Рішення

від 20.11.2007 по справі 2-218/2007

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа

№ 2-218/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20.11.2007р. Володарський районний суд Київської області у

складі:

головуючого судді Ярмоленко Г.Л.,

при секретарі Демиденко

О.В.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні в селищі Володарка справу за позовом

ОСОБА_1 до 

Державного підприємства  „Центр

державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних

ресурсах" третя особа на стороні відповідача: В.О. Директора  Київської

регіональної філії Державного підприємства 

„Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по

земельних ресурсах" Гріза Руслан Миколайович

про поновлення на роботі та стягнення компенсації за вимушений прогул і

відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1. в травні

2007

року звернулася до суду з названим позовом, в якому

вказала, що 10.05.2005

року була прийнята на роботу у виробничий сектор

Володарського відділу Київської регіональної філії Державного підприємства

„Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по

земельних ресурсах" на посаду техніка. Згідно наказу № 58-к від 25 січня 2007 року її було звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП

України,

у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці,

та через неможливість переведення на іншу роботу з виплатою вихідної допомоги в

розмірі середньомісячного заробітку.

З таким звільненням

позивачка не погоджується, поскільки на її думку, не були дотриманні вимоги

ст.ст. 43,

40 п.1, п.9, 42 п. 4, 43 КЗпП України. Просить суд поновити строк звернення до суду. Прийняти рішення про

поновлення її на роботі в структурному підрозділі - Володарському районному відділі Київської регіональної

філії Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при

Державному комітеті України по земельних ресурсах". Стягнути з Київської

регіональної філії Державного підприємства „Центр державного земельного

кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах"

компенсацію за вимушений прогул в сумі 5186 грн. Відшкодувати за рахунок відповідача моральну (немайнову) шкоду в сумі 3400 грн. та 500 грн. судових

витрат понесених на оплату юридичних послуг.

В судовому засіданні

позивачка та її представник уточнили позовні вимоги і посилаючись на ті самі

обставини просили суд стягнути з відповідача компенсацію за вимушений прогул в

сумі 6405

грн., моральну (немайнову) шкоду в сумі 2000 грн., решту вимог не змінювали.

Представник відповідача

позовні вимоги не визнав, вказуючи що звільнення позивача за п. 1 ст. 40 КЗпП України

проведено відповідно закону.

Третя особа на стороні

відповідача -

Гріза Руслан Миколайович

на виклик суду не прибув в судове засідання, про місце та час розгляду справи

був належним чином

повідомлений, про що є докази у справі. Причини неявки

суду не відомі, заяви про відкладення розгляду до суду не подавав.

Заслухавши думку учасників

процесу судом визнано матеріалів справи достатніми для встановлення прав та

взаємовідносин сторін.

Суд, розглянувши матеріали

справи, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши письмові докази,

вважає, що позов не підлягає задоволенню.

По справі встановлено, що

позивач ОСОБА_1. з 10.05.2005

року по 25.01.2007 року працювала на посаді техніка у виробничому секторі Володарського

відділу Київської регіональної філії Державного підприємства „Центр державного

земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Наказом № 58-к від 25 січня 2007

року її було звільнено з роботи згідно п. 1 ст.40 КЗпП

України,

у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці,

та через неможливість переведення на іншу роботу з виплатою вихідної допомоги в

розмірі середньомісячного заробітку. Наведене підтверджується копіями

відповідних наказів   про прийняття на

роботу   № 54 -к від 10.05.2005 року

(а.с.10) та про звільнення в зв'язку із змінами в організації виробництва і

праці № 58-к від 25.01.2007 року (а.с.13).

Позивач посилається на те, що звільнення її з роботи було проведено з

порушенням норм матеріального права, при цьому вказує, що вона не знала про

звільнення з роботи 25.01.2007

року, а дізналась про це значно пізніше. Наведені

позивачкою твердження спростовуються матеріалами справи, зокрема копія наказу

про звільнення №

58-к від 25.01.2007 року містить підпис позивачки про те, що вона з наказом ознайомлена. У

судовому засіданні вона визнала, що це саме її підпис. Запис у Книзі обліку

трудових книжок і вкладишів до них під № 82 вказує, що трудову книжку позивачка під підпис отримала 26.01.2007 року. (а.с._ ).

Твердження ОСОБА_1 про те, що відповідач належним чином її не повідомив за два

місяці про звільнення, у судовому засіданні, також знайшло спростування.

Ст. 49-2 ч.1

та ч.2 КЗпП України

вказує, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не

пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках зміни в

організації виробництва і праці враховується переважне право залишення на

роботі,ям про звільненн передбачене законодавством.

Одночасно з попередження у

зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений

ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі,

організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю,

а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж

підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається

за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної

служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його

професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У відповідності до

наведеної норми закону, відповідач своїм  

наказом № 56 від 22.11.2006 року „Про організаційні заходи щодо

затвердження нової структури Київської регіональної філії Центру державного земельного

кадастру" (а.с.135-141) особисто (за підписом у встановленому додатком до

цього наказу формі) ознайомив кожного працівника відповідного відділу із цим

наказом і наказом від 19.10.06р. № 209-к та попередив про зміни в організації

виробництва і праці, що тягне за собою правові наслідки передбачені п. 1 ст.40

КЗпП України (розірвання трудового договору). В матеріалах справи міститься

письмовий доказ того, що позивачка 24.11.2006 року із названим наказом була особисто ознайомлена, на що вказує її підпис

(а.с.141).

Стосовно твердження

позивачки про необхідність надання згоди на звільнення профспілкового комітету,

то відповідно до положень ст. 43-1 КЗпП України у

випадку звільнення працівника, який не є членом профспілкової організації,

згода профспілкового комітету не вимагається. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону

України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності",

працівники підприємств вступають до профспілкових організацій на підставі

поданої заяви. Iз показів позивачки суд встановив, що вона із такою заявою до

профспілкового комітету не зверталась, не є членом профспілки і в період роботи

не сплачувала членських внесків.

Твердження ОСОБА_1 про

відсутність зі сторони відповідача, пропозиції іншої роботи спростовується тим, що відповідно до наказу про

звільнення № 58

- к від 25.01.2007 року вона була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і

праці та через неможливість переведення на іншу роботу.

Із показів сторін та із

матеріалів справи, судом встановлено, що позивачка працювала на посаді техніка

виробничого сектору. У зв'язку з тим, що у Володарському відділі ДЗК відсутнє

необхідне для виробництва технічної документації матеріально-технічне

забезпечення, сам відділ є збитковим, там відсутнє виробництво і на даний час

працює лише сектор реєстрації. Після звільнення позивачки, інші працівники у

виробничий сектор Володарського районного відділу не приймалися. У зв'язку з

цим, передбачене ст. 42 -1

КЗпП України право на повторне укладення з працівником

трудового договору -

не порушене, оскільки власник або уповноважений ним орган

не проводив повторне прийняття працівників у виробничий сектор і станом на день

розгляду справи в суді у Володарському відділі немає працівників виробничого

сектору (а.с.112-116).

Позивачка має диплом молодшого

спеціаліста, копія якого є в матеріалах справи

(а.с._ ).

Запропонувати позивачу посаду у секторі реєстрації

відповідач не мав можливості,

з причин відсутності у

ОСОБА_1 вищої освіти, яка є обов'язковою для призначення на посаду помічника

реєстратора відповідно до посадової інструкції, копія якої міститься у

матеріалах справи. З цих самих підстав їй не було запропоновано посаду

державного реєстратора.

Наведені вище обставини

вказують, що звільнення позивачки ОСОБА_1 з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України

відповідачем проведено з дотриманням вимог трудового законодавства. Вимоги

позивачки не грунтуються на законі і є безпідставними, тому у задоволенні

позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209,

213-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 40 п. 1, 43-1,

49-2, 233 КЗпП України, ч.2 ст. 7 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії

діяльності", суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні  позову ОСОБА_1 до  Державного підприємства  „Центр державного земельного кадастру при

Державному комітеті України по земельних ресурсах"

третя особа на стороні

відповідача:

В.О. Директора 

Київської регіональної  філії

Державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному

комітеті України по земельних ресурсах" Гріза Руслан Миколайович про поновлення на роботі та стягнення

компенсації за вимушений прогул і відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Заяву про апеляційне

оскарження рішення Володарського районного суду Київської області може бути

подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на

рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.