Рішення

від 08.09.2009 по справі 8/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/179

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.09                                                                                 Справа № 8/179

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Синапс–Плюс»,                    м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РемМехзавод», м. Луганськ, -

про стягнення 73 732 грн. 66 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Нікітін С.В. –представник, - довіреність №4 від 02.02.09 року,

від відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивач просить стягнути з відповідача:

           основний борг за поставлений товар у сумі 55711,12 грн., пеню у сумі 6480,68 грн.,  штраф у розмірі 10% - у сумі 5571,12 грн., 3% річних у сумі 1316,78 грн., інфляційні нарахування у сумі 4652,96 грн., - нараховані у зв'язку з неналежним виконанням  відповідачем умов договору постачання продукції № 41/7-31, укладеного між сторонами 13.08.08 року;

          судових  витрат.

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21 серпня до 08 вересня 2009 року у зв'язку з неявкою сторін.

           До початку судового засідання, призначеного на 08.09.09 року, представник позивача заявив клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а  тому його задоволено судом.

          У судовому засіданні він позов підтримав  у повному обсязі, мотивуючи його тим, що відповідач неналежним чином виконував умови договору постачання №41/7-31, укладеного між сторонами 13.08.08 року.

          Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь у ньому свого представників не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив (явка обов'язкова), заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (документальними доказами вручення оператором поштового зв'язку уповноваженій особі відповідача ухвали суду про призначення справи до слухання (а.с.35).

          Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті  за відсутності відповідача.   

          З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги думку представника позивача, враховуючи обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути цей спір по суті за відсутності відповідача, - на підставі наявний х справі доказів.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

          13.08.08 року між позивачем ( постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір постачання продукції №41/7-31, відповідно до якого  постачальник зобов'язується передати покупцеві товар, а покупець –прийняти та оплатити його у відповідності до умов цього договору (п.1.1 договору).

          Обсяг поставок  товару узгоджується з покупцем у кожному конкретному випадку шляхом подання  заявки торговому представнику постачальника (п.1.2). Ціни на товар, кількість та загальна вартість відпущених товарів встановлюються окремо на кожну партію товару відповідно з поданою покупцем заявкою (1.3).

          Покупець зобов'язаний: здійснити повернення тари в момент поставк5и товару, якщо вона є такою, що підлягає поверненню (п.4.2); у випадку відсутності у покупця тари, він зобов'язаний її оплатити у момент сплати вартості товару (п.4.3); надати усі необхідні умови особі, яка супроводжує товар, для оформлення документів, оплату та вивантаження товару у відповідності до чинного законодавства України (п.4.4).

Датою поставки товару є дата його прийняття покупцем (п.5.2). Під час передачі товару  постачальник передає покупцеві разом з товаром усі необхідні документи на нього. Перехід права власності на товар відбувається  в момент  фактичної передачі товару на склад покупця, після підписання ним прибуткових накладних (п.5.6).

Ціна товар визначається угодою між сторонами (п.6.1).Оплата за товар здійснюється шляхом: готівкової оплати/безготівково на розрахунковий рахунок постачальника за фактом поставки/з відстрочкою платежу на 14 днів з дня поставки товару (п.6.2).

За порушення терміну оплати, передбаченого цим договором,  покупець сплачує  постачальнику штраф у розмірі 10% від суми  простроченого платежу, а також пеню у розмірі, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення (п.9.1).

Сплата покупцем пені та відшкодування збитків не звільняють його від виконання своїх зобов'язань за договором (п.11.3).

У всьому, що не передбачено цим договором, сторони керуються чинним законодавством (п.11.6).

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.08 року (п.12.1).

Позивач стверджує, що на виконання договору він постави в відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 55711,12 грн., що підтверджується доданими до справи  видатковими накладними:

№583952 від 27.12.08 року на суму 6398,36 грн.;

№583017 від 27.12.08 року на суму 4007,40 грн.;

№583002 від 27.12.08 року на суму 1155,18 грн.;

№583015 від 27.12.08 року на суму  5783,31 грн.;

№583118 від 27.12.08 року на суму 7399,87 грн.;

№583094 від 27.12.08 року на суму 1916,04 грн.;

№583092 від 27.12.08 року на суму 2195,26 грн.;

№583090 від 27.12.08 року на суму 6098,81 грн.;

№583030 від 27.12.08 року на суму 3225,48 грн.;

№583082 від 27.12.08 року на суму 19729,33 грн.;

№583597 від 30.12.08 року на суму 381,36 грн.;

№585668 від 06.01.09 року на суму 386,16 грн.;

№587143 від 08.01.09 року на суму 752,70 грн.;

№591890 від 15.01.09 року на суму 3319,56 грн.

Позивач стверджує, що відповідач не вжив заходів до сплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим у нього виник борг на вказану суму.

Відповідно до умов договору позивач нарахував відповідачу:

пеню за період з 11.01.09 року по 11.07.09 року у сумі 6480,68 грн. (п.9.1 договору);

штраф у розмірі 10% несплаченої суми –у розмірі 5571,12 грн. (п.9.1);

3% річних у сумі 1316,78 грн. (п.11.6);

інфляційні нарахування у сумі 4652,96 грн. (п.11.6) (розрахунок усіх нарахувань позивачем додано до справи), - а з  урахуванням суми основного  боргу у розмірі 55711,12 грн. всього  нараховано 73732,66 грн.

Вищевказані суми позивач просить стягнути з відповідача.

Останній позов не оспорив та не спростував.

           ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.             

            1.Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Правовідносини, які існують між сторонами за цим спором, належать до купівлі-продажу.

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст. 662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару.

           Відповідач припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона   підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦКУ встановлено річний термін для стягнення неустойки (штрафу, пені).

          При вирішенні питання про стягнення інфляційний нарахувань та 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій  боржник   не   звільняється   від   відповідальності    за

неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

           Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.          

          Таким чином, оцінивши доводи сторін та наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Що стосується судових витрат, то, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст.49 ГПК України,  суд покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11, 525, 526, 530, 560, 610-612, 614, 623, 655, 691 та 692 Цивільного кодексу України, ст.232 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47,47-1, частиною 2 ст. 49 та ст.ст. 82-85 ГПК України,  суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити  у повному обсязі.    

         2.Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю «РемМехзавод», ідентифікаційний код 30464249, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, 1-й Мічурінський тупик, 8-а, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Синапс-Плюс», ідентифікаційний код 21800124, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Лутугінська,18, -  основний борг у сумі 55711 (п'ятдесят п'ять тисяч сімсот одинадцять) грн. 12 коп., 3% річних у сумі 1316 (одна тисяча триста шістнадцять) грн.78 коп., пеню у сумі 6480 (шість тисяч чотириста вісімдесят) грн. 68 коп., штраф 10% у сумі 5571 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одна) грн. 12 коп. та інфляційні нарахування у сумі 4652 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн. 96 грн., а також витрати по сплаті  державного мита у сумі 737 (сімсот тридцять сім) грн. 33 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.09.09 року за згодою  представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  10 вересня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа