Рішення

від 30.09.2009 по справі 37/557

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/557

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/557

30.09.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ДИЗЕЛЬ»

Простягнення 21 818, 87 грн.

                                                                                                 Суддя Гавриловська І.О.          

Представники сторін:

Від позивача:           Смєхнов В.А., дов. № б/н від 17.06.2009 р.                                    

Від відповідача:           не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»до Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ДИЗЕЛЬ»про стягнення 19 664, 00 грн. основного боргу, 1 768, 82 грн. пені, 164, 94 грн. інфляційних нарахувань та   221, 10 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором   № 36/КП від 05.01.2009 р. щодо оплати за поставлений товар.

Ухвалою суду від 12.08.2009 р. було порушено провадження у даній справі № 37/557 та призначено її розгляд на 14.09.2009 року, зобов'язано сторін надати певні документи.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази у справі, а також враховуючи нез'явлення представника відповідача у призначене судове засідання, ухвалою суду від 14.09.2009 р. розгляд справи було відкладено до 30.09.2009 р.

У судовому засіданні 30.09.2009 р. представник позивача надав суду розрахунок загальної заборгованості, у відповідності до якого просить стягнути з відповідача 19 664, 00 грн. основного боргу, 1 745, 12 грн. пені, 221, 10 грн. річних процентів та 154, 94 грн. інфляційних збитків.

Представник відповідача у призначене судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про призначене судове засідання, відзиву на позов не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -   

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ДИЗЕЛЬ»(покупець) було укладено договір № 36/КП від 05.01.2009 р., згідно з пунктом 1.1 якого відповідач зобов'язався поставити, а позивач –прийняти і оплатити нафтопродукти (товар).

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності  або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 7.3. договору № 36/КП від 05.01.2009 р., даний договір набирає законної сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 р.

Відповідно до пункту 2.1. договору № 36/КП від 05.01.2009 р., ціна товару не є фіксованою, і може змінюватись в процесі дії даного договору, відповідно до змін кон'юнктури ринку.

Згідно з пунктом 2.2. зазначеного договору, вартість товару визначається рахунком-фактурою на кожну партію товару.

У відповідності до пункту 2.3. договору № 36/КП від 05.01.2009 р., кількість, ціна товару визначається рахунком-фактурою позивача та підтверджується видатковою накладною. Ціну та кількість товару сторони можуть узгоджувати в додаткових угодах і протоколах узгодження цін.

Згідно з пунктом 2.5.  договору № 36/КП від 05.01.2009 р., позивач зобов'язується передати товар протягом 48 годин з моменту отримання від відповідача 100 % передоплати і заявки на поставку товару.

Пункт 2.4. вищевказаного договору передбачає, що відповідач зобов'язується провести 100 % передоплату за товар на протязі поточного банківського дня з моменту виставлення позивачем рахунка-фактури відповідачу.

Відповідно до пункту 3.1. даного договору, сторони домовились про поставку товару на протязі 2009 року.

Пунктом 3.2. договору № 36/КП від 05.01.2009 р. передбачається, що кількість товару, що поставляється відповідачу, визначається накладною.

Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором      № 36/КП від 05.01.2009 р.  щодо поставки відповідачу товару –дизельного палива марки Л-0,2-62 –на суму 250 070, 47 грн., що підтверджується рахунками-фактурами № 114 від 05.02.2009 р., № 180 від 19.02.2009 р., № 229 від 03.03.2009 р., № 274 від 11.03.2009 р., № 321 від 19.03.2009 р., № 346 від 25.03.2009 р. та № 359 від 27.03.2009 р. та видатковими накладними № 115-02 від 06.02.2009 р.,      № 169-02 від 19.02.2009 р., № 226-03 від 03.03.2009 р., № 264-03 від 12.03.2009 р., № 299-03 від 19.03.2009 р., № 326-03 від 25.03.2009 р., № 336-03 від 27.03.2009 р., копії яких були додані позивачем до позовної заяви.

Відповідач взяте на себе зобов'язання щодо оплати товару виконав частково, сплативши за період з 06.02.2009 р. до 06.07.2009 р.  суму в розмірі 230 406, 47 грн., що підтверджується банківськими виписками за цей період, внаслідок чого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ДИЗЕЛЬ»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»складає 19 664, 00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача  щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарське зобов'язання –це зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду даної справи судом було встановлено, що сторони визначили у договорі строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати отриманого товару –протягом  поточного банківського дня з моменту виставлення позивачем рахунка-фактури відповідачу (пункт 2.4.  договору № 36/КП від 05.01.2009 р.), проте відповідач у встановлений строк розрахунок за товар здійснив не повністю, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 19 664, 00 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач викладені у позовній заяві обставини не спростував та розміру боргу не оспорив.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ДИЗЕЛЬ»в сумі 19 664, 00 грн. основного боргу за договором № 36/КП від 05.01.2009 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»у позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача  164, 94 грн. інфляційної складової боргу та 221, 10 грн. річних процентів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 36/КП від 05.01.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Судом було встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування за період з 20.03.2009 р. до 31.03.2009 р.

Слід відзначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, яке встановлюється в залежності від індексу інфляції за місяць.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем нараховано інфляційні збитки лише за 11 днів, а не за місяць, то підстави застосовувати до відповідача відповідальність у вигляді стягнення інфляційних нарахувань за підсумками, встановленими відповідно до індексу інфляції за місяць, відсутні.

Разом з тим, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 19 664, 00 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  221, 10 грн. річних процентів.

Також позивач просить стягнути з відповідача 1 745, 12 грн. пені за порушення договірного зобов'язання, посилаючись на пункт 5.4.  договору № 36/КП від 05.01.2009 р., відповідно до якого у разі прострочення відповідачем здійснення оплати вартості товару,  відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення..

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті  611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

У своїй позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача 1 768, 82 грн. пені. На виконання вимог ухвали від 14.09.2009 р. позивачем був наданий уточнений розрахунок пені, згідно з яким сума пені складає 1 745, 12 грн. Відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом, стягненню з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»підлягає пеня за період з 20.03.2009 р. до 06.07.2009 р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, а всього –1 745, 12 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»підлягає задоволенню частково.

При подачі даного позову Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»було сплачено 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу платіжним дорученням № 1049 від 07.07.09 р. в сумі 315 грн., тоді як, відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України № 1258 від 21 грудня 2005 р. в редакції, яка діяла станом на день звернення з даним позовом до суду, він мав сплатити 118, 00 грн. зазначених витрат.

За таких обставин  зайво сплачені кошти на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 197,00 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 536, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 198, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 4 ст. 80,  ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСУРС-ДИЗЕЛЬ»(юридична адреса: вул. Артема, буд. 21, оф. 406,  м. Київ, 04053; фактична адреса: бульвар І.Лепсе , буд 16, оф. 202, м. Київ, 03065; код ЄДРПОУ 35254996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»(вул. Костянтинівська, буд. 2-А, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 21594570) 19 664 (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 221 (двісті двадцять одну) грн. 10 коп. річних, 1 745 (одну тисячу шістсот сорок п'ять) грн. 12 коп. пені, 216 (двісті шістнадцять) грн. 31 коп. витрат по сплаті державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.          На підставі даного рішення повернути  Товариству з обмеженою відповідальністю «ФІТЕКО»(вул. Костянтинівська, буд. 2-А, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 21594570) з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 197 (сто дев'яносто сім) грн. 00 коп., що перераховані платіжним дорученням № 1049 від 07.07.09 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.

5.           Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6.          Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                            Гавриловська І.О.