Ухвала

від 05.11.2015 по справі 825/2355/15-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/2355/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі» - Карети Олександра Олеговича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що положення абз. 2 п. 49.4 ст. 49 податкового кодексу України є загальною нормою права, яка визначає загальні (постійно діючі) правила подання звітності по податку на додану вартість, яка в даному випадку (в період дії податкового компромісу) суперечить спеціальній нормі закріпленій у підр.9 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, тим самим унеможливлюючи її застосування, що обмежує гарантовані права платника податку позбавляючи його законного права на застосування податкового компромісу, що прямо суперечить діючому законодавству. При цьому, оскільки спеціальна норма, закріплена в підрозділі 92 розділу XX Податкового кодексу України прийнята (набрала чинності) пізніше загальної (абз. 2 п. 9.4 ст. 49) то більшу юридичну силу має саме спеціальна норма, яка і підлягає застосуванню податковими органами при визначенні порядку подання уточнюючої звітності з ПДВ, платниками податків які заявили бажання застосувати податковий компроміс. З урахуванням зазначеного позивач вважає, що рішення ДПІ у м. Чернігові в частині відмови в застосуванні процедури податкового компромісу з податку на додану вартість в розмірі 80458,33 грн. з підстав відсутності на час розгляду заяви у АІС «Податковий блок» поданих позивачем уточнюючих розрахунків в зв'язку з не наданням їх засобами телекомунікаційного зв'язку є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки нормами діючого податкового законодавства така підстава для непогодження застосування процедури податкового компромісу не передбачена. Таким чином, оскільки фактично питання можливості застосування до ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз» процедури податкового компромісу, в частині ПДВ відповідно до заяви про податковий компроміс від 16.04.2015 року по суті відповідачем не розглядалося, однак було прийнято рішення про непогодження застосування процедури податкового компромісу позивач вважає, протиправними дії ДПІ у м. Чернігові щодо не вирішення питання погодження процедури податкового компромісу згідно заяви ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз» від 16.04.2015 року в частині можливості застосування податкового компромісу відносно зобов'язань з ПДВ.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі» - Карета Олександр Олегович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз» як юридичну особу зареєстровано 03.10.2007 року та 04.10.2007 року взято на облік до ДПІ у м. Чернігові як платника єдиного внеску.

Також 18.10.2007 року Державною податковою адміністрацією України зареєстроване як платник податку на додану вартість, про що видане відповідне свідоцтво № 100072015 (а.с. 35).

17.01.2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу».

Зазначеним законом був доповнений розділ XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України новим підрозділом 9-2 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу», а також внесені зміни до деяких законодавчих актів України задля запровадження процедур податкового компромісу.

16.04.2015 року за № 1/04/15 ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз», керуючись положеннями зазначеного підрозділу Податкового кодексу України було подано до ДПІ у м. Чернігові заяву про застосування податкового компромісу з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкових декларацій для застосування процедури досягнення податкового компромісу, а також, уточнюючими деклараціями з податку на прибуток та податку на додану вартість за податкові періоди квітень, травень, липень, вересень-грудень 2012 року, січень-жовтень, грудень 2013 року (а.с. 13-31).

27.04.2015 року ДПІ у м. Чернігові було прийнято рішення № 4561/10/25-26-15-01-17 щодо погодження застосування процедури податкового компромісу за заявою ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз» від 16.04.2015 року в частині заявленої суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 79216,00 грн., та відмовлено в застосуванні процедури податкового компромісу в частині податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

У зазначеному рішенні, в обґрунтування відмови, вказано, що оскільки абз. 2 п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України передбачає подання податкової звітності з податку на додану вартість в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством, і ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз» засобами телекомунікаційного зв'язку уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість в електронній формі не надано, у зв'язку чим станом на дату розгляду заяви уточнені розрахунки з ПДВ у системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту АІС «податковий блок» відсутні, а тому відсутні правові підстави для застосування податкового компромісу до ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз».

Крім того, додатково було зазначено про неможливість зареєструвати звітність з паперових носіїв, в зв'язку з відсутністю в реєстрі платників ПДВ індивідуального податкового номеру ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз», оскільки свідоцтво платника ПДВ було анульовано 31.12.2014 року і на час розгляду заяви ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз» не є платником ПДВ.

Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що заявлені в ньому вимоги є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Законом України від 25.12.2014 року № 63-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» Розділ ХХ Податкового кодексу України було доповнено Підрозділом 92 «Особливості уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість під час застосування податкового компромісу».

Відповідно до п. 1 Підрозділу 92 Розділу ХХ Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених ст. 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Пунктом 3 підрозділу 92 Розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що процедура досягнення податкового компромісу триває не більше ніж 70 календарних днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку.

Подання платником податків уточнюючого розрахунку за періоди, щодо яких не була проведена документальна перевірка, може бути підставою для проведення документальної позапланової перевірки згідно з процедурою податкового компромісу.

Протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем подання уточнюючого розрахунку, контролюючий орган приймає рішення щодо необхідності проведення документальної позапланової перевірки, про що повідомляє платника податків відповідно до статті 42 цього Кодексу.

Днем узгодження вважається день отримання повідомлення контролюючого органу про відсутність необхідності проведення документальної позапланової перевірки, а в разі прийняття рішення про необхідність проведення документальної позапланової перевірки - день отримання довідки, що підтверджує правомірність визначення сум податкових зобов'язань в уточнюючому розрахунку, або день отримання податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки.

Документальна позапланова перевірка проводиться виключно з питань, які стосуються витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суми завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, у межах процедури досягнення податкового компромісу».

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до ст. 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Платники податків з метою застосування податкового компромісу мають право подати уточнюючі розрахунки або заяви відповідно до положень цього підрозділу протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності цим підрозділом.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу» встановлено, що до затвердження форми уточнюючого розрахунку для застосування податкового компромісу платник податків має право подати уточнюючий розрахунок за діючою на час подання формою як окремий документ з поясненням мотивів його подання для застосування податкового компромісу та з переліком (описом) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації.

Відповідно до п. 49.3 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація може бути подана за вибором платника податків особисто платником податків або уповноваженою на це особою, поштою з повідомленням про вручення та описом вкладення або засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно абз. 2 п. 49.4 ст. 49 Податкового кодексу України податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Статтею 15 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Враховуючи визначення понять «податок; оподаткування; платник податку; оподатковувана операція для цілей розділу V цього Кодексу (ПДВ) - відповідно податок на додану вартість; оподаткування податком на додану вартість; платник податку на додану вартість; операція, яка підлягає оподаткуванню податком на додану вартість (п.п. 14.1.186 ст. 14 Податкового кодексу України), колегія суддів враховує, що для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст. 183 цього розділу (пп. 1 п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України).

Виходячи із правового аналізу наведених норм Податкового кодексу України, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише зареєстровані у встановленому законодавством порядку особи є платниками ПДВ і тільки на них розповсюджуються права та обов'язки в частині подання податкової звітності з ПДВ, сплати ПДВ або отримання бюджетного відшкодування.

Судом першої інстанції було встановлено, що свідоцтво платника ПДВ № 100072015 скасоване 31.12.2014 року.

Дана обставина свідчить про фактичну втрату позивачем прав та обов'язків, які передбачені чинним законодавством для платників ПДВ.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що особа, яка не є платником ПДВ, не має права подавати уточнюючі розрахунки за попередні звітні періоди, в тому числі в рамках податкового компромісу, оскільки подавати уточнюючі розрахунки та застосувати податковий компроміс може лише платник ПДВ. Особа, яка не є платником ПДВ, не може подавати податкову звітність, крім випадків подання податкової звітності за останній звітний період, в якому було анульовано реєстрацію платника ПДВ.

Дослідивши фактичні обставини справи, перевіривши підстави відмови відносно не погодження процедури податкового компромісу, в частині податкових зобов'язань з ПДВ, згідно заяви ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз» від 16.04.2015 року, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, та виявивши, що свідоцтво платника ПДВ з 31.12.2014 року скасоване, правомірно відмовив в задоволенні заяви про застосування податкового компромісу в частині податкових зобов'язань з ПДВ, а отже, позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не вирішення питання погодження процедури податкового компромісу в частині податкових зобов'язань з ПДВ не підлягає задоволенню.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування рішення відповідача щодо погодження застосування процедури податкового компромісу від 27.04.2015 року № 4561/10/25-26-15-01-17 в частині не погодження застосування процедури податкового компромісу відносно податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 80458,33 грн. та зобов'язання відповідача розглянути питання застосування процедури податкового компромісу згідно заяви ТОВ «ДБЦ «Нафтогаз» від 16.04.2015 року в частині погодження процедури податкового компромісу відносно податкових зобов'язань з ПДВ на підставі доданих до заяви уточнюючих розрахунків, та прийняття з цього приводу обґрунтованого рішення, оскільки вони є похідними від вимог про визнання протиправними дій відповідача, в задоволенні яких судом було відмовлено.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дослідно-будівельний центр Нафтової галузі» - Карети Олександра Олеговича - залишити без задоволення , а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 05.11.2015 року.

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.