Постанова

від 24.11.2015 по справі 917/1728/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2015 р. Справа № 917/1728/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Камишева Л.М.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю представників:

позивача - Камінська Д.В. (посв. КВ №4345 від 27.02.2015 р., ордер КВ №259512, дог. Від 07.09.2015 р.)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№5042П/1-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 08 вересня 2015 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Бетон", м. Кременчук, Полтавська область

про стягнення грошових коштів у розмірі 44815,00 грн.

.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Цембудресурс", звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з ТОВ "Укр-Євро-Бетон" грошові кошти за невиконання спрощеного договору купівлі-продажу від 2014 року в сумі 44 815,00 грн.; судові витрати просив покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 р. у справі №917/1728/15 (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Укр-Євро-Бетон" на користь ТОВ "Цембудресурс" 44815,00 грн. вартості непоставленого товару, 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 3000,00 грн. витрат на послуги адвокатів.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, вважаючи, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин справи. Просить рішення господарського суду скасувати.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що надані відповідачем в обґрунтування апеляційних вимог видаткові накладні позивачем не підписані. Просить рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить стягнути з відповідача витрати ТОВ "Цембудресурс" на правову допомогу у розмірі 3500,00 грн.

Відповідач 19.11.2015 р. звернувся до суду з клопотанням (вх. №15657), в якому просить перенести розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю бути присутнім в судовому засіданні 24.11.2015 р.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечує.

Колегія суддів залишає надане відповідачем клопотання без задоволення, оскільки відповідачем не аргументовано та не представлено належних документальних доказів поважності причин щодо неможливості товариства забезпечити явку свого представника у судове засідання апеляційної інстанції, ніяких інших документів або додаткових пояснень щодо суті спору відповідачем не надано.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позицію відповідача достатньо повно викладено в апеляційній скарзі, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника ТОВ "Укр-Євро-Бетон" за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в липні 2014 року між ТОВ "Цембудресурс" та ТОВ "Укр-Євро-Бетон" був укладений в спрощений спосіб договір купівлі-продажу бетону, шляхом виставлення двох рахунків-фактур від 2 та 3 липня 2014 року за №М-00000069 на загальну суму 309 340,00 грн.

У відповідності до умов досягнутих шляхом листування та виставлених рахунків, продавець, ТОВ "Укр-Євро-Бетон" зобов'язався передати у власність покупця, ТОВ "Цембудресурс" товар (бетон), а покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до умов спрощеного договору купівлі-продажу, 03.07.2014 р. ТОВ "Цембудресурс" було перераховано, як 100 % передплату, на користь ТОВ "Укр-Євро-Бетон" грошові кошти на загальну суму 309 340, 00 грн.

Таким чином, ТОВ "Цембудресурс" у повному обсязі було виконано зобов'язання по договору.

ТОВ "Укр-Євро-Бетон", отримавши кошти від ТОВ "Цембудресурс", поставив останньому товару на зальну суму 264525,40 грн., що підтверджується видатковими накладними, у тому числі №У-00000035 від 02.02.2014 р. на суму 14130,00 грн., №У-00000001 від 03.07.2014 р. на суму 56385,00 грн., №У-00000004 від 04.07.2014 р. на суму 26690,00 грн., №У-00000036 від 04.07.2014 р. на суму 51910,00 грн., №У-00000015 від 05.07.2014 р. на суму 54600, 00 грн., №У-000000169 від 06.07.2014 р. на суму 57210,00 грн., №У-00000018 від 06.07.2014 р. на суму 3600,00 грн. (а.с. 23-36).

Однак, в порушення умов договору ТОВ "Укр-Євро-Бетон" не передало оплачений товар в повному обсязі. Згідно бухгалтерської документації та акту звіряння взаємних розрахунків за 2014 рік заборгованість за недопоставлений ТОВ "Укр-Євро-Бетон" товар складає 44 815,00 грн. (а.с. 40).

З метою вирішення питання щодо погашення заборгованості 12.01.2015 р. ТОВ "Цембудресурс" на адресу ТОВ "Укр-Євро-Бетон" було направлено претензію з вимогою відвантажити залишок оплаченого товару або повернути кошти в сумі 44 815, 00 грн., як вартість недопоставленого товару (а.с. 37-38).

ТОВ "Укр-Євро-Бетон" вказані вимоги проігнорував, залишок оплаченого товару не відвантажив, суму заборгованості в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення ТОВ "Цембудресурс" до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ТОВ "Укр-Євро-Бетон" 44 815,00 грн.

Господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, визнав їх обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду з огляду на таке.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.І ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Укр-Євро-Бетон" було виставлено рахунок на оплату товару, який оплачено ТОВ "Цембудресурс" в повному обсязі, а також частково здійснено поставку товару, що свідчить про те, що сторонами укладено договір поставки товару у спрощений спосіб - шляхом прийняття замовлення до виконання.

Врахувавши правову природу укладеного між сторонами договору, господарський суд дійшов правильного висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та договору купівлі-продажу.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується сторонами, позивач, у відповідності до умов договору, на підставі виставлених відповідачем рахунків-фактури №М-00000069 від 02.07.2014 р. на суму 140 950,00 грн. та № М-00000069 від 03.07.2014 р. на суму 168 390,00 грн. (а.с. 19-20), здійснив 100% передплату за товар.

Факт здійснення попередньої оплати в повному обсязі підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача із зазначенням в призначенні платежу: "оплата за бетон згідно рахунку № 69 від 02.07.2014 р. та від 03.07.2014 р. " (а.с. 21-22).

Однак, як вже зазначалось вище, позивач здійснивши оплату товару в повному обсязі його не отримав.

Про отримання ТОВ "Цембудресурс" від ТОВ "Укр-Євро-Бетон" товару свідчать наявні в матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні, підписані сторонами, згідно яких позивач отримав товар на загальну суму 264 525,40 грн.

Як вірно встановив господарський суд, сума заборгованості за договором поставки становить 44 815, 00 грн.

Додані до апеляційної скарги документи не підтверджують поставку товару позивачеві, оскільки в накладних, товарно-транспортних накладних відсутні підписи отримувача товару

Враховуючи наведене, а також відсутність в матеріалах справи доказів поставки оплаченого товару в повному обсязі, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення продавцем зобов'язання за договором поставки та правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 44 815, 00 грн.

Щодо стягнення судових витрат на оплату правової допомоги у сумі 3500 грн., суд зазначає наступне.

Приписами ст. 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. за №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар - є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Згідно ст. 12 Закону оплата праці адвоката провадиться на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою та адвокатським об'єднанням або адвокатом.

Судом встановлено, що 03.11.2015 р. між позивачем та адвокатським бюро "Приймак та партнери" укладено додатковий договір №1 до договору про надання правової допомоги від 08.06.2015 р.

Пунктом 1.1 договору від 08.06.2015 р. сторони погодили, що для надання правової допомоги клієнту бюро призначає адвоката Приймака О.Ю., який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4676, та адвоката Камінську Д.В., яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 4345.

Згідно п. 1 додаткового договору №1 сторони погодили, що клієнт сплачує на рахунок Бюро додаткову винагороду в розмірі 3500,00 грн. за підготовку та подачу відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Укр-Євро-Бетон" по господарській справі №917/1728/15 та представлення інтересів клієнта в Харківському апеляційному господарському суді в 1-му судовому засіданні.

Факт надання позивачу правової допомоги адвокатським бюро "Приймак та партнери" підтверджується актом виконаних робіт від 09.11.2015 р.

Факт понесення позивачем витрат за послуги адвоката шляхом сплати адвокатському бюро "Приймак та партнери" підтверджується платіжним дорученням № 1787 від 04.11.2015р. на суму 3500,00 грн.

Оглянувши матеріали справи, врахувавши складність справи, врахувавши ціну позову та оцінивши обсяг послуг, що були надані позивачу адвокатами з урахуванням ст. 49 ГПК України, суд прийшов до висновку, що витрати на послуги адвоката в сумі 3500,00 грн. по даній справі є співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача 3500,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 р. у справі №917/1728/15 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 08.09.2015 р. у справі №917/1728/15 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Євро-Бетон" (вул.Свердлова, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код 37895904) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цембудресурс", вул.Чапаєва, 7-Б, м. Київ,01030 (код 32348997) 3 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Господарському суду Полтавської області на виконання постанови видати наказ.

Повна постанова підписана 30.11.2015 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Камишева Л.М.