Рішення

від 08.09.2015 по справі 917/1728/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2015 р.                                                                      Справа №917/1728/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс", вул.Чапаєва, 7-Б, м. Київ ,01030

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Бетон", вул.Свердлова, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення грошових коштів в розмірі 44 815,00 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники сторін:

від позивача: Камінська Д.В., ордер КВ № 259512 від 07.09.2015р.,

від відповідача: Гриценко І.І., дов. від 01.01.2015р.

Розглядається позовна заява про стягнення 44 815,00 грн. заборгованості за отриманий, та неоплачений у повному обсязі, товар згідно видаткових накладних № У-00000035 від 02.02.2014р., У-00000001 від 03.07.2014р., У-00000004 від 04.07.2014р., У-00000036 від 04.07.2014р., У-00000015 від 05.07.2014р., У-00000167 від 06.07.2014р., У-00000018 від 06.07.2014р. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу (послуги адвоката).

03.09.2015р. позивачем через канцелярію суду надана заява про виправлення описки (вх. № 12659 від 03.09.2015 р.), відповідно до якої позивач просить суд вважати вірною суму поставленого повару відповідачем на загальну суму 264 525,00 грн.

08.09.2015р. позивачем через канцелярію суду надане клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів (вх. № 12918 від 08.09.2015 р.).

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням наведеним у позовній заяві.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник усно проти позову заперечив та заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості подати докази по справі.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив, вважаючи це затягуванням розгляду справи.

Суд клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відхилив з огляду на наступне.

Провадження у справі за даним позовом порушено 12.08.202015р., справу призначено до розгляду на 27.08.2015р., запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

В судове засідання 27.08.2015р. представник відповідача не з"явився, через канцелярію суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. 12220 від 27.08.2015р.).

Ухвалою від 27.08.2015р. розгляд справи відкладено на 08.09.2015р., повторно запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

В судове засідання 08.09.2015р. відповідач відзив на позов не надав; будь-яких обставин, які б вказували на неможливість подання ним доказів з часу порушення провадження у справі, не вказав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Статтею 77 ГПК України встановлені обставини, за яких господарський суд відкладає в межах строків, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, суд не вбачає підстав для подальшого відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Позивач у позові вказує, що в липні 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЦЕМБУДРЕСУРС” (далі по тексту - позивач, покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “УКР-ЄВРО-БЕТОН” (далі по тексту - відповідач, продавець) був укладений в спрощений спосіб Договір купівлі-продажу бетону, шляхом виставлення двох рахунків-фактур від 2 та 3 липня 2014 року за №М-00000069 на загальну суму 309 340,00 грн.

Позивач вказує, що у відповідності до умов досягнутих шляхом листування та виставлених рахунків, Продавець зобов'язався передати у власність (повне володіння, користування та розпорядження) Покупця бетон, у подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і сплатити його вартість.

За твердженням позивача, відповідно до умов спрощеного Договору купівлі-продажу, 03.07.2014 року ним перераховано, як 100 % передплату відповідачу кошти на загальну суму 309 340, 00грн. як оплату рахунок-фактури від 02.07.2014 №М-00000069 на суму 140 950,00 та від 03.07.2014 № М-00000069 на суму 168 390,00 грн.

Факт перерахування позивачем коштів підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача, згідно якої в призначенні платежу вказано: “оплата за бетон згідно рахунку № 69 від 02.07.2014р. та від 03.07.2014р. ” (а.с.21-22).

Матеріалами справи, зокрема видатковими накладними № У-00000035 від 02.02.2014 р. на суму 14 130,00 грн., № У-00000001 від 03.07.2014 р. на суму 56 385,00 грн., № У-00000004 від 04.07.2014 р. на суму 26 690,00 грн., № У-00000036 від 04.07.2014 р. на суму 51 910,00 грн., № У-00000015 від 05.07.2014 р. на суму 54 600, 00 грн., № У-000000169 від 06.07.2014 р. на суму 57 210,00 грн., № У-00000018 від 06.07.2014 р. на суму 3600,00 грн., підтверджено, що Відповідач позивачу поставив товар на зальну суму 264 525,40 грн. (копії видаткових накладних додані до матеріалів справи, оригінали оглянуто в засіданні).

За твердженням позивача, відповідач не передав весь обсяг оплаченого товару.

Згідно даних позивача заборгованість відповідача за недопоставлений товар складає 44 815,00 грн.

12 січня 2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію з вимогою відвантажити залишок оплаченого товару або повернути кошти в сумі 44 815, 00 грн., як суму недопоставленого товару (претензія та докази її направлення надані позивачем в матеріали справи).

Позивач вказує, що відповіді на претензію відповідач не надав, продукцію не поставив, вартість недопоставленої продукції не повернув.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з вимогами щодо стягнення з відповідача 44 815, 00 грн.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.І ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Зважаючи на те, що відповідачем виставлено рахунок на оплату товару, який оплачено останнім в повному обсязі, а також частково здійснено поставку товару, який отримано замовником, суд приходить до висновку, що сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб - шляхом прийняття замовлення до виконання.

Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та договору купівлі-продажу.          

Як передбачено ч.І ст.712 ЦК України та ч.І ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку; діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності а5о в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього повну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, або не випливає з характеру відносин сторін.          

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного Кодексу України).

За приписами ст. 692, ст. 693 Цивільного Кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу

Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконанні у будь-який час. Боржник повинен (виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок нагайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання по оплаті виставлених відповідачем рахунків. В свою чергу відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань поставив не всю узгоджену сторонами кількість товару.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищенаведене, а також відсутність, в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань із поставки товару в повному обсязі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 44 815, 00 грн. вартості недопоставленого товару підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Позивач посилаючись на приписи ст.ст. 44, 49 ГПК України просить суд покласти на відповідача понесені ним судові витрати, зокрема витрати по сплаті судового збору та витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 7 200 грн.

Судові витрати по сплаті 1827 грн. судового збору відповідно 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Щодо стягнення судових витрат на оплату правової допомоги у сумі 7200 грн., суд зазначає наступне.

Приписами ст. 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно ст. 12 Закону оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Судом встановлено, що 08.06.2015 р. між позивачем та адвокатським бюро "Приймак та партнери" укладено угоду про надання правової допомоги.

Пунктом 1.1. договору про надання правової допомоги сторони погодили, що для надання правової допомоги клієнту бюро призначає адвоката Приймака О.Ю., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4676, та Камінську Д.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4345.

Факт надання позивачу правової допомоги адвокатським бюро "Приймак та партнери" підтверджується актом виконаних робіт від 25.08.2015р.

Факт понесення позивачу витрат за послуги адвоката шляхом сплати адвокатському бюро "Приймак та партнери" підтверджується платіжними дорученнями від 10.06.2015р. № 1070 на суму 6 000 грн., від 1356 від 06.08.2015р.

Оглянувши матеріали справи, врахувавши складність справи, врахувавши ціну позову та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатами з урахуванням ст. 49 ГПК України, суд прийшов до висновку, що витрати на послуги адвокатів в сумі 7200,00 грн. по даній справі є неспіврозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне зменшити розмір витрат на послуги адвокатів, що підлягають стягненню з відповідача до 3000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу країни,

суд-

                                        ВИРІШИВ:          

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Бетон", вул.Свердлова, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600 (код 37895904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс", вул.Чапаєва, 7-Б, м. Київ,01030 (код 32348997) 44 815,00 грн. вартості непоставленого товару, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 3 000 грн. витрат на послуги адвокатів.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

Суддя                                                                                          Киричук О.А.