Постанова

від 30.12.2010 по справі 21/186

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.12.2010 р. справа №21/186

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:ОСОБА_1 суддівОСОБА_2, ОСОБА_3 від позивача:ОСОБА_4 - підприємець від відповідача:не з»явився Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дисса-Транс» , м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 року у справі№ 21/186 (суддя Матюхін В.І.) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Дисса-Транс» ,м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 96 104,80грн. ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дисса-Транс» ,м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 96 104,80грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.10 р. позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Донецьк були задоволені в повному обсязі. Крім того, з відповідача стягнуто штраф в розмірі 1000грн. за ухилення від вчинення дій, покладених судом.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дисса-Транс» , м. Донецьк з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального права України, невірним з'ясуванням обставин справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить з урахуванням змін, Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 13.10.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в розмірі 16 104,80грн. та скасувати штраф в розмірі 1000грн.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Донецьк, надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив апеляційну інстанцію залишити рішення господарського суду Донецької області від 13.10.10р. без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Донецьк надала через канцелярію суду, заяву про вжиття запобіжних заходів на підставі ст. ст. 66, 67, 43 3 , 43 4 ГПК України, в якій просить вжити запобіжні заходи у виді накладення арешту на майно відповідача або грошові суми у розмірі позовних вимог. Судова колегія розглянула дану заяву та відмовила у задоволенні, оскільки позивач не надав доказів у розумінні ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, тобто не довів підстав забезпечення позову та доказів про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем надані письмові пояснення, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дисса-Транс» ,м. Донецьк в судове засідання, яке відкладалося не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить відкласти розгляд справи у зв»язку з неможливістю здійснити звірку розрахунків. Судова колегія розглянула клопотання та відмовила у задоволенні, оскільки дана причина не є поважною.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2010р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_4 (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дисса-Транс» (Замовник) був укладений договір № 44, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання здійснювати перевезення пасажирів на підставі ліцензії серії АВ № 413823, дійсною до 03.06.2013р., в пункт призначення в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити Перевізнику надані послуги.

Відповідно до п. 3.1 договору, оплата за надані транспортні послуги здійснюються Замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Перевізника. (п. 3.1 договору).

Умови оплати: передплата в узгодженому сторонами розмірі - 30 000,00 грн. в строк до 15 числа поточного місяця. (п. 3.2 договору), а остаточний розрахунок з перевізником замовник здійснює до закінчення місяця наступного за місяцем надання послуг (п. 3.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р. (п. 6.1 договору).

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками.

На виконання умов договору, позивач у травні 2010р. надав відповідачу послуги з автоперевезення пасажирів на загальну суму 176 104,80 грн., що підтверджується актом №4 здачі-приймання робіт (надання послуг) № 4 від 31.05.2009р. на суму 176 104,80 грн., який підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень та скріплений печатками обох підприємств.

Відповідач свої зобов'язання за Договором стосовно оплати послуг з перевезення виконав частково на суму 80 000грн., у зв'язку з чим утворився борг в розмірі 96 104,80грн. Тому, позивачем направлено на адресу відповідача претензію №32 від 21.07.2010р., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, факт належного надання позивачем послуг з перевезення підтверджений підписаним без заперечень обома сторонами актом здачі-прийняття робіт.

Відповідачем не надані належні та допустимі докази, оформлені належним чином, наявності заперечень щодо вартості наданих послуг, тому суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неналежне виконання відповідачем згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України в строк, передбачений договором своїх грошових зобов язань щодо оплати наданих послуг та правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дисса-Транс» ,м. Донецьк заборгованість в розмірі 96 104,80грн.

Судова колегія також вважає правомірним стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1000грн. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не виконані вимоги суду, викладені в ухвалі про порушення справи від 20.09.2010р. ( слухання по справі було призначено на 13.10.2010р.), яка була надіслана за належною адресою, яка визначена свідоцтвом про державну реєстрацію: 83000, м. Донецьк, б. Пушкіна, 9 ( арк. с. 26).

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, посилання скаржника на оплату боргу відповідно до платіжних доручень № 600 від 02.06.2010р. відхиляються судовою колегією, оскільки дана оплата була зарахована позивачем за надання послуг, які були надані раніше (березень - квітень 2010р.), а по даній справі позивачем заявлено позовні вимоги відповідно до акту №4 від 31.05.2010р. Крім того, в платіжних дорученнях, відповідачем не визначено саме за який акт здійснюється оплата, а лише визначено договір № 44 від 30.03.2010р., тому позивач має право на свій розсуд розносити платежі відповідно до Інструкції „Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» , яка затверджена постановою НБУ №22 від 21.01.2004р.

Отже, відповідно до статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 року у справі № 21/186 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дисса-Транс» ,м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 року у справі №21/186 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 13.10.2010 року у справі №21/186 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді Г.І. Діброва

ОСОБА_3

Надр.5 прим:

1 -у справу;

1 -позивачу;

1 -відповідачу;

1 -ДАГС;

1-ГС Донец. обл.

ОСОБА_5