Рішення

від 31.08.2015 по справі 904/127/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ    31.08.15р. Справа № 904/127/15 За первісним позовом Підприємства Об'єднання Громадян "Промреле", м. Маріуполь, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення 236 396,48 грн. За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область до Підприємства Об'єднання Громадян "Промреле", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення 79 149,82 грн. Суддя  Колісник І.І. Представники: від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): за відсутності представника на підставі поданої заяви від 31.08.2015 року; від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Білий С.В., довіреність № 09/09/2014юр від 09.09.2014 року, представник. СУТЬ СПОРУ: Підприємство Об'єднання Громадян "Промреле" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо" заборгованості у сумі 236 396,48 грн., з яких: 47 448,00 грн. - сума основного боргу за користування приміщенням за період з 01.08.2014 року по 15.10.2014 року разом з ПДВ; 94 896,00 грн. - неустойка за невиконання пунктів 2.1., 2.2. договору оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року; 56 937,60 грн. - неустойка за невиконання  пункту 2.1. договору оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року за період з 01.08.2014 року по 15.10.2014 року; 23 196,80 грн. - неустойка у розмірі подвійної плати за період з 16.10.2014 року по 06.11.2014 року; 13 918,08 грн. - плата за користування приміщенням з 16.10.2014 року по 06.11.2014 року. Позовні вимоги позивач за первісним позовом вмотивовує, посилаючись на порушення відповідачем пунктів 2.1., 2.2. договору оренди №10/12-1 від 15.10.2012 року в частині своєчасної сплати орендної плати за прийняті в оренду нежитлові приміщення, компенсації витрат з електроенергії, а також в частині своєчасного повернення об'єкту оренди по закінченню строку дії договору. Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.01.2015 року. 05.02.2015 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо" надійшла зустрічна позовна заява про стягнення суми невикористаних коштів попередньої оплати - 60170,62 грн., неустойки у сумі 18 979,20 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 1827,00 грн. Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги в частині стягнення 60 170,62 грн., позивач стверджує про переплату ним грошових коштів у рахунок оплати за оренду нежитлового приміщення та спожиту електроенергію за договором оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року у період з 12.12.2012 року по 03.07.2014 року. При цьому також зазначає про те, що за даними його бухгалтерського обліку станом на 27.11.2014 року загальна сума попередньої оплати, що була здійснена ним на користь Підприємства Об'єднання Громадян "Промреле", складає 107 618,62 грн. (а.с. 57 - 61 том 1). За додатково наданим позивачем за зустрічним позовом розрахунком сума попередньої оплати лише за оренду, сплаченої ним у період з грудня 2012 року по липень 2014 року включно, складає 102 206,56 грн., а за неспожиту електроенергію - 65 892,06 грн. Зустрічні позовні вимоги в частині стягнення неустойки у сумі 18 979,20 грн. вмотивовані порушенням відповідачем за зустрічним позовом передбаченого пунктом 3.2. договору оренди обов'язку прийняти по закінченні строку його дії об'єкт оренди за актом приймання-передачі, за що відповідно до пункту 6.3. договору передбачена сплата неустойки у розмірі 10% від суми річної орендної плати. Сума неустойки нарахована із розрахунку: 15816,00 грн. х 12 місяців : 10% = 18979,20 грн., де 15 816,00 грн. – щомісячна орендна плата без ПДВ. Відповідач за зустрічним позовом у своєму відзиві заперечує проти заявлених зустрічних позовних вимог, стверджуючи про їх безпідставність на основі наданого ним при цьому аналізу первинної документації (платіжних доручень, банківських виписок, рахунків-фактур) /а.с. 170 - 180 том 1/. Під час розгляду справи сторони надали пояснення щодо порядку взаєморозрахунків за спірним договором оренди, згідно з якими у взаємовідносинах між ними у період дії договору мали місце оформлення послуг з оренди відповідними двосторонніми актами, які представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо" на підставі поданих ним письмових клопотань від 04.03.2015 року та 17.03.2015 року просив витребувати від відповідача за зустрічним позовом (а.с. 163 том 1, 145 том 2). При цьому позивачем за зустрічним позовом окремо було зауважено на невідповідності наданих позивачем за первісним позовом доказів стосовно окремих послуг за електроенергію та оренду стану його бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим 23.03.2015 року ним було заявлено чергове письмове клопотання про витребування від Підприємства Об'єднання Громадян "Промреле" первинної бухгалтерської документації на підтвердження наданих останнім послуг з електроенергії у сумі 35 637,67 грн., відображених у акті звірки станом на 31.03.2013 року (а.с. 3 том 2) та стосовно послуг з оренди 19.05.2014 року і 16.06.2014 року на суму 23 055,68 грн. і 17 578,08 грн. відповідно, відображених у акті звірки станом на 17.07.2014 року під порядковими номерами 64 та 67 (а.с. 4, 5 том 2). У судовому засіданні представник Підприємства Об'єднання Громадян "Промреле" не заперечував проти задоволення клопотань, у зв'язку з чим заявлені клопотання були задоволені. За наявності очевидного між сторонами спору щодо існування невикористаних відповідачем за зустрічним позовом коштів попередньої оплати у сумі 60 170,62 грн. за результатом взаєморозрахунків за спірним договором у період з 12.12.2012 року по 03.07.2014 року, то відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України ухвалою господарського суду від 24.03.2015 року була призначена судова експертиза на вирішення якої були поставлено наступне питання: 1. Чи підтверджується документально і у якому саме розмірі заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Тондо" до стягнення з Підприємства Об'єднання Громадян "Промреле" за зустрічним позовом від 04.02.2015 року сума невикористаних коштів попередньої оплати - 60 170,62 грн. за результатом розрахунків у період з 12.12.2012 року по 03.07.2014 року станом на 27.11.2014 року  за договором оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року? Яка сума із цих коштів відноситься до плати за електроенергію, а яка до орендної плати та за який звітний місяць чи період? Проведення експертизи доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Тондо" здійснити попередню оплату вартості експертного дослідження на підставі відповідної вимоги Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз з подальшим розподілом витрат на проведення судової експертизи під час прийняття рішення у справі відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України. На час проведення судової експертизи провадження у справі було зупинено. Позивач за зустрічним позовом оплату за проведення судової експертизи не здійснив, посилаючись на відсутність коштів. 16.07.2015 року господарську справу було повернено без виконання судової експертизи у зв'язку з її неоплатою. Ухвалою господарського суду від 06.08.2015 року провадження у справі було поновлено. Розгляд справи призначався на 09.02.2015 року, 04.03.2015 року, 17.03.2015 року, 24.03.2015 року, 27.08.2015 року, 31.08.2015 року. За клопотанням представника позивача за зустрічним позовом ухвалою господарського суду від 04.03.2015 року строк розгляду спору було продовжено на 15 днів до 28.03.2015 року включно. На підставі статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції за участю позивача за первісним позовом, проведення якої за ухвалами суду забезпечував Жовтневий районний суду міста Маріуполь Донецької області. Через організаційні проблеми забезпечення районним судом проведення 31.08.2015 року відеоконференції за участю позивача за первісним позовом його представник того ж дня подав заяву як за допомогою електронного засобу зв'язку, так і шляхом надсилання її оригіналу поштою про закінчення розгляду справи без участі його представника у загальному порядку, проти чого представник відповідача не заперечував. За вказаних обставин, а також враховуючи закінчення 31.08.2015 року процесуального строку вирішення спору, передбаченого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги з'ясування судом усіх фактичних обставин у справі, достатніх для прийняття рішення, відсутність представника позивача не є перешкодою у закінченні розгляду справи. У судовому засіданні 31.08.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у сукупності, господарський суд ВСТАНОВИВ: Між Підприємством об'єднання громадян “Промреле” (далі – ПОГ “Промреле”, Орендодавець, Позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тондо” (далі - ТОВ “Тондо”, Орендар, Відповідач за первісним позовом) було укладено договір оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року (далі – Договір). Відповідно до пункту 1.1. орендодавець передає орендареві у тимчасове користування за встановлену плату наступні виробничі та підсобні приміщення (далі – Об'єкт оренди): - виробниче приміщення (складальний цех) загальною площею 591 кв.м., - три допоміжні приміщення у складальному цеху (надбудова над складом і тамбуром) загальною площею 68 кв.м., - три допоміжні приміщення в адміністративному корпусі (під офіс) загальною площею 38 кв.м. Пунктом 1.2. сторони передбачили, що зазначене у пункті 1.1. договору нерухоме майно передається орендарю за актом приймання-передачі орендованого майна. Підписання цього акту є датою набуття чинності цим договором і датою виникнення у сторін взаємних зобов'язань за цим договором та чинним законодавством України. Об'єкт оренди був переданий у користування орендарю за актом приймання-передачі приміщень у день укладення договору, а саме 15.10.2012 року (а.с. 21 том 1). За змістом пункту 2.1. договору плата за об'єкт оренди становить 16 727,50 грн. на місяць без ПДВ. Оплата здійснюється орендарем щомісячно до 20-го числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем шляхом її перерахування на рахунок орендаря, а також готівкою до каси орендодавця. Додатковою угодою від 03.01.2014 року сторони змінили редакцію пункту 1.1. договору, виключивши з переліку переданих орендарю нежитлових приміщень три допоміжні приміщення в адміністративному корпусі (під офіс) загальною площею 38 кв.м., які за відповідним актом від 03.01.2014 року були прийняті орендодавцем від орендаря (а.с. 22 том 1). Разом з тим зазначеною додатковою угодою сторони виклали у новій редакції також і пункт 2.1. договору, передбачивши розмір щомісячної орендної плати за об'єкт оренди у сумі 18 979,20 грн. із строком сплати її до 10-го числа поточного місяця як на рахунок орендодавця, так і готівкою в касу (а.с. 23 том 1). Згідно з пунктом 2.2. договору орендар відшкодовує фактичні витрати з утримання нерухомого майна, що знаходиться в його користуванні (електро-, водопостачання) шляхом перерахування на рахунок орендодавця або готівкою в касу, а орендодавець на підставі укладених договорів самостійно здійснює розрахунки з відповідними службами. Відшкодування орендарем відповідних витрат здійснюється на підставі рахунків орендодавця. Рахунки складаються на підставі показів засобів обліку, що встановлюються орендарем самостійно і за свій рахунок. Порядок відшкодування витрат з електроенергії здійснюється на підставі і в порядку, визначеними умовами договору, укладеного між постачальником та орендодавцем шляхом внесення орендарем авансового платежу на підставі рахунка орендодавця, який, у свою чергу, виставлений на підставі рахунка постачальника електроенергії. Договором сторони передбачили також взаємні права та обов'язки. Зокрема, пунктом 3.2. договору для орендодавця, серед іншого, встановлено обов'язок по закінченні строку оренди прийняти об'єкт оренди за відповідним актом приймання-передачі, а пунктом 3.4. договору орендаря зобов'язано, поряд з іншими обов'язками, вносити у встановлені договором строки та у повному обсязі орендну плату та інші платежі як за цим договором, так і за чинним законодавством України. За невиконання обов'язків, передбачених пунктами 3.1. – 3.4. цього договору, винна сторона сплачує іншій стороні неустойку у розмірі 10% суми річної орендної плати (пункт 6.3. договору). Відповідно до пункту 4.1. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 1-го календарного року з дня підписання, тобто до 14.10.2013 року включно. Якщо не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору ні одна із сторін письмово не заявить про свій намір розірвати його, то договір вважається подовженим на наступний рік на тих же умовах (пункт 4.2. договору). Згідно з пунктом 5.1. договору дострокове припинення договору може мати місце з наступних підстав: - письмова угода сторін; - рішення суду у зв'язку з неодноразовим порушенням однією із сторін умов договору або чинного законодавства; - банкрутство орендаря або його ліквідація як юридичної особи; - загибель орендованого майна. Заявлені позовні вимоги позивач за первісним позовом обґрунтовує порушенням ТОВ “Тондо” умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати, відшкодування спожитої електроенергії, повернення об'єкта оренди по закінченні строку дії договору з чим не погоджується відповідач, що і є причиною спору. Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Згідно зі статтею 795 Цивільного кодексу України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша статті 762 Цивільного кодексу України). Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частина п'ята статті 762 Цивільного кодексу України). Частиною першою статті 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору строк дії договору - з 15.10.2012 року до 15.10.2014 року щодо чого у сторін спору немає. Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Пунктом 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 29.05.2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна” роз'яснено, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який це договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Листом № 12/183 від 25.07.2014 року орендодавець повідомив орендаря – ТОВ “Тондо”, що договір оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року закінчується 14.10.2014 року і подовжуватися не буде і що до того часу останньому необхідно повернути за відповідним актом об'єкт оренди із зазначенням у ньому переліку приміщень та їх технічного стану (а.с. 113 том 1). Отримання зазначеного листа відповідачем не заперечується і підтверджується його листом-відповіддю № 30/07-2014юр від 30.07.2014 року з повідомленням про намір ініціювати процедуру дострокового розірвання договору через порушення його умов самим орендодавцем (а.с. 25 том 1). За частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Жодних доказів на підтвердження дострокового розірвання договору оренди сторони суду не надали. Отже, з урахуванням викладеного та відповідно до умов пункту 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 03.01.2014 року) відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати до 10 числа поточного місяця орендну плату у сумі 18 979,20 грн. у період усього строку дії договору, а саме до 15.10.2014 року. За статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Заявлена позивачем заборгованість з орендної плати за договором нарахована за період із 01.08.2014 року по 15.10.2014 року у загальній сумі 47 448,00 грн., з яких: 18 979,20 грн. – серпень 2014 року, 18 979,20 грн. – вересень 2014 року, 9 489,60 грн. з 01.10.2014 року по 15.10.2014 року. Вказана сума заборгованості підлягає зменшенню з огляду на наступне. За частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. З укладеного між сторонами договору вбачається, що орендар-відповідач прийняв в оренду і у спірний використовував головним чином виробничі приміщення площею 591 кв.м. та 68 кв.м., що безумовно потребує енергоспоживання. За змістом пункту 2.2. договору забезпечення розрахунків зі службами, відповідальними за електро-, водопостачання покладається на орендодавця-позивача на підставі укладених договорів, а орендар-відповідач лише здійснює відшкодування цих витрат на підставі рахунків орендодавця. При цьому порядок відшкодування витрат з електроенергії здійснюється на підставі і у порядку, визначеними умовами договору між постачальником і орендодавцем шляхом внесення орендарем авансового платежу на підставі рахунку орендодавця, який у свою чергу виставлений на підставі рахунку постачальника електроенергії. Позивач за первісним позовом доказів укладення ним договору з енергопостачальною організацією не надав. Із договору № 11/25 від 07.12.2006 року вбачається, що відносини з постачання електричної енергії фактично існують між ПАТ “Донецькобленерго” - ліцензованою енергопостачальною організацією та Маріупольським виробничим підприємством “Азовреле” Українського товариства глухих – споживачем (а.с. 134 – 136 том 1). Відповідно до пункту 2. додатку № 5 до цього договору (“Порядок розрахунків за електроенергію”) споживач на початку розрахункового періоду з першого до п'ятого числа поточного місяця самостійно здійснює плановий платіж за активну електричну енергію, яка буде спожита в розрахунковому періоді. Пунктом 3. додатку № 5 встановлено, що кінцевий розрахунок за спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію, оплату за недораховану електроенергію, за перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності, надання послуг з компенсації за перетікання реактивної електричної енергії, сум на відшкодування збитків та ін. споживач здійснює на підставі наданих постачальником електричної енергії рахунків у 5-ти денний термін з дня їх отримання. Якщо на 5-й день після отримання рахунку не надійде оплата, то постачальник має право припинити електропостачання згідно з договором (а.с. 137 том 1). Таким чином, безпосередньо відповідальною особою у сплаті за спожиту електроенергію є споживач - Маріупольське виробниче підприємство “Азовреле” Українського товариства глухих. Позивач у справі є субспоживачем електроенергії на підставі укладеного із споживачем договору від 02.07.2012 року, за яким останній забезпечує йому передачу електроенергії власними технологічними мережами та не є її постачальником (а.с. 141-142 том 1). Зобов'язання щодо оплати електроенергії визначені у вказаних договорах, які є обов'язковими безпосередньо для сторін саме цих договорів, до яких відповідач за первісним позовом не відноситься. За обставин відсутності договору, укладеного безпосередньо між позивачем та ліцензованим постачальником електроенергії, відповідно відсутні і умови та порядок оплати, який міг би бути використаний позивачем у відносинах із відповідачем. Тому за пунктом 2.2. договору відповідач може бути відповідальним лише за оплату рахунків орендодавця-позивача на відшкодування витрат за спожиту електроенергію у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, визначений частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до інформації, зазначеної у листі Маріупольського РЕМ ПАТ “ДТЕК Донецькобленерго” № 205 від 11.02.2015 року у період із липня по листопад 2014 року підприємство “Азовреле” відключалось за заборгованість за електроенергію у липні 2014 року та у серпні 2014 року з наступною періодичністю: 31.07.2014 року відключено, 18.08.2014 року підключено; 28.08.2014 року відключено, 24.10.2014 року підключено (а.с. 152 том 1). Припинення подачі електроенергії відповідачеві ще 31.07.2014 року підтверджується також складеним сторонами двостороннім актом від 31.07.2014 року (а.с. 103 том 3). Згідно з письмовими поясненнями позивача причиною його відключення від енергопостачання стала прострочка в оплаті відповідачем рахунку № СФ-0000035 на суму 12984,00 грн. у порядку передоплати до заявленого ліміту активної електроенергії за період з 15.06.2014 року по 14.07.2014 року (а.с. 4, 121 том 1). Однак, із обставин справи вбачається, що відповідачеві за первісним позовом був виставлений для передоплати до заявленого ліміту активної електроенергії з 15.06.2014 року по 14.07.2014 року рахунок-фактура № СФ-0000035 від 15.05.2014 року на суму 12 984,00 грн., який був повністю ним оплачений 19.05.2014 року, тобто на четвертий день після того, як був сформований (а.с. 32, 124 том 1). Отже, нарахування відповідачеві орендної плати у межах визначеного позивачем періоду (з 01.08.2014 року по 15.10.2014 року) можливе тільки за 10 днів, з 18.08.2014 року по 27.08.2014 року, тобто за винятком періоду відсутності електроенергії на об'єкті оренди за обставин, за які він не відповідає. За вказаний період орендна плата буде складати 6 122,32 грн. (18979,20 х 10 : 31 = 6122,32). Заявлена позивачем до стягнення неустойка у сумі 94 896,00 грн. нарахована відповідно до умов пункту 6.3. договору із розрахунку 10% від річної орендної плати за кожний факт порушення відповідачем встановлених пунктами 2.1., 2.2. договору строків сплати орендної плати та відшкодування витрат за спожиту електроенергію, а саме: 56 937,60 грн. - за порушення строків сплати щомісячної орендної плати у сумі 15816,00 грн. за січень - березень 2014 року (15816,00 х 12 = 189792,00; 189792,00 х 10% = 18979,20 грн.; 18979,20 х 3 = 56937,60 грн.); 37 958,40 грн. - за порушення строків оплати рахунку № СФ-0000035 від 15.05.2014 року на суму 12 984,00 грн. передоплати до заявленого ліміту активної електроенергії з 15.06.2014 року по 14.07.2014 року (а.с. 124 том 1) та рахунку № СФ-0000036 від 23.05.2014 року на суму 1 134,91 грн. (а.с. 127 том 1) за відключення та підключення 3ф ПО згідно рах. № 599 від 22.05.2014 ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" (18979,20 х 2 = 37958,40). При цьому річний розмір орендної плати позивач визначає із розрахунку місячної орендної плати у сумі 15 816,00 грн. (без ПДВ), у той час як відповідно до пункту 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 03.01.2014 року) орендна плата складає 18 979,20 грн. (у т.ч. 20% ПДВ - 3163,20 грн.; 15816,00 + 3163,20 = 18979,20). Разом з тим позивач вказує на несвоєчасну оплату відповідачем рахунку № СФ-0000015 від 19.02.2015 року на суму 1 202,68 грн. за компенсацію реактивної електроенергії (а.с. 126 том 1) та рахунку № СФ-0000014 від 19.02.2014 року на суму 6 179,53 грн. за перевищення заявленого ліміту за період (в обох випадках) з 15.01.2014 року по 15.02.2014 року (а.с. 125 том 1), однак неустойку за вказаними фактами не нараховує. Вимоги позивача про стягнення неустойки у сумі 37 958,40 грн. задоволенню не підлягають з огляду на таке. За даними позивача оплата рахунку № СФ-0000035 від 15.05.2014 року мала бути здійснена до 16.05.2014 року включно, а рахунок № СФ-0000036 від 23.05.2014 року відповідачем не оплачений взагалі. Щодо рахунків №№ СФ-0000015, СФ-0000014 від 19.02.2014 року позивач вважає, що їх оплата мала бути здійснена відповідачем до 21.02.2014 року включно. З урахуванням викладених у рішенні висновків щодо відсутності правових підстав вважати встановленим у договорі оренди строку оплати рахунків за компенсацію витрат за спожиту електроенергію, із твердженням позивача стосовно оплати вказаних рахунків у визначені ним строки погодитися не можна. Відповідно до банківської виписки за 19.05.2014 року та платіжного доручення №6182164 від 19.05.2014 року рахунок № СФ-0000035 від 15.05.2014 року на суму 12 984,00 грн. був повністю оплачений відповідачем 19.05.2014 року, тобто на четвертий день після того, як був сформований (а.с. 32 том 1, 212 том 2). Щодо оплати відповідачем витрат за відключення чи підключення електроустановок до енергоспоживання відповідно до рахунку № СФ-0000036 від 23.05.2014 року на суму 1134,91 грн., то за укладеним між сторонами договором оренди такий обов'язок для нього не передбачений. Відповідно до банківської виписки за 05.03.2014 року та платіжного доручення № 1103 від 05.03.2014 року рахунки №№ СФ-0000015, СФ-0000014 від 19.02.2014 року були сплачені відповідачем 05.03.2014 року (а.с. 28 том 1, 205 том 2). Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження дат пред'явлення відповідачеві вказаних рахунків та їх отримання, що не дозволяє стверджувати про порушення останнім семиденного строку, встановленого частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України. Винятком є рахунок № СФ-0000035 від 15.05.2014 року, який за допомогою кур'єрської служби доставки був надісланий відповідачеві листом від 15.05.2014 року (а.с. 139-140 том 2), однак, з урахуванням викладеного, порушення встановленого законом семиденного строку його оплати з боку відповідача відсутні. Стосовно неустойки у сумі 56 937,60 грн. за порушення строку сплати орендної плати за січень - березень 2014 року, то вона нарахована правомірно. За даними позивача, які узгоджуються з пунктом 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 03.01.2014 року), орендна плата за січень 2014 року мала бути сплачена відповідачем до 10.01.2014 року, за лютий 2014 року - до 10.02.2014 року, за березень 2014 року - до 10.03.2014 року. Фактично орендна плата була сплачена з прострочкою: за січень 2014 року - 05.02.2014 року, що підтверджується банківською випискою за 05.02.2014 року (а.с. 27 том 1), платіжним дорученням № 977 від 05.02.2014 року (а.с. 201 том 2), рахунком-фактурою № СФ-0000001 від 08.01.2014 року (а.с. 109 том 2); за лютий 2014 року - 13.02.2014 року, що підтверджується банківською випискою за 13.02.2014 року (а.с. 29 том 1), платіжним дорученням № 1054 від 13.02.2014 року (а.с. 202 том 2); за березень 2014 року - 21.03.2013 року, що підтверджується банківською випискою за 21.03.2014 року (а.с. 30 том 1), платіжним дорученням № 1201 від 21.03.2014 року (а.с. 207 том 2). Отже, заявлена позивачем до стягнення неустойка у сумі 56 937,60 грн. за порушення строків сплати щомісячної орендної плати у сумі 15 816,00 грн. без ПДВ за січень – березень 2014 року нарахована позивачем відповідно до умов пункту 6.3. договору правомірно. Заявлена позивачем до стягнення чергова неустойка у сумі 56 937,60 грн. нарахована ним також відповідно до умов пункту 6.3. договору із розрахунку 10% від річної орендної плати за кожний факт невиконання відповідачем встановленого пунктом 2.1. договору строку сплати орендної плати, але уже за інший період - з 01.08.2014 року по 15.10.2014 року, з яких: 18 979,20 грн. - за несплату щомісячної орендної плати у сумі 15 816,00 грн. за серпень 2014 року; 18 979,20 грн. - за несплату щомісячної орендної плати у сумі 15 816,00 грн. за вересень 2014 року; 18 979,20 грн. - за несплату орендної плати у сумі 9489,60 грн. за період із 01.10.2014 року по 15.10.2014 року. Усього – 56 937,60 грн. (18979,20 х 3 = 56937,60). При цьому річний розмір орендної плати позивач визначає із розрахунку місячної орендної плати у сумі 15 816,00 грн. без ПДВ, у той час як відповідно до пункту 2.1. договору (в редакції додаткової угоди від 03.01.2014 року) місячна орендна плата фактично складає 18979,20 грн. (у т.ч. 20% ПДВ – 3 163,20 грн.; 15816,00 + 3163,20 = 18979,20). З урахуванням встановлених обставин у справі та відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України нарахування відповідачеві орендної плати у межах визначеного позивачем періоду (з 01.08.2014 року по 15.10.2014 року) можливе тільки за 10 днів з 18.08.2014 року по 27.08.2014 року за винятком періоду відсутності електроенергії на об'єкті оренди за обставин, за які він не відповідає. Тому, фактично обов'язок відповідача існує щодо сплати орендної плати у сумі 6122,32 грн. за 10 днів серпня 2013 року, у зв'язку з чим згідно з пунктом 6.3. договору відповідальність відповідача може бути обмежена лише нарахованою позивачем сумою неустойки за один звітний період у сумі 18 979,20 грн. Разом з тим слід зазначити, що нарахована позивачем неустойка як у сумі 56 937,60 грн. за порушення строків сплати щомісячної орендної плати у сумі 15 816,00 грн. за січень – березень 2014 року, так і у сумі 18 979,20 грн. за несплату орендної плати за 10 днів серпня 2014 року (з 18.08.2014 року по 27.08.2014 року) підлягає зменшенню з огляду на наступне. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі Господарського процесуального кодексу України йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки (пункт 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"). Частиною першою статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У питанні щодо зменшення неустойки суд вважає такими, що заслуговують на увагу обставини, які пов'язані з незначними порушеннями відповідачем договірних зобов'язань, враховуючи строки та ступінь їх виконання. Так, наприклад, доволі високий розмір неустойки - 10% від доволі значної величини - річної орендної плати (189 792,00 грн.) нарахований позивачем за кожним із трьох фактів незначного пропуску строку сплати щомісячної орендної плати (15816,00 грн. без ПДВ) за січень – березень 2014 року у загальній сумі 56 937,60 грн., або по 18 979,20 грн. за кожний факт прострочки. Тобто, незначна прострочка у сплаті орендної плати стала наслідком сплати неустойки  більшій за розміром самої орендної плати. Зазначений підхід застосований позивачем і у нарахуванні неустойки у сумі 18 979,20 грн. за один факт несплати орендної плати за серпень 2014 року, сума якої, як встановлено судом, складає всього 6 122,32 грн. за можливі 10 днів у період із 18.08.2014 року по 27.08.2014 року. Тобто, у даному випадку сума неустойки більше ніж у три рази перевищує суму несплаченої орендної плати. При цьому позивач не вказує про те, яких саме збитків він зазначав через порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині строків сплати орендної плати. Жодних доказів щодо цього він не надає. Суд також оцінює спірні обставини у справі з урахуванням вимог чинного законодавства щодо порядку і основних засад як встановлення так і виконання господарсько-правових зобов'язань. Так, згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. За частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України). За частиною третьою статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Таким чином, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань. Разом з тим суд приймає до уваги й інтереси позивача, права якого відповідачем порушені та який має передбачене договором право на стягнення неустойки. Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). З урахуванням викладеного суд вважає законним та справедливим зменшити нараховану позивачем неустойку у сумі 56 937,60 грн. за порушення строків сплати щомісячної орендної плати за січень – березень 2014 року та неустойку у сумі 18 979,20 грн. за несплату орендної плати за 10 днів серпня (з 18.08.2014 року по 27.08.2014 року) на 40%, а саме до 34 162,56 грн. та 11387,52 грн. відповідно (56937,60 х 40% = 22775,04, 56937,60 – 22775,04 = 34162,56; 18979,20 х 40% = 7591,68 грн.; 18979,20 – 7591,68 = 11387,52). Заявлена позивачем до стягнення неустойка у сумі 23 196,80 грн. у розмірі подвійної плати за користування річчю (об'єктом оренди) за час прострочки його повернення, нарахована за період із 16.10.2014 року по 06.11.2014 року, тобто за 22 дні після припинення договірних відносин, із розрахунку щомісячної орендної плати у сумі 15 816,00 грн. без ПДВ. За цей же період позивачем нарахована до сплати і орендна плата у сумі 13 918,08 грн., але із розрахунку щомісячної орендної плати у сумі 18 979,20 грн. з ПДВ. За частиною другою статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється, окрім іншого, у разі закінчення строку, на який його було укладено. За обставинами справи договір оренди припинив свою дію з 15.10.2014 року. Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або стані який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Разом з тим відповідно до частини другої статті 795 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною нормою, повернення наймачем предмета договору найма оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. У пункті 5.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2012 року № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найма. Двосторонній акт між сторонами щодо повернення об'єкта оренди по закінченню терміну дії договору оренди не оформлявся. Датою припинення договору позивач вважає 06.11.2014 року за фактом складення ним в односторонньому порядку акту відкриття та огляду приміщень (а.с. 34-35 том 1). Відповідач за первісним позовом не погоджується з позицією позивача, стверджуючи про прийняття ним належних заходів до своєчасного повернення за актом орендованих приміщень, яке не відбулося з вини самого позивача. На підтвердження надає копію супровідного листа № 126-юр від 15.10.2014 року разом з копією акту від 15.10.2014 року та копією фіскального чеку, опису вкладення про надсилання їх на адресу позивача, а також копію рекомендованого повідомлення про їх отримання адресатом 21.10.2014 року (а.с. 99 - 101 том 1). Згідно з умовами пункту 3.3., 3.4. договору орендар зобов'язаний у разі розірвання договору або закінчення строку його дії повернути орендодавцю об'єкт оренди у справному стані, з урахуванням ступеню зносу, а останній - прийняти його за відповідним актом. Отже, договір зобов'язує відповідача забезпечити своєчасну передачу позивачеві об'єкта оренди за відповідним актом із відображенням його стану. Належних та допустимих доказів на підтвердження прийняття заходів до повернення орендованих приміщень за закінченням строку дії договору, як і самого двостороннього акту приймання-передачі орендованих приміщень, оформленого відповідно до умов договору за підписом представників сторін та з відображенням стану об'єкту оренди, відповідач суду не надав. За таких обставин заперечення відповідача у цій частині судом не приймаються. Відтак позивач за первісним позовом має законне право на стягнення з відповідача орендної плати до моменту припинення договору оренди та неустойки у розмірі подвійної орендної плати. Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку встановлено, що він здійснений невірно, а тому нараховані суми підлягають зменшенню з огляду на наступне. Так, нарахована неустойка у сумі 23 196,80 грн. та орендна плата у сумі 13 918,08 грн. здійснені без врахування об'єктивної неможливості відповідача користуватися об'єктом оренди через припинення енергопостачання за відсутності його вини у період з 28.08.2014 року по 23.08.2014 року включно (а.с. 152 том 1). Тому, згідно зі статтею 83 Господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, зокрема в частині періоду нарахування та використаного позивачем розміру щомісячної орендної плати, нарахування неустойки у розмірі подвійної орендної плати та самої орендної плати можливе лише за 14 календарних днів з 24.10.2014 року по 06.11.2014 року. За вказаний період неустойка буде складати 14 489,44 грн. (з 24.10.2014 по 31.10.2014 = 8 днів; 15816,00 : 31 = 510,19 грн.; 510,19 х 8 = 4081,52 грн.; з 01.11.2014 по 06.11.2014 = 6 днів; 15816,00 : 30 = 527,20 грн.; 527,20 х 6 = 3163,20 грн.; 4081,52 + 3163,20 = 7244,72 грн.; 7244,72 х 2 = 14 489,44 грн.) За аналогічний період орендна плата буде складати 8 693,68 грн. (з 24.10.2014 по 31.10.2014 = 8 днів; 18979,20 : 31 = 612,23 грн.; 612,23 х 8 = 4897,84 грн.; з 01.11.2014 по 06.11.2014 = 6 днів; 18979,20 : 30 = 632,64 грн.; 632,64 х 6 = 3795,84 грн.; 4897,84 + 3795,84 = 8 693,68 грн.) Таким чином, обгрунтованими позовними вимогами за первісним позовом, що підлягають задоволенню, є сума, що становить 74 855,52 грн., з яких: 6 122,32 грн. - основний борг за користування орендованими нежитловими приміщеннями за період із 18.08.2014 року по 27.08.2014 року; 34 162,56 грн. - неустойка за порушення пункту 2.1. договору оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року щодо своєчасної сплати орендної плати за січень, лютий, березень 2014 року; 11 387,52 грн. - неустойка за невиконання пункту 2.1. договору оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року в частині сплати орендної плати за період із 18.08.2014 року по 27.08.2014 року; 14 489,44 грн. - неустойка у розмірі подвійної плати за користування орендованими нежитловими приміщеннями з 24.10.2014 року по 06.11.2014 року за час прострочки щодо їх повернення; 8 693,68 грн. - плати за користування орендованими нежитловими приміщеннями з 24.10.2014 року по 06.11.2014 року. Зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав. За частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач за зустрічним позовом не скористався можливістю довести правомірність своїх вимог за рахунок експертного дослідження первинних документів. Відповідач у межах цього позову, у свою чергу, відмовився оплачувати його виконання. За змістом пункту 23 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» у разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів. Зустрічні позовні вимоги в частині стягнення невикористаних ПОГ «Промреле» коштів попередньої оплати у сумі 60 170,62 грн. грунтуються на його базовому розрахунку, наведеному у самому зустрічному позові без розподілу вказаної суми, сплаченої у рахунок орендної плати та компенсації витрат на електроенергію (а.с. 58 том 1). При цьому він посилається на здійснені ним у період з 12.12.2012 року по 03.07.2014 року платежі на загальну суму 588 432,73 грн. у рахунок сплати за оренду та електроенергію за наступними платіжними дорученнями: № 1127666559 від 12.12.2012 на суму 20073,60 грн., № 1127666700 від 21.12.2012 на суму 20073,60 грн., № 294074 від 15.01.2013 на суму 20073,60 грн., № 1131015767 від 25.01.2013 на суму 22953,60 грн., № 293913 від 15.01.2013 на суму 7046,40 грн., № 1312 від 19.02.2013 на суму 85643,49 грн., № 1132776583 від 22.03.2013 на суму 20073,60 грн., № 1132776844 від 15.04.2013 на суму 22953,60 грн., № 1132777037 від 14.05.2013 на cуму 34953,60 грн., № 1132777235 від 07.06.2013 на суму 26392,32 грн., № 1132777364 від 19.06.2013 на суму 22953,60 грн., № 1132777460 від 04.07.2013 на суму 22953,60 грн., № 1132777739 від 01.08.2013 на суму 10000,00 грн., № 1085 від 14.08.2013 на суму 12953,60 грн., № 1132778050 від 17.09.2013 на суму 20073,60 грн., № 1132778292 від 16.10.2013 на суму 22953,60 грн., № 2036 від 15.11.2013 на суму 20073,60 грн., № 1132778657 від 09.12.2013 на суму 20073,60 грн., № 648 від 22.01.2014 на суму 25486,00 грн., № 977 від 05.02.2014 на суму 21741,61 грн., № 1054 від 15.01.2014 на суму 23318,40 грн., № 1201 від 21.03.2014 на суму 10929,60 грн., № 1489 від 30.04.2014 на суму 11987,31 грн., № 6181803 від 06.05.2014 на суму 189979,20 грн., № 6182178 від 03.06.2014 на суму 21859,00 грн., № 6183008 від 03.07.2014 на суму 21859,00 грн. (а.с. 69 – 94 том 1). Здійснений судом аналіз цих платежів із порівнянням їх із рахунками-фактурами (а.с. 181 – 235 том 1), які оплачувалися вказаними платіжними документами, повністю спростовує висновок ТОВ «Тондо» про переплату на заявлену ним позовну суму і повністю підтверджує наведений у письмовому відзиві ПОГ «Промреле» на зустрічну позовну заяву детальний аналіз цільового призначення платежів, згідно з яким будь-які платежі на майбутній період відсутні і здійснювалися лише у порядку погашення поточної заборгованості (а.с. 170 – 180 том 1). Більше того, ряд платежів ТОВ «Тондо» за платіжними дорученнями здійснювалися в рахунок оплати орендної плати не за спірним, а за іншим договором оренди - № 10/12-2 від 15.10.2012 року: № 1131015767 від 25.01.2013 року на суму 22953,60 грн. про оплату, у тому числі, рахунку № СФ-0000003 від 04.01.2013 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 73, 183 том 1); № 1312 від 19.02.2013 року на суму 85643,49 грн. про оплату, у тому числі, рахунку №СФ-0000007 від 04.02.2013 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 74, 190 том 1); № 1132776844 від 15.04.2013 року на суму 22953,60 грн. про оплату, у тому числі, рахунку № СФ-000027 від 01.04.2013 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 56, 196 том 1); № 1132777037 від 14.05.2013 року на суму 34 953,60 грн. про оплату, у тому числі, рахунку № СФ – 0000031 від 26.04.2013 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 77, 198 том 1); № 1132777364 від 19.06.2013 року на суму 22 953,60 грн. про оплату, у тому числі, рахунку № СФ – 0000038 від 29.05.2013 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 79, 204 том 1); № 1132777460 від 04.07.2013 року на суму 22953,60 грн. про оплату, у тому числі, рахунку № СФ – 0000043 від 27.06.2013 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 80, 206 том 1); № 1085 від 14.08.2013 року на суму 12953,60 грн. про оплату, у тому числі, рахунку №СФ – 0000058 від 30.07.2013 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 82, 212 том 1); № 1132778292 від 16.10.2013 року на суму 22953,60 грн. про оплату, у тому числі, рахунку № СФ – 0000107 від 15.10.2013 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 84, 215 том 1); № 977 від 05.02.2014 року на суму 21741,61 грн. про оплату, у тому числі, рахунку №СФ – 0000002 від 08.01.14 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 88, 221 том 1); № 1054 від 13.02.2014 року на суму 23318,40 грн. про оплату, у тому числі, рахунку №СФ – 0000012 від 10.02.2014 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 89, 226 том 1); № 1489 від 30.04.2014 року на суму 11987,31 грн. про оплату, у тому числі, рахунку №СФ – 0000018 від 06.03.2014 року на суму 1579,36 грн. (а.с. 91, 228 том 1); № 6182178 від 03.06.2014 року на суму 21859,00 грн. про оплату, у тому числі, рахунку №СФ – 0000038 від 28.05.2014 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 93, 231 том 1); № 6183008 від 03.07.2014 року на суму 21859,20 грн. про оплату, у тому числі, рахунку №СФ – 0000046 від 27.06.2014 року на суму 2880,00 грн. (а.с. 94, 233 том 1). За вказаних обставин зустрічні позовні вимоги про стягнення невикористаних коштів попередньої оплати у сумі 60 170,62 грн. не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому є необгрунтованими. Стосовно зустрічних позовних вимог про стягнення неустойки у сумі 18 979,20 грн. за порушення ПОГ «Промреле» передбаченого пунктом 3.2. договору оренди обов'язку прийняти від орендаря по закінченні строку його дії об'єкт оренди за актом приймання-передачі, то їх безпідставність доводиться встановленими обставинами справи, за якими ТОВ «Тондо» не надало доказів прийняття заходів до передачі орендодавцю об'єкту оренди у встановленому договором порядку. Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України). За статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції на час подання позову) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі - 1 218 гривень; у погодинному розмірі - 7,29 гривні. З урахуванням ціни первісного позову у сумі 236 396,48 грн. судовий збір повинен складати 4 727,93 грн. (236396,48 х 2% = 4 727,93). За змістом пункту 4.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору та у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Вирішуючи питання про розподіл судового збору, суд враховує також пункт 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" про покладення на відповідача судового збору повністю без урахування зменшення неустойки. Тому згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом, який підлягає стягненню в доход державного бюджету у сумі 2 104,44 грн. пропорційно сумі задоволених позовних вимог без урахування зменшення неустойки (6122,32 + 56937,60 + 18979,20 + 14489,44 + 8693,68 = 105222,24 грн.; 105222,24 х 2% : 100% = 2104,44 грн.). Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ: Первісний позов задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Дзержинського, буд. 38, офіс 25, ідентифікаційний код 31736464) на користь Підприємства Об'єднання Громадян "Промреле" (87528, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Сєрова, буд. 1-а, ідентифікаційний код 38242606) 6122,32 грн. основного боргу за користування орендованими нежитловими приміщеннями за період із 18.08.2014 року по 27.08.2014 року; 34 162,56 грн. неустойки за порушення пункту 2.1. договору оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року щодо своєчасної сплати орендної плати за січень, лютий, березень 2014 року; 11 387,52 грн. неустойки за невиконання пункту 2.1. договору оренди № 10/12-1 від 15.10.2012 року в частині сплати орендної плати за період із 18.08.2014 року по 27.08.2014 року; 14 489,44 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованими нежитловими приміщеннями з 24.10.2014 року по 06.11.2014 року за час прострочки щодо їх повернення; 8 693,68 грн. плати за користування орендованими нежитловими приміщеннями з 24.10.2014 року по 06.11.2014 року. У решті первісного позову відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тондо" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Дзержинського, буд. 38, офіс 25, ідентифікаційний код 31736464) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, ідентифікаційний код 37989269, рахунок 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області (Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, код банку за ЄДРПОУ 37988155), МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, КБКД 22030001) судовий збір у сумі 2 104,44 грн. Накази видати після набрання рішенням законної сили. У задоволенні зустрічного позову відмовити повністю. Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 07.09.2015 року. Суддя  І.І. Колісник