Рішення

від 07.09.2015 по справі 922/1918/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2015 р.Справа № 922/1918/15

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Аюпова Р.М.

судді: Жельне С.Ч. , Сальнікова Г.І.

при секретарі судового засідання Шевляковій К.М.

розглянувши справу

за позовом Заступника Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Харків, Треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Головне управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків, 2. Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків до 1. Харківської районної державної адміністрації, м. Харків , 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Транс Сервіс", м. Харків, Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 3. Публічне акціонерне товариство "УкрСоцбанк", м. Київ; 4. Харківське районне управління юстиції у Харківській області в особі, м. Харків, про визнання незаконними розпоряджень їх скасування та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки за участю представників сторін:

Прокурор - Боброва С.С., посв. від 15.05.2014р.;

Представник 1-го відповідача - не з'явився;

Представник 2-го відповідача - ОСОБА_2, дов. від 27.05.2015р.;

Треті особи (1-4) - не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Заступник Харківського міжрайонного прокурора Харківської області звернувся до господарського суду з позовом до першого відповідача - Харківської районної державної адміністрації, другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Транс Сервіс", м. Харків, в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 1079 від 25.05.2012р. "Про передачу у власність земельних ділянок ТОВ "Олімп Транс Сервіс";

- Визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, зареєстровані в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 632515792000016 та 632515792000017;

- Скасувати записи про державну реєстрацію права власності ТОВ "Олімп Транс Сервіс" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157900:04:005:0031 та 6325157900:04:005:0028, зареєстрованими на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, зареєстрованих 14.06.2012р. за №№ 632515792000016 та 632515792000017.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 20.04.2015р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2015р. залучено до участі у справі Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2015р. залучено до участі у справі Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "УкрСоцбанк", м. Київ та Харківське районне управління юстиції у Харківській області в особі реєстраційної служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області, м. Мерефа.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2015р. залучено до участі у справі Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську обласну державну адміністрацію, м. Харків.

Ухвалою господарського суду від 11.06.2015р. для розгляду справи призначено судову колегію.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 12.06.2015р., визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 922/1918/15: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Доленчук Д.О., Калініченко Н.В.

Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату господарського суду від 25.06.2015р., в зв'язку з відпусткою судді Калініченко Н.В., призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення нового складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 25.06.2015р., визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 922/1918/15: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Доленчук Д.О., Жельне С.Ч.

Відповідно до розпорядження керівника апарату господарського суду від 06.07.2015р., в зв'язку з відпусткою судді Доленчука Д.В., призначено повторний автоматичний розподіл справи для визначення нового складу колегії суддів.

Відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 06.07.2015р., визначено склад колегії суддів для розгляду справи № 922/1918/15: головуючий суддя Аюпова Р.М., судді Жельне С.Ч., Сальнікова Г.І.

Ухвалою господарського суду від 02.09.2015р. продовжено строк вирішення даного спору за межами двомісячного строку - до 21.09.2015р. Розгляд справи відкладено на 07.09.2015р. о 12:20 год.

У судовому засіданні 07.09.2015р. прокурор позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Додаткових доказів по справі суду не надав.

Представник другого відповідача у судовому засіданні 07.09.2015р. проти позову заперечував, додаткових доказів по справі суду не надав.

Представники першого відповідача та третіх осіб у судове засідання не з'явились, про причину неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання представника другого відповідача про призначення у справі судової ґрунтознавчої експертизи (вх. № 25964), колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р. господарським судам було роз’яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Недопустимим є порушення перед експертом питань, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі (п. 9 Постанови).

У клопотанні про призначення експертизи, відповідачем не обґрунтована необхідність проведення експертизи, не зазначено, які обставини або факти, що не враховані прокуратурою при зверненні до господарського суду, може підтвердити або спростувати експертиза.

У матеріалах справи відсутні, а представником відповідача до суду не надано доказів, які є взаємно суперечливими та дійсно потребують спеціальних знань для встановлення фактичних даних, що є предметом доказування.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України та статей 4-3, 38 Господарського процесуального кодексу України, судом створюються належні умови для дотримання принципу змагальності сторін, свободи в наданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012р. господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення судової ґрунтознавчої експертизи.

Розглянувши клопотання представника ПАТ "УкрСоцбанк" про припинення провадження у справі (вх. № 34326), на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

У п. 1.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, статті 148 ГК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Враховуючи викладене, клопотання представника третьої особи про припинення провадження у справі (вх. № 34326), на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, не підлягає задоволенню.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши представників сторін, колегією суддів встановлено наступне:

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації № 1011 від 11.06.2009р. затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_3, ОСОБА_4 земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 2,0000 га кожному для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

На підставі вказаного розпорядження, останні 10.11.2009р. отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки Серії ЯЕ № 509463 та ЯЕ So 509466, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № № 010970300241, 010970300242.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 від 13.12.2009р., зареєстрованим в реєстрі за № 3541, земельна ділянка площею 2,0000 га перейшла у власність ОСОБА_1

Крім цього, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 02.12.2009р., зареєстрованим в реєстрі за № 3528, земельна ділянка площею 2,0000 га перейшла у власність ОСОБА_1

13.01.2012р. ОСОБА_1, на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 13.01.2012р., зареєстрованих в Державному реєстрі правочинів за № 66 та № 69 продав TOB «Олімп Транс Сервіс» (другий відповідач) вищевказані земельні ділянки площею 4,0000 га, для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 25.05.2012р. № 1079 TOB «Олімп Транс Сервіс» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, загальною площею 4,0000 га для розміщення торгівельно-виробничого комплексу, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

На підставі вищевказаного розпорядження голови районної державної адміністрації, TOB «Олімп Транс Сервіс» отримало два Державних акта на право власності на вказані земельні ділянки, загальною площею 4,0000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, серії ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № № 632515792000016 та 632515792000017 відповідно.

Згідно з ч. 2 п. 2 Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: категорія, цільове використання, склад угідь та форма власності земель, за рахунок яких передбачається відведення земельних ділянок: за рахунок земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства - рілля (код КВЦПЗ-ОІ.ОЗ). Форма власності - приватна.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, прокурор зазначив, що розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 25.05.2012р. № 1079 прийнято з перевищенням повноважень та в порушення вимог ст. ст. 17, 20, 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на той час), Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. № 502 і діючого на той час), у зв'язку з чим, на думку прокурора, підлягають скасуванню спірне розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації та відповідні Державні акти на право власності на землю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно приписів частини 1 статті 14 Конституції України, частини статті 1 Земельного кодексу України, земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельним кодексом України встановлюється порядок володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у комунальній та державній власності.

Згідно статті 148 ГК України, земля - є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається та реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

За статтею 2 ЗК України, земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб’єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об’єктами землі в межах території України, земельні ділянки на права на них, у тому числі на земельні паї (частки).

В силу частини 1 статті 3 ЗК України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до ст. 79 ЗК України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюються в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 13 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань, зокрема, використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.

Статтею 17 ЗК України (у відповідній редакції) визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону; за пунктом 12 Перехідних положень розділу Х ЗК України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, окрім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Згідно зі статтею 83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

Статтею 122 ЗК України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження) передбачено повноваження органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у власність або у користування.

Ст. 14 ЗУ "Про місцеві державні адміністрації" врегульовано підстави здійснення місцевими державними адміністраціями повноважень інших органів, зокрема, місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами; передавати місцевим державним адміністраціям окремі повноваження органів виконавчої влади вищого рівня в межах, визначених законами України, вправі лише Кабінет Міністрів України.

За ст. 6 цього Закону актом місцевої державної адміністрації, який видається головою адміністрації, є розпорядження.

Відповідно до приписів статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території.

Підставами для визнання акта недійсним, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно дост.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтею 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Отже, способом волевиявлення державної адміністрації, яка здійснює розпорядження власністю від імені держави щодо регулювання земельних відносин, є прийняття головою відповідної державної адміністрації розпорядження.

Статтею 20 ГК України визначено, що одним із способів захисту порушених прав суб'єктів господарювання є, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання.

Статтею 16 ЦК України, серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом визначено визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади та органу місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що розпорядження голови державної адміністрації, які суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.122 ЗК України (в редакції, що діяла на момент прийняття спірного розпорядження) районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

До об'єктів, що пов'язані з обслуговуванням жителів територіальних громад, належать такі, що мають призначення щодо забезпечення соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів району, однаковим задоволенням потреб жителів відповідної територіальної громади, для чого органами місцевого самоврядування здійснюється стратегічне планування та прогнозування соціально-економічного розвитку даної території, що супроводжується в тому числі складанням інвестиційного паспорту з відображенням соціально-економічних, культурних, оздоровчих або інших потреб жителів відповідної територіальної громади, необхідність інвестицій та можливі інвестиційні ризики з урахуванням характерних властивостей даної території. Відтак за наслідком будівництва відповідних об'єктів забезпечується необхідний рівень соціально-економічної стабільності, сприяння розвитку тих форм економічної діяльності і зайнятості, які узгоджуються з існуючими ресурсними можливостями громади, покращенню її життєвих стандартів.

Обласні державні адміністрації, згідно з частиною 4 ст. 122 ЗК України (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин) надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Частиною 5 зазначеної статті передбачено, що Київська та Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч.1ст.124 ЗК України)

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу (частина третя статті 124 ЗК України).

Відповідно до статті 123 ЗК України, до клопотання про відведення земельної ділянки додаються, передбачені частиною 5 статті 151 ЗК України документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування.

Законом України В«Про землеустрійВ» визначено, що цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЗК України, передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Таким чином, частиною першою статті 19 ЗК України встановлений вичерпний перелік категорій земель України за основним цільовим призначенням. Проте, у межах категорії земель, земельні ділянки поділяються за конкретним цільовим призначенням.

Процедура оформлення права користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності зі зміною її цільового призначення регламентована нормами Земельного кодексу України та Закону України В«Про землеустрійВ» .

Так, відповідно ч. 2 ст. 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зазначена норма ЗК України кореспондується з положенням ст.50 Закону України В«Про землеустрійВ» , якою передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються, зокрема, у разі зміни цільового призначення земельних ділянок.

Постановою КМУ від 11.04.2002р. № 502 в порядку ст. 20 ЗК України був затверджений «Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних» (надалі - Порядок), який був чинний на момент здійснення спірних правовідносин.

П.п. 4-6 зазначеного Порядку встановлено, що проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

Відповідно до п.8 Порядку, районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, передають у власність або користування такі земельні ділянки (п.1 ч.2 ст. 123 ЗК України).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, в межах їх повноважень, у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (п.1 ч.3 ст.123 ЗК України).

Згідно зі статтею 50 наведеного Закону проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:

-завдання на розроблення проекту землеустрою;

-пояснювальну записку;

-копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);

-рішення Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);

-письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;

-довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;

-матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);

-відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

-копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об'єктів);

-розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);

-розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);

-акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);

-акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);

-перелік обмежень у використанні земельних ділянок;

-викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);

-кадастровий план земельної ділянки;

-матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);

-матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно ч.ч.1 та 2 ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах населеного пункту або земельної ділянки за межами населеного пункту, на якій розташовано об'єкт будівництва або планується розташування такого об'єкта, подається також на погодження до органу містобудування та архітектури.

З матеріалів справи вбачається, що згідно Книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, Товариству з обмеженою відповідальністю "Олімп Транс Сервіс" видано державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами №№ 6325157900:04:005:0031 серія ЯМ № 375653 та 6325157900:04:005:0028 серія ЯМ № 375652, із зазначенням, що земельні ділянки надані для іншого призначення (для розміщення торговельно-виробничого комплексу) на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, які зареєстровано за №№ 632515792000017, 632515792000016.

За наявними земельно-обліковими даними, зазначені земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту, представлені землями державної власності.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 25.05.2012р. № 1079 TOB «Олімп Транс Сервіс» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, загальною площею 4,0000 га для розміщення торгівельно-виробничого комплексу, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

Як свідчать матеріали справи, 23.10.2013р. до Держреєстру внесено записи № 3025751 та № 3025869 щодо набуття ПАТ "УкрСоцбанк" права власності на земельні ділянки з кадастровими номереми 6325157900:04:005:0028 та 6325157900:04:005:0031 відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 2517 від 23.10.2013р.

Відповідно до вимог п. 15 Перехідних положень ЗК України, заборонено зокрема купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Цим же пунктом визначено, що угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а також в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладання (посвідчення).

Пунктом 10 Порядку також визначено, що якщо зміна цільового призначення стосується земельних ділянок - ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарі, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель, що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, районна державна адміністрація подає проектні матеріали разом із своїм висновком до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали і готує свій висновок для подання Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

Згідно зі ст. 38 ЗК України, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Тобто, розміщення земельних ділянок для зазначених потреб можливе лише в межах населеного пункту у відповідності до містобудівної документації.

Відповідно до розділу III висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення зазначених земельних ділянок, проект землеустрою погоджується у разі розрахунку та сплати TOB "Олімп Транс Сервіс" втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також у разі розроблення відповідної містобудівної документації передбаченої чинним законодавством України.

Отже, з аналізу матеріалів справи вбачається, що при прийнятті головою Харківської райдержадміністрації розпорядження № 1079 від 25.05.2012р. "Про передачу у власність земельних ділянок ТОВ "Олімп Транс Сервіс", було допущено порушення Порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Разом з цим, в порушення зазначених вимог, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відчужено земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157900:04:005:0028 та 6325157900:04:005:0031 ОСОБА_1, останній продав у свою чергу такі земельні ділянки TOB "Олімп Транс Сервіс", TOB "Олімп Транс Сервіс" укладено договір про іпотеку та договір про задоволення вимог іпотекодержателя з ПАТ "УкрСоцбанк".

Зазначене підтверджено Державною інспекцією сільського господарства України відповідно до листа від 11.02.2015 № 543/6-1/2-15.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. за № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Статтею 210 ЗК України визначено, що угоди, укладені з порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірною вимогу прокурора щодо визнання протиправним та скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 1079 від 25.05.2012р. "Про передачу у власність земельних ділянок ТОВ "Олімп Транс Сервіс".

У п. 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, ОСОБА_2 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим господарським судам слід враховувати, що право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей Державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

Враховуючи, що підстави отримання відповідачем у власність спірних земельних ділянок, розташованих за адресою: Харківська область, Харківський район, Лизогубівська сільська рада, вул. Залізнична, 2, визнано судом недійсними, то й Державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, зареєстровані в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 632515792000016 та 632515792000017, підлягають визнанню недійсними.

Вимога прокурора про скасування записів про державну реєстрацію права власності ТОВ "Олімп Транс Сервіс" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157900:04:005:0031 та 6325157900:04:005:0028, зареєстрованими на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, зареєстрованих 14.06.2012р. за №№ 632515792000016 та 632515792000017 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Державну реєстрацію змін покладено на Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (третя особа у справі).

Відділ державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції не є відповідачем у даній справі, в зв'язку з чим в задоволенні даною частини позовних вимог суд відмовляє.

Також суд відмовляє в задоволенні позовних вимог прокурора щодо визнання недійсними договорів оренди землі, оскільки матеріали справи не містять укладених між сторонами даного спору будь-яких договорів оренди землі, які просить визнати недійсними прокурор в прохальній частині позову.

Згідно із ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідачів, пропорційно задоволеним позовним вимогам та підлягають стягненню в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 27, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 1079 від 25.05.2012р. "Про передачу у власність земельних ділянок ТОВ "Олімп Транс Сервіс";

Визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, зареєстровані в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 632515792000016 та 632515792000017;

Стягнути з Харківської районної державної адміністрації (61034, м. Харків, вул. Комсомольське шосе, 52, код ЄДРПОУ 04058775) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1218,00 грн. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Транс Сервіс" (61166, м. Харків, пр. Леніна, 40, код ЄДРПОУ 00039019) на користь держбюджету України одержувач коштів - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, код платника 22030001, символ звітності банку 101, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 851011) - 1218,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.09.2015 р.

Головуючий суддя Суддя Суддя ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7

справа № 922/1918/15