Постанова

від 12.04.2011 по справі 45/223

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011 № 45/223

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від Прокуратури міста Києва : ОСОБА_2- прокурор відділу

Від позивача: ОСОБА_3 - юрист

Від відповідача1: ОСОБА_4- юрист

Від відповідача2: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва

на рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2007

у справі № 45/223 (ОСОБА_5В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітес"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по м.Києву

Міністерство транспорту та зв"язку України

за участю Дніпровського транспортного прокурора міста Києва

про визнання права власності на нежитлову будівлю

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2007 у справі № 45/223 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітес" задоволено повністю. Визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітес" на нежитлову будівлю, що складається з трьох поверхів, загальною площею 654,6 кв.м., що розташована за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 6.2, літер "А".

Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітес" - 1856 грн. 72 коп. - витрат по оплаті державного мита, 69 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Міністерства транспорту та зв'язку України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітес" 1856 грн. 72 коп. - витрат по оплаті державного мита, 69 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду 22.02.2011 Заступник прокурора міста Києва звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить рішення суду скасувати у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти доводів апелянта та просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання представники відповідача в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази чого є у матеріалах справи. Про причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про можливість перегляду справи за наявними матеріалами справи за відсутності відповідача2.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітес" (позивач) 01.11.1994 уклало з АТ "Київський річковий порт" Договір про оренду приміщень. Згідно договору в орендне користування позивачу було надано пасажирський причал стаціонарний двоярусний "Березняки", площею 351,3 кв.м. з вбудованим павільйоном з цільовим призначенням для переобладнання, реконструкції та використання останнього під кафе.

Відповідно до пункту 4.8. договору оренди, на протязі строку оренди орендар має право за згодою орендодавця здійснювати за свій рахунок роботи по реконструкції, оновленню та добудові орендованого майна, споруджувати стіни та перегородки в межах орендованого майна. Згідно пункту 4.9. договору всі добудови та зміни в межах майна належать орендарю.

Згідно п. 4.4. Договору про оренду приміщень орендар за першою вимогою орендодавця зобов'язувався виділити стаціонарне приміщення площею не менше 5 кв.м. для організації продажу квитків на пасажирські теплоходи, забезпечити можливість посадки-висадки пасажирів.

З матеріалів справи вбачається, що АТ "Київський річковий порт" (орендодавець за договором від 01.11.1994) окрім того що надав в оренду вищевказане майно саме "для переобладнання, реконструкції та використання під кафе", ще й сприяв позивачеві в отриманні дозвільної документації на здійснення вказаної реконструкції, що підтверджується матеріалами листування між АТ "Київський річковий порт" та відповідними організаціями, зокрема, листом від 14.03.1995 № 07-616 Головного управління архітектури та містобудування м. Києва на адресу АТ "Київський річковий порт" про надання дозволу на розробку ескізного проекту реконструкції, листом від 14.03.1996 № 01-29-67, яким АТ "Київський річковий порт" просив Голову Державної адміністрації м. Києва віддати розпорядження на реконструкцію причалу "Березняки" з розташуванням на ньому кафе на 50 місць та повідомив, що саме позивач буде оплачувати проектні та будівельні роботи.

Крім того, на Робочому проекті часткової реконструкції причалу "Березняки" з улаштування на ньому кафе міститься відмітка з відбитком круглою печатки АТ "Київський річковий порт" про те що вказаний проект погоджено з АТ "Київський річковий порт".

Отже, АТ "Київський річковий порт" надав позивачеві в оренду причал саме для переобладнання, реконструкції останнього та використання під кафе, причому в договорі від 01.11.1994 позивачеві надано право на реконструкцію за умови згоди орендодавця і така згода була надана орендодавцем (АТ "Київський річковий порт"), і останній знав про обсяги реконструкції. Більш того, в договорі оренди від 01.11.1994 сторони погодили, що всі добудови та зміни в межах майна належатимуть орендарю (позивачеві).

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив реконструкцію причалу "Березняки" з улаштуванням на ньому кафе, і ОСОБА_1 про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 28.04.1998 реконструйований причал "Березняки" з влаштуванням на ньому кафе прийнято в експлуатацію.

В наступному, 17.12.2001 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та позивачем укладено "Додаткову угоду № 365 до договору оренди від 01.11.1994 між АТ "Київський річковий порт" та ТОВ "Вітес" нежитлової споруди, що належить до державної власності" (далі - Додаткова угода № 365).

Згідно п. 1.1. Додаткової угоди № 365 орендодавець (Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву) передає, а позивач приймає в строкове платне користування державну нежитлову споруду - причал "Безерняки", площею 351,3кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, вул. Дніпровська набережна, що знаходиться на балансі АТ "Київський річковий порт" та не увійшло до статутного фонду АТ "Київський річковий порт", вартість якого становить за експертною оцінкою станом на 01.11.2001 - 376.000,00 грн. ОСОБА_4 передається з метою використання під ресторан "Каравела".

Відповідно до п. 6.2. Додаткової угоди № 365 орендарю (позивачеві) надано право з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Згідно п. 11.1. Додаткової угоди № 365 з моменту підписання цієї Додаткової угоди втрачає силу Договір оренди від 01.11.1994 між АТ "Київський річковий порт" та ТОВ "Вітес", а також втрачають силу усі угоди та доповнення до зазначеного вище Договору.

Судом встановлено, що позивач здійснив реконструкцію причалу «Березняки» з улаштуванням у ньому кафе, яке прийнято в експлуатацію відповідно до акту від 28.04.1998.

Позивач листом від 18.01.2007 № 2/н звернувся до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву в якому просив розглянути питання про визнання права власності ТОВ "Вітес" на нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул.. Дніпровська набережна, 2 літер "А", загальною площею 654,6 кв.м.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 № 306 "Про передачу державного майна до сфери управління Мінтрансзв'язку" вирішено погодитися з пропозицією Мінтрансзв'язку щодо передачі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів відкритих акціонерних товариств "Київський річковий порт" і "Кременчуцький річковий порт" згідно з додатком, до сфери управління цього Міністерства та зобов'язано Фонд державного майна в установленому порядку передати зазначене майно до сфери управління Мінтрансзв'язку.

Спір виник в наслідок того, що позивач просить визнати право власності на нежитлову будівлю ресторану яка збудована на причалі "Березняки" (загальною площею 654,6 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 6.2, літера «А»), а відповідачі заперечують та зазначають, що безпосередньо причал "Березняки" (площею 351,3 кв.м., розміщений за адресою м. Київ, вул. Дніпровська набережна) не може бути приватизований відповідно до законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, що ні умовами договору оренди, ні положеннями законодавства, чинного на час укладення договору оренди, додаткової угоди та прийняття об'єкту в експлуатацію, не було надано право орендареві (позивачеві) створювати нову річ з орендованого майна державної власності.

Відповідно до п. 5 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з захистом прав державної власності» державне майно у всіх випадках підлягає поверненню в натурі незалежно від затрат добросовісного чи недобросовісного набувача на поліпшення цього майна.

Крім того, якщо виділити поліпшення неможливо, то тільки добросовісний володілець має право вимагати відшкодування зроблених на поліпшення витрат, але не більше розміру збільшення вартості майна. До поняття «необхідні витрати» слід віднести тільки ті, які необхідні для забезпечення нормального стану та зберігання майна з урахуванням його зношеності. Отже, інші витрати, тобто не необхідні, відшкодуванню не підлягають. Якщо майно повертається від недобросовісного володільця і зроблене ним поліпшення неможливо відділити від майна без його пошкодження, то разом з майном таке поліпшення без відшкодування переходить до власника.

Згідно з п. 8 цього роз'яснення, якщо у встановленому порядку державне майно передано в оренду підприємству іншої форми власності або організації орендарів, то це майно не втрачає статусу державної власності (хоча саме підприємство вже не є державним).

Крім того, згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на час виникнення, згідно тверджень позивача, права власності) передача державного майна в оренду не припиняє права власності на це майно. В разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає чинність для нового власника. Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

У відповідності до ч. 2 ст. 27 цього ж Закону орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди.

У відповідності до висновку судової будівельно- технічної експертизи № 6279, в яких зазначено, що в результаті проведеної ТОВ «Вітес» реконструкції на базі споруди причалу «Березняки» площею 351,3 кв.м. обладнано нерухоме майно - нежитлову капітальну будівлю діючого ресторану «Каравела» загальною площею 654.6 кв.м. за адресою: м. Київ, Дніпровська набережна, 2 літера «А».

Колегія суддів констатує, що виконані ремонтно-будівельні роботи з реконструкції об'єкта - споруди причалу «Березняки» якісно змінили його техніко-економічні характеристики та функціональне призначення, тобто фактично утворена нова річ: об'єкт нерухомого майна - будівля ресторану «Каравела» загальною площею 654,6 кв.м. Реконструкція проведена на базі і з використанням несучих конструктивних елементів (фундаменту, каркасу, перекриття) причалу «Березняки» з їх підсиленням та влаштуванням нових несучих елементів. Конструкції колишньої споруди причалу «Березняки» жорстко з'єднані і пов'язані новими конструкціями, що в цілому утворює єдиний об'єкт нерухомого майна - будівлю ресторану «Каравела», нерозривно пов'язаного з землею, що надає можливість ведення певної господарської діяльності.

Крім того, на час звернення позивача до суду діяла норма ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", якою встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Загальнодержавне значення, з огляду на положення п."г" ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", мають об'єкти, які забезпечують життєдіяльність держави, зокрема: акваторії портів, причали всіх категорій і призначень, причальні у портах і гідрографічні споруди, набережні причалів, захисні споруди та системи сигналізації, портові системи інженерної інфраструктури та споруди зв'язку, енерговодопостачання та водовідведення, автомобільні дороги та залізничні колії (до першого розгалуження за межами території порту), навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій.

Колегією суддів встановлено, що будівельно - монтажні, пусконалагоджувальні роботи були проведені протягом 1996-1998 років. Дозвіл на виконання будівельних робіт ТОВ «Вітес» отримало 11.06.1996.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України, введеного в дію постановою Верховної Ради України від 06.06.1995 № 214/95-ВР з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 метрів для великих річок, водосховищ на них та озер.

У відповідності до ст. 89 Водного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач. гаражів та стоянок автомобілів. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Аналогічні обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлено ст. ст. 60, 61 Земельного кодексу України.

Згідно з п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них» від 08.05.1996 № 486 у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України.

Пункт 12 вказаної постанови визначає, що прибережні захисні смуги у межах водоохоронної зони можуть використовуватися для провадження господарської діяльності за умови обов'язкового виконання вимог, передбачених статтями 89 та 90 Водного кодексу України.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України у справі № 3/156 від 23.01.2007, залишеної без змін ухвалою Верховного Суду України.

Таким чином, судове рішення у справі є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків обставинам справи, що відповідно до ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування.

У відповідності до ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2009 по даній справі підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нового рішення в порядку п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України.

За таких обставин апеляційна скарга Заступника прокурора м.Києва підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - повному скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 36, 91, 92, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2007 у справі № 45/223 скасувати.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

В позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітес" (02098 м.Київ, вул. Дніпрвська набережна,2 літ. "А" код ЄДРПОУ 22902826) в дохід державного бюджету 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

6. Справу № 45/223 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Отрюх Б.В.

Судді Михальська Ю.Б.

ОСОБА_1