Постанова

від 01.10.2009 по справі 44/55

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/55

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 жовтня 2009 р.                                                                                    № 44/55  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Дерепи В.І.

суддів :Грека Б.М.,Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ТОВ "М'ясний альянс"

на постанову  Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 р.

у справі№ 44/55

за позовомТОВ "Артерія" (надалі –Товариство)

доТОВ "М'ясний альянс" (надалі –Підприємство)

простягнення 152 805,47 грн.

за участю представників:

від позивача- Бегей І.М.

від відповідача- Брунь В.П.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства та просило суд стягнути з відповідача 115 800 грн. основного боргу, 9 617,45 грн. –пені, 27 120 грн. –інфляційних, 3 691 грн. –річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору стосовно оплати поставленого позивачем товару.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.03.2009 р. (суддя Чеберяк П.П.) позов задоволено повністю: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 115 800 грн. основного боргу, 9 617,45 грн. –пені, 23 697 грн. –інфляційних, 3 691,99 грн. –річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 р. (судді: Мартюк А.І., Зубець Л.П., Лосєв А.М.) рішення господарського суду міста Києва змінено: позов задоволено частково, стягнуто з Підприємства на користь Товариства 115 800 грн. основного боргу, 6 695,33 грн. –пені, 23 697 грн. –інфляційних, 3 691,99 грн. –річних.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову змінити в частині надмірно стягнутих пені, річних та інфляційних, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 09.06.2006 р. між Товариством (Продавець) та Підприємством (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 5/06 (надалі –Договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю молоко сухе знежирене та інші продукти харчування, а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору.

Згідно п. 4.1. Договору ціна на товар є договірною і вказується в накладних на отримання товару.

У відповідності з п. 2.2. Договору Покупець проводить розрахунки протягом п'яти банківських днів з моменту поставки товару, датою якої вважається дата, вказана в накладних.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судами, на виконання умов договору Товариство передало Підприємству товар, про що свідчать видаткові накладні № РН-0000295 від 18.10.2007 р. та № РН-0000121 від 23.07.2008 р. на загальну суму 139 800 грн.

Згідно Додаткової угоди про внесення змін до Договору  від 09.06.2006 р. Покупець зобов'язаний здійснити оплату за поставлений за цим договором товар в термін 30 календарних днів з дня поставки; днем поставки вважається день передачі товару по видатковій накладній.

Підприємство розрахувалося за отриманий товар частково, у зв'язку з чим в нього утворилася заборгованість перед Товариством загальною сумою        115 800 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірних висновків щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку прострочення Покупцем терміну оплати він сплачує Продавцю штрафні санкції у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом апеляційної інстанції правомірно, з огляду на вимоги Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 232 ГК України, зроблено перерахунок розміру пені. Тому, висновок суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 6 695,33 грн. є обґрунтованим.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з підставними висновками судів про стягнення з відповідача 23 697 грн. інфляційних та 3 691,99 грн. –3 % річних.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "М'ясний альянс" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 р. у справі № 44/55 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      В. Дерепа

С у д д і                                                                                          Б. Грек

О. Подоляк