Ухвала

від 22.10.2012 по справі 5015/3847/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22.10.12 Справа № 5015/3847/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Мостиського споживчого товариства, Львівська область, м. Мостиська,

До відповідача: Мостиської районної спілки споживчих товариств, Львівська область, м.Мостиська,

про : виділення майна в натуральній формі в еквіваленті 12,7% від вартості майна відповідача станом на момент виходу позивача зі складу відповідача.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: ОСОБА_2 -голова правління, ОСОБА_3 -представник (довіреність в матеріалах справи);

Присутні: ОСОБА_4

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не заявлено та не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Мостиського споживчого товариства до Мостиської районної спілки споживчих товариств про виділення майна в натуральній формі в еквіваленті 12,7% від вартості майна відповідача станом на момент виходу позивача зі складу відповідача.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 17.09.2012 року порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 04.10.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку: позивач - 20.09.2012 року рекомендованою поштою №81300 0101056 5, відповідач - 20.09.2012 року рекомендованою поштою №81300 0101059 0 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень долучено до матеріалів справи).

В судовому засіданні оголошувалась перерва, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в судовому засіданні (докази в матеріалах справи).

Представник позивача в судове засідання 22.10.2012 року з'явився, подав письмові пояснення (вх. № 790), у яких просить суд задоволити позовні вимоги позивача у повному обсязі та забезпечити позов шляхом накладення заборони на продаж чи відчуження майна Мостиської районної спілки споживчих товариств.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Приписами частини першої статті 67 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, серед іншого, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, або забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

З метою однакового і правильного застосування законодавства щодо забезпечення позову Пленум Вищого господарського суду України надав господарським судам відповідні роз'яснення, які містяться у постанові від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

Зокрема, як вбачається із абзацу 1 пункту 1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 16 відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини такого звернення, та довести адекватність засобу забезпечення позову.

В розумінні абзацу 2 пункту 3 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №16 достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Відповідно до пункту підпункту 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір в розмірі 1,5 мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Розглянувши подане позивачем клопотання про забезпечення позову, викладене в письмових поясненнях від 22.10.2012 року (вх. №23662/12), суд дійшов до висновку про те, що вказане клопотання слід відхилити з підстав неподання позивачем належних та допустимих доказів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову та того, що позивачем не долучено належних та допустимих доказів в обґрунтування того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

22.10.2012 року представником позивача подано клопотання (вх. №23662/12), у якому в зв'язку з необхідністю застосування спеціальних знань в економічній сфері та неможливістю визначення розміру частки Мостиського споживчого товариства в майні Мостиської районної спілки споживчих товариств просить суд призначити судову економічну експертизу.

Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у запереченні на позовну заяву, проти поданого позивачем клопотання про призначення судової економічної експертизи не заперечили.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, оглянувши подані сторонами документи, суд дійшов висновків про необхідність призначення економічної експертизи в порядку статті 41 ГПК України.

Призначення експертиз та доручення їх проведення певним установам регламентуються нормами матеріального та процесуаль ного права, в яких втілено найважливіші за сади, що забезпечують об'єктивність, неупе редженість та обґрунтованість рішень суду по справах конституційної та загальної юрис дикції.

Виходячи з вимог статті 41 ГПК України, проведення су дової експертизи може бути доручено ком петентним організаціям чи безпосередньо спеціалістам, які володіють необхідними для цього знаннями.

Згідно пункту 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці учасника в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення).

Враховуючи визначення поняття майна, наведене в статті 190 ЦК України, під час оцінки вартості частини майна, еквівалентної частці учасника в статутному фонді, слід брати до уваги виробничі й невиробничі фонди, інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі Товариства, а також майнові права.

Так, у відповідності до приписів статті 7 Закону України «Про судову експертизу»судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ, серед іншого, належать науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України.

Проведення судової експертизи доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про судову експертизу». Особа, яка проводить судову експертизу (судовий експерт) користується правами і несе обов'язки, зазначені у статті 31 цього Кодексу (ч. 3 ст. 41 ГПК України).

Таким чином, з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи та у відповідності до статей 41 та 42 ГПК України слід призначити економічну судову експертизу, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79008, Львіська область, м. Львів, пл. Соборна, 7) та поставити перед експертом наступне питання:

1. Яка дійсна (ринкова) вартість частки у статутному фонді Мостиської районної спілки споживчих товариств, яка належить Мостиському споживчому товариству станом на момент виходу Мостиського споживчого товариства зі складу Мостиської районної спілки споживчих товариств (23.12.2009 року) та на даний момент?

Оплату витрат за проведення експертизи покласти на позивача: Мостиське споживче товариство (81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 01758851).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 22, 41, 42, 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Призначити судову економічну експертизу.

2. Проведення судової економічної експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (79008, м. Львів, пл. Соборна, 7);

3. Оплату витрат за проведення експертизи покласти на позивача: Мостиське споживче товариство (81300, Львівська область, Мостиський район, м. Мостиська, вул. Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 01758851);

4. Попередити експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків. Особа чи особи, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, користуються правами і несуть обов'язки, зазначені у статті 31 ГПК України, разом з тим, несуть відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України;

5. Поставити перед експертом наступне питання:

1) Яка дійсна (ринкова) вартість частки у статутному фонді Мостиської районної спілки споживчих товариств, яка належить Мостиському споживчому товариству станом на момент виходу Мостиського споживчого товариства зі складу Мостиської районної спілки споживчих товариств (23.12.2009 року) та на даний момент.

6. Якщо експерт під час проведення судової експертизи виявить факти, що мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання, він може включити до висновку свої міркування про ці обставини.

7. Зобов'язати сторони, на вимогу експерта, представляти всі необхідні доказові матеріали та вчиняти інші дії з метою повного, об'єктивного та всебічного дослідження обставин справи.

8. Зупинити провадження у справі в зв'язку із призначенням експертизи.

Про поновлення провадження у справі сторони будуть повідомлені додатково, після повернення матеріалів справи з Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Суддя Козак І.Б.