Постанова

від 08.09.2015 по справі 902/287/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ПОСТАНОВА "08" вересня 2015 р.                                                           Справа №902/287/14   Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя                                                                             Гулова А.Г. суддя                                                                                                    Маціщук А.В. ,  суддя                                                                                                    Петухов М.Г.    при секретарі судового засідання Кравчук О.В. за участю представників сторін: від позивача:Кравцової Ю.М. - представника за довіреністю від 06.04.2015р. №20/15; Бабелюка В.А. - представника за довіреністю від 10.08.2015р. №28/10; Степанюка А.В. - представника за довіреністю від 02.07.2015р. №20/15 від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна" на рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2015р. у справі №902/287/14 (головуючий суддя Тісецький С.С., судді Баранов М.М., Матвійчук В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю оптова компанія "Шлях", м.Попасна Луганської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна", м.Вінниця про стягнення 339741,00грн. ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Вінницької області від 10.06.2015р. у справі №902/287/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю оптова компанія "Шлях" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграна Фрут Україна" про стягнення 339741,00грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 339 741,00грн. – попередньої оплати, 6794,82грн. – відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору та 15 800,00грн. – відшкодування витрат на оплату послуг адвоката. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення - про відмову у задоволенні позову. Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне: - факт відвантаження товару відповідачем позивачу підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, де встановлено факт відвантаження товару на підставі показів свідків Ватаха О.М. та Гаврилюка Є.В., що не було взято до уваги місцевим господарським судом при прийнятті оскарженого рішення; - наявними у матеріалах справи договорами перевезення та підписаними водіями ТТН підтверджується факт передачі товару перевізнику для доставки його позивачу; - висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №123/124/15-21 від 30.01.2015р., яким встановлено, що підписи на оригіналах видаткових накладних та ТТН виконані не Зборовським Ігорем Миколайовичем, а іншою особою, а підписи на довіреностях виконанні не Кузнецовим Володимиром Олександровичем, а іншою особою, не відповідає дійсності, оскільки за сукупністю доказів відповідачем доведено факт відвантаження товару позивачу. Позивач у письмовому відзиві від 25.08.2015р. №14/8 на апеляційну скаргу та його представники у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог скарги, просять залишити оскаржене рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2015р. у даній справі без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Відповідач повноважного представника у судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи норми     ст.101 ГПК України      про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.           Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийняті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Аграна Фрут Україна" виставлено ТОВ Оптова компанія "Шлях" рахунки на оплату товару на загальну суму 356 913,00 грн., а саме : - 00000058 від 15.04.2011 року на суму 34 344,00 грн.; - 00000063 від 22.04.2011 року на суму 35 640,00 грн.; - 00000067 від 28.04.2011 року на суму 35 640,00 грн.; - 00000077 від 16.05.2011 року на суму 32 400,00 грн.; - 00000083 від 18.05.2011 року на суму 29 430,00 грн.; - 00000093 від 24.05.2011 року на суму 29 484,00 грн.; - 00000131 від 25.07.2011 року на суму 21 600,00 грн.; - 00000148 від 15.09.2011 року на суму 34 101,00 грн.; - 00000153 від 26.09.2011 року на суму 35 100,00 грн.; - 00000160 від 17.10.2011 року на суму 35 289,00 грн.; - 00000164 від 24.10.2011 року на суму 33 885,00 грн.. В зазначених рахунках вказані наступні відомості: постачальник - ТОВ "Аграна Фрут Україна"; покупець - ТОВ Оптова компанія "Шлях"; ТМЦ - бочка конусна (арт). У подальшому, на підставі вказаних рахунків, позивачем було сплачено відповідачу кошти в загальній сумі 339 741,00 грн., що підтверджується наступними квитанціями: - № 6277132 від 28.04.2011 року на суму 10 000,00 грн.; - № 5901.355.1 від 21.04.2011 року на суму 1 344,00 грн.; - № 1071 21 від 03.10.2011 року на суму 270,00 грн.; - № 6045.392.1 від 25.05.2011 року на суму 29 484,00 грн.; - № 6045.167.1 від 16.05.2011 року на суму 17 158,00 грн.; - № 6490.454.1 від 19.09.2011 року на суму 32 400,00 грн.; - № 5603.511.3 від 19.09.2011 року на суму 1 701,00 грн.; - № 6045.244.12 від 18.05.2011 року на суму 29 430,00 грн.; - № 5603.779.4 від 25.10.2011 року на суму 25 289,00 грн.; - № 5603.811.1 від 26.10.2011 року на суму 33 885,00 грн.; - № 6045.397.9 від 27.04.2011 року на суму 25 640,00 грн.; - № 100.35.4 від 29.07.2011 року на суму 21 600,00 грн.; - № 249.1.4 від 03.10.2011 року на суму 29 700,00 грн.; - № 6045.426.1 від 28.04.2011 року на суму 21 600,00 грн.; - № 6242542 від 21.04.2011 року на суму 1 360,00 грн.; - № 6263490 від 27.04.2011 року на суму 10 000,00 грн.; - № 6241980 від 21.04.2011 року на суму 8 640,00 грн., та платіжними дорученнями: № 97 від 20.04.2011 року на суму 5 000,00 грн.; № 95 від 15.04.2011 року на суму 18 000,00 грн.; № 99 від 28.04.2011 року на суму 4 000,00 грн.; № 104 від 16.05.2011 року на суму 3 200,00 грн.; № 188 від 25.10.2011 року на суму 10 000,00 грн.; У вказаних квитанціях зазначено призначення платежу : сплата за товар згідно рахунків ч/з Зборовського І.М. Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналізуючи вказані докази, судова колегія дійшла висновку, що між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу. 25.12.2013 року позивач, посилаючись на ч.2 ст.530 ЦК України, надіслав на адресу відповідача письмову вимогу №25/9, де вказав, що ТОВ Оптова компанія "Шлях" перераховано ТОВ "Аграна Фрут Україна" кошти у сумі 339 741,00грн. під поставку бочки конусної, однак даний товар не поставлено та письмовий договір не укладено, а тому просить поставити вказаний товар або перерахувати зазначену суму заборгованості. Факт направлення вказаної вимоги відповідачу та отримання її останнім підтверджується описом вкладення із відбитком поштового штемпеля від 25.12.2013 року та повідомленням про вручення поштового відправлення №01001 1167432 3 10 січня 2014 року. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. За вказаних обставин, ТзОВ оптова компанія "Шлях" посилаючись, зокрема, на ст.ст.205, 509, 526, 610, 693 ЦК України та ч.7 ст.179, ст.181, ч.1 ст.193 ГК України, звернулося до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з ТзОВ "Аграна Фрут Україна" 339741,00грн. попередньої оплати.           Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 10.06.2015р. у справі №902/287/14 позов задоволено.           Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, виходячи з наступного. Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають із  дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не  передбачені  цими  актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно з ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Нормами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У матерілах справи наявні рахунки - фактури за період з 15.04.2011 року по 24.10.2011 року, на підставі яких позивачем було сплачено відповідачу грошові кошти у сумі 339 741,00 грн., що підтверджується вказаними вище платіжними дорученнями та квитанціями з призначенням платежу: сплата за товар згідно рахунків ч/з Зборовського І.М. Слід зазначити, що отримання вказаних вище грошових коштів не оспорюється ТОВ "Аграна Фрут Україна", що знаходить своє підтвердження у відзиві на позов б/н від 08.04.2014 року. Зі змісту зазначених вище рахунків та платіжних документів вбачається, що позивачем була здійснена передоплата на рахунок відповідача за товар - бочки, який вказаний у рахунках. Відповідно до ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Таким чином, отримавши 10.01.2014р. вимогу позивача від 25.12.2013р. №25/9 про виконання зобов`язання по поставці оплаченого товару, відповідач в силу ч.2 ст.530 ЦК України зобов`язаний був передати товар протягом 7 днів від дня отримання вимоги, тобто виконати зобов`язання до 18.01.2014р., однак вимога покупця не виконана. Твердження скаржника, викладені в апеляційній скарзі на рахунок того, що правовідносини між сторонами щодо поставки товару відбувалися на підставі договору купівлі-продажу №б/н від 12.04.2011р. оцінюються судом критично, оскільки вказаний договір в оригіналі суду не надано, а у наявних у матеріалах справи рахунках-фактурах та платіжних документах відсутні посилання на даний договір, а тому надана відповідачем копія договіру купівлі-продажу №б/н від 12.04.2011р., у розумінні ст.34 ГПК України, не є належним та допустимим доказом. Разом з тим, матеріали справи містять висновок експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №123/124/15-21 від 30.01.2015 року, відповідно до якого, підписи у графі "Зборовський Ігор Миколайович" на наданих для дослідження оригіналах видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач на підтвердженя передачі товару уповноваженій особі, виконані не Зборовським Ігорем Миколайовичем, а іншою особою, а підписи від імені керівника товариства "Шлях", проставлені на довіреностях на отримання ТМЦ, виконані не Кузнєцовим Володимиром Олександровичем, а іншою особою. За наведених обставин, колегія суддів апеляційної інстанції, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що надані відповідачем оригінали вказаних документів не підтверджують факт поставки товару позивачу. З огляду на встановлені вище обставини справи, відсутність у матеріалах справи інших доказів на підтвердження факту здійснення поставки товару відповідачем позивачу та повернення відповідачем попередньої оплати позивачу, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 339741,00грн. правомірно задоволені місцевим господарським судом. Доводи скаржника стосовно того, що відвантаження товару відповідачем позивачу підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, де встановлено факт відвантаження товару на підставі показів свідків Ватаха О.М. та Гаврилюка Є.В. не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в результаті перегляду рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.08.2014р. у справі №127/9539/14-ц апеляційний суд Вінницької області виключив із мотивувальної частини рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.08.2014р. у справі №127/9539/14-ц обставини, щодо отримання товару ТзОВ "Шлях", як такі, що не є встановленими (рішення апеляційного суду Вінницької області від 13.11.2014р.). Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 31600,00грн. витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.3 ст.48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Частиною 5 ст.49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013. На підтвердження фактів надання та оплати послуг адвоката позивачем надано суду договір юридичного обслуговування б/н від 31.10.2013 року, який укладений між ТОВ ОК "Шлях" та адвокатом Кривко Юрієм Михайловичем, протокол погодження вартості виконаних робіт б/н від 31.10.2013 року на суму 31600,00 грн., акт виконаних робіт б/н від 05.03.2014 року на суму 31 600,00 грн., платіжні доручення із призначенням платежу: згідно договору на юридичне обслуговування від 31.10.2013 року, а саме : № 141 від 31.10.2013 року на суму 3000,00 грн.; № 142 від 31.10.2013 року на суму 4 000,00 грн.; № 231 від 23.01.2014 року на суму 7000,00 грн.; № 236 від 07.02.2014 року на суму 10 600,00 грн.; № 243 від 17.02.2014 року на суму 2000,00 грн.; № 245 від 19.02.2014 року на суму 5 000,00 грн., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Кривко Ю.М. №233, видане на підставі рішення Луганської обласної КДКА №2 від 15.10.1993 року.            З матеріалів справи вбачається, що адвокат Кривко Ю.М. безпосередньо участі у судових засіданнях під час розгляду справи №902/287/14 не приймав, вартість перелічених в акті виконаних робіт №б/н від 05.03.2014 року є завищеною у порівнянні з фактично наданими юридичними послугами по справі, у зв`язку з чим, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд цілком правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 15800,00грн. витрат на відшкодування послуг адвоката. Згідно з ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України). Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що під час розгляду справи №902/287/14 фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, отже підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення відсутні, а тому останнє слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, –      ПОСТАНОВИВ: 1. Рішення господарського суду Вінницької області від 10.06.2015р. у справі №902/287/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Аграна Фрут Україна", м.Вінниця - без задоволення. 2. Справу №902/287/14 повернути до господарського суду Вінницької області. Головуючий суддя                                                                       Гулова А.Г.   Суддя                                                                                              Маціщук А.В.   Суддя                                                                                              Петухов М.Г.