Рішення

від 23.10.2007 по справі 2-68/2007

ЛУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                                                                                            Справа

№ 2-68

2007 p.

PIШEHНЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня   2007 року                                                          Лубенський

міськрайонний суд

Полтавської

області в складі головуючого судді - Литвина М.М. при секретарі - Гусак А.О.

розглянувши у

відкритому судовому засіданні в м. Лубнах справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення порушеного

права і відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1

про захист честі та гідності і стягнення моральної шкоди, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1

звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права, мотивуючи

свій позов тим, що з лютого 2006 року він обіймає посаду начальника

Комсомольського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ

України в Полтавській області.

У квітні і

травні 2006 року відповідачка ОСОБА_2, яка є колишньою дружиною його рідного

брата ОСОБА_3, зверталась

до начальника Лубенського міськрайвідділу УМВС України в Полтавській області з

заявами, в яких повідомляла про ніби-то порушення ним її прав власника

автомийки по АДРЕСА_1, про погрози з його боку щодо неї, особливо наголошуючи

на тому, яку посаду він займає.

Так, 30 квітня

2006 р. ОСОБА_2 звернулась до начальника Лубенського міськрайвідділу УМВС

України в Полтавській області з заявою, в якій наголошуючи на посаді, яку він

займає, повідомила про те, що ніби-то він 30.04.2006 р. в присутності

свідків в м.Лубни Полтавської області брутально ображав її, погрожував їй.

Обставини,

викладені ОСОБА_2 в заяві, не відповідають дійсності.

Перевіркою,

проведеною працівниками Лубенського міськрайвідділу УМВС України в Полтавській

області за заявою ОСОБА_2, було встановлено, що відомості, викладені нею в

заяві від 30.04.2006 р. є неправдивими. З цих підстав постановою дільничого

інспектора міліції Лубенського міськрайвідділу УМВС України в Полтавській

області від 07.05.2006 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи проти

нього за відсутністю події.

05.05.2006 р.

відповідачка знову звернулася до начальника Лубенського МРВ УМВС України в

Полтавській області з завою, в якій знову ж таки, наголошуючи на посаді, яку

він займає, повідомила про те, що ніби-то він постійно їй погрожує. Повідомляла

про те, що в разі її раптової смерті вона прохає вважати його винним в цьому.

Інформація,

викладена в цій заяві, є також неправдивою. В період, про який йдеться в заявах

відповідачки січень-травень 2006 року), він постійно проживав в м.Комсомольську

Полтавської області. Знаючи характер ОСОБА_2, він, іноді буваючи в м.Лубни,

намагається взагалі не рогмовляти з нею, а якщо і доводилось щось сказати їй,

то робив це в присутності свідків.

Постановою

оперуповноваженого ВКР Лубенського МРВ УМВС України в Полтавській області від

11.05.2006 року відмовлено в порушенні кримінальної справи проти нього на

підставі п. 11 ст.6 КПК України.

25.05.2006 року

він звертався до ОСОБА_2 вчитини дії, необхідні для негайного поновлення

порушеного нею його особистого немайнового права на повагу до гідності та

честі, а саме : надіслати листи на ім"я начальника Лубенського

міськрайвідділу УМВС України а Полтавській області та інших посадових осіб МВС

України, в яких спростувати викладену нею у заявах негативну інформацію щодо

вчинення ним правопорушень.

До цього часу

відповідачка не вчинила ніяких дій для поновлення порушеного нею права.

Вважає, що

порушенням його права на повагу до його гідності та честі, приниженням його

честі та ділової репутації, яке виразилося в зверненні до посадових осіб МВС

України із свідомо неправдивими заявами, в яких міститься негативна інформація

щодо нього, відповідачка завйдала йому моральної шкоди.

Внаслідок дій

відповідачки істотно погіршився стан його здоров"я. він втратив душевну

рівновагу, а тому змушений кожен день докладати додаткових зусиль для

відновлення свого нормального психологічного стану. Ці обставини значно

обмежили його можливості в реалізаціїї своїх здібностей, як посадової особи.

При визначенні

розміру грошового відшкодування завданої йому відповідачкою моральної шкоди

прохав також врахувати те, що відповідачка неодноразово , свідомо грубо

порушила його право на повагу до гідності та честі, принизила ділову репутацію.

Прохав суд

винести рішення, яким зобов"язати ОСОБА_2 поновити порушене нею його право

на повагу до його гідності та честі, направити на ім"я начальника

Лубенського міськрайвідділу УМВС України в Полтавській області та інших посадових

осіб МВС України спростування викладеної у її заявах негативної інформації щодо

нього. Копії відповідних листів і докази їхнього відправлення адресатам

зобов"язати надіслати на його адресу.

Також прохав

стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування завданої йому моральної шкоди

в сумі 1 700 грн.

У своїй

додатковій позовній заяві ОСОБА_1 змінив предмет позову з урахуванням того, що

порушення права на повагу до його гідності та честі виразилося у поширенні

відповідачкою недостовірної інформації, яка стосується його особистого життя,

як людини і громадянина.

У своїх

зверненнях до державних органів ОСОБА_2 не стверджує про порушення ним її прав

при виконанні функціональних обов'язків, як посадовою особою правоохоронних

органів, безліч нагадувань в заявах і скаргах відповідачкою його посадового

становища, є засобом психологічного тиску.

Ряд звернень

відповідачки направлені не до тих органів, які відповідно до чинного

законодавства, наділені відповідними повноваженнями, щодо поновлення законності

у відповідних відносинах, чи застосування відповідних санкцій, оскільки метою

цих звернень було бажання принизити його, оскільки він є посадовою особою

правоохоронних органів і звернення з негативною інформацією про нього до

керівних вищестоящих органів направлені на його дискредитацію.

Тому ОСОБА_1

прохав зобов'язати ОСОБА_2 поновити порушене нею його право на повагу до його

гідності та честі у такі ж способи, якими воно було порушене. А саме, направити

на ім"я начальника Лубенського МРВ УМВС України в Полтавській області, на

ім"я прокурора Полтавської області, начальника УМВС України в Полтавській

області, начальника відділу внутнішньої безпеки УМВС України в Полтавській

області, міністра Внутрішніх Справ України та Міністерства Внутрішніх Справ

України листи, в яких спростувати недостовірну інформацію, викладену нею у

кожній із заяв, направлених нею до правоохоронних органів.

ОСОБА_2 також

звернулась в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про захист честі та гідності і

стягнення моральної шкоди, мотивуючи свій позов тим, що в провадженні

Лубенського міськрайонного суду знаходиться цивільна справа за її позовом до

ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, а також цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до неї та ОСОБА_3 про визнання права власності на 2/3

частини майна(автом ийки).

Коли вона з ОСОБА_3

побудувала автомийку, відповідач ОСОБА_1

почав на неї тиснути, щоб вона погодилась оформити автомийку на

батька відповідача, а її свекра. Такий же тиск він здійснював і на ОСОБА_3, але

більше на неї, бо відповідач розумів, що її рішення має важливе значення у

вирішенні цього питання.

Коли вона не

погодилась ні на які умови, тоді відповідач перейшов до прямого її залякування.

Вона ніколи не

ображала ОСОБА_1, натомість,

вона постійно чує від нього погрози та образи на її адресу, які вона сприймає

як реальні.

Ці погрози також

чула її мама-ОСОБА_4, яка одного разу під час таких погроз знаходилась в

квартирі, але її не бачив ОСОБА_1

Знаючи, що

ОСОБА_1 є працівником міліції, і погрози почастішали, вона почала серйозно

остерігатись його і хвилюватись за себе, а коли таке відношення до неї з боку

ОСОБА_1 стало нестерпним, вона 28.04.2006 року звернулась з заявою до

Лубенського МРВ УМВС України в Полтавській області, де і виклала всі ці факти.

30 квітня 2006

р. коли вона прийшла на вул.Драгоманова,30-г, де розташована її з ОСОБА_3

автомийка, і розмовляла з працівниками автомийки, то приїхав відповідач разом з

ОСОБА_3 ОСОБА_1 почав її ображати, лаявся в її адресу брутальною лайкою в

присутності сторонніх. Потім він викликав наряд міліції, які забрали її для

дачі пояснень в Лубенський МРВ УМВС. Виклик міліції, і те, що вона змушена була

їхати до МРВ, принизило її .

Внаслідок образ

і погроз з боку ОСОБА_1 вона буже переживає, нервує, перенесла нервоний стрес,

в неї різко погіршився загальний стан здоров"я.

Погрози,

образливі слова з боку ОСОБА_1,

безпідставна доставка її в Лубенський МРВ УМВС України в Полтавській

області, вимоги від неї пояснень про те, що вона ніби-то щось зробила, коли це

не так, завдали їй тяжких моральних страждань, які вона оцінює в 1700 грн.

У судовому

засіданні ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали в повному

обсязі. Проти позову ОСОБА_2 заперечують.

ОСОБА_2 та її

представник в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнали. Наполягають на

задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

З"ясувавши

обставини справи, заслухавши сторони, дослідивши докази, суд вважає, що

заявлені позові вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підлягають задоволенні зі

слідуючих підстав.

ОСОБА_1

звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про понволення порушеного права, мотивуючи

свій позов тим, що відповідачка ОСОБА_2 поширила відносно нього недостовірну

інформацію, яка стосується його особистого життя, як людини і громадянина.

Метою цих звернень було бажання принизити його, оскільки він є посадовою особою

правоохоронних органів і звернення з негативною інформацією про нього до

керівних вищестоящих органів направлені на його дискредитацію.

Прохав

зобов"язати ОСОБА_2 поновити порушене нею його право на повагу до його

гідності та честі у такі ж способи, якими воно було порушене, зобов"язавши

її спростувати недостовірну інформацію, викладену нею у кожній із заяв,

направлених на адреси правоохоронних органів.

Згідно

роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, п.3 постанови від 28 вересня

1990 року №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист

честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій", під

поширенням відомостей, що не відповідають дійсності й порочать честь, гідність

і ділову репутацію, слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо,

телебаченню, з використанням інших ЗМІ, викладення в публічних виступах, а

також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. До інших

форм поширення відомостей можуть бути віднесені й малюнки, які принижують

гідність особи.

Звернення особи

до правоохоронних чи державних органів, суду про неправомірні дії особи чи за

захистом своїх прав, порушених іншою особою, в тому числі і в разі недоведення

порушення її прав, не можуть розглядатися як поширення неправдивих відомостей.

Таким чином, суд

приходить до висновку, що звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів не є

поширенням відомостей, які б порочили особу ОСОБА_1 та дискредитували його.

ОСОБА_2

звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про захист честі та

гідності і стягнення моральної шкоди, мотивуючи свій позов тим, що внаслідок

образ і погроз з боку ОСОБА_1 вона перенесла нервоний стрес, в неї різко

погіршився загальний стан здоров"я.

Погрози,

образливі слова з боку ОСОБА_1,

безпідставна доставка її в Лубенський МРВ УМВС України в Полтавській

області, вимоги від неї пояснень про те, що вона ніби-то щось зробила, коли це

не так, завдали їй тяжких моральних страждань.

В судовому

засіданні не знайшли свого підтвердження  

доводи позивачки ОСОБА_2 про поширення відомостей , які ганблять її

честь та гідність з боку відповідача ОСОБА_1

Відповідно до

роз"яснень Пленуму Верховного Суду України, п.3 постанови від 28 вересня

1990 року №7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист

честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" до

відомостей, що порочать особу, слід відностити ті з них, які принижують честь і

гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих

громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та

правил людської моралі.

Згідно ст.60 ЦПК

України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається

як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, беручи до

уваги вищевикладене, підстав для задоволення позовів суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.

10, 11, 57, 60, 213-215   ЦПК України, на

підставі ст.ст. 15, 16, 23, 270,273, 275, 276,280 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні

позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права і

відшкодування моральної шкоди та позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист

честі та гідності і стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може

бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області протягом 20 днів з дня

подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається на протязі 10 днів з дня

проголошення рішення.