Ухвала

від 30.04.2010 по справі 1-22

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Полтавської області

м. Полтава, вул. Жовтнева, 18, 36000, (05322) 7-34-67

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Ландаря О. В

суддів Слєпухи О.Є., Томилка В.П.

за участю:

захисника ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

засудженої ОСОБА_3,

розглянувши 30 квітня 2010 року у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінальної справи за апеляціями потерпілої ОСОБА_2 та засудженої ОСОБА_3 на вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2010 року, -

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканку с. Бережнівка, вул. Польова 9 Кременчуцького району Полтавської області, українку, громадянку України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружену, пенсіонерку, не працюючу, раніше не судиму

засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до сплати штрафу в сумі 510 грн.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування завданої їй матеріальної та моральної шкоди постановлено залишити без розгляду.

За вироком суду ОСОБА_3 визнано винною в тому, що вона 02 листопада 2009 року, в денний час, в ході сварки, яка виникла на вул. Польовій в с. Бережнівка Кобеляцького району на ґрунті неприязних відносин нанесла держаком вил удар потерпілій ОСОБА_2, спричинивши їй

тілесні ушкодження у вигляді синця і набряку м'яких тканин лівого стегна, які відповідно до висновку судово - медичної експертизи відносяться до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Потерпіла ОСОБА_2, не оспорюючи правильність кваліфікації дій винної та міру визначеного їй покарання, в принесеній апеляції просить вирок суду в частині відмови в стягненні на її користь матеріальної та моральної шкоди скасувати та постановити апеляційною інстанцією своє рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В апеляції засуджена ОСОБА_3 вказує на невідповідність висновків суду, покладені в основу винесеного щодо неї обвинувального вироку, фактичним обставинам справи та заперечує свою причетність до нанесення потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, мотивуючи тим, що остання в ході суперечки сама себе поранила, тому ставить питання про скасування судового рішення та постановлення щодо неї виправдувального вироку.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, думку потерпілої ОСОБА_2, яка просила задовольнити цивільний позов у повному обсязі та заперечувала проти задоволення апеляції засудженої, пояснення засудженої ОСОБА_3 і в її інтересах захисника ОСОБА_1 щодо постановлення відносно неї виправдувального вироку у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого їй злочину та залишення без задоволення апеляції потерпілої, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляціях, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, а оцінка доказів має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності і взаємозв'язку.

В порушення названої норми процесуального закону висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_3 в умисному спричиненні ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, які не спричинили короткочасного розладу її здоров'я ґрунтується на показаннях самої потерпілої, її сина ОСОБА_4 та висновку судово - медичної експертизи без належного з'ясування ряду інших обставин, які мають істотне значення для правильного справи.

Зокрема, як убачається з матеріалів справи ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з скаргою приватного обвинувачення, в якій просила притягнути до кримінальної відповідності ОСОБА_3, яка 02 листопада 2009 року, близько 09 години, в ході обопільної сварки, яка виникла з приводу переораної земельної ділянки, умисно нанесла їй удар вилами в живіт, пошкодивши куртку, та завдала удар держаком по гомілці лівої ноги ( а. с. 1 ).

з

Підтримуючи подану скаргу, ОСОБА_2 в судовому засіданні вказала, що ОСОБА_3 лише намагалася вдарити її вилами в живіт, внаслідок чого пошкодила куртку, а удар держаком по нозі нанесла в той час як вона намагалась вихопити в неї вила ( а. с. 21, зворот ). Такі ж показання ОСОБА_2 давала і в ході дослідної перевірки. З приводу нанесення їй удару по нозі пояснювала, що він мав місце при спробі вихопити у ОСОБА_5 вила ( а. с. З, відм. матеріал № 1997 ).

Натомість, з первинних пояснень сина потерплої - ОСОБА_4 слідує, що ОСОБА_3 нанесла лише один удар вилами в живіт його матері ОСОБА_2 , чим пошкодила їй куртку. Про нанесення інших тілесних ушкоджень, зокрема, в ділянку лівої ноги, ОСОБА_4 в своїх поясненнях не вказував ( а. с. 4, відм. матеріал № 1997 ). Не посилався він на нанесення удару по нозі і під час дачі пояснень в судовому засіданні, наголошуючи на тому, що бачив як ОСОБА_6 цілилася вилами в нижню частину живота матері ( а. с. 22 ).

Через три місяці після названих подій ОСОБА_2 під час судово - медичної експертизи також посилалася на нанесення їй удару вилами в живіт. Схопившись за вила, остання їх вирвала та нанесла удар держаком по лівій нозі. На момент огляду в ОСОБА_2 на передній поверхні нижньої третини лівого стегна виявлено синець фіолетового кольору неправильно - овальної форми без чітких контурів розміром 6x4 см., наявність яких, на думку колегії судової колегії, на тілі 17 лютого 2010 року логічно не узгоджується з ймовірним часом спричинення тілесних ушкоджень - 02 листопада 2009 року. В цьому висновку не міститься жодних даних про наявність тілесних ушкоджень в ділянці живота потерпілої ( а. с. ЗО ).

При цьому, привертає увагу те, що наявний у матеріалах справи висновок судово - медичної експертизи № 34 від 17 лютого 2010 року повністю співпадає з актом судового - медичного обстеження № 270 від 02 листопада 2009 року, який виданий цим же експертом на ім'я ОСОБА_2 ( а. с. 2, від. матеріал № 2151 ). Однак, вказані обставини залишилися поза увагою суду під час дослідження відмовного матеріалу № 2151 ( а. с. 22, зворот ). Більше того, визнаючи висновок судово - медичної експертизи як доказ, що підтверджує вину ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їй злочину, суд не допитав в судовому засіданні експерта ОСОБА_7 та не перевірив його з точки зору належності і допустимості.

За таких обставин, місцевий суд, передчасно поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілої та її сина, які містять в собі суттєві протиріччя щодо кількості, механізму спричинення тілесних ушкоджень, визначеності ушкоджених анатомічних ділянок тіла. Разом з тим, судом залишилося не з'ясованим питання можливості утворення синця на нозі ОСОБА_2 внаслідок самостійних дій останньої під час перетягування вил, на що неодноразово посилалися в своїх поясненнях як засуджена, так і свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ( а. с. 5-6, від. матеріал № 1997, а. с. 22 ), які з мотивів не спростування показань свідка ОСОБА_4 та потерпілої ОСОБА_2 відкинуті судом передчасно.

4

Більше того, судом першої інстанції на підтвердження чи

спростування версії обвинувачення про нанесення ОСОБА_2 удару вилами в

живіт не вилучено та не оглянуто куртку останньої, в яку та була одягнута

02 листопада 2009 року, а також не допитано голову сільської ради, якому

остання першою повідомила про вище вказані події, який і зателефонував в

міліцію, про що прямо ОСОБА_2 зазначає в скарзі, поданій до суду в порядку

ст. 27 КПК України ( а. с. 1 ).

Окрім того, із змісту поданої до суду скарги випливає, що ОСОБА_2 у відповідності з вимогами процесуального закону належним чином мотивувала наявність підстав про необхідність відшкодування їй матеріальної та моральної шкоди, а тому місцевий суд безпідставно залишив їх без розгляду з мотивів неналежного оформлення.

З огляду на наведене, вирок суду підлягає скасуванню, а справа

направленню на новий судовий розгляд у відповідності з вимогами частини

першої ст. 374 КПК України. Під час нового розгляду необхідно усунути зазначені в цій ухвалі порушення норм КПК та в залежності від встановленого

дати належну оцінку зібраним по справі доказам, юридичну оцінку скоєному та

прийняти мотивоване та обґрунтоване рішення по справі. Одночасно суду слід

перевірити обґрунтованість інших зазначених в апеляції доводів.

На підставі наведеного та керуючись статтями 365 і 366 КПК України колегія суддів апеляційного суду, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_3 3. та потерпілої ОСОБА_2 задовольнити частково.

Вирок Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 березня 2010 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

СУДДІ:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12