Рішення

від 14.11.2007 по справі 2-68/2007

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-68/2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2007 року                                                                         місто

Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський

суд Івано-Франківської області в складі: головуючого - судді Поповича С.

С.  з участю секретаря Черкес У.О.

адвоката ОСОБА_1

сторін по справі : позивачки-відповідачки ОСОБА_2.,  представника позивачки-відповідачки ОСОБА_3.,  позивачки-відповідачки

ОСОБА_4.,  представника відповідача

виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради ОСОБА_5. ,  представника Івано-Франківського міського управління

земельних ресурсів ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в

місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до виконавчого

комітету Івано-Франківської міської ради, 

ОСОБА_4,  згідно з яким позивачка

просить постановити рішення,  яким

визнати недійсним рішення узгоджувальної комісії Івано-Франківського

міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 12

грудня 2003 року № 51 ( пункт 16 ), 

визнати недійсним рішення виконавчого комітету Івано-Франківської

міської ради від 27 лютого 2004 року № 86 в частині внесення змін у п. 1

додатку 1 до рішення міськвиконкому від 18 березня 2003 року № 142 та в частині

передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0, 01 га по АДРЕСА_1

ОСОБА_4,  визнати недійсним державний акт

на право власності на земельну ділянку (серія ІФ № 074877),  виданий ОСОБА_4 21 квітня 2004 року,  зобов'язати Івано-Франківське міське

управління земельних ресурсів видати ОСОБА_2. державний акт на право власності

на земельну ділянку площею 0, 010 га по АДРЕСА_1  на підставі рішення виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради від 18 березня 2003 року № 142,  позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2,  виконавчого комітету Івано-Франківської

міської ради,  управління земельних ресурсів

Івано-Франківського міськвиконкому, 

згідно з яким позивачка просить постановити рішення,  яким визнати недійсним рішення п. 1 додатку №

1 до рішення міськвиконкому від 18 березня 2003 року № 142 про передачу в

приватну власність ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0, 010 га по

АДРЕСА_1,  визнати недійсним рішення

міськвиконкому від 27 лютого 2004 року про внесення змін в п. 1 додатку № 1 до

рішення міськвиконкому від 18 березня 2003 року № 142 про передачу в приватну

власність ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0, 09 га по АДРЕСА_1,  визнати недійсним державний акт на право

власності на земельну ділянку від 30 вересня 2004 року по АДРЕСА_1,  виданий на ім'я ОСОБА_2., -

установив:

ОСОБА_4. позову ОСОБА_2. не визнала,  і по суті заявлених вимог вважає,  що міськвиконком правомірно відмінив своє

попереднє рішення та надав їй частину ділянки розташованої біля будинку сторін.

1

ОСОБА_2. та її представник позову ОСОБА_4. не

визнали,  і по суті спору вважають його

необгрунтованим по тих же підставах по яких ОСОБА_2. обґрунтовує свої вимоги.

Представники міськвиконкому та управління земельних

ресурсів заявлених обома позивачками вимог не визнали та вважають,  що оскаржувані рішення міськвиконкому

прийняті з дотриманням вимог чинного земельного законодавства,  по цих же підставах не підлягають до

задоволення і вимоги в частині визнання недійсними державних актів на право

приватної власності виданих обом зазначеним вище позивачкам.

Вислухавши сторін та їх представників,  вивчивши матеріали справи суд вважає,  що позов ОСОБА_2. слід задовольнити

частково,  а позов ОСОБА_4. задовольнити

в повному обсязі,  виходячи з наступного.

Сторонам та представникам сторін було роз"яснено їх

права та обов'язки,  основні положення

цивільного судочинства передбачені 

ст.  ст.  10, 11, 31, 58-61 ЦПК України,  в тому числі і обов'язок кожної зі сторін

надати суду докази у підтвердження своєї позиції ( як позивачі - заявлених

вимог,  як відповідачі - підтвердження

позиції невизнання заявлених вимог).

Крім пояснень сторін судом

також досліджено і письмові докази надані сторонами.

Витяг з рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 25 лютого

2003 року № 85 підтверджує,  що

міськвиконком вирішив передати в оренду земельні ділянки громадянам,  в тому числі і ОСОБА_2. за адресою АДРЕСА_1

площею 0, 10 га терміном на один рік для будівництва та обслуговування

житлового будинку та зобов'язав їх укласти з виконкомом договір оренди землі в

термін до 01 квітня 2003 року (а.с. 91).

 ст.  93 Земельного Кодексу України передбачала (

Закон України „Про оренду землі" на той час ще не діяв,  хоч теж передбачав аналогічно ) що земельні

ділянки можуть передаватися в оренду громадянам для провадження підприємницької

та іншої діяльності,  але не для

будівництва та обслуговування житлового будинку як це мало місце в даному

випадку. Тому суд вважаючи що це рішення не відповідає вимогам закону і не має

суттєвого значення для вирішення справи по суті не бере його до уваги.

В той же час ще не встигла ОСОБА_2. укласти з

міськвиконкомом договору оренди земельної ділянки по вказаному рішенню

виконкому як рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради від 18 березня

2003 року № 142 ОСОБА_2 вирішено передати вже у приватну власність земельну

ділянку площею 0, 10 га за спірною адресою (а.с.  24).

Всі сторони визнали, 

що у будинку № 24 по вул. 

Островського є три квартири. Тобто будинок слід вважати

багатоквартирним.

 ст.  78 Земельного Кодексу України,  що є чинним на час виникнення спірних

правовідносин передбачає,  що право

власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції

України,  цього Кодексу,  а також інших законів,  що видаються відповідно до них,  особам ( їх спадкоємцям ),  які мали у власності земельні ділянки до 15

травня 1992 року земельні ділянки не повертаються.

У  ст.  81 Земельного Кодексу України зазначено,  що громадяни набувають права власності на

земельні ділянки в тому числі приватизації земельних ділянок,  що були раніше надані їм у користування.

ОСОБА_2. ділянка ніколи не надавалась у користування,  а її посилання про те що цією ділянкою раніше

користувались її батьки після смерті яких у червні 1999 році вона успадкувала

квартиру АДРЕСА_1 ( а.с.  105 ) і яким ця

ділянка теж не надавалась у встановленому порядку. Тому вважати батьків

ОСОБА_2. чи саму ОСОБА_2. землекористувачами цієї ділянки не має підстав.

 ст.  118 Земельного Кодексу України передбачено

конкретний порядок передачі громадянам земельних ділянок безоплатно у приватну

власність. Проте в даному випадку ця вимога закону грубо порушена. У приватну

власність передано земельну ділянку яка ніколи не була в її користуванні ( під

користуванням слід розуміти дотримання всіх вимог

2

передбачених нормативними актами з цього приводу,  фактичне користування не породжує прав

землекористувача,  що підтверджується і

змістом  ст.  119 Земельного Кодексу України).

План присадибної земельної ділянки за адресою вул.  Островського, 

22-24 в м. 

Івано-Франківську,  що мається в

матеріалах інвентарної справи Івано-Франківського ОБТІ підтверджує,  що за цією адресою обліковується земельна

ділянка загальною площею 615, 90 кв. м за будинком № 24 та 737, 70 кв. м як

державний земельний фонд за адресою будинок № 22 якого в наявності немає і як

пояснила позивачка ОСОБА_2. будинок на місці № 22 було знесено ще в період

приблизно 1946 рік,  ділянкою біля

знесеного будинку раніше користувались її батьки,  хоч рішення про закріплення цієї ділянки за

ними не було.

Тобто,  батьки

ОСОБА_2. не маючи на те рішення органів влади самовільно користувались тією

ділянкою,  органи місцевого самоврядування

та їх служби контролю за цим питанням належного не здійснювали.

Виконком же міської ради в порушення вимог Земельного Кодексу України та

чинного на той час іншого земельного законодавства ( в тому числі і того,  що рішення про передачу у приватну власність

земельних ділянок повинні прийматись виходячи зі змісту  ст.  12

Земельного Кодексу України тільки сесією ради, 

а не виконкомом ) землю,  що не

була в користуванні ОСОБА_2.,  а

перебувала у віданні органів місцевого самоврядування не маючи на те ні

законних підстав ні нормативного акту котрий передбачав би їх право на таке

передає ОСОБА_2. у приватну власність ділянку площею 0, 10 га за вказаною

адресою.

Якщо спірна ділянка перебувала у віданні органів

місцевого самоврядування ( в частині що обліковувалась за № 22 ),  то не виконком ( а по закону сесія міської

ради ) повинні були при звернення ОСОБА_2. з заявою про передачу їй тієї

ділянки у власність керуючись  ст.  127-128 Земельного Кодексу України на

конкурентних засадах продати її,  а ОСОБА_2.

купити,  але не передавати у приватну

власність безоплатно з грубим порушенням при цьому вимог чинного законодавства.

Ксерокопія довідки майстра ЖЕО-6 міста Івано-Франківська

від 04 листопада 2002 року,  не

зареєстрованої в ЖЕО-6,  вказує на

те,  що будинок за № 24 п вул.  Островського в м.  Івано-Франківську знятий з балансу ЖЕО-6 (

а.с.  106 ). Будинок трьохквартирний і

після дійсного зняття його з балансу співвласники будинку повинні були б

створити об"єднання співвласників, 

виконком після повинен був закріпити за будинком при будинкову територію

яку впослідуючому можна було б передати у спільну сумісну власність цього

об"єднання ( Закон країни „Про приватизацію державного житлового

фонду,  п. 5  ст. 

10,   ст.   ст. 

42,  89 Земельного Кодексу України,  Закон України „Про об"єднання

співвласників багатоквартирних будинків", 

п. 18 підпункт д),  п. 19

Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 „Про

практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних

справ" ). Як пояснили сторони об'єднання співвласників по будинку № 24 по

вул.  Островського не створювалось.

Розрахунок ідеальних часток в загальній власності на

будинковолодіння по АДРЕСА_1,   виконаний

Івано-Франківським ОБТІ,  підтверджує яка

саме площа належить кожній із квартир у вказаному будинку,  зокрема, 

що квартира власником якої є ОСОБА_2. складає 28/100 будинку від всього

будинку що по АДРЕСА_1,  таку ж частку

займає квартира ОСОБА_4.,  решта 44/100

належить третьому співвласнику будинку ( а.с. 68 ). Тобто,  навіть якби співвласники будинку створили

об"єднання співвласників багатоквартирного будинку,  то і тоді передача ОСОБА_2. у приватну

власність спірної ділянки не відповідала б вимогам чинного законодавства. їй би

підлягало з 615, 90 кв. м 172, 45 кв..

Тому при викладених вище обставинах надання ОСОБА_2.

вказаної ділянки,  в тому числі і частини

з ділянки що по матеріалах ОБТІ числиться за будинком № 24 не ґрунтується на

вимогах чинного законодавства. В судовому засіданні ні представник виконкому ні

представник управління земельних ресурсів не змогли назвати конкретного чинного

нормативного акту яким керувався виконком передаючи ОСОБА_2. вказану земельну

З

ділянку у приватну власність. Немає про це посилань і по тексту рішень про

надання ділянки у власність по жодному з спірних рішень міськвиконкому.

Раніше виконком надав іншим співвласникам цього ж будинку

земельні ділянки,  зокрема ОСОБА_7  0, 0274 га і ОСОБА_8. 0, 0150 га. Але ці

державні акти ніким не оспорюються,  тому

суд не вважає за доцільне давати їм оцінку в ході вирішення даного спору. І при

цьому вважає,  що їх наявність не впливає

суттєво на вирішення даного спору.

З витягу з протоколу № 51 від 12 грудня 2003 року

засідання узгоджувальної комісії виконкому Івано-Франківської міської ради по

розгляду спорів з приводу суміжного землекористування вбачається,  що у зв'язку з тим,  що при проведенні земельно-кадастрової

інвентаризації земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_2. не було враховано

реального розрахунку ідеальних часток в будинковолодінні № 24 на вул.   Островського,  і тому було запропоновано комісією внести

зміни в п. 15.1 рішення міськвиконкому від 18 березня 2003 року № 142 в частині

зміни площі 0, 10 га земельної ділянки по АДРЕСА_1 яка передається у приватну

власність для будівництва та обслуговування житлового будинку,  господарських будівель та споруд ОСОБА_2. (

а.с.  9).

Проте як виконком так і комісія суттєво порушили всі інші вимоги

законодавства зазначені вище,  а тому

рішення комісії як таке що не відповідає конкретним вимогам того чи іншого

нормативного акту і обставинам теж слід визнати незаконним. 

Аналогічно з порушенням вимог зазначеного вище земельного

законодавства винесено і рішення про передачу у приватну власність земельної

ділянки ОСОБА_4.

Витяг з рішення виконкому Івано-Франківської міської ради

від 27 лютого 2004 року № 86 підтверджує, 

що виконком,  затвердивши п. 16

вказаного протоколу,  вирішив затвердивши

матеріали земельно-кадастрової документації передати у приватну власність

земельну ділянку площею 0, 01 га на АДРЕСА_1 ОСОБА_4 для будівництва та

обслуговування житлового будинку, 

господарських будівель та споруд, 

а одночасно було внесено зміни до п. 1 додатку 1 до рішення

міськвиконкому від 18 березня 2003 року № 142 в частині передачі в приватну власність

земельної ділянки площею 0, 10 га ОСОБА_2. та викладено його в такій редакції:

„1. ОСОБА_2 Островського,  24 0, 09 га

(а.с.  23 ).

Сам по собі факт відміни виконкомом свого ж рішення про

передачу ділянки у приватну власність до того часу поки не було видано

державного акту на право приватної власності та прийняття іншого рішення якщо у

виконкому були для цього правові підстави не може служити підставою для

визнання послідуючого рішення ( про зміну як в даному випадку попереднього

рішення) яке і так було незаконним незаконним з інших підстав.

Копію державного акту на право власності на земельну

ділянку ІФ № 054927 від 30 вересня 2004 року підтверджує,  що ОСОБА_2. відповідно до рішення виконкому

Івано-Франківської міської ради від 27 лютого 2004 року № 86 є власником

земельної ділянки по вул.  

Островського,  24,  що в місті Івано-Франківську площею 0, 09 га

(а.с.  27).

Але при викладених вище обставинах,  враховуючи що як рішення про передачу

ОСОБА_2. у приватну власність земельної ділянки площею 0, 10 га так і 0, 09 га

є незаконними,  то слід визнати недійсним

виходячи з викладеного і виданий на підставі такого рішення державний акт на

право приватної власності на землю.

Аналогічно слід дати оцінку і рішенням виконкому про

передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_4, 

недійсним відповідно слід визнати і державний акт на право власності на

землю виданий ОСОБА_4.

Не говорячи вже про те що сама ОСОБА_2. подаючи заяву про

передачу їй у приватну власність земельної ділянки навіть не вказувала а якого

ж розміру ділянку просить передати у власність (а.с.   100).

Договір купівлі-продажу квартири та земельної ділянки від

25 листопада 2002 року підтверджує,  що

ОСОБА_8. продав,  а ОСОБА_4. купила

квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 35, 3 кв. м.   і земельну ділянку   площею  

0, 0150   га  для  

будівництва  та  обслуговування   житлового  

будинку,

4

господарських будівель та споруд,  яка розташована на території

Івано-Франківської міської ради по АДРЕСА_1 (а.с. 71).

Позивачка ОСОБА_2. надала суду копії сторінок свого

паспорту,  які підтверджують,  що вона є зареєстрована по АДРЕСА_3 з 17

січня 1979 року,  тобто не є жителем

АДРЕСА_1 (а.с. 92).

Надана суду технічна документація по земельно-кадастровій

інвентаризації,  підтверджує факт

оформлення самою ОСОБА_2. права власності на земельну ділянку площею 0, 09 га

яка знаходиться по АДРЕСА_1,  що в місті

Івано-Франківську ( а.с.  96-109 ). Що

каже про те,  що вона була погодилась і

на 0, 09 га землю виділеної по спірному рішенню виконкому.

А з договору купівлі-продажу квартири та земельної

ділянки від 25 листопада 2002 року вбачається, 

що ОСОБА_4. купила у ОСОБА_8. квартиру АДРЕСА_2,  а одночасно у земельну ділянку площею 0, 015

га яка належала продавцю відповідно до державного акту на право приватної

власності на землю виданого Івано-Франківською міською радою 10 січня 2001 року

(а.с.  71).

Державний акт на право приватної власності на землю від 24 березня 2003

року,  виданий ОСОБА_4 підтверджує,  що вона відповідно до договору

купівлі-продажу від 25 листопада 2002 року стала власником земельної ділянки

площею 0, 0150 га за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 

113).

Тобто на час винесення виконкомом рішення про передачу

спірної ділянки ОСОБА_2. ОСОБА_4. вже була власником однієї з квартир в

будинку,  власником частини земельної

ділянки яка межує з ділянкою,  що

надавалась ОСОБА_2.. Проте її інтереси дійсно ніхто не повважав за необхідне

врахувати,  не погоджував з нею межі

суміжних ділянок. Що теж є порушенням вимог чинного законодавства.

З копії державного акту на право приватної власності на

землю виданого 03 травня 2001 року вбачається, 

що ОСОБА_7  жительці кв.

АДРЕСА_2,  відповідно до рішення

виконкому Івано-Франківської міської ради від 21 листопада 2000 року № 478 та

від 27 лютого 2001 року № 73 передано у приватну власність земельну ділянку

площею 0, 0274 га за адресою АДРЕСА_1.

Але ці державні акти ніким не оспорюються,  тому суд не вважає за доцільне давати їм

оцінку в ході вирішення даного спору. І при цьому вважає,  що їх наявність не впливає суттєво на

вирішення даного спору.

При викладених обставинах відповідно незаконними будуть

вимоги ОСОБА_2. про зобов'язання Івано-Франківського міського управління

земельних ресурсів видати їй державний акт на право власності на земельну

ділянку площею 0, 10 га по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради від 18 березня 2003 року № 142.

На підставі викладеного,  

ст.  ст.  10, 11, 57-61 ЦПК України,   ст. 

ст.  12, 42, 78, 81, 89118, 119,

127, 128 Земельного Кодексу України,   ст. . 10 п. 5 Закону України „Про приватизацію державного житлового

фонду",  керуючись  ст.  

ст.  208-218 ЦПК України,  суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_2 задовольнити

частково.

Визнати недійсним рішення узгоджувальної комісії

виконкому Івано-Франківської міської ради по розгляду спорів з приводу

суміжного землекористування від 12 грудня 2003 року № 51 (пункт 16).

Визнати недійсним п. 30 рішення виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради від 27 лютого 2004 року № 86 в частині внесення

змін у п. 1 додатку 1 до рішення міськвиконкому від 18 березня 2003 року № 142

та в частині передачі в приватну власність земельної ділянки площею 0, 01 га по

АДРЕСА_1 ОСОБА_4.

5

Визнати недійсним державний акт на право власності на

земельну ділянку (серія ІФ № 074877), 

виданий ОСОБА_4 21 квітня 2004 року на земельну ділянку площею 0, 01 га

що розташована за адресою   АДРЕСА_1.

У зобов'язанні Івано-Франківського міського управління

земельних ресурсів видати ОСОБА_2. державний акт на право власності на земельну

ділянку площею 0, 10 га по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету

Івано-Франківської міської ради від 18 березня 2003 року № 142- відмовити.

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Визнати недійсним п. 1 додатку № 1 до рішення виконкому

Івано-Франківської міської ради від 18 березня 2003 року № 142 про передачу в

приватну власність ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0, 10 га по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним п. 30 рішення виконкому

Івано-Франківської міської ради від 27 лютого 2004 року про затвердження п. 16

протоколу узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу

суміжного землекористування від 12 грудня 2003 року № 51,  та про внесення змін в п. 1 додатку № 1 до

рішення виконкому від 18 березня 2003 року № 142 та в частині передачі в

приватну власність ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0, 09 га по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку від

30 вересня 2004 року по АДРЕСА_1, 

виданий на ім'я ОСОБА_2. на земельну ділянку площею 0, 09 га що

знаходиться  по АДРЕСА_1.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду до

апеляційного суду Івано-Франківської області може бути подано протягом десяти

днів з дня проголошення рішення, 

апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження через суд першої інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку

подачі заяви на апеляційне оскарження, 

якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

У разі подання заяви про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не була подана у

строк,  рішення суду набирає законної

сили після закінчення цього строку.