Постанова

від 29.09.2009 по справі 4/473 (10/475-08)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/473 (10/475-08)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 вересня 2009 р.                                                                                    № 4/473 (10/475-08)  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційні скаргиДПІ в м. Суми та Міністерства фінансів України

на постанову від 18.05.2009 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 4/473(10/475-08) господарського суду м. Києва

за позовомДПІ в м. Суми

До

Треті особи

Сумської обласної державної адміністрації

1.          Міністерство фінансів України2.          Головне управління Державного казначейства в Сумській області3.  Головне фінансове управління Сумської обласної державної адміністрації

простягнення 775 015 грн.     

За участю представників сторін:

позивача  – не з'явились,

відповідача –  Москвічов А.С. дов. від 26.05.2009 р.

третьої особи -1- Наталич А.А. дов.  від 02.07.2008 р.

третьої особи -2- не з'явились,

третьої особи -3- не з'явились

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду м. Києва від 10.03.2009 р. (суддя  - Борисенко І.І.) позов задоволено частково.  Стягнуто з Сумської обласної державної адміністрації на користь Державного бюджету України 94 271,36 грн. боргу. Стягнуто з Сумської обласної державної адміністрації на користь Державного бюджету  942,72 грн. державного мита. Стягнуто з Сумської обласної державної адміністрації  на користь Державного підприємства "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті частині позову відмовлено.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 р. (судді – Капацин Н.В., Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.)  рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009 р. скасовано. В позові відмовлено.

           Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та  постановою апеляційної інстанції, ДПІ в м. Суми та Міністерства фінансів України звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять їх частково скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скарги порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

 Позивач та треті особи –2, 3 не скористались наданим правом на участь у засіданні касаційної інстанції.

 Відзиву від відповідача на касаційну скаргу не надходило.

 Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

          Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 94 271, 36 грн. основного боргу по фінансовій допомозі, 278 385,62 грн. боргу по нарахованій пені за прострочення зобов'язання, по фінансовій допомозі, 6 994, 36 грн. боргу по нарахованій пені за прострочення зобов'язання по нарахованих відсотках, відповідно до договору № 14-304/18 від 19.09.1994 р., укладеного  між Сумським облвиконкомом, правонаступником якого є Сумська обласна державна адміністрація та Міністерством фінансів України про надання фінансової допомоги на зворотній основі у сумі 256 млн. карбованців. Сумським облвиконкомом була отримана фінансова допомога у сумі 276 000 грн., яку Сумський облвиконком зобов'язаний був повернути коштів з оплатою 30 процентів річних.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що надходження від погашення та обслуговування фінансової допомоги, наданої з державного бюджету на зворотній основі, являються доходами бюджету та право стягнення до Державного бюджету України доходів надається відповідно до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, судом зазначено, що відносини, які виникли між державою та Сумською обласною державною адміністрацією є бюджетними, до них не застосовується цивільне законодавство і на вимоги про стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України за бюджетною позичкою позовна давність, встановлена ЦК України не поширюється.

        Натомість суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції з огляду на те, що заявлені позовні вимоги  Державної податкової інспекції в м. Суми про стягнення  основного боргу по фінансовій допомозі, боргу по нарахованим відсоткам  по фінансовій допомозі та боргу по нарахованій пені за прострочення зобов'язання по фінансовій допомозі ґрунтуються на правовідносинах, що виникли на підставі господарського договору № 14-304/18 "Про надання  Міністерством фінансів України фінансової допомоги на зворотній основі", яким зокрема сторони погодили забезпечення повного повернення коштів з оплатою 30 процентів річних.

            Судом апеляційної інстанції було застосовано ст. 536 ЦК України та зазначено, що оскільки пунктом 1.2 договору сторони погодили повернення коштів з оплатою 30 процентів річних, це не може розцінюватись як бюджетні відносини.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

         Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на  всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

В обґрунтування позовних вимог позивач –ДПІ в м. Суми посилався на порушення відповідачем норм Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", Указу Президента України від 25. 07.1995 р. № 640 та від 05.04.1996 р. № 243/96 "Про заходи щодо стабілізації фінансового стану підприємств", та керуючись п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" просив стягнути вищезазначені кошти.

Уточнень  до касаційної скарги не надходило.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

       Інших правових підстав в обґрунтування позову позивач не заявляв.

Застосовуючи до даних правовідносин норми Бюджетного кодексу України судами не досліджено, чи вказані відносини сторін у даній справі засновані на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні, здійсненні управлінських чи контролюючих функцій однією стороною стосовно іншої сторони.

Попередніми судовими інстанціями не було з'ясовано правовий статус учасників спору, з огляду на те, що пунктом 30 ст. 2 Бюджетного Кодексу визначено, органи стягнення - податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів ( обов'язкових платежів) та інших надходжень.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди порушили і неправильно застосували норми матеріального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи, місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.ст.85, 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою присутніх представників відповідача та третьої особи -1 оголошена  вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ДПІ в м. Суми та Міністерства фінансів України задовольнити частково.

          Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2009 року у справі № 4/473 (10/475-08) скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва

Головуючий    суддя                                                                   Муравйов О.В.

Судді                                                                                             Полянський А.Г.      

                                                                                                        Фролова Г.М.