Постанова

від 01.10.2009 по справі 18/225пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/225пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 жовтня 2009 р.                                                                                    № 18/225пд  

Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М., - головуючого,

Кузьменка М.В.,Мамонтової О.М.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Суматра-ЛТД"

на постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року

у справі господарського суду  Луганської області

за позовомТОВ "Атріум"

допро

та за зустрічним позовомдопроТОВ "Суматра-ЛТД"стягнення 146160,35 грн., розірвання договору суборенди та вилучення частини приміщення ТОВ "Суматра-ЛТД"ТОВ "Атріум"розірвання договору,

в судове засідання прибули  представники сторін:

ТОВ "Атріум":Рябоконь О.В.

ТОВ "Суматра-ЛТД":Войтенко О.В.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2008 року ТОВ "Атріум" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Суматра-ЛТД" про стягнення з відповідача 58573,62 грн. заборгованості по орендній платі, 1036,01 грн. пені, 11182,28 грн. штрафу, 15761,67 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 10000,00 грн. збитків, розірвання договору суборенди №4 від 03.04.2008 року та вилучення частини приміщення площею 261 кв.м., що знаходиться в м.Луганськ, вул. Будьонного, 138.

Заявами від 06.02.2009 року, від 20.02.2009 року та від 24.03.2009 позивач збільшив позовні вимоги в частині суми боргу відповідно з якими, остаточно просив стягнути з відповідача:

- заборгованість по орендній платі та експлуатаційним витратам в сумі 479906 грн. 95 коп., у тому числі 436643 грн. 59 коп. борг з орендної плати та 43263 грн. 36 коп. сума експлуатаційних витрат за період: листопад 2008 року –квітень 2009 року;

- 1036,01 грн. пені, 11182,28 грн. штрафу, 136584,86 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, в сумі  коп., збитки в сумі 10000,00 грн. збитків.

Заявою від 27.02.2009 року, позивач відмовився від позову в частині вимог про розірвання укладеного договору суборенди №4 від 03.04.2008 року та про вилучення у відповідача частини приміщення торгово-розважального центру "Атріум", площею 261 кв.м., вартістю 49606 грн. 77 коп., розташованого за адресою: м. Луганськ, вул.Будьонного, 138.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань по сплаті орендних платежів за період з листопада 2008 року - по квітень 2009 року.

06.02.2009 року ТОВ "Суматра-ЛТД" звернулась до господарського суду з зустрічним позовом до ТОВ "Атріум" із вимогами, які заявою від 20.02.2009 року були уточнені, про розірвання договору суборенди №4 від 03.04.2008 року та спонукання позивача не чинити йому перешкоди у користуванні своїм майном, яке знаходиться в приміщенні за адресою в м.Луганськ, вул. Будьонного, 138.

Зустрічні позовні вимоги ґрунтуються на доводах про те, що в період дії договору оренди відбулися суттєві зміни, які на думку позивача за зустрічним позовом, є тими суттєвими змінами обставин, що відповідно до ст.652 ЦК України є підставою для розірвання договору оренди.

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.05.2009 року, в задоволені первісного позову щодо стягнення грошових коштів відмовлено, в решті вимог про розірвання договору та вилучення приміщення, провадження у справі припинено. Поряд з цим, зустрічний позов задоволено. Розірвано з 01.11.2008 року договір суборенди №4 від 03.04.2008 року.

Відмовляючи в задоволенні первісних позовних вимог, місцевий господарський суд дійшов до висновку про безпідставність заявлених до стягнення грошових сум, водночас, задовольняючи зустрічні позовні вимоги, господарський суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими та доведеними.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року рішення місцевого господарського суду від 05.05.2009 року скасовано частково. Прийнято нове рішення, яким первісний позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі та експлуатаційним витратам в сумі 479906, 95 грн., 1036,01 грн. пені, 11182,28 грн. штрафу, 136584,89 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 9588,63 грн. судових витрат. В задоволенні вимог за первісним позовом про стягнення з збитків в сумі 10 000,00 грн. відмовлено. Водночас, зазначеною постановою, зустрічний позов залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду зустрічні позовні вимоги, апеляційній господарський суд не визнав його подання взаємно пов'язаним із первісним позовом.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Суматра-ЛТД" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від 05.05.2009 року з даної справи залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.04.2008 року між ТОВ "Атріум ЛТД" (орендар) та ТОВ "Суматра –ЛТД" (суборендатор) був укладений договір суборенди №4, згідно з умовами якого, позивач зобов'язався передати відповідачу в тимчасове платне користування частину будівлі (секцію) торгово-розважального центру "Атріум", площею 261 кв.м., яка знаходиться в м.Луганськ, вул. Будьонного, 138, для роздрібної торгівлі промисловими товарами, розміщення магазину "КОСМО".

Строк дії договору визначений з моменту передачі секції відповідно до Акту до 28.02.2011 року.

Згідно п. 10.4 договору суборенди, розмір орендної плати складає суму в гривнях еквівалентну 40 доларам США (за курсом НБУ + 1%) за 1 кв.м. в місяць і на момент укладення договору складала суму 204,02 грн.

Відповідно до п. 10.6 договору суборенди, орендна плата повинна сплачуватися суборендарем щомісяця, авансом, не пізніше 20 числа місяця, що передує оплачуваному місяцю. При цьому, згідно умов п. 10.7 договору суборенди суборендар зобов'язаний  сплачувати орендну плату незалежно від пред'явлення орендарем рахунків.

Вартість, передбачених п. 11.2 договору суборенди експлуатаційних та сервісних витрат, визначена сторонами на момент укладення договору в сумі 20,40 грн. (п. 11.3 договору суборенди).

Як було вірно встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Суматра –ЛТД" здійснено оплату вказаної орендної плати та вказаних витрат по жовтень 2008 року.

Відповідно до ст.774 ЦК України, до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Стаття 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Аналогічні приписи містяться в ст.286 ГК України.

Пунктом 30.5 договору суборенди сторони встановили можливість обмеження орендарем права користування суборендарем орендованим приміщенням, за умови попередження суборендаря не менше ніж за 10 календарних днів до дати застосування цього обмеження.

Проте, як було встановлено місцевим господарським судом, позивач за первісним позовом здійснив обмеження у користуванні відповідачем за первісним позовом суборендованого майна, що підтверджено, листами, телеграмою суборендаря, письмовими поясненнями та іншими доказами зібраними місцевим господарським судом, які під час апеляційного розгляду справи спростовані не були.

Враховуючи, що позивачем за первісним позовом не було надано доказів щодо користування відповідачем за зустрічним позовом майном протягом спірного періоду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимог про стягнення орендної плати за цей період.

Статтею 536 ЦК України встановлена відповідальність у вигляді сплати процентів, які боржник зобов'язаний сплачувати за користування чужими грошовими коштами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Приписами статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно ст.613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Враховуючи приписи зазначених статей, а також те, що господарським судом першої інстанцій у повній мірі було досліджено та встановлено перешкоджання позивачем за первісним позовом у користуванні за цільовим призначенням відповідачем за первісним позовом суборендованим майном з 01.11.2008 року, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення орендної плати за спірний період, починаючи з листопада 2008 року, а також сум пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами та збитків, нарахованих позивачем за прострочення виконання відповідачем за зустрічним позовом грошового зобов'язання у зв'язку із відсутністю такого прострочення.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов п.8.1 договору, 31.10.2008 року відповідач за зустрічним позовом направив позивачу за зустрічним позовом лист із додатковою угодою про припинення договірних відносин у зв'язку з неможливістю використання суборендованого майна.

Стаття 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено зустрічний позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Враховуючи вище наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач на момент укладення договору не міг передбачити істотну обставину, а саме, обмеження орендарем права користування суборендованим приміщенням.

Поряд з цим, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для залишення зустрічного позову без розгляду, оскільки ст.85 ГПК України, в якій наведено вичерпний перелік обставин, за наявності яких позов може бути залишено без розгляду, не наводить такої обставини, як відсутність взаємопов'язанності зустрічного позову з первісним.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки, суд апеляційної інстанції дійшов до протилежних висновків щодо заявленого первісного та зустрічного позовів, тому судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року та залишити без змін рішення місцевого господарського суду від 05.05.2009 року, як таке, що винесене при повному, об'єктивному розгляді справи із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.  

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 року у справі № 18/225 пд скасувати.

Рішення господарського суду Луганської області від 05.05.2009 року з даної справи залишити без змін.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази, згідно зі ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий, суддя                                                                      М. Черкащенко

Судді                                                                                          М. Кузьменко

                                                                                                    О.Мамонтова