Постанова

від 07.10.2009 по справі 15/315

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

15/315

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.10.2009                                                                                           № 15/315

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача:      не  з'явився   

від відповідача : не з'явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Євротрейд"

 на ухвалу Господарського суду м.Києва від 22.07.2009

 у справі № 15/315 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вена"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Євротрейд"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання договору поставки недійсним

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд  господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Вена” (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Євротрейд” (далі - відповідач) про визнання недійсним договору поставки №10/К/08 від 28.12.2007, укладеного між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.07.2009  у справі №15/315  прийнято відмову позивача від позову,  провадження у справі припинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою,   відповідач  звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив змінити  ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2009 у справі №15/513 в частині  відмови  у стягненні витрат на послуги адвоката та стягнути з позивача витрати на послуги адвоката в розмірі 7000,00грн.

Свої  апеляційні вимоги  відповідач   посилається на помилковість висновку суду щодо того, що частина 5 статті 49 ГПК України  містить виключний перелік  підстав для розподілу судових витрат, а тому вимоги відповідача про відшкодування витрат на послуги адвоката, пов'язані з розглядом даної справи, не підлягають  задоволенню.  Відповідач вважає, що у даному випадку слід застосовувати  аналогію закону та застосувати порядок, встановлений у випадку відмови в позові, який має аналогічні юридичні наслідки та правові результати: позивач не має право звернутися до суду з аналогічним позовом,  позовні вимоги задоволені не були.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від     14.09.2009  відновлено пропущений строк  подання апеляційної скарги, скаргу    відповідача  прийнято до розгляду, порушено апеляційне провадження у справі №15/315, розгляд справи призначено на 07.10.2009.

          У судове засідання 07.10.2009  представники сторін не з'явились. Від  представника відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направити у судове засідання  повноважного представника. Клопотання відповідача визнано судом необґрунтованим та відхилено судом, оскільки суду не надано доказів, які підтверджують викладені в клопотанні обставини.

          Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників всіх учасників судового процесу у засіданні апеляційної інстанції не визнана обов'язковою, колегія вважає можливим здійснити перевірку ухвали господарського суду міста Києва за наявними у справі матеріалами без участі представників сторін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  виходячи з наступного.

Відповідно до частини  3 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, відмовитись від позову.

Відповідно до положень статті 78 ГПК відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Про прийняття відмови від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно пункту  4 частини  1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і  відмову прийнято господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи,  через загальний відділ діловодства до суду надійшла заява позивача  про відмову від позову, яку судом  було розглянуто у судовому засіданні  22.07.2009 та за результатами розгляду  заяву позивача було прийнято судом, провадження у справі  припинено.

В процесі розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач звернувся до суду з  заявою про відшкодування відповідачеві судових витрат, пов'язаних з  розглядом даної справи, які складаються з витрат на  оплату послуг адвоката в сумі 7000,00грн., оскільки позовні вимоги вимоги є необгрунтованими та такими, що  не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті  80 ГПК  України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій має бути вирішено питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно зі статтею 44 ГПК  України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перкладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг (аналогічна позиція міститься в  пункті  1 роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998  №02-5/78 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”).

Частиною п'ятої статті 49 ГПК України визначено,  що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Обов'язок доказування відповідно до пункті  4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують  його вимоги та заперечення.

    Відповідно до статті 34 ГПК України господарський   суд  приймає  тільки  ті  докази,  які  мають значення для справи.

         Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства  повинні бути  підтверджені  певними  засобами  доказування,   не  можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 32 ГПК України вказує, що доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

 Згідно частини 1 статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підтвердження своїх вимог, відповідачем  було  надано суду  договір доручення №21/01 про надання юридичних послуг адвокатом від 05.06.2009 та  платіжні доручення  №3309, 3310 від 16.06.2009.

Проте,  вищезазначені докази, не можуть бути прийняті судом як належні у розумінні статті 34 ГПК України, оскільки  умови договору  №21/01 про надання юридичних послуг адвокатом від 05.06.2009 не конкретизують надання адвокатських послуг саме  у справі №15/315. Зі змісту вищезазначених платіжних доручень також не вбачається, що оплата здійснювалась саме за послуги адвоката   пов'язані з розглядом господарським судом міста Києва  справи №15/315.

Сума 7000,00 грн. за послуги адвоката, яка була предметом розгляду (судові витрати) у справі 15/315, не була доведено відповідачем  в розумінні статей 44, 49 ГПК України.

Отже, негативні наслідки для такої особи з огляду на викладене, як правило, охоплюються покладенням на неї судових витрат, відповідно до вимог процесуального законодавства.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що спір виник внаслідок неправильних дій позивача або відповідача, Київський апеляційний господарський суд  погоджується з висновком  місцевого  господарсього суду, що  судові витрати понесені позивачем, покладаються на останнього.

За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для  скасування ухвали господарського суду міста Києва від  22.07.2009 та вважає її такою, що прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства.

Керуючись   ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

           1.  Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Євротрейд” залишити без задоволення,  а ухвалу господарського суду міста Києва від 22.07.2009 без змін.

2.  Матеріали справи №15/513 повернути до господарського суду міста Києва.  

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 13.10.09 (відправлено)