Постанова

від 28.10.2015 по справі 922/1918/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2015 р. Справа № 922/1918/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Ногіна О.М., посв. №032167 від 11.02.2015 р.

третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - 1) не з"явився, 2) Хань О.О., дов. №01-53/4213 від 08.06.2015 р.

відповідачів - 1) не з"явився, 2) Швець Р.П., дов. б/н від 27.05.2015 р.

третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - 1) Кучерявий Д.В., дов. №02-36/2329 від 09.09.2015 р., 2) не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу третьої особи - ПАТ "УкрСоцбанк" (вх.№ 4775 Х/3) та апеляційну скаргу другого відповідача (вх.№ 4930 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від "07" вересня 2015 р. у справі № 922/1918/15

за позовом заступника Харківського міжрайонного прокурора Харківської області, м. Харків,

треті особи , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

1) Головне управління Держземагентства у Харківській області, м. Харків,

2) Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків,

до 1) Харківської районної державної адміністрації, м. Харків, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Транс Сервіс", м. Харків,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Публічне акціонерне товариство "УкрСоцбанк", м. Київ;

2) Харківське районне управління юстиції у Харківській області в особі Реєстраційної служби, м. Харків,

про визнання незаконними розпоряджень, їх скасування та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року заступник Харківського міжрайонного прокурора Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до першого відповідача - Харківської районної державної адміністрації, другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Транс Сервіс", м. Харків, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 1079 від 25.05.2012р. "Про передачу у власність земельних ділянок ТОВ "Олімп Транс Сервіс";

- визнати недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, зареєстровані в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 632515792000016 та 632515792000017;

- скасувати записи про державну реєстрацію права власності ТОВ "Олімп Транс Сервіс" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157900:04:005:0031 та 6325157900:04:005:0028, зареєстрованими на підставі Державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, зареєстрованих 14.06.2012р. за №№ 632515792000016 та 632515792000017.

Рішенням господарського суду Харківської області від "07" вересня 2015 р. у справі № 922/1918/15 ( колегія суддів у складі : головуючий суддя Аюпова Р.М., суддя Жельне С.Ч., суддя Сальнікова Г.І.) у позові відмовлено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 1079 від 25.05.2012р. "Про передачу у власність земельних ділянок ТОВ "Олімп Транс Сервіс";

Визнано недійсними Державні акти на право власності на земельні ділянки серія ЯМ № 375652 та ЯМ № 375653, зареєстровані в Книзі записів реєстрації Державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№ 632515792000016 та 632515792000017;

Стягнуто з Харківської районної державної адміністрації на користь Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп Транс Сервіс" користь Державного бюджету України 1218,00 грн. судового збору.

Третя особа - ПАТ "УкрСоцбанк" не погодилася з рішенням місцевого господарського суду, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та припинити провадження у справі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивачем у позові фактично ставиться питання про перевищення першим відповідачем наданих йому законом владних повноважень, та порушення приписів чинного законодавства при прийнятті оскаржуваних рішень, у зв"язку з чим спірні у даній справі правовідносини носять чітко виражений публічно-правовий характер. Таким чином, за висновком заявника скарги, спір у даній справі не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв"язку з чим провадження у справі слід припинити на підставі пункту 1 статі 80 ГПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.2015 року апеляційну скаргу третьої особи - Публічного акціонерного товариства "УкрСоцбанк" було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 28.10.2015 року на 12:00 год.

Другий відповідач також не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що при прийнятті оспорюваного розпорядження як з боку власника земельних ділянок - ТОВ "Олімп Транс Сервіс", так і з боку Харківської районної державної адміністрації було дотримано процедуру зміни цільового призначення земельних ділянок, встановлену Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Украхни від 11.04.2002 р. № 502.

Також вказує, що земельні ділянки, з кадастровими номерами 6325157900:04:005:0031 та 6325157900:04:005:0028, які належали ТОВ "Олімп Транс Сервіс", не використовувалися під посіви жодних сільськогосподарських культур, а також під чисті пари, або розміщення парників та теплиць, тобто як рілля, а тому зміна їх цільового призначення не стосується процедури, встановленої п. 10 зазначеного вище Порядку .

Крім того, звертає увагу на те, що місцевий господарський суд безпідставно відніс земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157900:04:005:0031 та 6325157900:04:005:0028 до категорій земель, перелічених в пп. б) п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, оскільки вказані земельні ділянки не відносяться ані до земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ані до земельних ділянок, які виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 року апеляційну скаргу другого відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 28.10.2015 року на 12:00 год., а також об"єднано апеляційну скаргу третьої особи - ПАТ "УкрСоцбанк" та апеляційну скаргу другого відповідача в одне апеляційне провадження.

Третя особа - Харківська обласна державна адміністрація у письмових поясненнях (вх.№ 14627 від 27.10.2015 року) та її представник у судовому засіданні 28.10.2015 року проти доводів апеляційних скарг заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що у частині 2 пункту 2 Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок вказано: категорія, цільове використання, склад угідь та форма власності земель, за рахунок яких передбачається відведення земельних ділянок: за рахунок земель сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства - рілля (код КВЦПЗ-01.03). А тому є безпідставними ствердження ТОВ «Олімп Транс Сервіс» про недоведеність судом факту того, що спірні земельні ділянки відносяться до рілля.

Третя особа - Головне управління Держземагентства у Харківській області у письмових поясненнях (вх.№ 14706 від 28.10.2015 року) повідомила, що підтримує правову позицію, викладену у відзиві на позов (вх.№217 від 27.04.2015 року), також просить розглядати апеляційну скаргу без участі її представника.

Перший відповідач у відзиві на позов (вх.№ 14721 від 28.10.2015 року) підтримав апеляційну скаргу другого відповідача, просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Свою правову позицію обгрунтовує тим, що оскільки оспорюване розпорядження було прийнято на підставі погодженого та затвердженого проекту землеустрою, а також в межах території, на яку поширюються повноваження Харківської районної державної адміністрації Харківської області, підстави для скасування спірного розпорядження відсутні.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу представника ПАТ "УкрСоцбанк" (вх.№14807 від 29.10.2015 року), а також у судовому засіданні проти апеляційної скарги ПАТ "УкрСоцбанк" та апеляційної скарги другого відповідача заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що оспорюване розпорядження прийняте всупереч вимогам земельного законодавства, так як прийняття рішення щодо зміни цільового призначення спірних земельних ділянок, які є ріллям, віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України. А оскільки оспорюване розпорядження є незаконним, то і видані на виконання цього розпорядження акти на право власності на землю підлягають визнаню недійсними.

Перший відповідач та третя особи -Головне управління Держземагентства у Харківській області в судове засідання 28.10.2015 року не з"явились, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце його проведення, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення №61022 16484761 та №61022 16597620 про вручення їм копій ухвал, якими було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

До того ж, як вже зазначалось, Головне управління Держземагентства у Харківській області просило розглядати апеляційну скаргу без участі її представника.

Харківське районне управління юстиції у Харківській області в особі Реєстраційної служби в судове 28.10.2015 року також не з"явилось, на адресу Харківського апеляційного господарського суду повернулась копія ухвали від 08.10.2015 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників вказаних учасників процесу за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах та письмових поясненнях доводи другого відповідача та третіх осіб- ПАТ "УкрСоцбанк", Головного управління Держземагентства у Харківській області, Харківської обласної державної адміністрації, заслухавши пояснення представників позивача, другого відповідача, третіх осіб- Харківської обласної державної адміністрації та ПАТ "УкрСоцбанк", перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступне..

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації №1011 від 11.06.2009р. затверджено проекти землеустрою та передано у приватну власність громадянам Леонтенко В.А., Капустину А.М. земельні ділянки сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 2,0000 га кожному для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

На підставі вказаного розпорядження, останні 10.11.2009р. отримали Державні акти на право власності на земельні ділянки Серії ЯЕ №509463 та ЯЕ №509466, які зареєстровані в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № № 010970300241, 010970300242.

Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між Нечипоренком С.О. та Леонтенко В.А. від 13.12.2009р., зареєстрованим в реєстрі за №3541, земельна ділянка площею 2,0000 га перейшла у власність Нечипоренка С.О.

Крім того, відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеним між Нечипоренком С.О. та Капустіним А.М. від 02.12.2009р., зареєстрованим в реєстрі за №3528, земельна ділянка площею 2,0000 га перейшла у власність Нечипоренка С.О.

13.01.2012р. Нечипоренко С.О. на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок від 13.01.2012р., зареєстрованих в Державному реєстрі правочинів за №66 та №69 продав TOB «Олімп Транс Сервіс» (другий відповідач) вищевказані земельні ділянки площею 4,0000 га, для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 25.05.2012р. №1079 TOB «Олімп Транс Сервіс» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок зі зміною їх цільового призначення із земель сільськогосподарського призначення на землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, загальною площею 4,0000 га для розміщення торгівельно-виробничого комплексу, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області.

На підставі вищевказаного розпорядження голови районної державної адміністрації, TOB «Олімп Транс Сервіс» отримало два Державних акти на право власності на вказані земельні ділянки, загальною площею 4,0000 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області, серії ЯМ №375652 та ЯМ №375653, які зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №№632515792000016 та 632515792000017 відповідно.

Згідно з ч. 2 п. 2 Висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: категорія, цільове використання, склад угідь та форма власності земель, за рахунок яких передбачається відведення земельних ділянок: за рахунок земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства - рілля (код КВЦПЗ-01.03). Форма власності - приватна.

В подальшому, 23.10.2013р. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесено записи №3025751 та №3025869 щодо набуття ПАТ «Укрсоцбанк» права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157900:04:005:0028 та 6325157900:04:005:0031 відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя №2517 від 23.10.2013р.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 25.05.2012р. №1079 прийнято з перевищенням повноважень та в порушення вимог ст. ст. 17, 20, 122 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на той час), Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002р. №502 і діючого на той час), у зв'язку з чим, за висновком суду першої інстанції, підлягають скасуванню спірне розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації та відповідні Державні акти на право власності на землю.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам та нормативним обґрунтуванням рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно з ч. 2, ч.3, ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико - культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч.1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Постановою Кабінету Міністрів України 11 квітня 2002р. №502 затверджено Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (далі - Порядок).

Цей Порядок, який був чинний на момент винесення спірного розпорядження, визначав механізм щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка перебуває у власності громадянина або юридичної особи (п. 1 Порядку).

Відповідно до п.п. 2-4, 6, 8 Порядку сільська, селищна, міська рада або районна держадміністрація розглядає заяву (клопотання) і в разі згоди на зміну цільового призначення земельної ділянки дає дозвіл на підготовку проекту її відведення:

складання проекту відведення земельної ділянки, якщо зміні цільового призначення підлягає її частина;

перепогодження проекту відведення земельної ділянки з відповідними органами виконавчої влади, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки, цільове призначення якої змінюється, складається державною або іншою землевпорядною організацією на замовлення власника земельної ділянки.

Проект відведення земельної ділянки погоджується або перепогоджується з органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, а також підлягає державній землевпорядній експертизі, після якої замовник подає проектні матеріали відповідно до сільської, селищної, міської ради або до районної держадміністрації для прийняття рішення.

Районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Пунктом 10 Порядку визначено, якщо зміна цільового призначення стосується земельних ділянок - ріллі, багаторічних насаджень для несільськогосподарських потреб, лісів першої групи площею понад 10 гектарів, а також земельних ділянок природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та особливо цінних земель, що проводиться за рішенням Кабінету Міністрів України, районна держадміністрація подає проектні матеріали разом із своїм висновком до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної держадміністрації. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали і готує свій висновок для подання Кабінету Міністрів України для прийняття відповідного рішення.

Крім того, відповідно до вимог п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, заборонено зокрема купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Цим же пунктом визначено, що угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а також в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладання (посвідчення).

Як вбачається з матеріалів справи спірні земельні ділянки на момент прийняття спірного розпорядження належали до категорії земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення земельних ділянок - для ведення особистого селянського господарства.

Отже, суд першої інстанції дійшов до висновку, що при прийнятті головою Харківської райдержадміністрації розпорядження № 1079 від 25.05.2012р. «Про передачу у власність земельних ділянок ТОВ «Олімп Транс Сервіс», було допущено порушення п. 10 Порядку встановлення та зміни цільового призначення земель сільськогосподарського призначення, а також законодавчу заборону щодо відчуження такого роду земельних ділянок, встановлену п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Разом з тим, згідно з ч. 2, 3 ст. 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Таким чином, суд погоджується з твердженням другого відповідача відносно того, що не усі землі сільськогосподарського призначення відносяться до категорій земель, перелічених у п. 10 Порядку.

Приймаючи оспорюване рішення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що земельні ділянки, які на момент прийняття оскаржуваного рішення держадміністрації належали ТОВ «Олімп Транс Сервіс», використовувались як рілля.

Водночас, нормативний зміст поняття «рілля» визначений у «Методиці проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій», затвердженої наказом Держкомстату України від 05.08.2008 №270, відповідно до якої, рілля - це земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Враховуючи наведені обставини та ґрунтуючись на наявних в матеріалах справи доказах, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо того, що спірні земельні ділянки на момент прийняття оскаржуваного рішення держадміністрації, використовувались саме як рілля.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «Олімп Транс Сервіс» відносно того, що зміна цільового призначення земельних ділянок, у відповідності до приписів п. 10 Порядку, проводиться тільки у разі, якщо площа земельної ділянки перевищує 10 гектарів.

Що стосується доводів прокурора на порушення Харківською районною державною адміністрацією при прийнятті спірного розпорядження ст. 38 Земельного кодексу України та п. 8 Порядку, а саме щодо можливості визначення поза межами населеного пункту земельних ділянок, під розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування, колегія суддів зазначає наступне.

Вказаним пунктом 8 Порядку передбачено, що районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Отже, зазначеним пунктом не визначається до якої категорії земель повинна відноситися земельна ділянка, щодо якої розглядається питання про зміну цільового призначення та яка знаходиться за межами населеного пункту. Визначальним у даному випадку є факт використання цієї ділянки, зокрема, для будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району, якими можуть бути школи, лікарні, підприємства торгівлі, а також, як визначено у Порядку й інші об'єкти, у тому числі, але не виключно, і промислові підприємства, виробничо-торгівельні комплекси.

Згідно ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Отже, відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови відносяться земельні ділянки лише в межах населених пунктів, відповідно норми законодавства про дану категорію земель не поширюються на земельні ділянки під поселеннями за межами населених пунктів. Між тим, будинки та споруди можуть знаходитися і поза межами населених пунктів на землях, наданих для садівництва (ст. 35 Земельного кодексу України), ведення особистого підсобного господарства (ст. 7 Закону України «Про особисте селянське господарство») або фермерського господарства (ст. 16 та ін. Закону України «Про фермерське господарство»); на землях рекреаційного призначення (ст. 51 Земельного кодексу України), землях транспорту (приміщення для проживання стрілочників, бакенників), оборони тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, цільове призначення земельних ділянок, які належали 2-му відповідачу після його зміни, визначено як іншого призначення (для розміщення торгівельно - виробничого комплексу).

Таким чином, розміщення на вказаних земельних ділянках, у тому числі, торгівельно-виробничого комплексу за межами населеного пункту виключає віднесення цієї земельної ділянки до категорії земель житлової і громадської забудови.

Колегія суддів також не погоджується із висновками місцевого господарського суду про порушення 1-м відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження законодавчої заборони щодо відчуження такого роду земельних ділянок, встановлену п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Відповідно до п. а ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Як було встановлено вище, спірні земельні ділянки були передані у власність громадянам Леонтенко В.А. та Капустіну А.М. саме для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, встановлена у п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України заборона на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну їх цільового призначення, стосується не всіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення, а лише їх окремих видів, зокрема земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Слід також зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що спірні ділянки відносяться до категорії земельних ділянок, які виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, на які також розповсюджується заборона відчуження, передбачена п.15 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог прокурора про визнання протиправним та скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації №1079 від 25.05.2012р. «Про передачу у власність земельних ділянок ТОВ «Олімп Транс Сервіс», - є необґрунтованим.

При цьому, вимога прокурора про визнання недійсним Державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЯМ №375652 та ЯМ№ 375653 є похідною вимогою, і залежить від наявності законних підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації №1079 від 25.05.2012р. Тобто така вимога задоволенню не підлягає у зв'язку із недоведеністю підстав для скасування рішення 1-го відповідача.

Разом з цим слід зазначити, що ТОВ «Олімп Транс Сервіс» придбало спірні земельні ділянки на законних пеідставах - за договорами купівлі-продажу, а тому визнання недійсним Державних актів на право власності на земельні ділянки серія ЯМ №375652 та ЯМ№ 375653 фактично позбавить другого відповідача права власності на землю.

Колегія суддів вважає, що можливе вчинення державними органами при прийнятті розпоряджень порушень норм законодавства у будь-якому випадку не може бути підставою для позбавлення відповідної особи права власності на замлю, про що свідчить практика Європейського Суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії» від 24.06.2003 року зазначив, що є неприпустимим визнання недійсним договору, відповідно до якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його майна на підставі того, що державний орган порушив закон.

Отже, позиція Європейського Суду полягає в тому, що особа - суб'єкт приватного права не може відповідати за помилки державних органів при отриманні цією особою права власності на майно, а державні органи не можуть вимагати повернення в попередній стан, посилаючись на те, що вони припустилися помилки при наданні майна особі.

Відповідно до п. 71 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.10.2011 принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З другого боку, потреба виправити колишню «помилку» не повинна позначитися на новому праві, набутому особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо відмови прокурору у вимозі про скасування записів про державну реєстрацію права власності ТОВ «Олімп Транс Сервіс» на земельні ділянки з кадастровими номерами 6325157900:04:005:0031 та 6325157900:04:005:0028, оскільки відсутні правові підстави для задоволення такої вимоги, а також зазначена позовна вимога звернута до осіб, які не наділені повноваженнями на вчинення дій, що становлять зміст цієї вимоги, тобто не є в цій частині позову належними відповідачами.

Що стосується тверджень ПАТ «Укрсоцбанк» про необхідність припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до вказаної норми ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Як зазначено в пунктах 1.4, 1.5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року №04-06/15 "Про практику застосування судами земельного законодавства" у вирішенні питань щодо підвідомчості спору, що виник із земельних відносин, слід аналізувати не лише предмет та склад сторін спору, але і його підставу, яка розкриває характер спірних правовідносин між сторонами і вказує на рівність або адміністративне підпорядкування сторін спору.

Спір, що виник внаслідок порушення права суб"єкта господарської діяльності на земельну ділянку, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спором про право і підлягає розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України.

У п. 1.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 ЦК України, статті 148 ГК України, земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних (господарських) та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 ЗК України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду про те, що даний спір підлягає вирішенню у господарських судах України, а тому відсутні правові підстави для припинення провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, апеляційна скарга ТОВ «Олімп Транс Сервіс» підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» слід задовольнити частково.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Олімп Транс Сервіс» у справі №922/1918/15 задовольнити.

Апеляційну скаргу ПАТ «Укрсоцбанк» у справі №922/1918/15 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.09.2015 р. у справі №922/1918/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 02.11.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.