання.

Крім того, у пункті 4 листа зазначається, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.

Так, оскільки Закон України «Про Національну комісію регулювання комунальних послуг України» набрав чинності пізніше Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та є спеціальним нормативним актом, який регламентує державне регулювання сфери теплозабезпечення, централізованого водопостачання та водовідведення, у тому числі -встановлення тарифів на вказані житлово-комунальні послуги, до спірних правовідносин повинні застосовуватись норми Закону України «Про Національну комісію регулювання комунальних послуг України».

Пунктом 1 ст.1 зазначеного Закону передбачено, що суб'єкт природної монополії - це суб'єкт господарювання будь-якої форми власності, який провадить діяльність на ринку, що перебуває у стані природної монополії, у сфері централізованого водопостачання та водовідведення і транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; тарифи на комунальні послуги - тарифи на теплову енергію (крім тарифів на виробництво теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії, а також тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Тобто, встановлення тарифів на послуги з централізованого питного водопостачання, які надає позивач, регулюється саме вказаним Законом.

Крім того, п.3 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що Національна комісія регулювання ринку комунальних послуг України є державним колегіальним органом, що здійснює регулювання діяльності у сфері теплопостачання (крім діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні або поновлювальні джерела енергії), централізованого водопостачання та водовідведення.

Також, вказаною статтею передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства належить розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), стандарів, нормативів, норм, порядків та правил у сфері житлово-комунальних послуг, а також щодо експлуатації, поточного і капітального ремонтів, реконструкції об'єктів житлового фонду.

Таким чином, питання встановлення тарифів з централізованого водопостачання віднесено до компетенції спеціальних органів, які приймають відповідні рішення в межах наданих їм повноважень, у зв'язку з чим судова колегія не може погодитись із запропонованою місцевим господарським судом редакцією пункту 5.3-а спірного договору.

З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача, КП «Компанія «Вода Донбасу»в особі Слов'янського регіонального виробничого управління, підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню шляхом виключення пункту 5.3-а з тексту спірного договору.

Разом з цим, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо виключення з тексту договору пункту 5.4 в редакції позивача, оскільки нормами діючого законодавства, яким врегульовані правовідносини водопостачання, не передбачені як обов'язкові для сторін умови попередньої оплати за вказані послуги. Така умова може бути включена до договору тільки за обоюдним погодженням сторін, а відповідач щодо попередньої оплати заперечує.

Також, за висновком судової колегії, виходячи з приписів Правил від 27.06.2008р. №190, обґрунтованою є власна редакція місцевого господарського суду пункту 5.5 спірного договору, а саме:

Споживач має право, виходячи із власних фінансових можливостей, здійснювати авансові платежі. Кінцевий розрахунок за надані послуги за поточний місяць споживач здійснює самостійно платіжним дорученням, на підставі підписаного сторонами акту щодо отримання води, з врахуванням поточних оплат, у строк до 1-го числа місяця, наступного за звітним.

До того ж, вимоги позивача про включення до спірного договору пунктів 6.3 та 6.7 підпункт 9 у власній редакції судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки право на видачу виробником приписів споживачу, які будуть обов'язковими для виконання споживачем, прямо не передбачено нормами чинного законодавства, яким врегульовано водопостачання. Припис є особливою письмовою формою вимоги на виконання певних дій, пов'язаних з усуненням існуючих порушень, а право видавати приписи повинно визначатися спеціальним нормативним актом. За таких обставин, пункт 6.3 не підлягає включенню до спірного договору, а оскільки пункт 6.7 підпункт 9 спірного договору прямо витікає із пункту 6.3 цього ж договору, безпосередньо з ним пов'язаний та не може застосовуватися окремо без тлумачення його змісту, його також не може бути включено до тексту спірного договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. у справі №15/39пд не повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача є вмотивованими та обґрунтованими положеннями чинного законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»в особі Слов'янського регіонального виробничого управління підлягає задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню з підстав, викладених у постанові. Разом з цим, апеляційна скарга ТОВ «Краматорськводоканал»є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Витрати позивача зі сплати держмита за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 49, ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.104, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськводоканал»м. Краматорськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. (повний текст від 11.04.2011р.) у справі №15/39пд - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»м. Донецьк в особі Слов'янського регіонального виробничого управління м. Словянськ Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. (повний текст від 11.04.2011р.) у справі №15/39пд -задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.04.2011р. (повний текст від 11.04.2011р.) у справі №15/39пд скасувати частково.

Виключити пункт 5.3-а з тексту спірного договору.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськводоканал» м. Краматорськ Донецької області на користь Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» м. Донецьк в особі Слов'янського регіонального виробничого управління м. Словянськ Донецької області витрати зі сплати держмита за подання апеляційної скарги в сумі 42,50грн.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Н.В. Акулова

ОСОБА_5

Надруковано примірників - 6

1-у справу

2-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС