Ухвала

від 16.02.2010 по справі 922

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц- 922/2010 року Головуючий 1 інстанції - Маслов М.І.

Категорія: відшкодування Доповідач - Колтунова А.І.

шкоди

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Колтунової А.І.,

суддів колегії - ОСОБА_1, ОСОБА_2Ю,

при секретарі: Костенко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» до ОСОБА_3, третя особа - відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» про відшкодування майнової шкоди та за позовом відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, -

ВСТАНОВИЛА:

14 вересня 2007 року відкрите акціонерне товариство «Харківське автотранспортне підприємство № 16363» (далі ВАТ «Харківське АТП № 16363») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди в розмірі 7 544, 00 гривень.

Позивач посилається на ті обставини, що 05 квітня 2007 року біля 16-00 годин на перехресті вулиць Миру та XVII Партз'їзду м. Харкова сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв автомобілю VOLVO FH - 12, державний номер НОМЕР_1, причіп SCHMITZ, державний номер НОМЕР_2, що належить позивачу, яким керував водій ОСОБА_5 та автомобілю НОМЕР_3, під керуванням відповідача за нотаріально посвідченою довіреністю, виданою власником автомобілю ОСОБА_6

Дорожньо-транспортна пригода відбулась з вини водія автомобілю АЗЛК-2141 ОСОБА_3, який допустив порушення п.п. 1.5, 16.11 Правил дорожнього руху України.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений належний ВАТ «Харківське АТП № 16363» автомобіль.

Відповідно до акту № 65529 дослідження спеціаліста - автотоварознавця від 11 квітня 2007 року сума спричиненої шкоди складає 21 667, 44 гривень.

Оскільки автомобіль позивача на випадок пошкодження, знищення, незаконного заволодіння, крадіжки був застрахований за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 19-3361630, то страхова компанія визнала ДТП страховим випадком та сплатила на користь страхувальника ВАТ «Харківське АТП № 16363» страхове відшкодування в сумі 14 123, 44 гривень, невідшкодованою шкодою з загального розміру залишилась сума 7 544, 00 гривень.

Вказану суму позивач просив суд стягнути з відповідача.

12 березня 2008 року Відкрите акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» (далі - ВАТ «УСК «Дженералі Гарант») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення сплаченого на користь страхувальника ВАТ «Харківське АТП № 16363» страхового відшкодування у розмірі 14 123,44 гривень в порядку регресу.

ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» вказувало, що по факту ДТП за участю застрахованого автомобілю VOLVO FH - 12, державний номер НОМЕР_1 страхова компанія відшкодувала завдану страхувальнику шкоду у розмірі 14 123,44 гривень.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» вони набули право вимоги (регресу) до особи, яка винна у заподіяні збитків.

В зв'язку з чим, просили суд про стягнення вищевказаної суми з відповідача.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2009 року позовні вимоги ВАТ «Харківське АТП № 16363» та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» задоволені в повному обсязі.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Харківське АТП № 16363» матеріальну шкоду у розмірі 7 544, 00 гривень.

Стягнено з ОСОБА_3 на користь ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» 14 123,44 гривень.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2009 року скасувати, в задоволенні позовних вимог ВАТ «Харківське АТП № 16363» та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» відмовити, посилаючись на ті обставини, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В порушення вимог ст.ст. 60,61 ЦПК України суд посилався як на доказ вини ОСОБА_3 на постанову суду від 15 червня 2007 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Разом з тим, з вказаної постанови не вбачається висновків суду про його вину, оскільки провадження по справі про адміністративне правопорушення було закрито в зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Крім того, судом не було надано оцінки доводам про те, що в момент зіткнення з автомобілем позивача ОСОБА_3 втратив свідомість, в зв'язку з чим не міг керувати своїми діями та через це на підставі ч. 5 ст. 1187 ЦК України підлягає звільненню від матеріальної відповідальності.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу.

Представники ВАТ «Харківське АТП № 16363» та ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Вислухавши пояснення представників сторін, ОСОБА_7, залученим в якості експерта, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Харківське АТП № 16363» 7 544, 00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої в результаті пошкодження належного їм на праві власності автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що винним в ДТП, внаслідок якого був пошкоджений автомобіль позивача, є відповідач, який і повинен відшкодувати шкоду.

Колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, так як вони відповідають зібраним по справі доказам, вимогам ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1188 ЦК України.

З постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 14 квітня 2007 року, що міститься в матеріалах справи, вбачаться, що ДТП за участю водіїв автомобілю VOLVO FH - 12, державний номер НОМЕР_1, причіп SCHMITZ, державний номер НОМЕР_2 та автомобілю НОМЕР_3, відбулась з вини водія ОСОБА_3А, який допустив порушення п.п. 1.5, 16.11 Правил дорожнього руху, а саме - на перехресті нерівнозначних доріг вулиць Миру та XVII Партз'їзду в м. Харкові, водій транспортного засобу АЗЛК-2141 ОСОБА_3, який рухався по другорядній дорозі, не дав дорогу автомобілю VOLVO FH - 12, державний номер НОМЕР_1, що рухався по головній дорозі по вул. Мира та мав перевагу під час руху, що призвело до зіткнення транспортних засобів (а.с. 8).

Дана постанова у встановленому законом порядку ОСОБА_3 оскаржена не була.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито не по реабілітуючим підставам, а в зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 9).

Справа про адміністративне правопорушення № 3472/07 була предметом розгляду суду першої інстанції та суд прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_3 порушення Правил дорожнього руху України.

Згідно п. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дії особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

При такому положенні колегія суддів приходить до висновку, що доводи ОСОБА_3 про те, що в матеріалах справи відсутні докази його вини в ДТП, судом першої інстанції обґрунтовано не прийняті до уваги.

Більш того, ОСОБА_3 особисто не оскаржував обставини ДТП, посилаючись виключно на той факт, що він не міг уникнути зіткнення у зв'язку з тим, що втратив свідомість, так як хворіє цукровим діабетом, тому на нього не може бути покладений обов'язок по відшкодуванню шкоди.

Однак, дані доводи ОСОБА_3 судом першої інстанції обґрунтовано не були прийняті до уваги.

У відповідності до п. «б» п. 2.9. Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у хворобливому стані,у стані стомлення, а також перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують швидкість реакції і уваги.

При розгляді справи будо встановлено, що ОСОБА_3, достовірно знаючи про наявність у нього захворювання на цукровий діабет (інсулінозалежний, який тричі на день вживав ліки), ігноруючи вимогу Правил дорожнього руху України, сів за кермо та вирушив у поїздку, під час якої у нього могла статися втрата свідомості.

Доводи ОСОБА_3, що викладені в апеляційній скарзі відносно того, що 29 січня 2005 року йому була видана медична довідка № 192384 про допуск до управління транспортними засобами строком на три роки, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до записів медичної картки ОСОБА_3 № 3397 з 2006 року він є інсулінозалежним, проходить лікування інсулінотерапією з трьох ін'єкцій, а в 2007 році йому було встановлено третю групу інвалідності за наслідками захворювання на цукровий діабет. За таких обставин, колегія судів приходить до висновку, що керування транспортним засобом у хворобливому стані є порушенням Правил дорожнього руху України зі сторони ОСОБА_3

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 1186 ЦК України завдана шкода, відшкодовується на загальних підставах, якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що керуючи транспортним засобом у хворобливому стані, ОСОБА_3 довів себе до стану, в якому стала можливою втрата ним свідомості, що і створило аварійну обстановку, стало причиною ДТП та призвело до спричинення матеріальної шкоди.

Доводи ОСОБА_3 відносно того, що він підлягає звільненню від відшкодування спричиненої матеріальної шкоди, колегія суддів вважає необґрунтованими.

У відповідності до акту № 65529 дослідження спеціаліста - автотоварознавця від 11 квітня 2007 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля VOLVO FH - 12, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 21 667, 44 гривень (а.с. 11-13).

Доводи ОСОБА_3 про те, що даний акт не може бути визнаний доказом розміру шкоди, що спричинена пошкодженням автомобіля, належного позивачу при ДТП, колегія суддів вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7, який проводив оцінку пошкоджень автомобіля, має свідоцтво експерта товарознавця МЮ України № 239 від 14 червня 2000 року, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 248 від 25 березня 2002 року, стаж експертної роботи з 1994 року.

Будучи допитаним в суді апеляційної інстанції та попередженим про кримінальну відповідальність, ОСОБА_7 підтвердив правильність своїх висновків.

ОСОБА_3 та його представник будь-яких доводів на спростування наданих висновків спеціаліста-автотоварознавця не навів, від проведення судової автотоварознавчої експертизи відмовився, будь-яких даних, що підтверджують суми спричиненої шкоди не надав.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції даний акт спеціаліста-автотоварознавця обґрунтовано покладений в основу рішення суду.

Зібрані по справі докази свідчать про те, що майнова шкода у розмірі 14 123, 44 гривень відшкодована відповідачу страховою компанією «Дженералі Гарант» відповідно до складеного страхового акту № 65529 від 16 квітня 2007 року платіжним дорученням № 528 від 19 квітня 2007 року, у зв'язку з чим з ОСОБА_3 на користь ВАТ «Харківське АТП № 16363» підлягає стягненню сума в розмірі 7 544, 00 гривень.

Законним та обґрунтованим колегія суддів вважає рішення суду і в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» 14 123, 44 гривень, оскільки відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦПК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи, відповідальної за завдані збитки.

В зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для стягнення з відповідача на користь ВАТ «УСК «Дженералі Гарант» виплаченої ними суми в рахунок страхового відшкодування (а.с. 96-97).

Доводи, що викладені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції та їм дана відповідна оцінка, висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

В зв'язку з чим, колегія суддів не знаходить правових підстав до скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ст.ст.313, 315, 317 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11 грудня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-суддя:

Судді :