Постанова

від 08.09.2015 по справі 810/1240/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 року 810/1240/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом заступника Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріїлд" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Заступник Бориспільського міжрайонного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріїлд" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 291013,28 грн.

У ході судового розгляду справи, у зв'язку із наявністю судового оскарження податкового повідомлення рішення від 21.01.2015 №0001181520, за яким відповідачеві донараховано штрафні санкції у розмірі 16403,38 грн., позивачем зменшено розмір позовних вимог. Так, позивач 03.06.2015 подав до суду заяву про зменшення позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 274609,90 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що податкові органи в силу закону від імені держави мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг. Оскільки відповідачем, у встановлені законодавством строки, не сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 274609,90 грн., позивач просить суд стягнути таку заборгованість у судовому порядку.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити з огляду на те, що позивачем без законних на те підстав визначено суму боргу у розмірі 274609,90 грн. На думку відповідача, позивачем не враховано суми сплаченого податку, не взято до уваги дані уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за березень 2014 року та декларації з податку на додану вартість за травень 2014 року (поданої із додатком 8), а також невірно розраховано суму пені. Тому відповідач вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості є безпідставними.

Представники відповідача у судовому засіданні не заперечували з приводу наявності податкового боргу зі сплати податку на додану вартість, проте не погоджувався з його розрахунком.

У ході судового розгляду справи представниками сторін заявлено клопотання про розгляд справи за їх відсутності у письмовому провадження, з огляду на що, керуючись частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні та на підставі наявних у справі доказів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агоіїлд" перебуває на податковому обліку у Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

З метою встановлення суми податкового боргу та визначення підстав його виникнення, судом було зобов'язано сторони надати відповідні розрахунки, облікові картки та докази на підтвердження наявності або відсутності заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 274609,90 грн.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази судом встановлено наступне.

Податкові зобов'язання у відповідача виникли у таких сумах і з таких підстав:

14 квітня 2014 року відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2014 року (зареєстровано за №9019893867), якою визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 257926,00 грн. (рядок 25) (а.с.133-134).

16 травня 2014 року відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року (зареєстровано №9027697046), яким визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі - 257926,00 грн. (рядок 25) (а.с.135-136).

У зв'язку із поданим уточнюючим розрахунком та наявністю несвоєчасної сплати податку на додану вартість, податковим органом нараховано пеню у розмірі 886,13 грн. за період з 05.05.2014 по 15.05.2014.

20 травня 2014 року відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за квітень 2014 року (зареєстровано за № НОМЕР_1), якою визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 4193,00 грн. (рядок 25) (а.с.137-138).

17 червня 2014 року відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року (зареєстровано за №9034314449) одночасно із декларацією подано додаток 8 - заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (податкова накладна від 31.03.2014 № 7 на суму ПДВ - 264000,00 грн.), проте, згідно декларації суму податку, що підлягає сплаті зазначено у розмірі 0,00 грн. (рядок 25) (а.с.96-107).

17 червня 2014 року відповідачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року (зареєстровано № НОМЕР_2), яким визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 257926,00 грн. (рядок 25) та самостійно нараховано суму штрафу у розмірі 7738,00 грн. (рядок 26) (а.с.146-147).

Проте, оскільки вказаний розрахунок не містив додатку 2, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року за №9034224621 не визнано як податкову звітність, про що відповідача було повідомлено листом від 18.06.2014 №3502/10/18 та запропоновано подати правильно заповнений розрахунок.

18 червня 2014 року відповідачем повторно подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року (зареєстровано № НОМЕР_3), яким визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 257926,00 грн. (рядок 25) та самостійно нараховано суму штрафу у розмірі 7738,00 грн. (рядок 26) (а.с.139-141).

У зв'язку із несвоєчасною сплатою податку на додану вартість, податковим органом нараховано пеню у розмірі 3866,77 грн. за період з 30.04.2014 по 16.06.2014.

18 липня 2014 року відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за червень 2014 року (зареєстровано за № НОМЕР_4), якою визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 0,00 грн. (рядок 25) (а.с.150-151).

19 серпня 2014 року відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за липень 2014 року (зареєстровано за № НОМЕР_5), якою визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 9777,00 грн. (рядок 25) (а.с.150-151).

20 жовтня 2014 року відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2014 року (зареєстровано за № НОМЕР_6), якою визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 6325,00 грн. (рядок 25) (а.с.148-149).

19 січня 2015 року відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року (зареєстровано за №9078394386), якою визначено суму податку, що підлягає сплаті у розмірі 6671,00 грн. (рядок 25) (а.с.144-145).

26 серпня 2014 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001571520, за яким товариству визначено штрафні санкції за затримку сплати суми грошового зобов'язання 257926,00 грн., у розмірі 25792,60 грн.

Водночас, судом встановлено, що відповідачем проводилася часткова сплата податкових зобов'язань, а саме:

Згідно платіжного доручення від 17.09.2014 №92 сплачено суму 25792,60 грн., призначення платежу - штрафні санкції визначені податковим повідомленням-рішенням №0001571520 від 26.08.2014.

Згідно платіжного доручення від 17.09.2014 №93 сплачено суму 9777,00 грн., призначення платежу - податок на додану вартість за липень 2014 року.

Згідно платіжного доручення від 30.10.2014 №130 сплачено суму 6325,00 грн., призначення платежу - податок на додану вартість за вересень 2014 року.

Згідно платіжного доручення від 20.01.2015 №154 сплачено суму 6671,00 грн., призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2014 року.

Відтак, загальна сума сплачених відповідачем податкових зобов'язань становить 48565,60 грн., вказане підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень і банківських виписок (а.с.115-119) та не заперечується сторонами.

Як то зазначено представником позивача, з урахуванням пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, розмір заборгованість зі сплати податку на додану вартість у відповідача становить 274609,90 грн.

Оскільки суму заборгованості відповідачем, у встановлений законодавством строк, не сплачено, позивач звернувся до суду із даним позовом про його стягнення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.3 та 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу передбачено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (пункт 31.1 статті 31 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 31.3 статті 31 Податкового кодексу України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

При цьому, згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пунктів 49.1, 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Водночас, за приписами статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами пункту 56.11 статті 56 вказаного Кодексу, визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як то встановлено судом та не заперечується сторонами Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріїлд" є платником податку на додану вартість.

З матеріалів адміністративної справи Випливає, що відповідачем протягом 2014 року було подано до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки, копії яких наявні в матеріалах справи.

Судом встановлено, що сума самостійно визначених податкових зобов'язань по податку на додану вартість, з урахуванням уточнюючих розрахунків, становить:

4193,00 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за квітень 2014 року за №9029068695 від 20.05.2014;

265664,00 грн. (257926,00 грн. - основного платежу та 7738,00 грн. штрафних санкцій), згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року за №9034796921 від. 18.06.2014);

9777,00 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року за №9048072606 від 19.08.2014;

6325,00 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року за №9060527601 від 20.10.2014;

6671,00 грн., згідно декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року за №9078394386 від 19.01.2015.

Загалом - 292630,00 грн.

Також, позивачем нараховано пеню, у розмірі 886,13 грн. за період з 05.05.2014 по 15.05.2014. та у розмірі 3866,77 грн. за період з 30.04.2014 по 16.06.2014., згідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, яким передбачено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Загалом розмір пені становить - 4752,90 грн., дана сума пені не оскаржується відповідачем, що підтверджується поясненнями відповідача (а.с.197-204).

Окрім того, контролюючим органом нараховано штрафні санкції, згідно податкового повідомлення-рішення №0001571520 від 26.08.2014 у розмірі 25792,60 грн., дана сума визнана відповідачем.

Відтак зальна сума нарахованих грошових зобов'язань становить - 323175,50 грн. (292630,00 грн. +4752,90 грн.+25792,60 грн.).

Як вже було встановлено судом, та не заперечується сторонами, загальна сума самостійно сплачених відповідачем податкових зобов'язань становить 48565,60 грн.

Таким чином, сума податкового боргу по податку на додану вартість становить 274609,90 грн. (323175,50 грн. - 48565,60 грн.).

При цьому, суд погоджується із твердження позивача щодо підстав виникнення заборгованості, наведених в обліковій картці відповідача (а.с.152-161) та у розрахунку контролюючого органу поданого до суду 30.06.2015 вх. №9584/15.

Так, за приписами пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відтак, з набранням чинності Податкового кодексу України, законодавством передбачено право органу державної податкової служби змінювати призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, за наявності податкового боргу.

З огляду на ту обставину, що судом встановлено наявність у відповідача податкового боргу починаючи з березня 2014 року, суд дійшов висновку про правомірність зарахування суми самостійно сплаченого відповідачем податку в рахунок заборгованості по податку на додану вартість.

Щодо заперечень позивача з приводу наявності у нього заборгованості у розмірі 257926,00 грн. по податку на додану вартість за березень 2014 року, суд зазначає наступне.

За поясненнями представника відповідача вказана сума заборгованості не має бути відображена в облікових даних платника податків, оскільки 17 червня 2014 року відповідачем подано до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року (зареєстровано за №9034314449) із додатком 8 - заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (податкова накладна від 31.03.2014 №7 на суму ПДВ - 264000,00 грн.).

Законом України від 24.10.2013 №657-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень" до пункту 201.10 статті 201 Кодексу внесено зміни, якими визначено, що право на подання скарги на постачальника зберігається за платником протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Таким чином, починаючи з 1 січня 2014 року у разі відмови постачальника товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, право покупця додати до податкової декларації заяву зі скаргою на постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту, зберігатиметься за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі.

Проте, відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міндоходів від 13.11.2013 №678, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, а у - рядку 25.1 декларації 0110 вказується сума, що сплачується до загального фонду державного бюджету.

Тобто, сума нарахованого відповідачем податку на додану вартість визначається виключно у рядку 25 декларації з податку на додану вартість.

Як то встановлено судом та не заперечується відповідачем, ним дійсно було подано до позивача декларацію з податку на додану вартість за травень 2014 року (зареєстровано за №9034314449) із додатком 8 - заявою про відмову постачальника надати податкову накладну (податкова накладна від 31.03.2014 №7 на суму ПДВ - 264000,00 грн.). При цьому, згідно декларації суму податку, що підлягає сплаті зазначено у розмірі 0,00 грн. (рядок 25) (а.с.96-107). Жодних показників щодо зменшення суми зобов'язань з ПДВ відповідачем не зазначено.

Відтак, заборгованості у розмірі 257926,00 грн. по податку на додану вартість за березень 2014 року, згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень 2014 року за №9034796921 від. 18.06.2014, є самостійно узгодженою відповідачем та не підлягає оскарженню.

Між тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо не подачі до податкового органу деяких податкових декларацій та уточнюючих розрахунків, зокрема уточнюючого розрахунку №9034796921 від 18.06.2014, оскільки такі твердження не підтверджені належними доказами. Так, представником відповідача зазначено про наявність факту не зберігання на підприємстві всіх декларацій та корінців про їх прийняття. Окрім того, такі твердження суперечать наявним у матеріалах справи копіям податкової звітності з податку на додану вартість та наведеним в обліковій картці відповідача даним.

Щодо зауважень відповідача з приводу неврахування позивачем при визначені суми боргу задекларованих ним у травні та червні 2014 року сум від'ємного значення по ПДВ, то суд звертає увагу на те, що дійсно при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України, така сума може враховуватися у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди. Проте, за нормами податкового законодавства, рішення щодо напрямків зарахування від'ємного значення може прийняти лише платник податку. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, а саме у рядку 20.1 "від'ємне значення в рахунок зменшення суми податкового боргу з ПДВ". Жодних пояснень та доказів того, що відповідачем вчинялися відповідні дії щодо направлення на зарахування від'ємного значення з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу, а саме подання відповідних декларацій, суду не надано.

Суд також критично ставиться до зауважень відповідача щодо неправомірного нарахування пені, зазначеної в обліковій картці відповідача, оскільки, як то встановлено судом, дана сума пені у розмірі 5897,78 грн., яка обліковується за період з липня 2014 року по березень 2015 року, не є предметом спору та не входить до розрахунку суми податкового боргу.

Дослідивши обставини справи, судом встановлено, що сума самостійно визначених податкових зобов'язань по податку на додану вартість, нарахованої контролюючим органом пені та штрафних санкцій становить 274609,90 грн., проте, у строки, встановлені законодавством, кошти відповідачем не сплачено.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У зв'язку з наявністю заборгованості, позивачем було направлено відповідачеві податкову вимогу від 03.07.2014 за №58-00 на суму 273133,00 грн., яка отримана відповідачем 10.07.2014, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на копії повідомлення про вручення поштового відправлення та копії корінця податкової вимоги, наявних у матеріалах справи (а.с.26).

Доказів оскарження вищевказаної податкової вимоги відповідачем суду не надано.

Як то випливає з матеріалів справи та облікових карток відповідача, з урахуванням часткової сплати податку на додану вартість, за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 274609,90 грн.

На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми суду надано не було.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачем суду надано не було.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму податкового боргу до бюджету у розмірі 274609,90 грн. відповідачем у встановлені законодавством строки не сплачено; наявність у нього вказаного боргу підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів оскарження у встановленому законом порядку вказаної вимоги, а також доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідачем також суду не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріїлд" (ЄДРПОУ 37884164) на користь Держави, в особі Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 274609 (двісті сімдесят чотири тисячі шістсот дев'ять) грн. 90 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.