Постанова

від 08.09.2015 по справі 906/446/15

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 906/446/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Сініцина Л.М. ,

судді Бучинська Г.Б.

при секретарі судового засідання Романчук М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.06.2015р. у справі № 906/446/15 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом приватного малого підприємства "Вибір" (м.Житомир)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" (м. Бровари, Київська область)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 (м. Житомир)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) приватного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (м.Житомир); 2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Паракуди Ірини Вікторівни (м.Київ); 3) Корольовського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції (м. Житомир)

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 від 10.07.1996р.;

третіх осіб на стороні відповідача - не з'явилися;

Судом роз'яснено третій особі права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале підприємство "Вибір" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №43, вчинений 16.01.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною про звернення стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення під літерою "A", загальною площею 349,1 кв. м (приміщення за №№ 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, сходова клітка ІІ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності приватному малому підприємству "Вибір" та передано в іпотеку ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" відповідно до договору іпотеки №5277 від 18.06.2007р. в забезпечення вимог за кредитним договором № Ф-324 від 14.06.2007р..

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.03.2015р. вжито заходи до забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 16.01.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною та зареєстрованого в реєстрі за №43.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 08.06.2015р. позов задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №43, вчинений 16.01.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на користь приватного малого підприємства "Вибір" 1218,00 грн. судового збору.

Скасовано вжиті ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.03.2015р. заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, вчиненого 16.01.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною та зареєстрованого в реєстрі за №43.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на рішення Корольовського районного суду м. Житомир від 19.10.2012р., яким стягнуто в солідарному порядку заборгованість та розірвано кредитний договір, оскільки розірвання договору не є підставою для припинення іпотеки, якою забезпечене виконання зобов'язання, що виникло до набрання законної сили рішенням суду про розірвання договору.

Звертає увагу суду на те, що згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 17 ЗУ "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Тобто, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Як зазначає скаржник, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Скаржник вказує, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомир від 19.10.2012р. стягнута заборгованість станом на 12.11.2011р., але позивачем не звернуто увагу на нараховані відсотки та пеню, які розраховані після 12.01.2011р., які не включені до рішення суду та нараховувались до 29.10.2013р.; можливість нарахування відсотків та пені після розірвання кредитного договору скаржник обґрунтовує тим, що якщо після вступу в законну силу рішення суду про розірвання кредитного договору та про стягнення заборгованості така заборгованість не була погашена в повному обсязі, кредитодавець має повне право нараховувати відсотки та пеню боржнику згідно умов договору, оскільки останній користується коштами.

Скаржник зазначає, що заборгованість по кредитному договору ОСОБА_1 та ПМП "Вибір" перед ТОВ "Кредитні ініціативи" станом на 31.10.2013р. становить 37 267,71 дол. США, а саме: 34 172,97 дол. США - заборгованість по кредиту, 11,42 дол. США - заборгованість по відсотках та 2 983,32 дол. США пеня. При визначенні розміру заборгованості по кредитному договору станом на 31.10.2013р., яка зазначена у виконавчому написі за виключенням пені, всі платежі, які здійснювались по кредитному договору враховані.

Скаржник вказує, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту прав як визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Приватне мале підприємство "Вибір" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу в якому позивач доводи апеляційної скарги заперечив, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 08.09.2015р. третя особа - ОСОБА_1 заперечив доводи апеляційної скарги, вважає скаргу безпідставною та необґрунтованою, тому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представники позивача, відповідача та третіх осіб на стороні відповідача в судове засідання 08.09.2015р. не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Представником скаржника надіслана до суду заява від 07.09.2015р., в якій останній доводи апеляційної скарги підтримує, у зв'язку із зайнятістю в інших судових засіданнях просить справу розглядати без його участі.

Враховуючи положення ст.102 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, те, що скаржник просить розглядати апеляційну скаргу без його участі, а судом вчинено всіх необхідних дій для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представників позивача, відповідача та третіх осіб за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення третьої особи, перевіривши надану юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (банк/третя особа-1 на стороні відповідача) та ОСОБА_1 (позичальник/третя особа на стороні позивача) укладено кредитний договір від 14.06.2007р. №Ф-324 ( а.с. 25-28, т.1).

Згідно п. 2.1. договору банк надає позичальнику кредит у сумі 70000,00 дол. США на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.2. договору за користування кредитом встановлюється процентна ставка в розмірі 12 % річних.

Кінцевий термін повернення кредиту та процентів за ним - не пізніше 13 червня 2012р. (п.2.3. договору).

24.04.2008р. та 23.02.2009р. сторонами укладено договори про внесення змін до кредитного договору (а.с. 54-55, т.2).

18.06.2007 між публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (іпотекодержатель/третя особа-1 на стороні відповідача) та приватним підприємством "Вибір" (позивач), яке виступає майновим поручителем гр. ОСОБА_1 за кредитний договором від 14.06.2007р. №Ф-324, укладено договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с. 45-46, т.2).

Відповідно до п. 1.1. договору цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору №Ф-324 від 14.06.2007, а також окремих договорів про внесення змін до нього, укладеного між іпотекодержателем та гр. ОСОБА_1 (далі - "позичальник"), за умовами якого останній зобов'язаний у порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотекодержателю до 13.06.2012 кредит у розмірі 70000,00 доларів США, який надається позичальнику для ремонту квартири та сплатити проценти за користування ним у розмірі 12 % (дванадцяти) процентів річних, сплатити банку комісійну винагороду за видачу кредиту в розмірі 1835,50грн. без ПДВ одноразово, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати іпотекодержателю всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання позичальником умов кредитного договору у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Повернення кредиту здійснюється відповідно до графіку, передбаченого додатком № 1 до кредитного договору. Датою остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту є 13.06.2012р.

Згідно п. 1.2. договору іпотеки, предметом іпотеки є: нежиле приміщення під літерою "А", цегляне, загальною площею 349,1 кв. м (приміщення за №№ 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, сходова клітка II) (далі - "предмет іпотеки"), що знаходиться за адресою: місто Житомир, вулиця Гагаріна, 47.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19.10.2012р. у справі № 2-445/12 позов ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" до ОСОБА_1, ПП "Вибір" про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.06.2007р. №Ф-324 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ПП "Вибір" в солідарному порядку на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 308888,37грн. заборгованості за кредитним договором від 14.06.2007р. №Ф-324.

Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено, розірвано кредитний договір від 14.06.2007 №Ф-324.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 19.10.2012 у справі № 2-445/12 набрало законної сили 29.10.2012р..

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26.11.2012р. у справі № 6-4/12 боржникам (ОСОБА_1 та ПП "Вибір") надано розстрочку виконання рішення суду від 19.10.2012р. у справі № 2-445/12 строком на 3 (три) роки. В матеріалах справи наявні квитанції про щомісячне перерахування коштів третьою особою на виконання рішення суду від 19.10.2012р. у справі № 2-445/12 за період з 31.10.2012р. по 24.04.2015р. на загальну суму 253 300,78 грн. (а.с. 98-115 т. 1).

16.01.2014р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою Іриною Вікторівною вчинено виконавчий напис №43 (а.с. 44, т. 2). Згідно якого запропоновано звернути стягнення на нерухоме майно: нежиле приміщення під літерою "А", загальною площею 349,1кв.м., (приміщення за №№ 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 2-7, сходова клітка II), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить на праві власності Приватному підприємству "Вибір".

Строк, за який провадиться стягнення: з 17.12.2012 по 31.10.2013. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного нерухомого майна, переданого в іпотеку, запропоновано задоволити вимоги стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні Ініціативи" в сумі розміром 274035,13 грн., з яких: за кредитом - 34172,97 доларів США, що по курсу НБУ становить 273144,55 грн.; по відсотках - 111,42 доларів США, що по курсу НБУ становить 890,58 грн. Також вирішено стягнути суму в розмірі плати за вчинення виконавчого напису, що становить 3500,00 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з вимогою про визнання вказаного виконавчого напису нотаріуса від 16.01.2014р. №43 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (стаття 589 Цивільного Кодексу України).

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 590 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" визначено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Вчинення нотаріусами виконавчих написів на борговому документі є одним із передбачених Цивільним кодексом України способів захисту цивільних прав. Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Підстави і порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів встановлені приписами Закону України „Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.12 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012р. за №282/20595, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При цьому, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (надалі - Перелік) передбачено, що для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання.

Таким чином, з врахуванням викладеного, нотаріус при вчиненні виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки перевіряє наявність документів з урахуванням положень Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку.

При цьому, слід зауважити, що виконавчий напис може бути вчинено лише коли подані документи підтверджують безспірність заборгованості та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло - у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (стаття 88 Закону України "Про нотаріат").

З огляду на вищезазначене, при вирішенні спорів, предметом яких є встановлення законності вчинення виконавчого напису нотаріусом шляхом звернення стягнення на майно, принциповим вважається встановлення судом факту безспірності заборгованості. Недотримання цих правил є перешкодою для вчинення виконавчого напису на договорі іпотеки.

При цьому, безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, з якою останній погоджується, що, відповідно, виключає можливість спору зі сторони боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак і документи, які підтверджують її безспірність, і на підставі яких нотаріусами здійснюються виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними, та такими, що містять вираз волі стосовно наявності певної заборгованості не тільки кредитора, а й самого боржника, або ж безумовно підтверджують наявність у боржника перед кредитором заборгованості саме в такому розмірі.

Водночас, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Апеляційним судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19.10.2012р. у справі №2-445/12 стягнуто з ОСОБА_1 та ПП "Вибір" в солідарному порядку на користь ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 308888,37 грн. заборгованості за кредитним договором від 14.06.2007р. №Ф-324. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено та розірвано кредитний договір від 14.06.2007р. №Ф-324. Рішення набрало чинності 29.10.2012 (а.с. 34, т.1).

При цьому, в мотивувальній частині рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19.10.2012р., з урахуванням ухвали від 30.10.2012р. (а.с. 34-35, т.1), які на дату вчинення виконавчого напису набрали законної сили, відповідно до наданого розрахунку станом на 01.10.2012р. зазначено, що відповідачі мають 38659,37 дол. США заборгованості по кредитному договору (що еквівалент 308888,37 грн.), які підлягають стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 26.11.2012р. у справі № 6-4/12 боржникам (ОСОБА_1 та ПП "Вибір") розстрочено виконання рішення суду від 19.10.2012 у справі № 2-445/12 строком на 3 (три) роки, шляхом стягнення з боржників ОСОБА_1 та ПП "Вибір" на користь стягувача заборгованості протягом вказаного періоду часу в солідарному порядку в розмірі 8580,23 грн. до 25 числа поточного місяця, в загальному розмірі 308888,37грн. (а.с. 36, т.1). В період з 31.10.2012р. по 24.04.2015р. на виконання рішення суду від 19.10.2012р. у справі № 2-445/12 боржником сплачено 253 300,78 грн. (а.с. 98-115 т. 1).

Отже, враховуючи викладене, матеріалами справи підтверджено, що на час вчинення виконавчого напису заборгованість позивача та третьої особи перед відповідачем не була безспірною, оскільки заборгованість за кредитним договором, належне виконання зобов'язань якого було забезпечено майном позивача у справі на підставі договору застави, на той час була предметом судового спору в межах справи №2-445/12, яка розглядалася Корольовським районним судом м. Житомира, що вже само по собі свідчить про існування спору на предмет наявності заборгованості та її своєчасної сплати. Судом зазначається, що при вчиненні виконавчого напису, нотаріусом не враховано рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 19.10.2012р. у справі №2-445/12 та ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира у справі № 6-4/12 від 26.11.2012р., якими визначено розмір заборгованості станом на 01.10.2012р., порядок її погашення, не враховано проплати здійсненні третьою особою в рамках виконання рішення суду від 19.10.2012р. у справі № 2-445/12 а також те, що кредитний договір від 14.06.2007р. №Ф-324 розірвано.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що до рішення Корольовського районного суду м. Житомира не включені нараховані відсотки та пеня за період з 12.01.2011р. по 29.10.2013р. на нарахування яких апелянт має право, яке випливає з того, що якщо після вступу в законну силу рішення суду про розірвання кредитного договору та про стягнення заборгованості така заборгованість не була погашена в повному обсязі, кредитодавець має повне право нараховувати відсотки та пеню боржнику згідно умов договору, оскільки останній користується коштами.

Однак, судом звертається увага стягувача на те, що на час прийняття Корольовським районним судом м. Житомира рішення була виведена кредитором сума боргу, що складалась з суми простроченої заборгованості за кредитом та заборгованості за відсотками.

Суд розірвавши договір та розстрочивши його виконання, встановив новий порядок погашення боргу. Він відмінний від порядку зазначеного в графіку погашення кредиту, погодженого сторонами на час укладення кредитного договору.

Тому суд приходить до висновку, що нотаріусом вчинено виконавчий напис на спірну суму заборгованості, щодо значної частини якої, станом на момент вчинення виконавчого напису не настав строк оплати, та, при визначенні заборгованості нотаріусом, не враховано факту розірвання кредитного договору, що впливає на права кредитора щодо нарахування відсотків за користування кредитом.

Судова колегія зазначає, що згідно ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 17 Закону "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Тобто, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Частиною 2 ст. 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Таким чином, у силу зазначених правових норм, за загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Тобто, кредитор у даній справі вправі забезпечити виконання зобов'язання за кредитним договором за рахунок іпотечного майна, однак з врахуванням прийнятих судових рішень.

Відповідно до ч.3 ст. 15 ГПК України господарським судом розглядаються справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 8 постанови від 24.10.2011 за №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснив, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Водночас слід мати на увазі, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

У господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Отже, враховуючи викладене, такий спосіб захисту прав як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не суперечить нормам чинного законодавства.

Судовою колегією не встановлено порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, а тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на рішення господарського суду Житомирської області від 08.06.2015р. у справі № 906/446/15 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

3. Справу повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Бучинська Г.Б.