Постанова

від 08.07.2009 по справі 9/34-09

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/34-09

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.07.09                                                                                       Справа №9/34-09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Шевченко Т. М.  , Яценко О.М.

при секретарі: Савченко Ю.В.,

за участю представників:

позивача: Кушнірчук Н.В., довіреність від 05.01.2009р. № 1;

відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес», с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, на рішення господарського суду Херсонської області від 12.05.2009р. у справі № 9/34-09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество», смт.Кринички Дніпропетровської області,                  

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес», с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області,  

про стягнення 437021,63 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество», смт.Кринички Дніпропетровської області, було подано позов до господарського суду Херсонської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес», с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, 437021,63 грн. заборгованості за договором поставки, в тому числі: 379901,84 грн. - основного боргу, 33696,96 грн. - пені, 4196,38 грн. – трьох відсотків річних та 19226,45 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.05.2009 року у справі №9/34-09 (суддя Ребриста С.В.) позов задоволено в повному обсязі. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» 379901,84 грн. – основного боргу, 33696,96 грн. – пені, 4196,38 грн. – трьох відсотків річних, 19226,45 грн. – інфляційних втрат, 4370,22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що заявлена до стягнення сума боргу є обґрунтованою та підтверджена матеріалами справи. В силу ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити передбачені чинним законодавством штрафні санкції.

Крім того, цим же рішенням господарського суду першої інстанції відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення, поданому в порядку статті 121 Господарського процесуального кодексу України, з тих підстав, що клопотання відповідача недостатньо обґрунтоване документальними доказами.

Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес», відповідач у справі, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом в частині відмови суду у наданні відповідачу розстрочки, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 12.05.2009 року по справі №9/34-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду від 12.05.2009 року. Вважає, що місцевим господарським судом при вирішенні питання щодо відмови у наданні розстрочки на виконання рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушено норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що у судом не надано належної оцінки тим обставинам, що відповідач не з своєї вини опинився у скрутному фінансовому становищі, а стягнення суми коштів у розмірі 437021,63 грн. однією сумою може призвести до припинення суб'єкта господарювання. Вважає, що суд зобов'язаний був витребувати від підприємства необхідні для вирішення справи документи та матеріали.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.06.2009 року у справі  № 9/34-09 апеляційний розгляд справи призначено на 08.07.2009 року, про що сторони були повідомлені належним чином.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1413 від 06.07.2009 року справу №9/34-09 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Шевченко Т.М., Яценко О.М., якою апеляційна скарга прийнята до розгляду.  

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» відзиву на апеляційну скаргу не надало, представник товариства у судовому засіданні 08.07.2009р. проти доводів апеляційної скарги заперечує, просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 12.05.2009 року по справі № 9/34-09 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. При цьому зазначає, що підстави для задоволення заяви відповідача на надання розстрочення виконання рішення суду відсутні, оскільки спір виник саме з вини відповідача і будь-яких дій на погашення заборгованості ним не здійснювалось. На підтвердження суму боргу представником позивача у судовому засіданні надані оригінали видаткових накладних, рахунків-фактур та довіреностей по відповідним поставкам. Документи залучені колегією суддів до матеріалів справи.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, представника в судове засідання не направив, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи та відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

За заявою представника позивача, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

По закінченні судового засідання, за згодою представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество», смт.Кринички Дніпропетровської області, було подано позов до господарського суду Херсонської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес», с. Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, 437021,63 грн. заборгованості за договором поставки, в тому числі: 379901,84 грн. - основного боргу, 33696,96 грн. - пені, 4196,38 грн. – трьох відсотків річних та 19226,45 грн. інфляційних втрат.

В процесі розгляду справи Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес» у наданому на виконання ухвали суду відзиві зазначено про визнання позовних вимог в повному обсязі та, в порядку  статті 121 Господарського процесуального кодексу України, було заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення господарського суду по даній справі на два роки рівними частинами.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 12.05.2009 року у справі №9/34-09 позов задоволено в повному обсязі. В задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення відповідачу  відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес», не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції судовим актом в частині відмови у наданні розстрочки на виконання рішення суду, звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про його скасування в цій частині.

Колегія суддів, вислухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи, застосування норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Содружество» (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-дослідне виробниче об'єднання «Прогрес»  (надалі – покупець) було укладено договір поставки №46, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, а покупець прийняти і оплатити товар за цінами й в асортименті зазначеними у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору ціна товару даного договору встановлюється у гривнях та зазначається у Специфікаціях-Додатках на дату підписання.

Строк поставки зазначається у Специфікаціях-Додатках до даного договору (п.3.3 договору). Під поставкою розуміється передача товару постачальником перевізнику вантажу (п.3.4 договору).

Відповідно до п.4.1. договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати відвантаження товару.

Пунктом 7.1 договору обумовлено, що у випадку недотримання строків оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі, що не перевищує не подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на час її нарахування, від вартості товару, термін оплати якого порушений, за кожен день прострочення.

На виконання умов договору постачальником в період з серпня по жовтень 2008 року здійснювалася поставка продукції на загальну суму 528855,40 грн., що підтверджується видатковими накладними № С-005081 від 29.08.2008р. на суму 169953,04 грн., № с-005291 від 04.09.209р. на суму 168519,42 грн., № С-006151 від 16.10.208р. на суму 190382,94 грн.

Вартість товару була оплачена покупцем частково в сумі 148953,56 грн.

Обставини справи свідчать, що позивачем умови договору виконані належним чином, поставка товару здійснювалася у відповідності із визначеними у договорі, специфікаціях та додатковою угодою умовами.

Відповідачем зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконані, докази оплати товару в повній мірі відсутні, що свідчить про порушення відповідачем п.4.1 договору.  

У зв'язку із відсутністю оплати в повному обсязі вартості поставленого товару  позивачем на адресу відповідача направлені претензії від 20.10.2008р. №880 та від 20.11.2008р. №1046 з вимогою у сплатити суму основного боргу в розмірі 195523,85 грн. та 190382,94 грн., відповідно, а також відповідні суми пені та річних в розмірі 3989,82 грн. та 847,81 грн.

Претензії позивача залишена відповідачем без відповіді, докази оплати суми боргу відсутні.

Станом на 03.03.2009р. залишок заборгованості за поставлену продукцію складає 379901,84 грн.

Стосовно розміру суми заборгованості спір між сторонами відсутній. Відповідач позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським  визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або  утриматися  від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом першим статті 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України  за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність, зобов'язується  передати у  встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у  підприємницькій  діяльності  або  в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім  або  іншим  подібним  використанням, а  покупець  зобов'язується прийняти  товар  і сплатити за  нього  певну  грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, відповідачем зобов'язання щодо оплати товару в повному обсязі не виконані, що свідчить про порушення  відповідачем  умов  договору.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 379901,84 грн. доведена договором, видатковими накладними та іншими матеріалами справи.

Таким чином, аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 379901,84 грн. є обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення суму 33696,96 грн. пені, 19226,45 грн. інфляційних втрат та 4196,38 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 зазначеної норми права встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України відсотки річних можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Відповідно до положень ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники коштів сплачують на  користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу  пеню у розмірі, що встановлюється  за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Умовами укладеного між сторонами договору передбачена відповідальність за неналежне виконання зобов'язання щодо оплати отриманого товару у вигляді пені в розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п.7.1 договору).

Враховуючи викладене, висновки господарського суду щодо правомірності нарахування на суму основного боргу пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних є цілком вірними.

Здійснюючи розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», колегією суддів встановлено, що з урахуванням суми основного боргу та періоду заборгованості, висновки господарського суду першої інстанції щодо стягнення пені, 3% відсотків річних та втрат від інфляції в межах заявлених позовних вимог є правомірними.

Колегія суддів зауважує, що висновки рішення господарського суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог відповідачем не оспорюються, доводи апеляційної скарги стосуються виключно відмови судом у задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення.

Як вже зазначалося вище, господарський суд відмовив відповідачу у задоволенні клопотанні про надання розстрочки виконання рішення, зазначивши, що клопотання відповідача недостатньо обґрунтоване документальними доказами.

Колегія суддів погоджується із висновками господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для надання відповідачу розстрочки виконання рішення, в силу наступного.

Згідно з п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.  Надання відстрочки чи розстрочки виконання рішення є правом суду, а ніяк не його обов'язком.

При цьому слід враховувати приписи ст.121 Господарського процесуального кодексу України, за якими при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора  чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 2 Роз'яснення президії Вищого господарського суду від 12.09.1996 р. №02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України”, застосовуючи заходи, передбачені статтею 121 ГПК України, господарські суди повинні мати на увазі наступне. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В якості підстави для надання підприємству розстрочки виконання рішення відповідач посилався на те, що підприємство опинилося у скрутному становищі, при цьому будь-якого обґрунтування заявленого клопотання та наявності обставин, які б ускладнювали виконання рішення суду ним не наведено.

Будь-які докази підтвердження тяжкого фінансового становища підприємства відсутні, не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про надання відстрочки на примусове виконання судового рішення по справі № 9/34-09.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга відповідача залишається судом без задоволення.

Колегія суддів відзначає, що за достатньої мотивації та документальної доведеності тяжкого фінансового стану підприємства відповідач не позбавлений права  звернення до суду з заявою про розстрочку або відстрочку виконання судового рішення за правилами ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі зазначеного, колегія суддів вважає, що господарський суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду по цій справі.

Таким чином, апеляційна скарга відповідача  задоволенню не підлягає.

Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 4370,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.) правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача.

Державне мито за апеляційною скаргою відноситься на  заявника апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 83, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу  України,  Запорізький апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю міжгалузевого науково-дослідного виробничого об'єднання «Прогрес», с.Чорнобаївка Білозерського району Херсонської області, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Херсонської області від 12.05.2009 року у справі                    № 9/34-09 залишити без змін.  

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Шевченко Т. М.  Яценко О.М.