Постанова

від 19.01.2012 по справі 2а-1870/5844/11

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КОПІЯ

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2012 р. Справа № 2a-1870/5844/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченко Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Єреп Ю.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БАКС" до Сумської митниці, третя особа - Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БАКС" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (далі - відповідач), третя особа - Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2011 №№ 12, 13, 14, 15, 16, 17.

Позивач свої вимоги мотивує тим, що відповідачем всупереч положень п. "ц" ст. 19 Закону України "Про Єдиний митний тариф" та Постанови Кабінету міністрів України № 1568 В«Питання звільнення від обкладення ввізним митом фармацевтичної продукції та сполук, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в УкраїніВ» , зроблений помилковий висновок про те, що гліцерин, який ввозиться на митну територію України, для застосування відповідної пільги, повинен бути зареєстрований в Україні як лікарський засіб та використовуватися на території України за цільовим призначенням - для виготовлення фармацевтичної продукції. Але відповідачем не надано жодних доказів того, що пільга застосовується лише для лікарських засобів, а не для фармацевтичної продукції, а також, що ввезений позивачем на митну територію України гліцерин використовувався за цільовим призначенням.

Крім того, позивач зазначає, що не погоджується з висновками відповідача щодо заниження сум витрат на транспортування до митної території України, що заявлялись при декларуванні митної вартості товарів, у порівнянні з первинними документами, оскільки наведені в додатках до акту дані не підтверджені розрахунками.

Сумська митниця, заперечуючи проти позову, свою позицію обґрунтовує тим, що при митному оформленні гліцерину позивач заявляв про пільгу зі сплати ввізного мита, у зв'язку з чим відповідно до пункту В«цВ» статті 19 Закону України В«Про Єдиний митний тарифВ» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1568 В«Питання звільнення від обкладення ввізним митом фармацевтичної продукції та сполук, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в УкраїніВ» ввізне мито нараховувалось умовно та не сплачувалось. Проте під час перевірки встановлено, що ввезений позивачем на митну територію України гліцерин не зареєстрований в Україні як лікарський засіб (фармацевтична субстанція). Також ТОВ В«БАКСВ» не займалось і не займається виготовленням фармацевтичної продукції. Тобто гліцерин не використовується позивачем за цільовим призначенням (для виготовлення фармацевтичної продукції). Отже перевіркою встановлено безпідставне заявлення та неправомірне користування ТОВ В«БАКСВ» пільгою в обкладенні ввізним митом при декларуванні імпортованого на митну територію України товару В«гліцеринВ» .

Третя особа у судове засідання не з'явилась, була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, надала суду письмові заперечення на адміністративний позов (т. 1 а.с. 72) відповідно до яких просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача, позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (т.1 а.с. 63-70, 99-113).

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Сумською митницею проведено планову виїзну перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності ТОВ "БАКС", за результатами якої складено акт від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1 (а.с. 9-46).

Як зазначено в акті перевірки позивачем при здійсненні декларування товарів за 91 ВМД, а саме: №№ 801000008/2010/000374 від 24.03.2010, 801000008/2010/000629 від 05.05.2010, 801000008/2010/000669 від 11.05.2010, 801000008/2010/000845 від 31.05.2010, 801000008/2010/000907 від 04.06.2010, 801000008/2010/001337 від 27.07.2010, 801000008/2010/001361 від 28.07.2010, 801000008/2010/001401 від 30.07.2010, 801000008/2010/001467 від 10.08.2010, 801000008/2010/001469 від 10.08.2010, 801000008/2010/001520 від 16.08.2010, 801000008/2010/001521 від 17.08.2010, 801000008/2010/001583 від 25.08.2010, 801000008/2010/001584 від 25.08.2010, 801000008/2010/001620 від 30.08.2010, 801000008/2010/001627 від 30.08.2010, 805000015/2010/000030 від 07.09.2010, 805000015/2010/000056 від 09.09.2010, 805000015/2010/000083 від 13.09.2010, 805000015/2010/000083 від 13.09.2010, 805000015/2010/000127 від 20.09.2010, 805000015/2010/000128 від 20.09.2010, 805000015/2010/000179 від 27.09.2010, 805000015/2010/000188 від 29.09.2010, 805000015/2010/000189 від 29.09.2010, 805000015/2010/000219 від 04.10.2010, 805000015/2010/000220 від 04.10.2010, 805000015/2010/000245 від 07.10.2010, 805000015/2010/000263 від 11.10.2010, 805000015/2010/000370 від 25.10.2010, 805000015/2010/000371 від 25.10.2010, 805000015/2010/000391 від 22.02.2011, 805000015/2010/000391 від 22.02.2011, 805000015/2010/000372 від 25.10.2010, 805000015/2010/000373 від 25.10.2010, 805000015/2010/000378 від 26.10.2010, 805000015/2010/000379 від 26.10.2010, 805000015/2010/000381 від 26.10.2010, 805000015/2010/000421 від 29.10.2010, 805000015/2010/000435 від 01.11.2010, 805000015/2010/000436 від 01.11.2010, 805000015/2010/000437 від 01.11.2010, 805000015/2010/000484 від 05.11.2010, 805000015/2010/000492 від 08.11.2010, 805000015/2010/000605 від 19.11.2010, 805000015/2010/000611 від 22.11.2010, 805000015/2010/000613 від 22.11.2010, 805000015/2010/000614 від 22.11.2010, 805000015/2010/000626 від 24.11.2010, 805000015/2010/000632 від 25.11.2010, 805000015/2010/000633 від 25.11.2010, 805000015/2010/000634 від 25.11.2010, 805000015/2010/000643 від 25.11.2010, 805000015/2010/000718 від 06.12.2010, 805000015/2010/000719 від 06.12.2010, 805000015/2010/000748 від 09.12.2010, 805000015/2010/000749 від 09.12.2010, 805000015/2010/000790 від 14.12.2010, 805000015/2010/000794 від 14.12.2010, 805000015/2010/000841 від 20.12.2010, 805000015/2010/000855 від 21.12.2010, 805000015/2010/000856 від 21.12.2010, 805000015/2010/000857 від 21.12.2010, 805000015/2010/000903 від 27.12.2010, 805000015/2010/000904 від 27.12.2010, 805000015/2010/000905 від 27.12.2010, 805000015/2011/000019 від 10.01.2011, 805000015/2011/000023 від 10.01.2011, 805000015/2011/000024 від 10.01.2011, 805000015/2011/000051 від 17.01.2011, 805000015/2011/000052 від 17.01.2011, 805000015/2011/000053 від 17.01.2011, 805000015/2011/000109 від 24.01.2011, 805000015/2011/000111 від 24.01.2011, 805000015/2011/000113 від 24.01.2011, 805000015/2011/000122 від 25.01.2011, 805000015/2011/000123 від 25.01.2011, 805000015/2011/000164 від 31.01.2011, 805000015/2011/000165 від 31.01.2011, 805000015/2011/000166 від 31.01.2011, 805000015/2011/000167 від 31.01.2011, 805000015/2011/000169 від 31.01.2011, 805000015/2011/000170 від 31.01.2011, 805000015/2011/000383 від 23.02.2011, 805000015/2011/000384 від 23.02.2011, 805000015/2011/000385 від 23.02.2011, 805000015/2011/000389 від 23.02.2011, 805000015/2011/000384 від 23.02.2011, 801000008/2010/000959 від 15.06.2010, 801000008/2010/000954 від 15.06.2010, 801000008/2010/000953 від 15.06.2010, 801000008/2010/000960 від 15.06.2010, наявними в матеріалах справи, занижувались суми витрат на транспортування до митної території України, що заявлялись при декларуванні митної вартості товарів, у порівнянні з первинними документами, що знаходяться у справах Товариства, що призвело до порушення вимог: ст. 267 Митного кодексу України в частині повноти визначення митної вартості в результаті заниження сум витрат на транспортування до митної території України; п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України; ст. 17 Закону України «Про єдиний митний тариф».

Крім того, як встановлено актом перевірки, за період з 01.10.2009 по 28.02.2011 ТОВ «БАКС» імпортувало на територію України за 146 ВМД типу ІМ 40 товар: гліцерин, за кодом УКТЗЕД НОМЕР_2, із заявленням у гр. 31 ВМД як такий, що використовується в фармацевтичній промисловості, наступних найменувань:

- гліцерин дистильований фармацевтичний 99,5%, CAS 56-81-5, виробництва «Rafineria Trzebinia S.A.», Польща;

- гліцерин фармацевтичний вміст гліцерину у перерахунку на суху речовину - 99,91%, виробництва «Bioagra-Oil S.A.», Польща;

- гліцерин фармацевтичний рафінований 99,5%, CAS 56-81-5, виробництва «Glycona s.r.o.», Чехія.

При митному оформленні товарів за вищезазначеними ВМД ТОВ "БАКС" заявляло у графах 36 цих ВМД код - 102 (пільга зі сплати ввізного мита), у зв'язку з чим відповідно до пункту В«цВ» статті 19 Закону України В«Про Єдиний митний тарифВ» та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1568 В«Питання звільнення від обкладення ввізним митом фармацевтичної продукції та сполук, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в УкраїніВ» (далі - постанова КМУ № 1568) ввізне мито нараховувалось умовно та не сплачувалось.

Згідно висновків акту перевірки, за 146 ВМД (додаток № 6 до акту перевірки), наявними в матеріалах справи, на імпортований Товариством гліцерин фармацевтичний, безпідставно застосовувалась Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.2004 № 1568 «Питання звільнення від обкладення ввізним митом фармацевтичної продукції та сполук, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні», що призвело до порушення пункту «ц» статті 19 Закону України «Про єдиний митний тариф» та до зменшення бази оподаткування імпортованих товарів й до сплати Товариством податків (обов'язкових платежів) у неповному обсязі.

Не погодившись з висновками акту перевірки Сумської митниці від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1, позивач подав на нього заперечення від 10.05.2011 № 96 (т. 1 а.с. 47-49), проте висновком Сумської митниці від 16.05.2011 № 13/3633 результати перевірки, викладені у вищезазначеному акті були залишені без змін (т. 1 а.с. 50-53).

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.05.2011: № 12, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ввізне мито за ВМД за платежем: ввізне мито за ВМД вказаними згідно з актом планової перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1 у загальній сумі 863 795 грн. 25 коп., у тому числі за основним платежем - 691 036 грн. 20 коп., штрафними санкціями - 172 759 грн. 05 коп.; № 13, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ввізне мито за ВМД за платежем: ввізне мито за ВМД вказаними згідно з актом планової перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1 у загальній сумі 106 621 грн. 60 коп., у тому числі за основним платежем - 106 620 грн. 60 коп., штрафними санкціями - 1 грн. 00 коп.; № 14, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ввізне мито за ВМД за платежем: ввізне мито за ВМД вказаними згідно з актом планової перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1 у загальній сумі 793 550 грн. 59 коп., у тому числі за штрафними санкціями - 793 550 грн. 59 коп.; № 15, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ввізне мито за ВМД за платежем: ввізне мито за ВМД вказаними згідно з актом планової перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1 у загальній сумі 226 557 грн. 69 коп., у тому числі за основним платежем - 181 246 грн. 15 коп., штрафними санкціями - 45 311 грн. 54 коп.; № 16, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ввізне мито за ВМД за платежем: ввізне мито за ВМД вказаними згідно з актом планової перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1 у загальній сумі 31 353 грн. 62 коп., у тому числі за основним платежем - 31 352 грн. 62 коп., штрафними санкціями - 1 грн. 00 коп.; № 17, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій) за платежем: ввізне мито за ВМД за платежем: ввізне мито за ВМД вказаними згідно з актом планової перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1 у загальній сумі 185 582 грн. 24 коп., у тому числі за штрафними санкціями - 185 582 грн. 24 коп.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд бере до уваги наступне.

Статтею 19 Закону України В«Про Єдиний митний тарифВ» визначені товари, які звільняються від сплати мита при переміщенні через митний кордон України.

Відповідно до пункту В«цВ» статті 19 Закону України В«Про Єдиний митний тарифВ» звільняється від сплати мита фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні і класифікуються за групами 28, 29, 30 УКТЗЕД, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно Переліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1568, наведено таблицю із графами В«код товару згідно з УКТЗЕДВ» , В«найменування фармацевтичних субстанційВ» , В«хімічна або непатентована назва англійською мовоюВ» даних субстанцій. Так, за кодом УКТЗЕД 290545000 у Переліку вказано фармацевтичну субстанцію В«гліцеринВ» .

Тобто, звільняються від сплати ввізного мита на підставі цієї Постанови Кабінету Міністрів України № 1568 саме фармацевтичні субстанції (за визначеними кодами УКТЗЕД).

Отже, для отримання пільги зі сплати ввізного мита на підставі пункту В«цВ» статті 19 Закону України В«Про Єдиний митний тарифВ» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1568 необхідно дотримання таких обов'язкових умов: імпортований товар має бути фармацевтичною субстанцією (за визначеним кодом УКТЗЕД), фармацевтична субстанція повинна використовуватися на території України за цільовим призначенням - для виготовлення фармацевтичної продукції, така субстанція не виробляється в Україні.

Статтею 2 Закону України В«Про лікарські засобиВ» встановлено, що до лікарських засобів належать в тому числі і діючі речовини (субстанції) - біологічно активні речовини, які можуть змінювати стан і функції організму або мають профілактичну, діагностичну чи лікувальну дію та використовуються для виробництва готових лікарських засобів.

Відповідно до статті 17 вказаного Закону на територію України можуть ввозитись лікарські засоби (зокрема, діючі речовини (субстанції)), зареєстровані в Україні, за наявності сертифіката якості, що видається виробником.

З матеріалів справи вбачається, що під час митного оформлення гліцерину товариством В«БАКСВ» не надано митниці будь-якої інформації щодо реєстрації імпортованих товарів як лікарських засобів (фармацевтичних субстанцій).

Судом встановлено, що ТОВ В«БАКСВ» не займалося і не займається виготовленням фармацевтичної продукції, а гліцерин імпортувався позивачем з метою продажу, що підтвердили в судовому засіданні представники вказаного товариства.

Згідно листа Головного управління статистики у Сумській області від 21.04.2011 № 03/1-332080, ТОВ В«БАКСВ» звіти про виробництво фармацевтичної продукції (звіт за формою державного статистичного спостереження №1-П В«Терміновий звіт про виробництво промислово продукції (товарів, послуг) за видамиВ» ) на адресу Головного управління статистики у Сумській області не надавало; інформацію про оптову торгівлю фармацевтичними товарами у звіті за формою № 1-опт (В«Звіт про продаж і запаси товарів (продуктів) в оптовій торгівліВ» ) не відображало.

Тобто, позивач не надав суду жодних доказів використання імпортованого гліцерину на території України за цільовим призначенням - для виготовлення фармацевтичної продукції.

Таким чином, судом встановлено безпідставне заявлення та неправомірне користування ТОВ В«БАКСВ» пільгою в обкладенні ввізним митом при декларуванні імпортованого на митну територію України товару В«гліцеринВ» , а саме:

- у зв'язку з невірним застосуванням ТОВ В«БАКСВ» Постанови Кабінету Міністрів України № 1568 та невірним заявленням в графі 36 кожної з вказаних ВМД на імпортований товар пільги (код - 102) зі сплати ввізного мита;

- у зв'язку з тим, що дані товари не були зареєстровані в Україні як лікарські засоби тому, відповідно до вимог Закону України В«Про лікарські засобиВ» , як фармацевтична субстанція не могли використовуватись в якості В«фармацевтичної продукції та сполук, що використовуються для її виготовленняВ» ;

- у зв'язку з тим, що імпортований гліцерин ТОВ В«БАКСВ» не використовувало для виробництва фармацевтичної продукції, а реалізовувало іншим підприємствам без підтвердження дотримання ними умов цільового використання товару.

Твердження позивача, що на момент отримання пільги в обкладенні імпортованих товарів ввізним митом він у повному обсязі обґрунтував своє право на отримання цієї пільги, а тому не повинен був надавати ніяких додаткових доказів подальшого використання гліцерину, у зв'язку з чим не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми мита та податку на додану вартість, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби від 27 вересня 2006 року № 821, відомості про нарахований податок на додану вартість відображаються у відповідних графах ВМД згідно Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307.

Пунктом 5.1 глави І Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Держмитслужби від 9 липня 1997 року № 307 передбачено, що ВМД заповнюється декларантом за допомогою комп'ютера та не повинна містити підчисток і помарок.

Підпунктом 2 пункту 2 глави II вказаної Інструкції визначено правила заповнення граф виключно декларантом. В тому числі визначено і правила заповнення декларантом граф 36 В«ПреференціїВ» та 47 В«Нарахування платежівВ» ВМД.

Таким чином, декларантом позивача самостійно заповнено ВМД з пільговим обкладенням ввізним митом, самостійно у графах 36 вказаних ВМД зазначено пільгу В« 102В» та у графах 47 - визначено ставки податків та самостійно зазначено код способу розрахунку ввізного мита - 06 (умовне нарахування платежу), що потягло за собою несплату до Держбюджету мита і відповідно сплату податку на додану вартість у неповному обсязі.

Відповідно до частини 4 статті 86 Митного кодексу України з моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Також, згідно пункту 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 року № 574, достовірність зазначених декларантом відомостей у ВМД, яка заповнена згідно з діючими правилами та засвідчена ним у встановленому порядку, закріплюється одним з видів митного забезпечення (штамп В«Під митним контролемВ» ) на всіх аркушах ВМД та реєстраційним номером. Після завершення цієї процедури декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у поданій ним ВМД.

Отже, з моменту прийняття митницею ВМД до митного оформлення, позивач несе визначену чинним законодавством відповідальність за достовірність та правильність зазначених у ній відомостей, у тому числі за вказаний розмір ставок ввізного мита та податку на додану вартість, за правильність обрахування сум цих податків та за повноту їх сплати до Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що товариством В«БАКСВ» порушено вимоги підпункту 2 пункту 2 глави II Інструкції про порядок заповнення ВМД, постанови КМУ № 1568, пункту В«цВ» статті 19 Закону України В«Про Єдиний митний тарифВ» , пункту 4.3 Закону України В«Про податок на додану вартістьВ» , підпункту 2.1. пункту 2 Порядку № 821, наказу Держмитслужби від 12.12.2007 № 1048 В«Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх веденняВ» , в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита та податку на додану вартість на загальну суму 979 132 грн. 83 коп.

Таким чином, у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "БАКС" до Сумської митниці в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 25.05.2011 року №№ 14, 17 необхідно відмовити.

Щодо заниження TOB «БАКС» суми витрат на транспортування до митної території України, що заявлялись при декларуванні митної вартості товарів суд зазначає наступне.

На підставі акту планової виїзної перевірки стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності TOB «БАКС» від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1 в результаті заниження суми витрат на транспортування товарів до митної території України відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 25.05.2011 №№ 12, 13, 15, 16.

Відповідно до ч.1 ст.262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 267 Митного кодексу України встановлений метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Так, під митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, розуміється вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Термін В«ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплатіВ» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, до митної вартості товарів за ціною договорів, що імпортуються, відносяться договірна вартість таких товарів, зазначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України.

Виходячи з вищенаведених законодавчих норм до митної вартості товарів включаються транспортні витрати, понесені позивачем при транспортуванні транспорту до місця знаходження товару, навантаження, розвантаження. перевантаження та його доставка до митної території України. Під терміном транспортування митного товару, відповідно вищенаведеної законодавчої норми, необхідно розуміти понесені транспортні витрати в сукупності з моменту відправки транспорту до часу доставки вантажу до митної території України.

Відповідно до п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України базою оподаткування при ввезенні товарів на митну територію України є договірна (контрактна) вартість, але не менша митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до МК України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни товарів/послуг згідно із законом.

Відповідно до п. 3 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 5 лютого 2001 року N 65 (надалі - Методичні рекомендації) собівартість перевезень (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати транспортних підприємств, безпосередньо пов'язані з підготовкою та здійсненням процесу перевезень вантажів і пасажирів, а також виконанням робіт і послуг, що забезпечують перевезення.

Згідно із п. 18 Методичних рекомендацій витрати операційної діяльності підприємств транспорту відповідно до їх економічного змісту групуються за такими елементами: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація основних фондів та нематеріальних активів; інші операційні витрати.

Відповідно до п. 29 Методичних рекомендацій до елементу "Інші операційні витрати" належать витрати, які включаються у собівартість перевезень і не враховані в попередніх елементах витрат, а саме: оплата робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами та організаціями або структурними підрозділами даного підприємства, що не належать до основного виду його діяльності (поточний ремонт рухомого складу та інших основних виробничих фондів, проведення випробувань з метою визначення якості пально-мастильних матеріалів тощо); витрати зі страхування майна підприємства (у тому числі транспортних засобів за межами України), цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів підприємств, кредитних та інших комерційних ризиків підприємства; витрати, пов'язані з реалізацією перевезень (робіт, послуг): витрати за користування автомобільними дорогами, поромами, автомобільними стоянками; витрати на обслуговування пасажирів, в тому числі санітарно-гігієнічні засоби, посуд, харчування, якщо вони включені в ціну квитка.

Згідно із п. 49 Методичних рекомендацій вартість пально-мастильних та інших експлуатаційних матеріалів, витрачених на здійснення певних видів перевезень, включається до їх собівартості за прямою ознакою.

Як вбачається з п. 51 Методичних рекомендацій амортизаційні відрахування включаються безпосередньо до собівартості окремих видів перевезень (робіт, послуг).

Відповідно до п. 52 Методичних рекомендацій витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт рухомого складу, безпосередньо зайнятого на певному виді перевезень (робіт, послуг), включаються до собівартості за прямою ознакою.

Як вбачається з пояснень представників відповідача, під час проведення планової виїзної перевірки відповідачем проведено співставлення даних, які заявлялись TOB «БАКС» при декларуванні імпортованого товару, на доставку товару до митного кордону України з фактичними транспортними витратами, понесеними підприємством.

Судом встановлено, що фактичні транспортні витрати визначались шляхом аналізу ВМД, товаросупровідних документів до них, посвідчень на відрядження, виданих водіям; їх закордонних паспортів з відмітками про перетин кордону України; звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт; документів, що підтверджують:

- витрати за користування автомобільними дорогами, стоянками (автобан, тобто);

- витрати на технічне обслуговування та поточний ремонт транспортних засобів, безпосередньо зайнятих в перевезенні (мийка, ремонт шин, придбання омивача скла тощо);

- інші витрати, додані до звітів про використання коштів при здійсненні перевезень імпортованих товарів (добові карти, оформлення документів та інші);

подорожніх листів (фактична кількість витраченого пального, фактичний пробіг автомобіля (порожнього та з вантажем) при переміщенні по території України та за кордоном), а також інформації, наданої позивачем:

- по амортизаційним відрахуванням;

- по прямим витратам на оплату праці водіїв, які здійснюють відповідні перевезення;

- щодо вартості одиниці пального, витраченого під час виконання перевезення;

а також перевірки договорів на транспортне обслуговування, заявок на перевезення супутніх вантажів, актів виконаних робіт по наданню транспортних послуг, які наявні в матеріалах справи (т. 2 - т. 6).

В результаті проведеної перевірки відповідачем встановлено розбіжності в сумах витрат на доставку товарів до митного кордону України, заявлених TOB «БАКС» при декларуванні, та фактично понесених витрат призвели до неправильного визначення митної вартості товарів, які ввозились на митну територію України, внаслідок чого була занижена митна вартість імпортованих TOB «БАКС» товарів, що підтверджується розрахунку суми податків (обов'язкових платежів) не сплачених до бюджету ТОВ "БАКС" унаслідок заниження митної вартості імпортованих товарів через подання недостовірних відомостей до митного оформлення та неправомірного користування пільгою зі сплати ввізного мита (додаток № 6 до акту перевірки від 29.04.2011 № 04/11/805000008/НОМЕР_1) (т. 9 а.с. 51-55) та розрахунком фактичних витрат на транспортування товарів за межами митної території України, за перевіреними ВМД, імпортованих ТОВ «БАКС» на умовах поставки FCA власним транспортом за період з 01.10.2009 по 28.02.2011 (т. 9 а.с. 57-82).

Судом не береться до уваги твердження позивача з посиланням на частину 1 статті 58 Конституції України як на підставу не застосування до них при нарахуванні штрафних санкцій за порушення 2009-2010 років положень Податкового кодексу України у зв'язку з тим, що Податковий кодекс України вступив в дію після скоєння позивачем порушення з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що Закон не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до підпункту 17.1.6-1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-111 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) платники податку (посадові особи платників податку), які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам та цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважаються такими, що умисно ухиляються від оподаткування. У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, визначених у підпунктах 17.1-17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладення, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі 200 відсотків від такої суми.

Як вбачається з п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

В даному випадку з прийняттям Податкового кодексу України до позивача була застосована пом'якшуюча відповідальність.

Твердження представників позивача, що ксерокопії бухгалтерської документації ТОВ "БАКС", на підставі яких зроблено розрахунок є недостовірними та містять елементи фальсифікації є необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами, а отже не беруться судом до уваги.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог частини 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами частини 1 статті 71 КАС України означає обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості . Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України довів юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "БАКС" до Сумської митниці, третя особа - Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція Сумської області про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Постанову складено у повному обсязі та підписано 24 січня 2012 року.