Рішення

від 10.09.2015 по справі 910/21223/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2015Справа №910/21223/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» «Старобешівської теплової електричної станції»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспортобладнання»

Про стягнення 47 844,53 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Ковальова Т.А. представник за довіреністю № 19-290 від 30.12.14.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Донбасенерго» в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» «Старобешівської теплової електричної станції» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспортобладнання» (далі - відповідач) про стягнення 47 844,53 грн., а саме: 10 649,33 грн. - основного боргу, 37 195,20 грн. - пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору № 177-Х від 21.02.14., позивач здійснив передоплату товару. При цьому, оскільки відповідач не поставив товар в повному обсязі, позивач листом звернувся до відповідача з вимогою в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати. Враховуючи те, що грошові кошти відповідачем повернуто не було, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.15. порушено провадження у справі № 910/21223/15 та призначено її до розгляду на 10.09.15.

10.09.15. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 10.09.15. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 10.09.15 не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21223/15.

В судовому засіданні 10.09.15. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.14. між позивачем (далі - Покупець) та відповідачем (далі - Постачальник) було укладено Договір № 177-Х на поставку продукції (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця Продукцію - Лавка гардеробна, лавка гімнастична (код ДК 016:2010 31.01.1), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Продукцію, найменування (номенклатура, асортимент), кількість, строки поставки та інші характеристики якої зазначені в Додатку №1 до Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 12.1 з 21.02.14. і діє протягом строку, зазначеного в додатку № 1 до Договору, а саме, до 31.12.14.

Відповідно до п. 1.3 Договору, його умови викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс"-2010, які застосовуються із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, ціна договору складає 13 776,00 грн. з ПДВ.

Ціни на Продукцію визначаються в Додатку №1 до Договору (п. 2.2 Договору).

Додатком № 1 до Договору встановлено, що найменування, асортимент, кількість, ціну Продукції.

Пунктом 2.5 Договору сторони погодили, що розрахунки за Продукцію здійснюються Покупцем у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі рахунку Постачальника в порядку і строки, передбаченому у Додатку №1 до Договору.

Згідно з додатком № 1 до Договору, Покупець здійснює попередню оплату продукції в розмірі 100% від погодженої партії протягом 7 днів з моменту отримання Покупцем рахунку від Постачальника.

Відповідачем позивачу було виставлено рахунок № СФ-0000011 від 19.02.14. на суму 13 776,00 грн.

Платіжним дорученням № 337 від 03.03.14. позивачем було сплачено відповідачу 13 776,00 грн. 100% передплати за Договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору Постачальник здійснює поставку Продукції за умовами додатку № 1 до Договору.

Постачальник здійснює поставку Продукції на умовах поставки DDP, відповідно до Правил «Інкотермс-2000» протягом 15 днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати від Покупця (п. 4 додатку № 1 до Договору).

Таким чином, відповідач повинен був здійснити поставку Продукції за Договором до 18.03.14. включно.

Разом з тим, відповідач такої поставки не здійснив, направивши позивачу лист № 26 від 25.05.14. в якому просив відстрочити поставку до 31.05.14.

Проте, в порушення умов Договору відповідач не поставив позивачу продукцію на суму 13 776,00 грн., в зв'язку з чим Покупець звернувся до Постачальника з претензією № 02-01/03763 від 01.08.14., в якій просив повернути грошові кошти, сплачені позивачем платіжним дорученням № 337 від 03.03.14.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою поставки є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі продукції.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі продукції від 14.03.14., відповідачем на виконання умов Договору було поставлено позивачу Продукцію на суму 3 126,67 грн.

Так, як грошові кошти відповідачем в сумі 10 649,33 грн. повернуто не було, як не було поставлено Продукцію на вказану суму на виконання умов Договору, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції в даній справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Також, за змістом ст. 669 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості.

При цьому, як визначено ч. 2 ст. 269 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Судом встановлено, що відповідачем не було здійснено поставку обумовленого Договором товару у визначені строки, а відповідно позивач має право на повернення суми здійсненої ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України, за приписами якої визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження поставки ним продукції на загальну суму 10 649,30 грн. згідно з умовами укладеного між ними Договору та у відповідності з приписами чинного законодавства, що регулює договірні зобов'язальні відносини.

Також, відповідачем не доведено існування обставин, які б свідчили про відсутність його вини у невиконанні відповідного зобов'язання, як то форс-мажорних обставин, що завадили здійснити поставку товару (надзвичайної і непереборної за наявних умов сили, дія якої може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання замовника або виконавця (війна, блокада, страйк, аварія), що призводять до порушення умов укладених контрактів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань з поставки продукції, внаслідок чого таке зобов'язання втратило для позивача господарський інтерес, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 649,30 грн.

Позивач на підставі п. 9.2 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 37 195,20 грн. пені.

Згідно з п. 9.2 Договору, у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань щодо поставки Продукції з Постачальника стягується пеня в розмірі 2 відсотки від ціни договору за кожний день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

Здійснивши перерахунок пені в межах періодів, заявлених позивачем, врахувавши приписи статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України, відповідно до яких розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, зауважуючи що якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки, та застосувавши передбачений ст. 3 ЦК України принцип справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 940,92 грн. В іншій частині вимоги про стягнення 36 254,28 грн. пені задоволенню не підлягають.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспортобладнання» (01103, м. Київ, вул. Підвисоцького, б. 10/10, офіс 61; ідентифікаційний код 37144532) на користь Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» (03150, м. Київ, вул. Предславинська, б. 34А; ідентифікаційний код 23343582) в особі структурної одиниці Публічного акціонерного товариства «Донбасенерго» «Старобешівської теплової електричної станції» (84180, Донецька область, м. Слов'янськ, м. Миколаївка, вул. Горького,9; ідентифікаційний код 00131083) 10 649 (десять тисяч шістсот сорок дев'ять) грн. 30 коп. - основного боргу, 940 (дев'ятсот сорок) грн. 92 коп. - пені, 442 (чотириста сорок дві) грн. 59 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.09.15.

Суддя Т.М. Ващенко