Постанова

від 21.09.2011 по справі 28/115-б

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД        01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21.09.2011                                                                                           № 28/115-б Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Верховця А.А. суддів:            Гарник Л.Л.           Пантелієнка В.О. при секретарі:             За участю представників: Від ДПІ у Печерському районі м. Києва – Куракін Ю. В. – представник за довіреністю, Від ДП «Київський виноробний завод» - Бородін В. В. – в. о. директора розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.08.2011 у справі № 28/115-б (Копитова О. С.)   за заявою    Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до                  Державного підприємства «Київський виноробний завод»           про                визнання банкрутом ВСТАНОВИВ: Ухвалою господарського суду м Києва від 09.08.2011 провадження по справі припинено, дію мораторію на задоволення вимог кредиторів припинено, зобов'язано державного реєстратора  за місцем знаходження боржника виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомості про порушення провадження по справі про банкрутство в зв'язку з припиненням провадження по справі. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 09.08.2011. Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки безспірними вимогами органів стягнення слід вважати узгоджену суму податкового зобов'язання, не сплачену платником податків у строки, визначені ст. 5 Закону. Представник ДП «Київський виноробний завод» в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.           Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно зі ст.41 ГПК України   господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Суд першої інстанції припиняючи провадження по справі виходив з того, що розмір безспірних вимог кредитора, без урахування сум нарахованих пені та штрафу складає 980,18 грн., що є менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати. Отже, відсутня одна з головних ознак неплатоспроможності боржника, передбачених ч.3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і відповідно відсутні підстави для продовження загальної процедури банкрутства такого боржника. Судова колегія погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до положень абзацу 1 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможність –є неспроможністю суб'єкта підприємницької діяльності   виконати  після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання  перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів),  не інакше, як через відновлення платоспроможності. Згідно положень абзацу 7 цієї статті грошове зобов'язання –є зобов'язанням боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. При цьому, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується. Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Згідно із положеннями статті 13 цього Закону в Україні справляються загальнодержавні і місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), вичерпаний перелік яких міститься у статтях 14 і 15 цього Закону.  Податки і збори (обов'язкові платежі), справляння яких не передбачено Законом України "Про систему оподаткування", сплаті не підлягають. Суми неустойки (штрафів, пені) і фінансових санкцій тощо, що стягуються за порушення податкового законодавства, Закон України "Про систему оподаткування" до категорії податків і зборів (обов'язкових платежів) не відносить.  Тому, суми штрафних санкцій за порушення податкового законодавства не зараховуються до складу безспірних вимог кредитора –ДПІ, які можуть бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство, оскільки безспірні вимоги, згідно загальних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в такому випадку, можуть складатись із суми заборгованості боржника щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що передбачені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування". Така правова позиція роз'яснена пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" №17 від 18.12.2009 року. Виходячи з вимог частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства  повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом попередньої інстанції, заборгованість боржника, на думку ДПІ, що виникла перед бюджетом, складає 497 999,22 грн. При цьому, ДПІ у Печерському районі м. Києва посилається на постанову Господарського суду міста Києва № 32/165-А від 15.05.2007, самостійно подані боржником податкові декларації та прийняті за результатами перевірки боржника податкові повідомлення-рішення. Як видно з матеріалів справи, постановою Господарського суду міста Києва № 32/165-А від 15.05.2007 присуджено до стягнення на користь державного бюджету з боржника податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 197 499, 85 грн. та по земельному податку в сумі 138 585,24 грн. Однак, присуджені до стягнення суми в повному обсязі складаються зі штрафних санкцій, визначених боржнику податковим органом за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань та несвоєчасне подання звітності. Тобто, заборгованість боржника перед бюджетом в розмірі 336 085,09 грн., що заявлена ініціюючим кредитором в якості безспірних вимог до боржника для порушення провадження по справі  за загальною процедурою, в повному обсязі складається зі штрафних санкцій. З решти заявлених вимог на суму 161 914,13 грн., згідно довідки ДПІ у Печерському районі м. Києва та наявних в матеріалах справи доказів, податковими зобов'язаннями боржника є сума в розмірі 980,18 грн., що утворилась на підставі самостійно поданих боржником податкових декларацій з податку на доходи фізичних осіб податку на прибуток підприємств, інші ж вимоги складаються зі штрафних санкцій нарахованих податковим органом  боржнику за порушення строків подання податкової звітності та пені за несвоєчасну сплату узгоджених зобов'язань. Оскільки розмір безспірних вимог кредитора, без урахування сум нарахованих пені та штрафу складає 980,18 грн., що є менше ніж триста мінімальних розмірів заробітної плати, отже, відсутня одна з головних ознак неплатоспроможності боржника, передбачених ч.3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»і відповідно відсутні підстави для продовження загальної процедури банкрутства такого боржника. Колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції, про те, що ініціюючим кредитором не надано доказів безспірності грошових вимог  ініціюючого кредитора відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про систему оподаткування", оскільки пені та штрафи по податкових зобов'язаннях не зараховуються до складу безспірних вимог ініціюючого кредитора –податкового органу. Встановлення судом обставин відсутності належних доказів в обґрунтування наявності безспірних грошових вимог ініціюючого кредитора, що є головною умовою для порушення процедури банкрутства, виключає обґрунтованість самого провадження по справі про банкрутство. Зазначена позиція також підтверджується постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2008 по справі № 43/787-15/596-б-28/15-б. Доводи скаржника про можливість порушення провадження у справі податковими органами на підставі нарахованих ними штрафних санкцій, як таких, що входять до податкового боргу відповідно до Закону України №2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та Закону України "Про систему оподаткування". Таким чином, місцевим господарським судом було повністю з'ясовано всі обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування Ухвали  від 09.08.2011 по даної  справі, судовою колегією не встановлено. Керуючись  Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ч. 2 ст. 41 , ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: 1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 09.08.2011 року у справі № 28/115-б - без змін. 2. Справу № 28/115-б повернути до господарського суду м. Києва. Головуючий суддя                                                                      Верховець А.А. Судді                                                                                          Гарник Л.Л.                                                                                           Пантелієнко В.О.