Ухвала

від 07.05.2014 по справі 921/747/13-г/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

"07" травня 2014 р.Справа № 921/747/13-г/14 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

розглянув заяву ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" № 203 від 02.04.2014р. про заміну стягувача у виконавчому провадженні по справі:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькспецсервіс", вул. Енгельса, 2, м. Макіївка, Донецька область, 86157

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Алігатор", вул. Гайова, 29, м. Тернопіль, 46001

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Другий відділ Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції, вул. Лисенка, 1, м. Тернопіль, 46002

про стягнення 1807376 грн. 00 коп. заборгованості.

за участю представників сторін від:

заявника: не з'явився,

позивача (стягувача): не з'явився,

відповідача (боржника): ОСОБА_1, посвідчення б/н від 20.06.13 р.,

ОСОБА_2, довіреність від 01.01.14 р.

третьої особи: ОСОБА_3, довіреність № 986 від 21.07.13 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки згідно ст.ст. 20,22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За ініціативи суду здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Суть справи: 12.08.2013р. господарським судом Тернопільської області по справі №921/747/13-г/14 винесено рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Донецькспецсервіс" задоволено та присуджено до стягнення з ТОВ "Алігатор" 1 807 376 грн. 00 коп. заборгованості, шляхом звернення стягнення на грошові кошти, які знаходяться на рахунку другого відділу ДВС Тернопільського міського управління юстиції №37319001004015 в Управлінні Державної казначейської служби України та 5878 грн. 80 коп. судового збору. Після набрання вказаним судовим актом законної сили, 23.08.2013р. видано відповідний наказ.

04.04.2014р. ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія", керуючись ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 25 ГПК України, звернулось до господарського суду Тернопільської області із заявою № 203 від 02.04.2014р. про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Заява вмотивована укладенням 27.12.2013 р. між ВАТ Банк "Біг Енергія" та TOB "ФК "Довіра та гарантія" договору купівлі - продажу № 3-233, за умовами якого фінансова компанія отримала право на стягнення заборгованості в сумі 1 807 376,00 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить TOB "Алігатор"

З наведених підстав, заявник просить замінити стягувача під час виконання наказу господарського суду Тернопільській області у справі № 921/747/13-г/14 від 23.08.2013р. з ВАТ Банк "БІГ Енергія" на ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія".

Ухвалою суду від 09.04.2014р. розгляд заяви призначено на 23.04.2014р., а в подальшому відкладено на 07.05.2014 року.

В судове засідання представники позивача та заявника не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Натомість, від ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" з посиланням на ст.22 ГПК України надійшло клопотання про залишення його заяви без розгляду.

За наслідками розгляду даного клопотання у засіданні, судом не встановлено обставин, які з точки зору процесуального законодавства, слугували б підставою для вчинення таких дій.

Так, вичерпні підстави для залишення заяви без розгляду наведені у статті 81 ГПК України. Явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, матеріалів без яких неможливо вирішити спір у товариства з обмеженою відповідальністю не вимагалось. Існування інших підстав, які перелічені у ст.81 ГПК України судом не встановлено.

З наведеного, клопотання фінансової компанії про залишення заяви без розгляду судом відхиляється , а остання вирішується по суті.

Розглянувши матеріали справи та вимоги заявника, дослідивши норми чинного законодавства, наявні у справі докази та заслухавши пояснення учасників судового процесу, судом встановлено наступне.

Загальні підстави та види заміни сторони у зобов'язанні визначені статтею 512 Цивільного кодексу України, де встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.

У п. 1.4 постанови Пленум Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" зазначено, що ст. 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише з реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (ст. ст. 512 і 520 ЦК України відповідно). Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

У розумінні ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового процесу, яка спрямована на примусове виконання судових рішень, тому заміна сторони на цій стадії відбувається як на підставі та в порядку, визначеному нормами ГПК України, так і згідно приписів Закону України "Про виконавче провадження".

Частиною 5 ст. 8 названого Закону передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Таким чином, процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником), тому для вирішення питань можливості правонаступництва слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Згідно ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є "боржник" і "кредитор".

У господарському процесі кредитор набуває статусу "позивача" (ст. 21 ГПК України), а у виконавчому провадженні - "стягувача" (ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження"), однак при цьому він не перестає бути кредитором в цивільно-правовому розумінні.

За приписами п.1, 2 ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.

Як вбачається із матеріалів справи № 921/747/13-г/14, позивачем та стягувачем у ній є ТОВ "Донецькспецсервіс"

Натомість, ВАТ Банк "БІГ Енергія" на жодній із стадій розгляду справи № 921/747/13-г/14 не являвся ні позивачем (стягувачем ), ні іншим учасником даного судового процесу.

В той же час, TOB «ФК «Довіра та гарантія» звернулось до господарського суду із вимогою: "замінити стягувача, ВАТ Банк «БІГ Енергія» на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» під час виконання наказу Господарського суду Тернопільській області у справі № 921/747/13-г/14".

З огляду на наведене, зважаючи що ВАТ Банк «БІГ Енергія» не міг передати іншій особі тих прав, які йому не належали, правові підстави для набуття заявником права (статусу) стягувача у даній справі відсутні.

Поряд з цим, твердження TOB «ФК «Довіра та гарантія» про те, що діяльність комісіонера за договором комісії є різновидом представництва, а сам договір комісії є підставою для виникнення права комісіонера здійснювати представництво комітента, суд оцінює критично з огляду на наступне.

За приписами ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії має багато спільних ознак з договором доручення, основна з яких полягає в тому, що одна сторона - виконавець (повірений або комісіонер) зобов'язується вчинити правочини (юридичні дії) в інтересах другої сторони - замовника (довірителя або комітента).

Головна відмінність інститутів комісії та доручення полягає в тому, що комісіонер діє не від імені комітента (як повірений - від імені довірителя у договорі доручення), а від свого власного імені. У ч. 2 ст. 237 ЦК прямо зазначено, що особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, не є представником. Тому на відносини комісіонера і комітента не поширюються положення глави 17 про представництво.

Враховуючи викладене в сукупності та керуючись ст. ст. 25, 86 ГПК України та ст.8 ЗУ "Про виконавче провадження", господарський суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" № 203 від 02.04.2014р. про заміну стягувача у виконавчому провадженні відмовити .

2. Ухвалу направити сторонам по справі, третій особі та ТОВ "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (вул. Борщагівська, буд.204, корп. 1, оф.22, м. Київ, 03058).

Суддя О.В. Руденко