Постанова

від 01.06.2006 по справі 22/471

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/471

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

01.06.06 р.                                                                                                    № 22/471                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Рибченко А.О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Електрод»на рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2006р.

у справі № 22/471 (суддя Іваницький О.Т.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпак», смт. Безлюдівка, Харківський район, Харківська область

до Акціонерного товариства «Електрод», м. Полтава

про стягнення 32490,46 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Полтавської області звернувся позивач -  ТОВ «Уніпак»з позовом до Акціонерного товариства «Електрод»про стягнення 32 490,46 грн., в тому числі 27 440 грн. основного боргу, 5050,46 грн. пені за договором № 153 на проведення товарообмінної (бартерної) операції від 13.010.2003 р. та Додатку № 3 до даного договору від 26.04.2004 р.

14.02.2006 р. позивач подав клопотання про збільшення розміру позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 40 394,37 грн., з яких 27 440 грн. основного боргу, 5368,90 грн. збитків від інфляції, 7 585,47 грн. пені.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2006 р. у справі № 22/471 позовні вимоги задоволені повністю. З Акціонерного товариства «Електрод»на користь ТОВ «Уніпак»стягнуто 27 440 грн. основного боргу, 7 585,47 грн. пені, 5368,90 грн. збитків від інфляції, 403,94 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач у справі –АТ «Електрод»звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 68 від 31.03.2006 р., в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Уніпак»відмовити повністю. Скаржник вважає, що судом при прийнятті рішення були порушені норми матеріального права.

Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.06.2006 р. в зв'язку з хворобою судді Андрейцевої Г.М., склад колегії суддів змінено, справа слухається в складі колегії суддів: головуючого судді Рибченка А.О., суддів –Зеленіної Н.І., Швеця В.О.

ТОВ «Уніпак»подало до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу № 1123 від 30.05.2006 р., в якому просить залишити скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2006 р. без змін з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ «Електрод»підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

13.10.2003 р. між ТОВ «Уніпак»та АТ «Електрод»було укладено договір № 153 на проведення товарообмінної (бартерної) операції від 13.010.2003 р.

26.04.2004 р. сторони підписали Додаток № 3 до даного договору «Протокол погодження договірної ціни на поставку Товару», згідно якого загальна сума замовлення становила з урахуванням ПДВ 27 440 грн.

На підставі витратної накладної № РН-0244 від 13.05.2004 р., згідно договору № 153 від 13.10.2003 р. та Додатку № 3 від 26.04.2004 р., позивач поставив відповідачу поліграфічну продукцію –упаковку під електроди АНО-24 d 4-5 мм в кількості 68.600 тис. шт. на суму 27 440 грн. Товар був отриманий представником відповідача по довіреності НАН № 002476 від 11.05.2004 р.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язався поставити позивачу електроди протягом 3-х днів на суму отриманої від позивача поліграфічної продукції.

Проте, відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по договору і у вказаний строк з позивачем не розрахувався.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями № 707 від 05.08.2004 р., № 801 від 25.01.2005 р., які залишені останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14.02.2006р. складає 27 440 грн.

Оскільки цивільно-правові відносини виникли між сторонами згідно договору від 13.10.2003 р., то при прийнятті рішення необхідно керуватись вимогами ст.ст.151, 161-162, 216 ЦК УРСР, які діяли у спірний період.

Враховуючи   те,   що   з   01.01.2004 р.   набрали   чинності  Цивільний   кодекс   України  та Господарський кодекс України, необхідно також керуватись п. п. 4, 9 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, ст. ст. 509, 598-599, 610-612 Цивільного кодексу України, п.п. 4-5 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських   договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання  та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору,  а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1-2 статті 715 ЦК України передбачено, що за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, контрактації або інші договори, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 716 ЦК України).

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 27 440 грн. боргу за невиконання умов договору № 153 від 13.10.2003 р. та Додатку № 3 до нього від 26.04.2004 р.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на положення п. 1 ст. 620 ЦК України, що в разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання, є безпідставними, адже електроди, які повинен був поставити відповідач, не є майном з індивідуальними ознаками.

Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені та інфляційних втрат.

В рішенні суд вказує, що відповідно до пункту 7 договору та статті 625 ЦК України відповідачу нарахована пеня в розмірі 7585,47 грн. за період із 17.05.2004 р. по 19.12.2005 р.

Але судом не враховано, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду з позовом про стягнення пені, оскільки відповідно до ст. 72 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору № 153, до позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовувався скорочений строк позовної давності тривалістю в шість місяців, а у відповідності до ст. 258 ЦК України застосовується спеціальна позовна давність - в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України).

Так, судом правильно встановлено, що право на нарахування пені у позивача виникло 17.05.2004 р., оскільки відповідач не поставив електроди протягом 3-х днів з дати поставки поліграфічної продукції згідно витратної накладної від 13.05.2004 р.

Позивач –ТОВ «Уніпак»звернувся до суду з позовом про стягнення пені лише 28.10.2005 р., що підтверджується відбитком штемпеля на поштовому конверті (а.с. 24), тобто пропустив строк позовної давності в один рік, встановлений ст. 258 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов № 33 від 10.02.2006 р. (а.с. 62-63) наголошував на пропущення позивачем строку звернення про стягнення штрафних санкцій.

Згідно ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Крім того, рішенням суду стягнуто пеню, що нарахована позивачем більш як за півтора року з 17.05.2004 р. по 19.12.2005 р., не зважаючи на те, що ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Не прийнявши заперечення відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені, суд послався на пункт 10.1 договору, в якому сторони визначились, що він вступає в силу з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Проте, даний висновок суду є неправомірним, оскільки пунктом 10.1 договору сторони не збільшили позовну давність, встановлену законом, а лише встановили строк дії договору.  

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що позивачу необхідно відмовити в позові в частині стягнення пені в розмірі 7 585,47 грн.

Також є безпідставними і не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 5 368,90 грн.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу  кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Договором № 153 від 13.10.2003 р. виконання грошового зобов'язання не встановлено, а тому відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2006 р. у справі № 22/471 необхідно скасувати частково в зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким позов ТОВ «Уніпак»задовольнити частково, стягнувши з відповідача на його користь 27 440 грн. боргу, в решті позову відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Електрод»задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду Полтавської області від 14.02.2006 р. у справі № 22/471 скасувати частково і прийняти нове.

3.          «Позов задовольнити частково.

                    Стягнути з Акціонерного товариства «Електрод»(36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 55, код ЄДРПОУ 00952150, р/р 26003171350001 у ПРУ КБ «Приватбанк», м. Полтава, МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпак»(Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Піщана, 7, код ЄДРПОУ 31977279, п/р 260084129 у ХОД АППБ «Аваль», м. Харків, МФО 350589) 27 440 грн. основного боргу, 274,40 грн. державного мита, 80,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення 7 585,47 грн. пені та 5 368,90 грн. інфляційних в позові відмовити.»

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпак»(Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Піщана, 7, код ЄДРПОУ 31977279, п/р 260084129 у ХОД АППБ «Аваль», м. Харків, МФО 350589) на користь Акціонерного товариства «Електрод»(36009, м. Полтава, вул. Зіньківська, 55, код ЄДРПОУ 00952150, р/р 26003171350001 у ПРУ КБ «Приватбанк», м. Полтава, МФО 331401) 64,77 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5.          Достягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Уніпак»(Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Піщана, 7, код ЄДРПОУ 31977279, п/р 260084129 у ХОД АППБ «Аваль», м. Харків, МФО 350589) в доход державного бюджету України 79,04 грн. державного мита на рахунок ВДК в м. Полтаві, р/р 31118092800002 УДК у Полтавській області, МФО 831019, ЗКПО 23809520, код платежу 22090200.

6.          Видачу наказів доручити господарському суду Полтавської області.

7.           Матеріали справи № 22/471 повернути до господарського суду Полтавської області.

Головуючий                                                                                Рибченко А.О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.

                                                                                                         Швець В.О