Рішення

від 10.09.2015 по справі 509/1345/15-ц

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1345/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.,

при секретарях Демеденко Ю.А., Черкасові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом Громадської організації Громадське об'єднання автолюбителів Чорноморочка до Громадського об'єднання автолюбителів Чорноморочка-1 та ОСОБА_1 про скасування рішення, знесення самовільного будівництва та зобов'язання вчинити певні дії та до ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

30 березня 2015 року, представник позивачів, звернувся до суду з названим позовом, в якому, з посиланням на порушення своїх законних прав землекористувачів земельної ділянки, просив суд, визнати незаконним рішення Громадського об'єднання автолюбителів Чорноморочка-1 від 12 березня 2012 року про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозволу на проведення реконструкції місць стоянки №№ 119, 120 з заміною металевих панелей на цеглові, зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудовану будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, що розташована на місцях стоянки №№ 119,120 автомобільної стоянки ГОА Чорноморочка за адресою : Одеська обалсть, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Ільфа і Петрова, 86-а, а разі відмови, здійснити таке знесення примусово та зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 привести будівлю дворового туалету та прохід до нього в первісний стан.

В судовому засіданні представники позивача підтримали свої позовні вимоги.

Відповідачі в судове засідання повторно, без поважних причин не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, у відповідності до вимог ч. 9 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ЦПК України, через оголошення у пресі в офіційних виданнях України Урядовий кур`єр та Одеські вісті , у зв'язку з неможливістю вручення їм численних повісток з викликами до суду з відмітками листоноші за закінченням терміну зберігання , за відмовою адресата від отримання , а тому вважаються повідомленим про час і місце судового розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності суду не надали (а.с. 15-17,26-29,35,41-43,61-62).

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, або якщо причини неявки відповідача на думку суду є неповажними, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представників позивачів по справі, дослідивши письмові матеріали справи та додатково надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

За загальним правилом - кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі - розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Приписами статті 61 ЦПК України передбачено - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Частиною 1,2 та 4 статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна - не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. Якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно із ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки - виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України передбачено - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема : відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, застосування інших, передбачених законом способів.

Судом було встановлено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000138 від 27.12.2001 р., виданого на підставі рішення 11 сесії ХХІІІ скликання Таїровської с/р від 24.12.1999 р. № 34 і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 58-18 - ГОА Чорноморочка є законним користувачем вказаної ділянки площею 0,66 га з цільовим призначенням для розміщення автостоянки, розташованої на території Таїровської с/р Овідіопольського району Одеської області (а.с. 7-8).

Як встановив суд і підтверджується витягом з протоколу засідання ради відповідачів ГОА Чорноморочка-1 від 12.03.2012 р., за наслідками якої на підставі заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2Й, і яким було вирішено : дозволити ОСОБА_1 ОСОБА_2 провести реконструкцію місць стоянки № 119 та № 120 з заміною металевих панелей на цеглові та зобов'язано їх за свої кошти побудувати кам'яний громадський туалет (а.с. 11).

З пояснень представника позивачів вбачається, що після вищевказаного рішення відповідача ГОА Чорноморочка-1 , на території місць стоянки №№ 119,120, дворового туалету і проходу до нього, які розташовані на земельній ділянці, що знаходиться у постійному користуванні ГО Чорноморочка , і які є землекористувачами вказаної земельної ділянки, згідно вказаного вище державного акту, відповідачки самовільно, без відповідного документу, який дає право виконувати будівельні роботи та належно затвердженого проекту, з істотними порушеннями будівельних норм і правил, побудували нерухому капітальну будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, в той час, як вказана земельна ділянка не була відведена для цієї мети, що було встановлено рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 23.05.2013 р., яке набрало законної сили 03.06.2013 р. і ніким не було оскаржене, яким був задоволений позов ГО Громадське об'єднання автолюбителів Чорноморочка до ОСОБА_2 про знесення самочинного будівництва та зобов'язано ОСОБА_2 знести самочинно побудовану капітальну будівлю на автомобільній стоянці ГОА ГОА Чорноморочка за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, Таїровська с/р, вул. Ільфа і Петрова, 86а, а у разі відмови, здійснити таке знесення примусово за рахунок ОСОБА_2 (а.с. 56,а.с. 78-79 цивільної справи № 1521/5328/12).

Вищевказані факти самовільного будівництва підтверджуються листами Інспекції ДАБК в Одеській області № 05/1-4019 від 06.07.2012 р. та № 05/1-978 від 11.02.2013 р., з яких випливає, що Інспекцію ДАБК в Одеській області дозвіл на будівництво за вищевказаною адресою - не надавався та з проханням направити уповноважених працівників за вищевказаною адресою, надати інформацію про забудовника та вжити заходів реагування в межах повноважень ГО Чорноморочка , а також вказується, що під час позапланової перевірки у жовтні 2012 р., головним державним інспектором Інспекції ДАБК в Одеській області Орловським Я.Є. було встановлено, що за вищевказаною адресою виконано будівельні роботи з будівництва капітального гаражу, і на виконання яких, позивачами у складі комісії був складений Акт про самовільне будівництво на території ГО ГОА Чорноморочка (а.с. 9,75,76).

Одночасно з цим, раніше, своїм листом № 350 від 09.10.2006 р., Відділ містобудування та архітектури Овідіопольської РДА відхилив узгодження технічної документації по передачі земельних ділянок у приватну власність для гаражного будівництва в ГОА Чорноморочка по вул. Ільфа і Петрова у зв'язку з тим, що земельна ділянка, яка знаходиться в постійному користуванні ГОА Чорноморочка надана для розміщення автостоянки та не передбачає її забудову індивідуальними гаражами (а.с. 77).

Крім цього, відповідно до листа Овідіопольського РУЮ Одеської області від 23.06.2008 р. № 249-01-22 - поділ ГОА Чорноморочка здійснено відповідно до рішення загальних зборів ГОА Чорноморочка від 30.07.2006 р. та відповідач ГОА Чорноморочка-1 отримало свідоцтво про реєстрацію 08.09.2006 р. № 133 (а.с. 57 цивільної справи № 1521/5328/12).

Однак, як встанови суд, будь-яких належних та допустимих доказів вилучення з користування позивачів земельної ділянки, на якій було здійснено вищевказане самовільне будівництво та державної реєстрації права відповідачів на вказану земельну ділянку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову і визнання оспорюваного рішення ГОА Чорноморочка-1 від 12.03.2012 р. про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозволу на проведення реконструкції місць стоянки №№ 119, 120 з заміною металевих панелей на цеглові, як такого, що прямо порушує права позивачів як законних землекористувачів вищевказаної земельної ділянки площею 0,66 га з цільовим призначенням для розміщення автостоянки, розташованої на території Таїровської с/р Овідіопольського району Одеської області, яка знаходиться у їхньому постійному користуванні згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД № 000138 від 27.12.2001 р., виданого на підставі рішення 11 сесії ХХІІІ скликання Таїровської с/р від 24.12.1999 р. № 34 і зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 58-18, а також зобов`язання ОСОБА_1 знести самочинно побудовану будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, що розташована на місцях стоянки №№ 119,120 автомобільної стоянки ГОА Чорноморочка за адресою : Одеська обалсть, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Ільфа і Петрова, 86-а, а разі відмови, здійснити таке знесення примусово і зобов'язання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 привести будівлю дворового туалету та прохід до нього в первісний стан.

З вищезазначених підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.10-11,57-61,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст. 376 ЦК України, ст.ст. 125,126,152 ЗК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов Громадської організації Громадське об'єднання автолюбителів Чорноморочка до Громадського об'єднання автолюбителів Чорноморочка-1 та ОСОБА_1 про знесення самовільного будівництва та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити ;

2.Визнати незаконним рішення Громадського об'єднання автолюбителів Чорноморочка-1 від 12 березня 2012 року про надання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 дозволу на проведення реконструкції місць стоянки №№ 119, 120 з заміною металевих панелів на цеглові ;

3.Зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудовану будівлю станції технічного обслуговування автомобілів, що розташована на місцях стоянки №№ 119,120 автомобільної стоянки ГОА Чорноморочка за адресою : Одеська обалсть, Овідіопольський район, Таїровська селищна рада, вул. Ільфа і Петрова, 86-а, а разі відмови, здійснити таке знесення примусово ;

4.Зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 привести будівлю дворового туалету та прохід до нього в первісний стан.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.