Постанова

від 07.09.2015 по справі 825/2355/15-а

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року м.Чернігів Справа № 825/2355/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Стасюк Т.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

29.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі" (далі - ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'') звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі - ДПІ у м. Чернігові) про визнання протиправними дій відповідача щодо не вирішення питання погодження процедури податкового компромісу в частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість (ПДВ), згідно заяви ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' від 16.04.2015, скасування рішення відповідача щодо погодження застосування процедури податкового компромісу від 27.04.2015 №4561/10/25-26-15-01-17 в частині не погодження застосування процедури податкового компромісу відносно податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 80 458,33 грн. та зобов'язання відповідача розглянути питання застосування процедури податкового компромісу згідно заяви ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' від 16.04.2015 в частині погодження процедури податкового компромісу відносно податкових зобов'язань з ПДВ на підставі доданих до заяви уточнюючих розрахунків, та прийняти з цього приводу обґрунтоване рішення.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що положення абз.2 п.49.4 ст.49 є загальною нормою права, яка визначає загальні (постійно діючі) правила подання звітності по податку на додану вартість, яка в даному випадку (в період дії податкового компромісу) суперечить спеціальній нормі закріпленій у підр.92 розділу ХХ Податкового кодексу України, тим самим унеможливлюючи її застосування, що обмежує гарантовані права платника податку позбавляючи його законного права на застосування податкового компромісу, що прямо суперечить діючому законодавству. При цьому, оскільки спеціальна норма, закріплена в підрозділі 92 розділу XX Податкового кодексу України прийнята (набрала чинності) пізніше загальної (абз.2 п.9.4 ст.49) то більшу юридичну силу має саме спеціальна норма, яка і підлягає застосуванню податковими органами при визначенні порядку подання уточнюючої звітності з ПДВ, платниками податків які заявили бажання застосувати податковий компроміс. З урахуванням зазначеного позивач вважає, що рішення ДПІ у м. Чернігові в частині відмови в застосуванні процедури податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 80 458,33 грн з підстав відсутності на час розгляду заяви у АІС «Податковий блок» поданих позивачем уточнюючих розрахунків в зв'язку з не наданням їх засобами телекомунікаційного зв'язку є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки нормами діючого податкового законодавства така підстава для непогодження застосування процедури податкового компромісу не передбачена. Таким чином, оскільки фактично питання можливості застосування до ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' процедури податкового компромісу, в частині ПДВ відповідно до заяви про податковий компроміс від 16.04.2015 по суті відповідачем не розглядалося, однак було прийнято рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу позивач вважає, протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо не вирішення питання погодження процедури податкового компромісу згідно заяви ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' від 16.04.2015 в частині можливості застосування податкового компромісу відносно зобов'язань з ПДВ.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, зазначені у позові з наданням додаткових пояснень.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' (ід. код 35385811) як юридичну особу зареєстровано 03.10.2007 та 04.10.2007 взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника єдиного внеску. Також 18.10.2007 Державною податковою адміністрацією України зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видане відповідне свідоцтво №100072015 (а.с. 35).

17.01.2014 набрав чинності Закон України №63-VIII від 25.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».

Зазначеним законом був доповнений розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України новим підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу», а також внесені зміни до деяких законодавчих актів України задля запровадження процедур податкового компромісу.

16.04.2015 за №1/04/15 ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'', керуючись положеннями зазначеного підрозділу Податкового кодексу України було подано до ДПІ у м. Чернігові заяву про застосування податкового компромісу з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкових декларацій для застосування процедури досягнення податкового компромісу, а також, уточнюючими деклараціями з податку на прибуток та податку на додану вартість за податкові періоди квітень, травень, липень, вересень-грудень 2012 року, січень-жовтень, грудень 2013 року (а.с. 13-31).

27.04.2015 ДПІ у м. Чернігові було прийнято рішення №4561/10/25-26-15-01-17 щодо погодження застосування процедури податкового компромісу за заявою ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' від 16.04.2015 в частині заявленої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 79 216,00 грн., та відмовлено в застосуванні процедури податкового компромісу в частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

У зазначеному рішенні, в обґрунтування відмови, вказано, що оскільки абз.2 п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України передбачає подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, і ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' засобами телекомунікаційного зв'язку уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в електронній формі не надано, у зв'язку чим станом на дату розгляду заяви уточнені розрахунки з ПДВ у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту АІС «податковий блок» відсутні, а тому відсутні правові підстави для застосування податкового компромісу до ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз''.

Крім того, додатково було зазначено про неможливість зареєструвати звітність з паперових носіїв, в зв'язку з відсутністю в реєстрі платників ПДВ індивідуального податкового номеру ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'', оскільки свідоцтво платника ПДВ було анульовано 31.12.2014 і на час розгляду заяви ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' не є платником ПДВ.

На думку позивача, вказане рішення є незаконним та необґрунтованим.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зазначає наступне.

Законом України від 25.12.2014 №63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» Розділ ХХ Податкового кодексу України було доповнено Підрозділом 92 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до п.1 Підрозділу 92 Розділу ХХ Податкового кодексу України: «Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст.102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість».

Пунктом 3 підрозділу 92 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу.

Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу».

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст.102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» встановлено, що до затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з поясненням мотивів його подання для застосування податкового компромісу та з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація може бути подана за вибором платника податків особисто платником податків або уповноваженою на це особою, поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення або засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно абз. 2 п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством».

Так ст.15 Податкового кодексу України встановлює, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Враховуючи визначення понять «податок; оподаткування; платник податку; оподатковувана операція для цілей розділу V цього Кодексу (ПДВ) - відповідно податок на додану вартість; оподаткування податком на додану вартість; платник податку на додану вартість; операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (п.п. 14.1.186 ст.14 Податкового кодексу України), суд звертає увагу на те, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст.183 цього розділу (пп.1 п.180.1 ст. 180 Податкового кодексу України).

Виходячи із правового аналізу наведених норм Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що лише зареєстровані у встановленому законодавством порядку особи є платниками ПДВ і тільки на них розповсюджуються права та обов'язки в частині подання податкової звітності з ПДВ, сплати ПДВ або отримання бюджетного відшкодування.

Як було встановлено в судовому засіданні, та представником позивача не заперечувалось, свідоцтво платника ПДВ №100072015 скасоване 31.12.2014.

Дана обставина свідчить про фактичну втрату позивачем прав та обов'язків, які передбачені чинним законодавством для платників ПДВ.

З огляду на зазначене суд приходить до висновку, що особа, яка не є платником ПДВ не має права подавати уточнюючі розрахунки за попередні звітні періоди, в тому числі в рамках податкового компромісу, оскільки подавати уточнюючі розрахунки та застосувати податковий компроміс може лише платник ПДВ. Особа, яка не є платником ПДВ, не може подавати податкову звітність крім випадків подання податкової звітності за останній звітний період, в якому було анульовано реєстрацію платника ПДВ.

Дослідивши фактичні обставини справи, перевіривши підстави відмови відносно не погодження процедури податкового компромісу, в частині податкових зобов'язань з ПДВ, згідно заяви ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' від 16.04.2015, встановлено, що відповідач діяв в межах повноважень, та у спосіб що передбачені чинним законодавством, та виявивши, що свідоцтво платника ПДВ з 31.12.2014 скасоване, правомірно відмовив в задоволенні заяви про застосування податкового компромісу в частині податкових зобов'язань з ПДВ, а отже в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не вирішення питання погодження процедури податкового компромісу в частині податкових зобов'язань з ПДВ необхідно відмовити.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування рішення відповідача щодо погодження застосування процедури податкового компромісу від 27.04.2015 №4561/10/25-26-15-01-17 в частині не погодження застосування процедури податкового компромісу відносно податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 80 458,33 грн. та зобов'язання відповідача розглянути питання застосування процедури податкового компромісу згідно заяви ТОВ ''ДБЦ ''Нафтогаз'' від 16.04.2015 в частині погодження процедури податкового компромісу відносно податкових зобов'язань з ПДВ на підставі доданих до заяви уточнюючих розрахунків, та прийняти з цього приводу обґрунтоване рішення, оскільки вони є похідними від вимог про визнання протиправними дій відповідача, в задоволенні яких судом було відмовлено.

Посилання представника позивача на ОСОБА_2 перевірки від 27.06.2014 № 4/22/35385811 з питань достовірності, повноти нарахування ПДВ та декларації з податку на прибуток підприємства, як підставу для застосування податкового компромісу, суд не приймає в силу відсутності у позивача прав та обов'язків, які передбачені чинним законодавством для платників ПДВ.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Житняк