Рішення

від 11.09.2009 по справі 8/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/164

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.09                                                                                 Справа № 8/164

За позовом Закритого акціонерного товариства «Сватівська олія», м. Сватове Луганської області,

до Селянського фермерського господарства «Прогрес-10», с. Мостки Сватівського району Луганської області, -

про стягнення 34 678 грн. 53 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань –Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Засіменко С.П. - юрисконсульт, - довіреність № 11 від 01.02.09 року;                  

від відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

основного боргу у розмірі 16 754,75 грн. за поставлений товар (насіння соняшника) за договором поставки №103, укладеного між сторонами 16.09.08 року, пені за період з 30.09.08 року по 31.03.09 року у сумі 15 804,22 грн., 3% річних у сумі 259,79 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1 859,77 грн., - а всього 34 678,53 грн., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов цього договору;

судових витрат.

Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 10.08.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 11 серпня до 28 серпня 2009 року, з 28 серпня до 11 вересня 2009 року  - у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням вимог суду у частині подання витребуваних документів.

До початку судового засідання, призначеного на 11.09.09 року, представником позивача заявлено клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового засідання, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі, мотивуючи його неналежним виконанням вищезгаданого договору з боку відповідача.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання мне з'явився, участь у ньому свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи (оператором поштового зв'язку спрямовано до суду документальні докази вручення поштових відправлень суду, у яких містилися ухвали суду, уповноваженій особі відповідача).

Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи думку представника з цього приводу, обставини справи та наявні у ній докази, суд, керуючись ст.ст.ю4-3,22,43 та 75 ГПК України,  вважає за можливе здійснити розгляд цього спору по суті за відсутності відповідача –на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

          16.09.08 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено  договір постачання №103, згідно якому постачальник зобов'язується поставити, а покупець -  прийняти та оплатити соняшник (далі –товар) урожаю 2008 року за ціною та на умовах цього договору (п.1.1).

          Загальна кількість товару, що підлягає поставці, становить 300,0 тонн (+/- 1-% у заліковій вазі) (п.2.1).

          Якість товару повинна відповідати  вимогам ГОСТ 22391-89 та не перевищувати наступні кінцеві показники: вологість –не більше 8%, сміттєва домішка –не більше 2% (п.2.2).

          Кількість товару визначається  згідно накладним на товар (п.2.3).

          Момент визначення якісних показників товару  лабораторією покупця є моментом прийняття товару покупцем за якістю (п.2.6).

          Базовими нормами  для визначення залікової ваги є: вологість – не більше 8,0%; сміттєва  домішка  - не більше 2,0% (п.2.8). Перерахунок до залікової ваги здійснюється сторонами шляхом застосування скидок до ваги поставленого товару у наступному порядку: за кожний відсоток перевищення вологості –на 1%; за кожний відсоток перевищення сміттєвої домішки –на 1% (п.2.9).

          Затрати покупця, пов'язані з доведенням якості товару до базових норм з вологості  компенсуються постачальником (п.2.10).

          Ціна 1 тонни товару становить 1700,00 грн. (з ПДВ) (п.3.1), загальна вартість договору –510000,00 грн. (п.3.2); форма оплати –безготівкова, шляхом перерахування  коштів на поточний рахунок постачальника згідно рахунку-фактури (п.3.3), шляхом 100% попередньої оплати впродовж 3-х днів з моменту підписання договору (п.3.4), при цьому моментом оплати є дата перерахування коштів покупцем (п.3.5).

          За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України (п.5.1), у т.ч. сплачують пеню у розмірі 0,5% (п.5.2), термін позовної давності для стягнення якої сторонами встановлено у три роки (п.5.3).

          Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання зобов'язань сторонами (п.6.2).

          Позивач стверджує, що на виконання умов договору  постачальник відвантажив та передав покупцеві:

          30.09.08 року на підставі накладної №15 - 283,11 т насіння соняшника загальною вартістю 481118,70 грн.;

          04.10.08 року на підставі накладної №16 - 16,989 т насіння соняшника загальною вартістю 28881,30 грн.

          Позивач відповідно до умов пунктів 2.2, 2.6-2.10 вищезгаданого договору  за доведення отриманого насіння соняшника до належних кондиційних показників виставив рахунки:

          №4 від 30.09.08 року на суму 15925,43 грн.;

          №8 від 07.10.08 року на суму 829,32 грн.

          Факт виконання робіт на вказані суми підтверджено актами приймання-передачі робіт:

          №4 від 30.09.08 року на суму 15925,43 грн.;

          №8 від 07.10.08 року на суму 829,32 грн., - а всього на суму 16754,75 грн.

          Відповідач підтвердив факт наявності у нього перед позивачем станом на 01.09.08 року такої суми боргу, підписавши акт звірення взаємних розрахунків (додано до справи).

          Позивач просить стягнути з відповідача вказану суму основного боргу, а також пені за період з 30.09.08 року по 31.03.09 року у сумі 15 804,22 грн., 3% річних у сумі 259,79 грн., інфляційних нарахувань у сумі 1 859,77 грн., - а всього 34 678,53 грн.

          відповідач позов не спростував та не оспорив.

          ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до  змішаних договорів: про купівлю-продаж та  про надання послуг. Оскільки спір виник у зв'язку з наданням послуг, то суд при його вирішенні керується законодавством, яким врегульовано порядок надання та оплати послуг.

          За  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити

виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

           Положення   цієї  глави  можуть  застосовуватися  до  всіх договорів  про  надання  послуг,  якщо  це  не   суперечить   суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

          Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, - тобто діяти у відповідності до пунктів 3.2.8, 3.2.16, 4.1-4.3 та 4.5-4.6  договору.

          Однак відповідач у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим  порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що  якщо договором передбачено  надання послуг за плату, замовник  зобов'язаний оплатити  надану йому послугу  у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача послуги на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак не зробив цього.          

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Як встановлено ч.6 ст. 232 ГКУ, нарахування штрафних санкцій за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач при визначенні пені дотримався вимог чинного законодавства.

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то, керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України,  суд покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623-625, 901-903  Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34, 36,43,44, 47-1, ч. 2 ст. 49 та ст.ст.75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  у повному обсязі.    

          2.Стягнути з Селянського фермерського господарства «Прогрес-10», ідентифікаційний код 25362253, яке знаходиться за адресою: село Містки, вул. Кооперативна, 37 Сватівського району Луганської області, - на користь  Закритого акціонерного товариства «Сватівська олія», ідентифікаційний код 25368994, яке знаходиться за адресою: місто Сватове, провул. Заводський, буд. №13 Луганської області, - основний борг у сумі  16754 (шістнадцять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн. 75 коп.; пеню  у сумі  15804 (п'ятнадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 22 коп., 3% річних у сумі 259 (двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 79 коп., інфляційні нарахування у сумі 1859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 77 коп.,  а також витрати по сплаті державного мита у сумі 346 (триста сорок шість) грн. 78 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто  вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 11.09.09 року за згодою  представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  14 вересня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа