Рішення

від 05.10.2009 по справі 19/223

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

19/223

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.10.09 р.                                                                                     Справа № 19/223                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Шикуті О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Годз О.П., за довіреністю

від відповідача 1: Ігнатьєв Д.А., за довіреністю

від відповідача 2: Черемісіна К.А., за довіреністю

прокурор: Пономарьов А.О., посвідчення

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ

до відповідача 1 Державного відкритого акціонерного товариства “Макіїввуглебуд”               м. Макіївка Донецької області

до відповідача 2  Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області

про стягнення солідарно заборгованості за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою в розмірі 1 849 159,60 грн., з яких 1 800 000,00 грн. основного боргу, 49 159,60 грн. пені до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України

          В судовому засіданні 22.09.2009 р. оголошувалася перерва до 29.09.2009 р. ;  в судовому засіданні 29.09.2009 р. оголошувалася перерва до 05.10.2009 р.           

         Заступник прокурора міста Києва звернувся до господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ з позовом до Державного відкритого акціонерного товариства “Макіїввуглебуд” м. Макіївка Донецької області та Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області про стягнення солідарно заборгованості за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою в розмірі  1 849 159,60 грн., з яких 1 800 000,00 грн. основного боргу, 49 159,60 грн. пені до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України.

В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на договір № 6  безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати від 23.08.2005 р., укладений між Міністерством палива та енергетики України та ДВАТ “Макіїввуглебуд” м. Макіївка, відповідно до якого останнім було отримано позику в сумі                 2 716 000,00 грн., невиконання відповідачем 1 зобов'язань щодо повернення позики відповідно до графіку погашення позики, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 1 800 000,00 грн., застосування штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасне повернення коштів у сумі 49 159,60 грн.; договір поруки № 6 від 19.08.2005 р., укладений між ДП “Макіїввугілля” м. Макіївка та Міністерством палива та енергетики України, в якості забезпечення виконання зобов”язань ДВАТ “Макіїввуглебуд” за договором № 6 від 23.08.2005 р., вимогу до поручителя (лист № 960/05/01-04 від 18.05.2009 р.) про виконання зобов”язання.

16.09.2009 р. від Заступника прокурора міста Києва надійшли письмові пояснення, в яких надано обґрунтування порушення інтересів держави.           

02.10.2009 р. з клопотанням до матеріалів справи надані реквізити рахунків Міністерства вугільної промисловості  України, відкриті в Державному казначействі України.

Відповідач 1, ДВАТ “Макіїввуглебуд”  надав відзив, в якому повідомив про визнання позову. Зазначив, що в зв”язку з тяжким фінансовим станом не має можливості виконувати свої обов”язки за договором. Просить розстрочити виконання судового рішення на 5 років, з щомісячною виплатою суми боргу рівними частками. Надав документи на підтвердження тяжкого фінансового стану підприємства.

Відповідач 2, ДП “Макіїввугілля”, позовні вимоги не визнає у повному обсязі з наступних підстав.

23 серпня 2005 року між Міністерством палива та енергетики України (кредитор) та ДВАТ „Макіїввуглебуд" (позичальник) укладено договір № 6 на погашення безвідсоткової, бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати у сумі 2 716 000,00 грн. Згідно п.6.2. договору позичальник зобов'язався здійснювати повернення позики щомісячно, починаючи з 1 січня 2006 року, рівними частками, згідно графіку її повернення, відповідно до додатку 2, що є невід'ємною частиною зазначеного договору. Пунктом  8 даного  договору  сторони передбачили забезпечення виконання зобов”язань позичальника договором поруки, який є невід”ємною частиною договору. Між Міністерством палива та енергетики України (кредитор) та ДП „Макіїввугілля" (поручитель) укладено договір поруки від 19.08.05р. №6п. Доречі договір поруки датований 19.08.05р., що є набагато за часом раніше ніж сам основний договір позики -23.08.05р., що взагалі суперечить правовій природі договору поруки, оскільки він укладається для забезпечення певних, існуючих зобов'язань боржника перед кредитором.

Відповідно до п.4.1. договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених у ст.559 Цивільного кодексу України. З огляду на зазначене чіткого строку припинення договору поруки у договорі не встановлено.

Отже, керуючись частиною 4 ст.559 ЦК України Відповідач 2 вважає, що у разі коли у договорі такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. З огляду на п.6.2. договору безвідсоткової бюджетної позики від 23.08.05р. строк виконання основного зобов'язання - це 1 січня 2006 року. Вимоги про сплату боргу кредитора до Відповідача 2 у зазначений термін не надходили, про що сам Позивач и стверджує у своїй позовній заяві, посилаючись лише на одну вимогу від 18.05.09р. - майже понад трьох з половиною років з дня настання строку з виконання основного зобов'язання. Продовж зазначеного строку Мінвуглепрому було відомо про невиконання зобов'язань за договором позики, але ні яких дій стосовно стягнення заборгованості ні з Відповідача 1, ні з Відповідача 2 Міністерство не застосувало.

На підставі зазначеного Відповідач 2 вважає, що на дату подачі Позивачем позовної заяви - а саме на 28 липня 2009 року договір поруки припинив свою дію.

Крім того, розрахунок суми основного боргу та пені станом на 30 квітня 2009 року не може бути прийнятим судом до уваги, оскільки Позовна заява датована 28 червням 2009 року, отже саме на цю дату повинні бути здійснені усі розрахунки.

Крім того у матеріалах справи знаходиться акт звірки взаємних розрахунків між ДП „Макіїввугілля" та ДВАТ „Макіїввуглебуд", складений 18 березня 2009 року, де станом на 01.03.09р. за ДП „Макіїввугілля" обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 5283357,64 грн. Станом на 15 квітня 2009 року ДП „Макіїввугілля" сплатило кредиторську заборгованість у розмірі 5 283 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 15.04.09р. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення прокурора, представників сторін, Господарським судом,

В с т а н о в л е н о.

Указом Президента України від 25.07.2005 р. № 1123/2005 „Про заходи щодо вдосконалення державного управління вугільною промисловістю”  Міністерство палива та енергетики України реорганізовано шляхом виділення із його складу Міністерства вугільної промисловості України.

Згідно Положення про Міністерство вугільної промисловості України передбачено, що Мінвуглепром є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у вугільній та торфодобувній галузі. Міністерство вугільної промисловості України є правонаступником Міністерства палива та енергетики України по договорам та відповідальним  за своєчасне повернення позики, що надається з Державного бюджету України на погашення заборгованості з виплати заробітної плати ( п.2 Преамбули Постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2005 р. № 794).

23.08.2005 р. між Міністерством палива та енергетики України (Позикодавець, позивач) та Державним відкритим акціонерним товариством “Макіїввуглебуд” був укладений договір № 6 безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого, Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику безвідсоткову бюджетну позику, а останній зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути у визначений даним Договором строк.

У відповідності до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” позика Позичальнику надається на безвідсотковій (безвідплатній) основі (п.1.2 договору).

Відповідно до розділу 2 договору, мета надання безвідсоткової бюджетної позики позичальнику: виплата заборгованості із заробітної плати, що утворилася станом на 01 квітня 2005 р. та не погашена на момент введення в дію Закону України від 07.07.2005 р. № 2771-IV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законів України” працівникам Позичальника, за списком згідно Додатку 1, що є невід'ємною частиною до даного Договору.

Відповідно до Додатку 1 до даного Договору сума позики становить 2 716 000,00 грн. (розділ 3 договору).

Позикодавець бере на себе обов'язки перерахувати Позичальнику кошти, передбачені пунктом 3 даного Договору в термін 10 робочих днів ( п. 4.1. договору).

Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок Позичальника, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування Позичальника (п.4.2 договору).

Строк надання позики Позичальнику становить 1 826 календарних днів, з моменту переказу грошей Позикодавцем на рахунок Позичальника, відкритий в органі Державного казначейства за місцем розташування останнього ( п. 5.1. договору).

Відповідно до п.6.1 договору, Позичальник зобов'язався повернути суму позики у строк, вказаний в п.5.1 даного Договору.

Позичальник зобов'язався здійснювати повернення позики щомісячно, починаючи з 01 січня 2006 р., рівними частками, згідно графіку її повернення, відповідно до Додатку 2, що є невід'ємною частиною даного Договору. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на рахунок Позикодавця у Державному казначействі України (п.п.6.2, 6.3 договору).

Забезпеченням зобов”язань Позичальника за цим договором є Договір поруки, що є невід”ємною частиною даного договору( п. 8 договору).

Як передбачено п.9.3 договору, у разі несвоєчасного повернення коштів Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі 0,01 % від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Даний Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і є дійсним до 31.12.2010 р. (розділ 7 договору).

Факт надання ДВАТ “Макіїївуглебуд” позики в сумі 2 716 000,00 грн. підтверджується протоколом № 1 засідання експертної комісії з розгляду документів підвідомчих підприємств та організацій вугільної промисловості (крім вугледобувних) щодо надання їм безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із заробітної плати від 22.08.2005 р. та платіжним дорученням № 15 від 25.08.2005 р., що додані до справи.

19.08.2005 р. між Державним підприємство ''Макіїввугілля” (надалі іменується "Поручитель") та Міністерством палива та енергетики України (надалі іменується "Кредитор") укладений договір поруки, відповідно до якого Поручитель поручається перед Кредитором за виконання обов'язку ДВАТ “Макіїввуглебуд” (надалі іменується "Боржник") щодо погашення безвідсоткової бюджетної позики в сумі  2 716 000,00грн. згідно Договору безвідсоткової бюджетної позики  № 6 від 23.08.2005 р. ( далі – основний договір).  Строк основного зобов”язання становить 1826 календарних днів ( п. 2.2. договору поруки).

         Поручитель зобов'язався у разі порушення Боржником обов'язку за

основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 5 днів шляхом перерахування на рахунок кредитора суми безвідсоткової бюджетної позики ( п. 3.1. договору поруки).    

         У випадку виконання Поручителем обов'язку Боржника за основним

договором, Поручитель набуває усі права Кредитора щодо обов'язку Боржника за основним договором, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

За умови п. 4.1. договору, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 Цивільного кодексу України.

Прийняті на себе зобов'язання за договором № 6 від 23.08.2005 р. позичальником належним чином не виконувалися, графіку погашення безвідсоткової бюджетної позики, передбаченого сторонами в Додатку 2 до договору № 6 від 23.08.2005 р., позичальник не дотримувався. Зобов'язання по п. 6.2 договору стосовно повернення позики, відповідачем своєчасно та в повному обсязі не виконуються.

Позивач наполягає, що згідно графіку, станом на 30.04.2009 р. позичальником мало бути погашено позики в сумі 1 800 000,00 грн., однак прийняті на себе зобов”язання  не виконуються, в результаті чого утворився борг  в сумі 1 800 000,00 грн.  На підставі п. 9.3. договору, за несвоєчасне повернення коштів, позивачем нараховано пеню в сумі                    49 159,60 грн. за період з 01.11.2008 р. по 30.04.2009р.

Листом № 960/05/01-04 від 18.05.2009 р. позивач звернувся до ДП “Макіїввугілля” з вимогою про здійснення платежу в сумі 1 800 000,00 грн. основного боргу та 49 159,60  грн. пені на підставі договору поруки № 6п від 19.08.2005 р., в зв”язку з невиконанням позичальником основного зобов”язання згідно договору № 6 від 23.08.2005 р.

 З огляду на матеріали справи, положення чинного законодавства слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наданий до справи договір №6 від 23.08.2005 р. за своєю правовою природою є договором позики. До договору позики слід застосовувати приписи глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного Кодексу України одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Приписами ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

 Відповідно до ст.2 Бюджетного кодексу України обов'язковою умовою кредитування коштів з бюджету є їх повернення на умовах платності та строковості.

 Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ст. 1050 Цивільного кодексу України).

Відповідач не надав доказів повернення частини позики у сумі 1 800 000,00 грн. у встановлений графіком погашення позики строк, передбачений Додатком 2 до договору № 6 від 23.08.2005 р., що є порушенням умов договору та приписів чинного законодавства, тому вимоги про стягнення даної суми боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

          Відповідно до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

 Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення коштів Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі 0,01 % від загальної суми отриманих коштів за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, однак вказана частина пункту не підлягає застосуванню, оскільки не  узгоджується з приписами Цивільного кодексу України, яким має відповідати договір.

 Відтак, розрахунок пені, наданий до справи є невірним, з огляду на те, що відповідно до положень чинного законодавства пеня нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

 Згідно розрахунку, що доданий до справи, періодом розрахування пені є з 01.11.2008 р. по 30.04.2009 р.,  отже правомірним є нарахування пені в сумі 2 839,50 грн.

Відповідач 1  не надав доказів належного та своєчасного виконання зобов”язань за договором №6 від 23.08.2005 р., отже, вимоги прокурора та позивача про стягнення з ДВАТ “Макіїввуглебуд” заборгованості за договором № 6 безвідсоткової бюджетної позики на погашення заборгованості із виплати заробітної плати від 23.08.2005 р. в сумі 1 800 000,00грн., пені у сумі 2 839,50 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. У задоволенні залишку заявлених вимог до відповідача 1 – відмовляється.

Позивач та прокурор категорично заперечили  проти заявленного відповідачем 1 клопотання про надання розстрочення виконання судового рішення на 5 років, повідомивши, що вказані кошти є бюджетними коштами, які мають бути повернуті у термін, встановлений договором.

Суд відмовляє відповідачу 1 у наданні відстрочки виконання рішення в зв”язку з тим, що заявлений ДВАТ “Макіїввуглебуд” 5-ти річний термін є занадто великим; крім того, враховуючи бюджетний статус вказаних коштів, та закінчення дії договору  31.12.2010 р., позичальнику слід погодити розстрочення виконання судового рішення з кредитором. У разі врегулювання питання про розстрочення – сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідною заявою.

За   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за   порушення зобов'язання боржником ( ст. 553 Цивільного кодексу України).

У разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки ( ст. 554 ЦК України).

ДП “Макіїввугілля” поручився перед кредитором ( Мінпаливенерго) за виконання обов”язку ДВАТ “Макіїввуглебуд” щодо повернення безвідсоткової бюджетної позики в сумі 2 716 000,00 грн. за договором безвідсоткової бюджетної позики  № 6 від 23.08.2005 р., про що зазначено в п. 1.1. договору поруки.

          В пункті 2 договору поруки сторони обумовили, що строк основного договору становить 1826 календарних днів.

         Згідно положень п. 3.1. договору поруки, Поручитель зобов'язався у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги Кредитора в строк 5 днів шляхом перерахування на рахунок кредитора суми безвідсоткової бюджетної позики ( п. 3.1. договору поруки).    

         Обов”язку поручителя про виконання зобов”язань позичальника щодо повернення позики частинами згідно щомісячно по графіку, умовами договору поруки не передбачено.

         Позивачем до матеріалів справи не надано доказів  пред”явлення щомісячних письмових вимог до поручителя про виконання ним невиконаних ( щомісячних) зобов”язань позичальника.

         Згідно умов договору поруки поручитель не приймав на себе і обов”язку  по сплаті пені  у разі невиконання позичальником зобов”язань з повернення коштів.

          Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про передчасне звернення позивача до поручителя з вимогою про виконання невиконаних зобов”язань ДВАТ “Макіїївуглебуд”, враховуючи, що строк надання позики позичальнику, який становить 1826 календарних днів, ще не настав.

Відповідальність поручителя перед кредитором може настати лише у разі невиконання позичальником зобов”язань після закінчення строку надання позики, який обумовлений в розмірі 1 826 календарних днів.

         Отже, вимоги позивача про стягнення з ДП “Макіїввугілля” заборгованості за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою в розмірі 1 800 000,00 грн. основного боргу та 49 159,60 грн. пені до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України, не підлягають задоволенню.

          Позивач не позбавлений права, після закінчення строку надання позики ( 1826 календарних днів), у разі невиконання позичальником зобов”язань за договором позики, звернутися до суду з вимогами до поручителя.

Судові витрати, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача 1.

Керуючись ст. ст. 22, 29, 33, 34, 43, 49, 77, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

                                                    В И Р І Ш И В:

         Задовольнити частково позов Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, Міністерства вугільної промисловості України, м. Київ до Державного відкритого акціонерного товариства “Макіїввуглебуд” м. Макіївка Донецької області та Державного підприємства “Макіїввугілля” м. Макіївка Донецької області про стягнення солідарно заборгованості за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою в розмірі  1 849 159,60 грн., з яких 1 800 000,00 грн. основного боргу, 49 159,60 грн. пені до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства “Макіїввуглебуд” м. Макіївка Донецької області до Державного бюджету України на рахунки Міністерства вугільної промисловості України, відкриті в Державному казначействі України 1 800 000,00 грн. боргу за безвідсотковою, цільовою бюджетною позикою, 2 839,50 грн. пені.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства “Макіїввуглебуд” м. Макіївка Донецької області на користь Державного бюджету України 18 028,39 грн. державного мита.

Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства “Макіїввуглебуд” м. Макіївка Донецької області на користь Державного бюджету України 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволенні залишку заявлених вимог – відмовити.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

За погодженням сторін в судовому засіданні 05.10.2009 р.  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

         Рішення підписано 08.10.2009 р.  

Суддя                                                                                              

Надруковано 5 екземплярів:

1 – позивачу;

1 – прокурору;

2 – відповідачам;

1 – у справу.