Ухвала

від 02.03.2010 по справі 1-586/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-586/09 02.03.2010 02.03.2010 02.03.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11-149/2010 рік Головуючий першої інстанції Разумовська О.Г.

Категорія: ч.2 ст. 186 КК України Доповідач Кателін В.П.

02 березня 2010 рік м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

ОСОБА_1,

суддів - Кателіна В.П., Дзюби Ф.С.,

за участю прокурора - Максимішина О.Л.,

засудженого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2009 року яким,

ОСОБА_2, 08.05. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, прописаного в АДРЕСА_1, судимого; 29.01.2001 року Заводським районним судом м. Миколаєва за ст..ст. 81 ч.2, 140 ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі, 16.08 2003 року звільнений у зв'язку з закінчення строку відбування покарання; 18.05. 2004 року - Заводським районним судом м. Миколаєва за ст..186 ч.2 КК України до двох років шести місяців ув'язнення, 28.08 2006 року був звільнений у зв'язку з закінчення строку відбування покарання; 22.06 2007 року - Центральним районним судом м. Миколаєва за ст..296 ч.1 КК України до двох років обмеження волі умовно, з випробуванням строком на 03 роки; 26.12. 2007 року - Заводським районним судом м. Миколаєва за ст.. 309 ч.1 КК України до одного року позбавлення волі, 21.11.2008 року звільнився по закінченню строку відбування покарання,-

засуджений за ст..186 ч.2 КК України до 04 років позбавлення волі.

На підставі ст..71 КК України, до призначеного покарання частково приєднана не відбута частина покарання відповідно до вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.06.2007 року і загальне призначене покарання у вигляді 04 років 06 місяців позбавлення волі. Застосований запобіжний захід до засудженого - тримання під вартою.

Колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 20 липня 2009 року, близько 21 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння на вулиці 9-а Поперечна в м. Миколаєві, біля трамвайного депо, відкрито викрав без застосування фізичної сили, шляхом виривання із кишені джинсових штанів громадянки ОСОБА_3 мобільного телефона марки «НОКІА» 2130 чорного кольору, вартістю 1329 грн., який перебував у неї на праві власності. У викраденому телефоні знаходилася флеш-карта мобільного оператора «Лайф», не маючи ніякої цінності для потерпілої, а також флеш-карта розміром пам'яті 1 ГБ, вартістю 80 грн. Тримаючи викрадене при собі, ОСОБА_2 з місця скоєного злочину зник, розпорядившись ним за своїм баченням. Своїми діями засуджений завдав потерпілій матеріальні збитки на суму 1409 грн.

В апеляції, ОСОБА_2С, не оспорюючи своєї вини, докази і вірність кваліфікації скоєного ним злочину, просить суд апеляційної інстанції змінити вирок суду першої інстанції, застосувавши до нього більш м'якше покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляцію без задоволення, засудженого ОСОБА_2, який просив задовольнити його апеляцію, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виводи суду про винність ОСОБА_2 в скоєному злочині за вказаними у вироку обставинами, підтверджена зібраними методом дослідження в судовому засіданні в порядку ст. 299 КПК України доказів, яким надана належна правова оцінка і правильна кваліфікація скоєного злочину за ст.. 186 ч. 2 КК України. В судовому засіданні ОСОБА_2 винним у скоєному злочину себе визнав повністю.

Дії засудженого вірно кваліфіковані за ст..186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна(грабіж), вчиненого повторно.

Як свідчить ст. 11 КК України суспільна небезпечність злочину є основою криміналізації діянь, і визначається цінністю об'єктів кримінально-правової охорони, тяжкістю (розміром) заподіяної їм шкоди.

Засуджений ОСОБА_2 має декілька судимостей за викрадення чужого майна, як таємно так і відкрито, з проникненням в житло, тобто скоював злочини проти власності, на шлях виправлення не став, знову скоїв тяжкий злочин проти власності, повторно, в період відбування покарання відповідно до вироку суду від 22.06.2007 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив характер і ступень суспільної небезпеки скоєних діянь засудженого, а тому доводи ОСОБА_2 про пом'якшення вироку є непереконливими і необґрунтованими.

Матеріалами справи встановлено, що досудове слідство проведено повно і всебічно з дотриманням норм КПК України.

Що стосується призначеного покарання ОСОБА_2, суд відповідним чином до вимог ст. 65-67 КК України визначив ступень суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, скоєння злочину в період іспитового строку, обставин, які пом'якшують покарання, а також обставин, які обтяжують покарання. Як пом'якшуючі вину обставини, суд врахував визнання засудженим своєї провини, з'явлення із зізнанням, активне сприяння в розкриті злочину.

Тому доводи ОСОБА_2 про те, що при призначені судом покарання не в повній мірі враховано його щире каяття і активне сприяння в розкритті злочину, є безпідставним, а тому підстав для зміни вироку суду першої інстанції, як просить засуджений в своєї апеляції, колегія суддів не знаходить .

Керуючись ст. 362, 365-366 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л И ЛА:

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 21 грудня 2009 року відносно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_2- без задоволення.

Головуючий:

Судді: