Постанова

від 16.03.2011 по справі 2а-6017/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-6017/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Удовіченка С.О.,

при секретарі - Саченко Н.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ворскла" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

23 листопада 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ворскла" (по тексту - позивач, ТОВ "АФ "Ворскла") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області (по тексту - відповідач, Полтавська МДПІ) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень № 0001682301/0 від 18.02.2010 на суму 271251,85 грн, № 0001682301/1 від 28.05.2010 на суму 271251,85 грн, № 0001682301/2 від 05.07.2010 на суму 271251,85 грн, № 0001682301/3 від 10.09.2010 на суму 271251,85 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на не обґрунтованість та безпідставність висновків перевірки, а тому зазначав, що, працівники Полтавської МДПІ дійшли помилкового висновку щодо порушення ТОВ "АФ "Ворскла" положень Закону України "Про податок на додану вартість", а також наголошував, що вирок відносно посадових осіб контрагента позбавив будь-яких законних підстав визнання «нікчемним»правочином фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Мицар Плюс».

Відповідач проти позову заперечував, мотивуючи правомірність донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 271 251,85 грн, оскільки позивачем порушено вимоги Закону України "Про податок на додану вартість".

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ворскла" зареєстровано як юридична особа Новосанжарською районною державною адміністрацією Полтавської області 28.10.2002, свідоцтво про державну реєстрацію від 28 жовтня 2002 року №15741070011000284. Суб'єкт господарювання взятий на облік в органах державної податкової служби (Новосанжарське відділення Полтавської МДПІ) 01.11.2002, що не оспорюється сторонами.

Також, судом встановлено, що в період з 20.08.2009 по 17.09.2009 податковими інспекторами Полтавської МДПІ проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ворскла" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 07.07.2007 по 30.06.2009.

За результатами перевірки складено акт від 30.09.2009 № 719/23-31937786 (по тексту скорочено -ОСОБА_2) в якому відображено, зокрема, порушення:

- пункту 1.7. статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2., підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 8 1 .15.1. пункту 8 1 .15. статті 8 1 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі 17206,10 грн, в тому числі за липень 2007 року у сумі 3249,90 грн, березень 2009 року у сумі 13956,20 грн (декларація №3, загальнобюджетна);

- пункту 1.7. статті 1, підпункту 7.2.6 пункту 7.2., підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 11.29, статті 11 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого завищено суму податкового кредиту у сумі 245442,70 грн, в тому числі за квітень 2007 року на суму 1750,00 грн, за травень 2007 року на суму 10709,89 грн, за червень 2007 року на суму 1166,67 грн, липень 2007 року на суму 11666,67 грн, жовтень 2007 року на суму 53263,87 грн, травень 2008 року на суму 166855,60 грн.

На підставі висновків акта перевірки 12.10.2009 Полтавською МДПІ прийнято податкове повідомлення -рішення №0001722301/0, яким ТОВ "АФ "Ворскла" нараховано податкове зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" за основним платежем 262650,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 8603,00 грн.

Позивач не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішення розпочав процедуру апеляційного оскарження.

Так, за результатом розгляду первинної скарги на податкове повідомлення -рішення від 12.10.2009 №0001722301/0 рішенням Полтавської МДПІ від 17.12.2009 №3947/10/25-014 скаржнику відмовлено у задоволенні заявлених вимог. В адресу підприємства направлено податкове повідомлення -рішення від 18.12.2009 №0001722301/1.

Під час розгляду скарги Державною податковою адміністрацією у Полтавській області (по тексту скорочено ДПА у Полтавській області) на податкові повідомлення - рішення від 12.10.2009 №0001722301/0 та від 18.12.2009р №0001722301/1, Новосанжарське відділення Полтавської МДПІ листом від 19.02.2010 №410/10/23-047, відкликало зазначені податкові повідомлення - рішення в зв'язку з технічною помилкою при їх винесенні.

Замість відкликаних податкових повідомлень - рішень платнику, зазначеним листом направлено податкові повідомлення - рішення від 18.02.2010 №0001682301/0 та №0001682301/1.

Новосанжарське відділення Полтавської МДПІ листом від 23.02.2010 №417/10/23-047, відкликало податкове повідомлення - рішення від 18.02.2010 №0001682301/0, як помилково направлене.

Полтавською МДПІ розглянуто первинну скаргу ТОВ "АФ "Ворскла" (лист від 01.03.2010 №15) на податкове повідомлення - рішення Полтавської МДПІ від 18.02.2010 № 0001682301/0, за результатами розгляду якої рішенням Полтавської МДПІ від 20.04.2010 №1229/10/25-014 скаржнику відмовлено у задоволенні заявлених вимог. В адресу підприємства направлено податкове повідомлення - рішення від 28.05.2010 №0001682301/1.

За результатами розгляду повторної скарги (лист від 28.04.2010 № 16) ДПА у Полтавській області прийнято рішення 23.06.2010 № 1516/10/25-016, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 18.02.2010 № 0001682301/0 і від 28.05.2010 №0001682301/1, рішення Полтавської МДПІ від 20.04.2010 №1229/10/25-014, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, а повторну скаргу без задоволення.

В адресу підприємства направлено податкове повідомлення - рішення від 05.07.2010 №0001682301/2.

01.09.2010 Державною податковою адміністрацією України за результатами розгляду повторної скарги прийнято рішення № 8840/6/25-045, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Полтавської МДПІ від 18.02.2010 №0001682301/0 (від 28.05.2010 №0001682301/1) та рішення ДПА у Полтавській області від 23.06.2010 №1516/10/25-016, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу ТОВ Агрофірма "Ворскла" -без задоволення.

Як наслідок, адресу підприємства направлено податкове повідомлення - рішення від 10.09.2010 №0001682301/3.

Позивач не погодився із прийнятими податковими повідомленнями -рішеннями, а тому оскаржив їх до суду.

Оцінюючі правомірність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005, № 2747-IV, при цьому перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правомірність прийняття органом державної податкової служби оспорюваних податкових повідомлень -рішень, суд враховує слідуюче .

Законом України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997, № 168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.7. цього ж Закону податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6).

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Так, податковим органом за період, що перевірявся ТОВ «АФ «Ворскла»було донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість (по тексту скорочено -ПДВ) за основним платежем 17206,10 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 254 045,75 грн (всього 271 251,85 грн).

Донарахована сума податкового зобов'язання складається зі наступного:

- підприємством до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ включено суми податку на додану вартість в розмірі 17 206,10 грн в тому числі за липень 2007 року в сумі - 3249,90 грн (по господарській операції із Приватним підприємством «Хантер-2005») за березень 2009 року у сумі 13956,20 грн (по господарській операції ПФ «Полтавамоторсервіс»). У зв'язку зі висновком про безпідставність такого включення позивачу нараховано у відповідності до положень пункту 17.1.3. пункту 17.1., статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-III штрафні фінансові санкції в розмірі 8603,05 грн (17206,10 грн * 50 % ).

- підприємством до податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ включено суми податку на додану вартість в розмірі 245 442,70 грн в тому числі: за квітень 2007 року в розмірі 1750,00 грн (по господарській операції із ТОВ «Агрофірма «Прапор»), за травень 2007 року в розмірі 10709,89 грн (по господарській операції із ТОВ «Полісинтез-ПС), за червень 2007 року в розмірі 1166,67 грн (по господарській операції із ТОВ «Агрофірма «Прапор»), за липень 2007 року в розмірі 11666,67 грн (по господарській операції із ТОВ «Агрофірма «Прапор»), за жовтень 2007 року в розмірі 53263,87 грн (по господарській операції із ПП «Хантер -2005»(1597,20 грн) та із ТОВ «Компанія «ВАЛЖ»(51666,67 грн)), за травень 2008 року в розмірі 166 885,60 грн (по господарській операції із ПП «Мицар Плюс»). У зв'язку зі висновком про безпідставність такого включення позивачу нараховано у відповідності до положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 №271, пункту 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР 03.04.1997 суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 245 442,70 грн.

В свою чергу, під час проведення перевірки податковим органом було встановлено наступні обставини, що зумовили визначення позивачу податкового зобов'язання, а також судом встановлено в ході судового розгляду слідуюче.

Так, в періоді, що перевірявся ТОВ «АФ «Ворскла»за результатами господарської операції із Приватним підприємством «Хантер-2005»віднесено до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за липень 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 3249,90 грн, а також до податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ включено суми податку на додану вартість за жовтень 2007 року в розмірі 1597,20 грн.

В даному випадку, податковий орган дійшов висновку про безпідставність такого включення з підстав, що податкові накладні виписано підприємством ПП «Хантер 2005», свідоцтво якого анульоване 10.07.2006, а саме: 26.12.2008 на підставі акта №35 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за неподання податковому органу декларацій з ПДВ протягом 12-ти послідовних податкових місяців ПП «Хантер 2005», код 33377018, було виключено з Реєстру платників ПДВ, 26.01.2009 надійшла постанова Господарського суду Полтавської області від 15.07.2008 про визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП «Хантер 2005»від 10.07.2006, 29.04.2009 розпорядженням по Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 56-р визнано недійсним акт про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Хантер 2005»№ 35 від 26.12.2008 та складено новий акт за №1 від 29.04.2009 про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Хантер 2005»з дати реєстрації -10.07.2006.

Проте, суд вважає висновки відповідача, які стали підставою для донарахування податкового зобов'язання, нормативно необґрунтованими враховуючі слідуюче.

Як встановлено в ході перевірки та вбачається із матеріалів справи ТОВ «АФ Ворскла»у перевіряємому періоді здійснювало придбання товарів у Приватного підприємства «Хантер 2005»(код 33377018 , вул. Козака, 1а, м. Полтава).

Так, згідно видаткових накладних (копії яких наявні в матеріалах справи) ПП «Хантер 2005»продало, а ТОВ «АФ Ворскла»здійснило придбання:

- згідно видаткової накладної 106 від 26.07.2007 аміачної селітри кількістю 15 т за ціною 1083,30 грн, всього на суму 1624950 грн та ПДВ 3 249,90 грн;

- згідно видаткової накладної №132 від 01.10.2007 раксіл кількістю 33 літри за ціною 242,00 грн, всього на суму 7986,00 грн та ПДВ 1 597,20 грн.

У зв'язку з чим, продавцем товарів ПП «Хантер 2005»виписано покупцю ТОВ «АФ «Ворскла»податкові накладні: 26.07.2007 за № 106 на загальну суму 19499,40 грн в т.ч. ПДВ 3249,90 грн та 01.10.2007 за № 132 на загальну суму 9583,20 грн в т.ч. ПДВ 1597,20 грн, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Оплата проводилась згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру (копії яких наявні в матеріалах справи) № 268 від 28.07.2007 на суму 10 000,00 грн, № 269 від 29.07.2007 на суму 9 499,40 грн, № 210 від 02.10.2007 на суму 9583, 20 грн.

Придбані товари (аміачна селітра, раксіл) використані ТОВ «АФ «Ворскла»у власній господарській діяльності згідно акту № 25 від 31.10.2007 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, копія якого приєднана до матеріалів справи.

При цьому слід, зазначити, що даний факт встановлено і в ході перевірки, про що зазначено в ОСОБА_2 перевірки (стор. 12 ОСОБА_2).

А отже, перелічені документи та вказані твердження дають підстави дійти думки, про реальність вчинюваного правочину, що не ставиться під сумнів і відповідачем.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037), який визначав, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість .

Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Згідно із пунктом 9.2. статті 9 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Реєстрація діє до дати її анулювання , яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Згідно з вимогами пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000, свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи Державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в ході перевірки 26.12.2008 комісією Державної податкової інспекції у м. Полтаві (по тексту скорочено -ДПІ у м. Полтаві) прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Хантер 2005», яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за № 35.

29.04.2009 розпорядженням ДПІ у м. Полтаві № 56-р визнано недійсним акт про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Хантер 2005»№ 35 від 26.12.2008, з підстав надходження постанови Господарського суду Полтавської області від 15.07.2008 по справі №9/56-17/92 про визнання недійсними установчих документів з дати їх реєстрації ПП«Хантер-2005»(код 33377018).

20.09.2009 комісією ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Приватного підприємства «Хантер 2005»з 10.07.2006, яке оформлене актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за №15.

Як видно із встановлених вище обставин, ПП «Хантер 2005»податкові накладі, які стали підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, були виписані 26.07.2007 та 01.10.2007, тобто більш ніж за рік до винесення першого акта № 35 про анулювання свідоцтва платника ПДВ 26.12.2008 , а тим більше до 20.09.2009 (дата винесення акта № 1 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість).

Отже, контрагент позивача ПП «Хантер 2005»на момент виписування податкових накладних мав на це право, а отже і накладні не є недійсними.

При вирішенні спору суд також враховує, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не призвели до недійсності всіх господарських операцій, здійснених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляло правового значення видані за такими господарськими операціями податкові накладні.

Здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі від 20.07.2010 №1112/11/1310 адміністративним судам України щодо проблемних питань застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби (підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році).

Таким чином, висновок відповідача про неправомірне віднесення суми ПДВ віднесено до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за липень 2007 року включено в розмірі 3249,90 грн, а також до податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації з ПДВ за жовтень 2007 року в розмірі 1597,20 грн є помилковим.

Також, в періоді, що перевірявся ТОВ «АФ «Ворскла»за результатами господарської операції із Приватною фірмою «Полтавамоторсервіс»віднесено до податкового кредиту загальної декларації з ПДВ за березень 2009 року суми податку на додану вартість в розмірі в сумі 13956,20 грн.

Так, в ході перевірки встановлено, що позивачем подано уточнюючий розрахунок від 29.04.2009 №5359 суми податкового кредиту по ПФ «Полтавамоторсервіс»іпн 243949516248 згідно податкової накладної за березень 2003 року №82 від 20.03.2003 - перенесення суми податкового кредиту при продажу легкового автомобіля - 69781,00 грн, крім того ПДВ - 13956,20 грн.

В даному випадку, податковий орган дійшов висновку про безпідставність такого включення з підстав, що підприємство скоригувало податковий кредит з скороченої декларації спецрежимника, в якій не було задекларовано зазначені обсяги придбання, при цьому будь-які коригування із скороченої декларації діючим законодавством не передбачено.

Поряд із цим аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

З аналізу вищевказаного вбачається, що позивач включив до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 13956,20 грн, за продаж легкового автомобіля, придбаного у ПФ "Полтавамоторсервіс" .

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до пункту 5.3.1 наказу Державної податкової адміністрації України, від 30.05.1997, № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" ( по тексту скорочено - Порядок № 166) в рядках 1 - 5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункту 3.2 статті 3 Закону).

Отже, операція з продажу легкового автомобіля є об'єктом оподаткування податку на додану вартість, оподатковується за ставкою 20 % та підлягає відображенню по рядку 1 розділу I "Податкові зобов'язання" податкової декларації з податку на додану вартість.

Щодо включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту при придбанні легкового автомобіля, то згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище від рівня звичайних цін, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пункту 6.1 статті 6 та статті 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до другого абзацу підпункту 7.4.2 статті 7 вказаного Закону сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, до податкового кредиту не включається.

Пунктом 5.7 Порядку № 166 та формою податкової декларації з податку на додану вартість передбачено, що у рядку 10.1 в розділі II "Податковий кредит" відображаються обсяги придбання товарів (послуг) та основних фондів, що в подальшому використовуються в оподатковуваних операціях за ставкою 20 % у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином посилання відповідача, що обсяги придбання легкового автомобіля не були задекларовані, суд вважає безпідставними оскільки підпунктом 7.4.2 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість" таке не передбачено.

Таким чином, оскільки легковий автомобіль, у зв'язку із його продажем вже не використовується повністю чи частково для виготовлення сільськогосподарськими підприємствами сільськогосподарських товарів (послуг) у результаті здійснення діяльності відповідно до підпунктів 8 1 .15.2 - 8 1 .15.6 пункту 8 1 .15 статті 8 1 того ж Закону, тому коригування податкового кредиту по придбанню даного виду товару враховуючі викладене вище включається до податкового кредиту та відображається в декларації з ПДВ (загальній).

Отже, включення суми по податковим накладним, які були виписані до 01.01.2009, за операціями виготовлення та/або придбання сільськогосподарським підприємством товарів (послуг), основних фондів, які були здійсненні до 01.01.2009, до загальної декларації по яких здійснюються розрахунки з бюджетом в 2009 році не суперечить вимогам чинного законодавства і не є підставами для нарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Також, в періоді, що перевірявся ТОВ «АФ «Ворскла»за результатами господарської операції із Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прапор»віднесено до податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації за квітень 2007 року, за червень 2007 року, за липень 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 1750,00 грн, 11666,67 грн, 1166,67 грн відповідно.

В даному випадку, податковий орган дійшов висновку про безпідставність такого включення з підстав, що Кобеляцьке відділення Кременчуцької ОДПІ листом від 08.09.2009 №12349/7/2316, повідомило, що ТОВ АФ «Прапор» визнано банкрутом згідно постанови Господарського суду Полтавської області від 08.01.2009, також додатково повідомлено, що за квітень, червень, липень 2007 року ТОВ АФ «Прапор»(03771063) згідно поданих декларацій по податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту не декларувало.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми податкового кредиту податковою інспекцією не встановлено.

Однак, суд вважає, що такі висновки є невірними, оскільки не ґрунтуються на правових аргументах, з огляду на слідуюче.

Як встановлено в ході перевірки та вбачається із матеріалів справи ТОВ «АФ Ворскла»у перевіряємому періоді здійснювало придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прапор»(код 03771063, с Підгора, Кобеляцький район, Полтавська область).

Так, згідно видаткових накладних (копії яких наявні в матеріалах справи) ТОВ «АФ «Прапор»продало, а ТОВ «АФ Ворскла»здійснило придбання:

- згідно видаткової накладної №2 від 12.04.2007 пс-10 протруювач в кількістю 1 шт.. за ціною 8750,00 грн та ПДВ 1750,00 грн;

- згідно видаткової накладної №5 від 04.06.2007 зернопогрузчик кількістю 1 шт. за ціною 5833,33 грн та ПДВ 1166,67 грн.

- згідно видаткової накладної №12 від 30.07.2007 озиму пшеницю кількістю 100 тонн за ціною 583,34 грн, всього на суму 58333,34 грн та ПДВ 11666,66 грн.

У зв'язку зі чим, продавцем товарів ТОВ «АФ «Прапор»виписано покупцю ТОВ «АФ «Ворскла»податкові накладні від 12.04.2007 за № 2 на загальну суму 10500,00 грн в т.ч. ПДВ 8750,000 грн, від 04.06.2007 за № 5 на загальну суму 7000,00 грн в т.ч. ПДВ 1166,67 грн, 30.07.2007 № 7 на загальну суму 70000,00 грн в т.ч. ПДВ 11666,67 грн, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Вказані податкові накладні включено до Реєстру отриманих та виданих податкових накладних, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Оплата проводилась згідно платіжних доручень: №149 від 13.04.2007 всього в сумі 10500,00 грн в т.ч. ПДВ 8750,000 грн, №260 від 05.06.2007 на загальну суму 7000,00 грн в т.ч. ПДВ 1166,67 грн, №145 від 19.07.2007 на загальну суму 70000,00 грн в т.ч. ПДВ 11666,67 грн, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Придбана озима пшениця використана ТОВ «АФ «Ворскла»у власній господарській діяльності згідно акту від 31.10.2007 про витрати насіння та садильного матеріалу, копія якого приєднана до матеріалів справи.

Досліджені судом вище перелічені документи, дають підстави дійти висновки, про реальність вчинюваного правочину, що не ставилося під сумнів і відповідачем як під час перевірки так і в ході судового розгляду справи.

Податковий кредит позивача по господарським операціям з ТОВ «АФ «Прапор»підтверджений податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи, які містить усі необхідні реквізити, передбачені Законом України "Про податок на додану вартість», які були наявні у позивача і на момент проведення перевірки, що підтверджується актом перевірки.

При цьому, суд наголошує на тому, що контролюючим органом не ставиться під сумнів право контрагента позивача ТОВ «АФ «Прапор» складати податкові накладні, що також не встановлено в ході судового розгляду справи.

У відповідності до довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, виданої станом на 01.03.2011, ТОВ «АФ «Прапор»на момент вчинення господарських правовідносин із позивачем (квітень - липень 2007 року ) було зареєстровано як юридична особа, запис (№1 566 115 0003 000212) про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснено лише 23.01.2009, а державна реєстрація припинення юридичної особи у зв'язку із визнанням її банкрутом вчинена 29.12.2010.

Відповідно до статті 80 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно із приписами статті 91 цього ж Кодексу цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

З огляду на викладене, суд зазначає, що у ТОВ «АФ «Прапор»на час здійснення господарських операцій із позивачем був увесь обсяг наданої йому Законом правосуб'єктності, а постановлення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом майже через 2 роки не є наслідком для зменшення сум податкового кредиту його контрагенту.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на принципах, згідно яким ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України). Згідно з положеннями Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку на додану вартість, включена до складу ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, а отже саме він і несе відповідальність по сплаті цього податку до бюджету. Діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість»не встановлює зобов'язання покупця сплачувати податок на додану вартість і до бюджету, якщо такий податок не був (не буде) сплачений продавцем.

Невиконання контрагентом постачальника товару своїх зобов'язань перед бюджетом не передбачено законодавцем як підстава для втрати покупцем права на податковий кредит, враховуючі, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконані всі умови для віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в квітні - липні 2007 року та сам факт здійснення господарських операцій податковим органом не оспорювався та сумнів не викликає.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до вимог підпункту 8.2. пункту 8 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.1998 №80. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.1998. за №172/2612 (із змінами та доповненнями), при одержанні органами державної податкової служби від платника податків заяви за формою №8-ОПП (тобто заяви про зняття з обліку), а також на підставі інформації про порушення справи про банкрутство платника податків, провадження справи в суді (звернення до суду, порушення судом справи, прийняття рішення) щодо скасування державної реєстрації, припинення, визнання недійсними або такими, що суперечить законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, або в інших випадках, передбачених законом, органом державної податкової служби у місячний термін приймається рішення про проведення документальної перевірки таких платників податків і відповідні підрозділи здійснюють перевірку.

Підпунктом 8.3. пункту 8 вказаного Порядку встановлено, що після проведення перевірки платника податків, у разі встановлення відсутності заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами орган державної податкової служби знімає його з обліку.

Відтак, державній реєстрації припинення 29.12.2010 ТОВ «АФ «Прапор», передувало зняття з обліку контрагента позивача, а отже свідчить і про відсутність заборгованості перед Державним бюджетом України та місцевими бюджетами, оскільки наявність заборгованості перед бюджетом унеможливлювала б їх зняття його з податкового обліку податковими органами відповідно до вимог означеного Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином, висновок відповідача про неправомірне віднесення суми ПДВ за квітень 2007 року, за червень 2007 року, за липень 2007 року в розмірі 1750,00 грн, 11666,67 грн, 1166,67 грн відповідно є помилковим, оскільки підприємство позивача має належним чином оформлені податкові накладні, підтверджений факт оплати послуг (товарів) наданих контрагентом.

Враховуючи зазначене, нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 14 583, 34 грн, суд вважає необґрунтованим.

Крім вказаного, в періоді, що перевірявся ТОВ «АФ «Ворскла»за результатами господарської операції із Товариством з обмеженою відповідальністю «Полісинтез-ПС»віднесено до податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації за травень 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 10709,89 грн.

До висновку про неправомірність включення до складу податного кредиту вказаної суми, контролюючий орган дійшов з підстав анулювання 15.11.2006 Товариству з обмеженою відповідальністю «Полісинтез-ПС»свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.08.2004.

У зв'язку із чим позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 10 709, 89 грн.

Суд погоджується з висновками, податкового органу щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, по податковим накладним виписаним ТОВ «Полісинтез-ПС»враховуючі слідуюче.

Так, у відповідності до наявних в справі матеріалах 15.04.2007 продавцем ТОВ «Полісинтез -ПС»(код 33101610, індивідуальний податковий номер 331016126559, вул. Рогнединська,1/13, м Київ) виписано покупцю ТОВ «АФ «Ворскла»податкову накладну за № 15 за придбання товарів всього на суму 64259,35 грн в тому числі ПДВ 10709,89 грн.

Поряд із цим, 15.11.2006 свідоцтво платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісинтез-ПС»було анульовано, що підтверджується копією акту від 02.09.2009 № 3588/23-12/33101610 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та відомостями із бази даних платників податку на додану вартість із офіційного сайта Державної податкової адміністрації України.

Пунктом 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Реєстрація платників податку на додану вартість відповідно до пункту 9.3. статті 9 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , здійснюється у податковому органі за місцезнаходженням (місцем проживання) особи.

Реєстрація діє до дати її анулювання , яка відбувається у випадках, визначених пунктом 9.8 статті 9 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» .

Отже, в спеціальну (скорочену) декларацію з податку на додану вартість за травень 2007 року позивач включив до податкового кредиту суми ПДВ на підставі податкової накладної від 15.04.2007, виписаної ТОВ «Полісинтез -ПС»після 15.11.2006, тобто за відсутності у вказаного продавця статусу платника ПДВ і відсутності у виписаної ним після цієї дати податкової накладної юридичної значимості.

Відтак, нарахування Полтавською МДПІ штрафної (фінансової) санкції в розмірі 10 709, 89 грн є правомірним.

Окрім вказаного, в періоді, що перевірявся ТОВ «АФ «Ворскла»за результатами господарської операції із Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВАЛЖ»віднесено до податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації за жовтень 2007 року суми податку на додану вартість в розмірі 51666,67 грн.

В даному випадку, податковий орган дійшов висновку про безпідставність такого включення оскільки, згідно отриманої відповіді з ДПІ у м Полтаві, лист від 04.09.2009 встановлено наступне: провести зустрічну перевірку взаємовідносин ТОВ «Компанія Валж»(код ЄДРПОУ 31937786) немає можливості, так як згідно БД ОСОБА_2 «АІС РПП», стан платника №4 -порушено провадження у справі про банкрутство. Ухвала Господарського суду у Полтавській області від 22.06.2009 по справі 18/76 про порушення у справі про банкрутство, свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 29.10.2008 за ініціативою податкової інспекції, а за жовтень 2007 року Компанія «ВАЛЖ»згідно поданої декларації по податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту не декларувало.

Втім, суд вважає вказані висновки відповідача, нормативно необґрунтованими з огляду на зазначене вище та враховуючі таке.

Як встановлено в ході перевірки та вбачається із матеріалів справи ТОВ «АФ Ворскла»у перевіряємому періоді здійснювало придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Валж»(код 320816618, АДРЕСА_1).

Так, згідно видаткових накладних (копії яких наявні в матеріалах справи) ТОВ «Компанія ВАЛЖ»продало, а ТОВ «АФ Ворскла»здійснило придбання:

- згідно видаткової накладної № 120 від 01.10.2007 «Раундап»кількістю 8500 літрів за ціною 43,33 грн всього на суму 368333,33 грн, «Імпакт»кількістю 300 літрів за ціною 147,29 грн всього на суму 44187,50 грн, «Хлорпірвіт»кількістю 500 літрів за ціною 105,21 грн всього на суму52604,47 грн. Загальна вартість товарів 465125,00 грн та ПДВ 93025,00 грн

У зв'язку зі чим, продавцем товарів ТОВ «Компанія ВАЛЖ»виписано покупцю ТОВ «АФ «Ворскла»податкову накладну від 01.10.2007 за № 110 на загальну суму 310000,00 грн в т.ч. ПДВ 516666,67 грн, копія, якої приєднана до матеріалів справи.

Оплата проводилась згідно квитанцій до прибуткового касового ордеру, копії яких наявні в матеріалах справи.

Придбані товари (раундап, імпакт, хлорпірвіт) використані ТОВ «АФ «Ворскла»у власній господарській діяльності згідно актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Сам по собі факт вчинення правочину та його реальність відповідачем під сумнів не ставилося.

Як наслідок, ТОВ «АФ «Ворскла»сума податку на додану вартість, сплачена за придбання товарів у ТОВ «Компанія ВАЛЖ»включена в податковий кредит до спеціальної (скороченої) декларації за жовтень 2007 року в розмірі 516666,67 грн.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлювався факт відсутності спірних податкових накладних чи їх неналежне оформлення.

У відповідності до довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб -підприємців, виданої станом на 01.03.2011, ТОВ «Компанія ВАЛЖ»на момент вчинення господарських правовідносин із позивачем (жовтень 2007 року ) було зареєстровано як юридична особа, а запис (№1 588 115 0009 003987) про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство здійснено лише 17.07.2009, а державна реєстрація припинення юридичної особи взагалі не проводилась.

А, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Компанія ВАЛЖ»було анульовано лише 29.10.2008, тобто майже через рік після виписування податкових накладних позивачу.

Згідно із частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003, № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Згідно із пунктом 10.2. статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Особа, яка згідно з вимогами пункту 2.2 статті 2 цього Закону мала зареєструватися платником податку, але не здійснила таку реєстрацію, несе обов'язки з нарахування та сплати цього податку, а також відповідальність за його ненарахування або несплату на рівні особи, зареєстрованої як платник податку, без права виписки податкової накладної та нарахування податкового кредиту.

Отже, діючим законодавством не передбачена солідарна відповідальність платників податків за неподання податкової звітності та несплату податків. Позивач несе відповідальність лише за правильність ведення обліку на власному підприємстві і не має жодного відношення до контролю над іншими платниками податків, оскільки у останнього відсутні на це передбачені діючим законодавством повноваження.

Таким чином, судом встановлено, що постачальник позивача -ТОВ «Компанія ВАЛЖ»на час здійснення господарських операцій було юридичною особою, а як наслідок мали право здійснювати господарську діяльність, мало свідоцтво про сплату ПДВ, тому мало право виписувати податкові накладні.

А порушення справи про банкрутство відносно контрагента та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на податковий кредит.

А відтак, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 516666,67 грн є незаконним та необґрунтованим.

Також, в періоді, що перевірявся ТОВ «АФ «Ворскла»за результатами господарської операції із Приватним підприємством «Мицар Плюс»віднесено до податкового кредиту спеціальної (скороченої) декларації за травень 2008 року суми податку на додану вартість в розмірі 166 885,60 грн.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що ТОВ «АФ Ворскла»у перевіряємому періоді здійснювало придбання товарів у Приватного підприємства «Мицар Плюс»(АДРЕСА_2), згідно видаткових накладних (копії яких наявні в матеріалах справи):

- згідно видаткової накладної № 146 від 07.05.2008 придбало товар: «амінна сіль»кількістю 943 кг за ціною 40,00 грн всього на суму 37720,00 грн, «імпакт»кількістю 478 літрів за ціною 146,00 грн всього на суму 69788,00 грн, «раксіл-ультра»кількістю 27 літрів за ціною 150,00 грн всього на суму 4050,00 грн, «гранстар»кількістю 41 кг за ціною 1800 грн всього на суму 73800,00 грн, «тренд»кількістю 403 літри за ціною 30,00 грн всього на суму 12090,00 грн, «півот»кількістю 450 літрів за ціною 175,00 грн всього на суму 78750 грн. Загальна вартість товарів 276 198,00 грн та ПДВ 55 239,60 грн.

- згідно видаткової накладної № 147 від 08.05.2008 придбало товар: «хернес»кількістю 5508 літрів за ціною 55,00 грн всього на суму 302940,00 грн, «центуріон»кількістю 160 літрів за ціною 260,00 грн всього на суму 41600,00 грн, «мілагро»кількістю 400 літрів за ціною 160,00 грн всього на суму 64000,00 грн, «тітус»кількістю 17 кг за ціною 3100,00 грн всього на суму 52700,00 грн, «моспілан»кількістю 72 кг за ціною 630,00 грн всього на суму 45990,00 грн, «фалькон»кількістю 300 літрів за ціною 51000,00 грн всього на суму 51000 грн. Загальна вартість товарів 558230,00 грн та ПДВ 111646,00 грн.

У зв'язку зі чим, продавцем товарів ПП «Мицар Плюс»виписано покупцю ТОВ «АФ «Ворскла»податкові накладні від 07.05.2008 за № 146 на загальну суму 331437,60 грн в т.ч. ПДВ 55239,60 грн та від 08.09.2008 за № 147 на загальну суму 669876,00 грн в т.ч. ПДВ 111646,00 грн, копії яких приєднано до матеріалів справи.

Оплата проводилась згідно платіжних доручень копії яких наявні в матеріалах справи.

Придбані товари використані ТОВ «АФ «Ворскла»у власній господарській діяльності згідно актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів, копії яких приєднано до матеріалів справи.

При цьому слід, зазначити, що даний факт встановлено і в ході перевірки, про що зазначено в ОСОБА_2 перевірки.

Таким чином, із вказаного слідує, що господарська операція мала товарний, тобто реальний характер.

Отже, позиція відповідача про те, що досліджений правочин очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, не підкріплена належними доказами та рішеннями суду про визнання правочинів такими.

Що стосується посилань відповідача на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2010 по кримінальній справі № 1-100/10, то суд враховує таке.

У відповідності до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 30.04.2010 по кримінальній справі № 1-100/10, встановлено, що підприємства, ПП «Хантер-20005», ПП «Чандр-7», ПП «Мицар Плюс», ПП «Треш ЗЕД» були створені та зареєстровані на законних підставах, займалися купівлею - продажем зернових та паливно-мастильних матеріалів, у встановленому порядку звітували до відповідних державних органів та сплачували податки. Така фінансово-господарська діяльність законом не заборонена. Отже слідчим безпідставно зроблено висновок про незаконність діяльності вищезазначених приватних підприємств. Безпідставним вважає суд і висновки органів досудового слідства про заподіяння великої матеріальної шкоди державі. Ознак фіктивного підприємництва ПП «Хантер-20005», ПП «Чандр-7», ПП «Мицар Плюс», ПП «Треш ЗЕД» не мають. Із свідчень підсудних ОСОБА_4 -директора ПП «Хантер-2005», ОСОБА_5 директора ПП «Чандр-7»і ПП «Треш ЗЕД»та ОСОБА_6- директора ПП «Мицар Плюс»вони займалися законною підприємницькою діяльністю пов'язаною з купівлею-продажем зернових, паливно-мастильних матеріалів, наданням будівельних послуг підприємствам контрагентам. Ці свідчення підсудних органом досудового слідства не спростовані, про що свідчать на думку суду, матеріали реєстраційних справ ПП «Хантер-20005», ПП «Чандр-7», ПП «Мицар Плюс», ПП «Треш ЗЕД», матеріали виїмок бухгалтерських документів у банківських установах, первинні документи бухгалтерського обліку зазначених фірм, чеки про зняття готівки, використовувалася в подальшому для закупівлі сільськогосподарської продукції та інших матеріальних цінностей. Отже, наведене дає підстави суду для сумніву доведеності вини підсудних у вчиненні інкримінованого їм фіктивного підприємництва.

Таким чином, вирок суду не підтверджує безтоварність операції між позивачем та його контрагентами та не встановлює умисел керівників вищевказаних контрагентів позивача та самого позивача на укладення нікчемного правочину.

Частиною другою статті 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Правова оцінка виконання платниками податків зобов'язань перед бюджетом повинна ґрунтуватися на презумпції добросовісності платників податків, якщо інше не доведено у передбаченому законом порядку.

Виходячи з вищевикладеного, позивач надав вичерпний перелік доказів, достатній для відсутності сумнівів у дійсності та законності укладених та виконаних правочинів з ПП "Мицпр Плюс", тому суд приходить до висновку, в даному випадку, про необґрунтованість та неправильність висновків акту, а відтак і нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 111646,00 грн суд вважає безпідставним.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За таких обставин, відповідно, донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 17206,10 грн (3249,90 грн (по господарській операції із Приватним підприємством «Хантер-2005») + 13956,20 грн (по господарській операції ПФ «Полтавамоторсервіс») та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 243 335, 86 грн ( 8603,05 грн (за основним платежем (17206,10 грн * 50 % ) + 1750,00 грн + 11666,67 грн + 1166,67 грн (по господарській операції із ТОВ «Агрофірма «Прапор») + 53263,87 грн (по господарській операції із ПП «Хантер -2005»+ 1597,20 грн (із ТОВ «Компанія «ВАЛЖ»(51666,67 грн), + 166 885,60 грн (по господарській операції із ПП «Мицар Плюс») є необґрунтованим.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 18.02.2010 №0001682301/0 є протиправним в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17206,10 грн та відповідно нарахованих штрафних санкцій в розмірі 243 335,86 грн, а в іншій частині відповідає вимогам Закону і не підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до підпункту 5.3. пункту 5 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за №5758, у разі подання платником податків скарги щодо визначеного в податковому повідомленні податкового зобов'язання з дотриманням вимог Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 № 29, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, у день отримання скарги уносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень Після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення, підшиває другий примірник вмотивованого рішення за скаргою платника податків до справи платника податків поряд з корінцем податкового повідомлення, що оскаржувалося, та: а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування податкового зобов'язання складає та направляє платнику податків згідно із зазначеним Порядком нове податкове повідомлення, при цьому раніше надіслане по повідомлення вважається відкликаним; б) у разі збільшення податковим органом суми податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги платника податків складає та направляє платнику податків зазначеним Порядком окреме податкове повідомлення на суму збільшення податкового зобов'язання, при цьому раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому повідомленні (у разі, якщо податкового зобов'язання за результатами розгляду скарги збільшується або залишаєте змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається), податковим органом складається та надсилається (вручається) платнику податків податкове повідомлення, де номер первинного податкового повідомлення, при цьому через дріб проставляється скарги, щодо якої воно складене (1 - для першої, 2 - для другої тощо), крім того податкове повідомлення містить новий граничний термін сплати податкового зобов'язані Аналогічні дії здійснюються у разі подання платником податків повторної скарги.

Відтак, стосовно податкових повідомлень - рішень через дріб 1, 2 та 3 (а саме: № 0001682301/1 від 28.05.2010, № 0001682301/2 від 05.07.2010, № 0001682301/3 від 10.09.2010) суд вважає, що вони також підлягають скасуванню, так як виносяться з метою встановлення граничного строку сплати податкового зобов'язання, а відтак впливають на права та обов'язки позивача.

При цьому суд враховує те, що податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії, і згідно частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неправомірності, визнаються судом протиправними і скасовуються, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне згідно із частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, і визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення у вищезазначеній частині.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги частково, суд вважає необхідним стягнути з Держбюджету України на користь позивача судовий збір частково в розмірі 1 гривні 70 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Ворскла" до Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.02.2010 № 0001682301/0, від 28.05.2010 № 0001682301/1, від 05.07.2010 № 0001682301/2, від 10.09.2010 № 0001682301/3 в частині нарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 17206 /сімнадцять тисяч двісті шість/ грн 10 коп. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 243 335 /двісті сорок три тисячі триста тридцять п'ять/ грн 86 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворскла" судові витрати в розмірі 1 /одна/ грн 70 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 22 березня 2011 року.

Суддя С.О. Удовіченко