Постанова

від 30.09.2009 по справі 32/495

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

32/495

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 вересня 2009 р.                                                                                    № 32/495  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого  судді:Губенко Н.М.,

суддів:Барицької Т.Л.,

Мирошниченка С.В.,

перевіривши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "АРТА Цінні папери"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009

у справі№ 32/495

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "АРТА Цінні папери"

простягнення 4 130 967,58 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА Цінні папери"

до Відкритого акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії"

про розірвання договору

в судовому засіданні взяли участь  представники:- позивача за первісним позовом повідомлений, але не зявився;- відповідача за первісним позовом Пугач С.А. (дов. від 19.11.2008 б/н);

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 29.09.2009 №02.02-10/430 сформовано наступний склад колегії суддів: Губенко Н.М. –головуючий суддя, Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В. –судді.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" (надалі ВАТ "ДБ Сбербанк Росії") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом про спонукання Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА Цінні папери" (надалі ТОВ "Арта Цінні папери") сплатити 4 130 967,58 грн. за процентні іменні облігації ЗАТ "Галичина" серії С в кількості 4 000 штук та прийняти їх у власність.

Під час розгляду справи ТОВ "Арта Цінні папери" подало зустрічний позов до ВАТ "ДБ Сбербанк Росії" про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів №14508 Д; 934-Д.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі №32/495 (суддя Хрипун О.О.) відмовлено у задоволенні як первісного, так і зустрічного позовів.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 (судді Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) задоволена апеляційна скарга  ВАТ "ДБ Сбербанк Росії", рішення місцевого господарського суду змінено, та резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції, згідно з якою задоволений первісний позов ВАТ "ДБ Сбербанк Росії" до ТОВ "Арта Цінні папери" та стягнуто з ТОВ "Арта Цінні папери" 4 087 960,00 грн. за процентні іменні облігації ЗАТ "Галичина" серії С в кількості 4000 шт. та зобов'язано ТОВ "Арта Цінні папери" прийняти процентні іменні облігації ЗАТ "Галичина" серії С у кількості 4000 шт., стягнуто 43 007,58 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат зі сплати державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12 750,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу ТОВ "Арта Цінні папери"  залишено без задоволення, у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

До Вищого господарського суду України із касаційною скаргою звернулося ТОВ "Арта Цінні папери" та просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до місцевого господарського суду для затвердження укладеної між сторонами мирової угоди. Підстави касаційної скарги обґрунтовуються порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права; крім того, скаржник посилається на не врахування судом апеляційної інстанції того, що між сторонами було укладено мирову угоду під час здійснення судового розгляду в суді апеляційної інстанції, а також додаткової угоди до договору купівлі-продажу цінних паперів, в якій сторони погодили, що не мають жодних претензій одна до одної.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте право на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не використав та не направив свого повноважного представника у призначене судове засідання.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги ТОВ "Арта Цінні папери", проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Як встановлено судом першої інстанції 08.08.2008 між ВАТ "ДБ Сбербанк Росії" до ТОВ "Арта Цінні папери" укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №14508 Д; 934-Д, відповідно до умов якого ВАТ "ДБ Сбербанк Росії" (продавець) зобов'язалося передати у власність ТОВ "Арта Цінні папери" (покупець), а ТОВ "Арта Цінні папери" зобов'язалося прийняти та оплатити такі цінні папери (далі ЦП), емітентом яких є ЗАТ "Галичина", номінальною вартістю 1000,00 грн., у кількості 5000,00 грн. на загальну суму 5 001 750,00 грн.

Пунктом 4 договору сторони погодили, що ТОВ "Арта Цінні папери" 15.08.2008 має здійснити оплату за ЦП шляхом перерахування коштів на рахунок ВАТ "ДБ Сбербанк Росії"; моментом повного виконання покупцем своїх зобов'язань по оплаті ЦП є момент зарахування грошової суми, визначеної у п. 2.1. договору на банківський рахунок ВАТ "ДБ Сбербанк Росії".

Всі дії, що пов'язані з переходом прав власності на ЦП на імя ТОВ "Арта Цінні папери" здійснюються з рахунку у цінних паперах ВАТ "ДБ Сбербанк Росії" №001109 у зберігача ЗАТ "Сбербанк Росії" на рахунок у цінних паперах ТОВ "Арта Цінні папери" №005448 у зберігача АБ "Кліринговий Дім"; послуги по вищевказаному переказу ЦП сплачують самостійно власники рахунків (п. 5.1. договору).

Продавець зобов'язується 15.08.2008 забезпечити переказ ЦП з рахунку у цінних паперах Продавця на рахунок у цінних паперах Покупця у Зберігача (п. 5.2.).

Покупець зобов'язується 15.08.2008 забезпечити отримання ЦП на рахунок у цінних паперах  Покупця у Зберігача (п. 5.3.).

Судом встановлено, що сторонами було укладено ряд додаткових угод до вказаного договору купівлі-продажу, останньою з яких, на час розгляду судом справи, була угода №10 від 01.10.2008, відповідно до якої сторони змінили, зокрема,  п.п. 2.1., 4.1., 5.2., 5.3., 5.4. та погодили, що вартість ЦП, яка визначена у п. 2.1 Договору становить 4 087 960,00 грн.; п. 4.1. виклали в такій редакції: "Покупець зобов'язується 06.10.2008 здійснити оплату за ЦП за цим договором шляхом перерахування коштів на рахунок продавця №3739705 в ЗАТ "Сбербанк Росіїі…"; пунктом 5.2. сторони передбачили, що продавець зобов'язується 06.10.2009 забезпечити переказ ЦП з рахунку у цінних паперах продавця на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача після виконання покупцем п. 3. даної угоди; п. 5.3. сторони узгодили, що покупець зобов'язується 06.10.2008 забезпечити отримання  ЦН на рахунок у цінних паперах покупця у зберігача; п. 5.4. встановили, що моментом повного виконання продавцем своїх зобов'язань по передачі ЦП є момент зарахування ЦП на рахунок покупця у зберігача.

Встановивши наведені обставини, проаналізувавши норми цивільного законодавства, а саме, ст.ст. 509, 530, 538 ЦК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом задоволенню не підлягають, оскільки на сторони покладено обов'язок щодо вчинення певних дій, обумовлених Договором № 14508Д; 934-Д від 08.08.2008 (в редакції додаткової угоди №10), які не були виконані обома сторонами, а саме: відповідачем не сплачені відповідачу грошові кошти за цінні папери (другий транш), а позивачем не були переказані цінні папери відповідачу.

Апеляційний господарський суд, змінюючи вказане рішення суду в частині розгляду первісного позову, прийшов до висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 538 ЦК України. При цьому, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки додатковою угодою №10 до договору купівлі-продажу сторони погодили, що 06.10.2008 покупець зобов'язується здійснити оплату за ЦП, то, відповідно, не здійснивши вказану оплату, покупець порушив умови договору, а тому, вимоги позивача (продавця за договором) в частині стягнення з відповідача грошових коштів та зобов'язання прийняти у власність цінні папери є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Посилання суду першої інстанції на ст. 538 ЦК України є необґрунтованим, оскільки зазначена норма передбачає право, а не обов'язок позивача зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі, та є заходом, який може бути застосований позивачем до відповідача. Пунктом 5.2. договору (в редакції додаткової угоди №10) передбачений обов'язок відповідача сплатити грошові кошти позивачу, після чого позивач мав переказати облігації відповідачу, у зв'язку з чим застосування судом першої інстанції норм ст. 538 ЦК України є необґрунтованим.

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитися із позицією суду апеляційної інстанції в частині розгляду судом первісного позову, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів №14058Д;934-Д, за яким позивач (продавець) зобов'язався передати у власність  відповідачу (покупцю), а останній зобов'язався прийняти цінні папери та оплатити їх на умовах цього договору. Сторонами було укладено низку додаткових угод до цього договору, якими сторони постійно змінювали, то вартість цінних паперів, то строки їх передачі позивачем та строки оплати, тощо.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу правомірно встановив, що останньою додатковою угодою №10 до договору купівлі-продажу, сторони узгодили, серед іншого, що відповідач зобов'язується 06.10.2008 здійснити оплату за ЦП у сумі 4 087 960,00 грн. шляхом перерахування коштів на визначений рахунок позивача, а останній, в свою чергу, зобов'язується передати в цей же день цінні папери на рахунок відповідача у цінних паперах.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 538 ЦК України встановлено: "1. Виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. 2. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. 3. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

4. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.".

Таким чином, приписами даної правової норми встановлено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, а при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, у зв'язку з чим, висновок суду першої інстанції про те, що оскільки обома сторонами за договором не виконано своїх обов'язків за договором (позивачем щодо перерахування грошових коштів відповідачу; відповідачем щодо переказу цінних паперів позивачу), то, відповідно, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача у судовому порядку грошових коштів за цінні папери, які так і не були переказані відповідачем позивачу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно застосував норми матеріального права в контекстному поєднанні їх з умовами договору купівлі-продажу, та прийшов до правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову та стягнення з відповідача за первісним позовом грошових коштів та зобов'язання прийняти його прості іменні акції, в той час як суд апеляційної інстанції, через неправильне застосування норм законодавства, скасував правильне рішення суду першої інстанції, та повністю задовольнив первісний позов, стягнувши з відповідача за первісним позовом грошові кошти у сумі 4 087 960,00 грн. за прості іменні акції, 43 007,58 грн. пені, а також зобов'язав відповідача за первісним позовом прийняти процентні іменні акції у кількості 4000 штук.

Поряд з цим суд касаційної інстанції погоджується із правомірними висновками судів про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, з огляду на таке.

Звертаючись із зустрічним позовом про розірвання укладеного між сторонами договору позивач за зустрічним позовом посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при його укладенні, а саме, скрутне фінансове становище відповідача та нестабільна ситуація на фондовому ринку України, ототожнюючи ці обставини з форс-мажорними.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів від 08.08.2008, суди попередніх інстанцій виходили із того, що пунктом п. 7.1. договору передбачено, що жодна із сторін договору не несе відповідальності у разі невиконання або неналежного виконання нею будь-якого із зобов'язань по цьому договору, якщо зазначене невиконання зумовлено виникненням обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Пунктом 7.2. договору встановлено, що сторона для якої склались форс-мажорні обставини зобов'язана невідкладно, але не пізніше 3 банківських днів з дати настання таких обставин в письмовій формі проінформувати іншу сторону про настання таких обставин та їх наслідки та прийняти усі можливі заходи з метою максимального обмеження негативних наслідків, викликаних форс-мажорними обставинами. Достатнім доказом дії форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України (у випадку, передбаченому чинними законодавством України) або іншим уповноваженим на те органом. Пунктом 7.3. договору сторони узгодили, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення сторони про настання форс-мажорних обставин веде до втрати права посилатись на такі обставини як на підставу, що звільняє від відповідальності.

Суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні такої вимоги з посиланням на ст.ст. 651, 652 ЦК України, ст. 188 ГК України, ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки, по-перше, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів дотримання порядку розірвання господарських договорів, передбаченого ст. 188 ГК України (надіслання пропозиції іншій стороні за договором про розірвання договору, відповідь іншої сторони про результати розгляду пропозиції, тощо); по-друге, посилаючись на зміну істотних обставин, яка змушує позивача за зустрічним позовом просити розірвати спірний договір в судовому порядку, позивач за зустрічним позовом не довів відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, наявності (існування) цих обставин, так само, як і не довів, що ним було повідомлено відповідача за зустрічним позовом в триденний термін від дня виникнення цих обставин, як це передбачено п. 7.2. договору, про виникнення цих обставин та їх наслідки, а тому, відповідно до п. 7.3. договору, він позбавлений права посилатись на такі обставини як на достатню підставу для застосування норм ст. 652 ЦК України (Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин).

Отже, враховуючи наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування винесеної у справі постанови в частині задоволення первісного позову ВАТ "ДБ Сбербанк Росії" до ТОВ "Арта Цінні папери" у зв'язку з неправильним застосуванням приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТА Цінні папери" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі № 32/495 скасувати частково в частині скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі №32/495 щодо первісного позову.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2009 у справі №32/495 залишити без змін.

Головуючий                                                            Н.М. Губенко

Судді:                                                                      Т.Л. Барицька

                                                                                С.В. Мирошниченко