Постанова

від 21.02.2007 по справі 24/386

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

24/386

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 лютого 2007 р.                                                                                   № 24/386  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Перепічая В.С. ( головуючого ),

Вовка І.В., Гончарука П.А.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м.Києві  касаційну  скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю “Прага Сервіс”

на  постановуКиївського апеляційного господарського судувід 10.10.2006 року

у справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Прага Сервіс”

доАкціонерного банку “Старокиївський банк”

провідновлення операцій по рахунку та стягнення збитків

УСТАНОВИВ:

У липні 2006 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 638401,93 грн. і відновлення операцій по рахунку у зв'язку з незаконним виконанням постанови оперуповноваженого спецпідрозділу по БКОЗ Управління СБУ у м.Києві від 14.06.2005 року про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на його рахунках та на них надходять, і припинення всіх витратних операцій за цими рахунками, внаслідок чого йому було завдано збитки у вигляді неодержаних грошових коштів за укладеними договорами з третіми особами.

Рішенням господарського суду м.Києва від 27.07.2006 року позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові  відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні оголошувалася перерва на 21.02.2007 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір № 1893 від 10.10.2001 року, за умовами якого відповідач зобов'язався відкрити позивачу рахунки для зберігання грошових коштів і надавати розрахунково-касові послуги в порядку встановленому законодавством, а  позивач зобов'язався здійснювати оплату за надані послуги.

Постановою оперуповноваженого спецпідрозділу по БКОЗ Управління СБУ у м.Києві від 14.06.2005 року санкціонованою прокурором м. Києва у кримінальній справі № 1063 накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках позивача в АБ “Старокиївський банк” та які надходять позивачу. Зазначену постанову про накладення арешту на грошові кошти позивача було прийнято відповідачем до виконання 16.06.2005 року.

Предметом даного судового розгляду є  вимоги про зобов'язання відповідача відновити операції за рахунком і стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором з розрахунково-касового обслуговування, внаслідок неправомірного виконання постанови оперуповноваженого про накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться  на банківському рахунку.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.

Так, у порушення вимог ч. 4 ст.22 ГПК України, згідно якої позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, і ч.3 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд змінив підставу та предмет позову, не розглянувши вимог заявлених позивачем, предметом яких є відновлення операцій за банківськими рахунками та стягнення   збитків, а підставою договір на розрахунково-касове обслуговування.

До того ж, обгрунтовуючи висновки про відмову в позові про стягнення збитків посиланням  на ст.1166 ЦК України, апеляційний суд не врахував, що зазначена правова норма регулювала цивільні позадоговірні (деліктні) правовідносини, а доводи позивача щодо  відновлення  операцій за банківським рахунком і стягнення неодержаного доходу мотивувалися договором банківського рахунку.

Місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами було укладено договір банківського рахунку № 1893 від 10.01.2001 року.

Таким чином, між клієнтом і банком виникли цивільно-правові  відносини засновані на угоді.

За вимогами ч.3 ст.1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частинами першою та другою ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, оскільки відшкодування збитків є  заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. З іншого боку, боржник має право доводити відсутність своєї вини (ст. 614 ЦК України).

Проте, як апеляційний господарський суд,  відмовивши в позові, так і суд першої інстанції, задовольнивши позов, зазначеного не врахували та дійшли висновків, що в порушення вимог ст.43 ГПК України грунтуються на неповно з'ясованих обставинах спору і зроблені без врахування норм  матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зокрема, висновок апеляційного господарського суду про незастосування до спірних відносин, пов'язаних з обмеженням права розпорядження рахунком, ст.1074  ЦК України, згідно якої обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, зроблений без врахування правила про переважне застосування норми пізніше прийнятого закону, яка врегулювала дані відносини.

Разом з цим, апеляційний господарський суд не звернув уваги на те, що на час виникнення спірних правовідносин порядок виконання банками заходів щодо арешту коштів на рахунку клієнтів було врегульовано Главою 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976,  відповідно до ст.1074 ЦК України.

У той же час, дійшовши висновку про застосування до спірних правовідносин чинної на час їх виникнення редакції ст.59 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, згідно якої арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, а так само арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюється виключно, зокрема, за санкціонованою прокурором постановою слідчого, апеляційний суд не звернув уваги на те, що прийнята відповідачем до виконання постанова про накладення арешту на грошові кошти позивача була складена оперуповноваженим, а не слідчим, як цього вимагала зазначена норма закону та не навів цим обставинам правової оцінки.

Разом з тим, висновок суду першої інстанції про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів зроблений без встановлення та наведення обставин, які б свідчили про наявність причинного зв'язку між порушенням відповідачем зобов'язання та збитками.

Водночас, суду слід було мати на увазі колізійність правового регулювання спірних правовідносин, в яких діяв відповідач, та вплив цих обставин на визначення його поведінки.

Окрім того, задовольнивши вимоги про відновлення операцій за банківським рахунком, суд першої інстанції не обгрунтував правовими підставами такий висновок.

За таких обставин, судові рішення попередніх інстанцій не можна визнати законними й обґрунтованими,  і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Прага Сервіс” задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 року та рішення господарського суду м.Києва від 27.07.2006 року скасувати, і справу № 24/386 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.

Головуючий                                                                               В.Перепічай                                                               

Судді                                                                                                     І.Вовк

                                                                                         П.Гончарук