Рішення

від 08.09.2015 по справі 904/6124/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.15р. Справа № 904/6124/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН", м. Запоріжжя

до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Толчеева Олександра Сергійовича, м. Дніпропетровськ

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Беста", м. Київ

про стягнення 603 630,96 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Дзецина Н.М. - представник (дов. б/№ від 01.01.2015)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2: Хіральдо Рамірес М.М. - представник (дов. № 1-А від 26.02.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Толчеева Олександра Сергійовича та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Беста", яким просить суд:

- стягнути з відповідача-2 заборгованість у розмірі 602 630,96 грн. з яких: 272 000,00 грн. основна заборгованість, 104 054,56 грн. пеня, 3 173,46 грн. штраф, 26 227,55 грн. 3 % річних, 197 175,21 грн. інфляційні втрати;

- стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму заборгованості в сумі 1 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно договору поставки № 120/11 від 14.03.2011 та неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов'язань згідно договору поруки від 14.03.2011.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 03.08.2015.

Разом з позовною заявою позивачем було надано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- накласти арешт, в межах суми позовних вимог, на грошові кошти відповідача-2, що знаходяться на поточних рахунках;

- накласти арешт, в межах суми позовних вимог, на рухоме майно, а саме транспорті засоби, що належать відповідачу-2, шляхом заборони укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2015 відмовлено в задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" про забезпечення позову.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 03.08.2015 на 26.08.2015.

25.08.2015 представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить суд:

- стягнути з відповідача-2 заборгованість у розмірі 606 586,73 грн. з яких: 272 000, 00 грн. основна заборгованість, 106 432,61 грн. пеня, 3 173,64 грн. штраф, 26 427,16 грн. 3 % річних, 198 553,32 грн. інфляційні втрати;

- стягнути солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 суму заборгованості в сумі 1 000,00 грн.

Суд, виходячи зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, розцінює її як заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд прийняв заяву позивача до розгляду.

26.08.2015 представник відповідача-2 подав заперечення проти позовної заяви, в якій просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що позивачем пропущено строк позовної давності. Також, відповідачем-2 було заявлено про застосування спеціальної позовної давності в один рік.

Розгляд справи відкладався з 26.08.2015 до 08.09.2015.

04.09.2015 представник позивача подав письмові пояснення, в яких зазначає, що строк позовної давності не сплинув, оскільки 23.11.2012 між позивачем та відповідач-2 був підписаний протокол про залік.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беста" (покупець) було укладено договір поставки № 120/11 (а.с.21).

Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець у свою чергу зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару узгоджується сторонами при оформленні заявки та вказується в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу-2 на загальну суму 317 367,12 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.30-38).

Відповідач-2 частково повернув товар позивачу на суму 4 855,38 грн., що підтверджується накладними на повернення (а.с.39-41).

Згідно з пунктом 3.1 договору, умови оплати: відстрочка платежу на 21 календарний день.

Відповідач-2 частково оплатив поставлений товар на суму 23 272,78 грн.

23.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беста" (покупець) було підписано протокол про залік взаємних вимог на суму 16 238,96 грн. (а.с.47).

Таким чином, заборгованість відповідача-2 перед позивачем становить 273 000,00 грн.

14.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Толчеевим Олександром Сергійовичем (поручитель) було укладено договір поруки (а.с.22).

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку ТОВ "Беста" за договором, передбаченим п.2 цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору поруки, у разі порушення боржником обов'язку за основним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Пунктом 2.1 договору поруки встановлено, що під основним договором в цьому договорі розуміють договір поставки № 120/11 від 14.03.2011, за яким боржник є покупець товарів, а кредитор є продавцем товарів.

В період дії основного договору поручитель відповідає за своєчасну оплату боржником заборгованості за поставлені товари по основному договору. Виконання зобов'язання за основним договором забезпечується порукою частково - у сумі 1 000,00 грн. Відповідальність поручителя обмежується вказаною у даному пункті сумою (пункт 3.1 договору поруки).

Пунктом 6.1 договору поруки встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до моменту припинення поруки.

Відповідачем-1 та відповідачем-2 суму заборгованості не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.1 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав, а саме:

- по видатковій накладній № УНБ-024292 від 15.12.2011 - 05.01.2012;

- по видатковій накладній № УНБ-024359 від 16.12.2011 - 06.01.2012;

- по видатковій накладній № УНБ-024416 від 19.12.2011 - 09.01.2012;

- по видатковій накладній № УНБ-024723 від 26.12.2011 - 16.01.2012;

- по видатковій накладній № УНБ-025070 від 05.01.2012 - 26.01.2012;

- по видатковій накладній № УНБ-025655 від 24.01.2012 - 14.02.2012;

- по видатковій накладній № УНБ-025774 від 27.01.2012 - 17.02.2012;

- по видатковій накладній № УНБ-025922 від 31.01.2012 - 21.02.2012;

- по видатковій накладній № УНБ-026860 від 23.02.2012 - 15.03.2012.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини 1 статті 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Сторони у договорі поруки не встановили строк дії договору.

Доказів направлення вимоги на адресу відповідача-1 та доказів отримання її останнім, до суду не надано. Інші докази звернення позивача до відповідача-1 з вимогою про сплату боргу згідно договору поруки у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача-1.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.1 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання не припиняється через шість місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.2 договору, у разі порушення покупцем строків оплати товару, вказаних в п.3.1 договору, продавець має право за своїм розсудом вимагати оплати товару та оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми, яка підлягає до сплати, за кожний день прострочки.

У зв'язку з тим, що відповідач-2 прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 08.07.2014 по 07.07.2015 у сумі 106 432,61 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.104-111), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 пені у розмірі 106 432,61 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, за порушення відповідачем-2 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 3% річних за період з 08.07.2014 по 07.07.2015 у розмірі 26 427,16 грн. та інфляційні втрати за період з 08.07.2014 по 07.07.2015 у сумі 198 553,32 грн.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.104-111), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 26 427,16 грн. та інфляційних втрат у сумі 198 553,32 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача-2 було подано клопотання про застосування строків позовної давності.

Відповідно до статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовується загальні та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлені цим Кодексом.

Отже, до майново-господарських зобов'язань, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь іншої сторони або утриматися від певної дії) має застосовуватися позовна давність, строки якої визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність, встановлена вимогами статті 257 Цивільного кодексу України тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 264 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

23.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беста" було підписано протокол про залік взаємних вимог на суму 16 238,96 грн.

Оскільки відповідачем-2 23.11.2012 при підписанні протоколу про залік взаємних вимог було визнано суму боргу за договором поставки № 120/11 від 14.03.2011 у сумі 342 245,90 грн., яка включала в себе й суму заборгованості, яка заявлена у даному позові, перебіг позовної давності перервався відповідно до частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 264 Цивільного кодексу України передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

23.11.2012 відповідач-2 визнав наявність заборгованості перед позивачем, тобто, перебіг позовної давності розпочався з 24.11.2012 і сплине 24.11.2015. Оскільки, позивач звернувся із позовом до суду 10.07.2015 (про що свідчить поштовий штамп на конверті), тобто в межах трирічного строку, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про застосування строків позовної давності.

Також, відповідачем-2 було заявлено клопотання про застосування спеціальної позовної давності в один рік до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Частинами 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У пункті 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" зазначено, що якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Відповідно до пункту 5.1 договору, нарахування штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язання не припиняється через шість місяців з дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 5.2 договору, у разі порушення покупцем строків оплати товару, вказаних в п.3.1 договору, продавець має право за своїм розсудом вимагати оплати товару та оплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від суми, яка підлягає до сплати, за кожний день прострочки.

У зв'язку з тим, що відповідач-2 прострочив виконання грошового зобов'язання та сторонами було передбачено у договорі те, що зобов'язання по сплаті пені не припиняється через шість місяців, позивачем нараховано пеню за період з 08.07.2014 по 07.07.2015 (попередній рік до дня подання позову) у сумі 106 432,61 грн.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача-2 про застосування спеціальної позовної давності в один рік, оскільки позивачем заявлені вимоги щодо стягнення пені в межах строку позовної давності.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача-2 становить 12 141,74 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беста" (03067, м. Київ, вул. Виборзька, 59/67; ідентифікаційний код 31202986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛІОН" (69106, м. Запоріжжя, вул. Скворцова, 236; ідентифікаційний код 33134908) - 273 000, 00 грн. основна заборгованість, 106 432,61 грн. пеня, 3 173,64 грн. штраф, 26 427,16 грн. 3 % річних, 198 553,32 грн. інфляційні втрати, 12 141,74 грн. судовий збір, про що видати наказ.

У позові до Фізичної особи-підприємця Толчеева Олександра Сергійовича відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 14.09.2015.

Суддя Я.С. Золотарьова