Постанова

від 04.08.2011 по справі 45/212-3/112

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2011 № 45/212-3/112

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Зеленіна В.О.

ОСОБА_1

за участю представників:

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „КупецьВ» : представник - ОСОБА_2 - за довіреністю,

від Державного агентства резерву України: представник - ОСОБА_3 - за довіреністю,

від Державного підприємства „РесурспостачВ» : представник - ОСОБА_4 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „КупецьВ» , м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 р.

по справі №45/212-3/112 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „КупецьВ» , Київ

до 1. Державного агентства резерву України, м. Київ (правонаступник Державного комітету України з державного матеріального резерву)

2. Державного підприємства „РесурспостачВ» , м. Київ

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державного комітету України з державного матеріального резерву, Державного підприємства „РесурспостачВ» про зобов'язання Державного комітету України з державного матеріального резерву усунути загрозу, яка виходить від небезпечної продукції - вивезти небезпечну продукцію «м'ясо свинини заморожене другої категорії у пів тушах», виробник Іспанія ЕS-10.10709/ZСЕ, в кількості 2499,8 кг, термін придатності до 23.09.2009 року, що зберігається за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 114-А, ВАТ «Холодокомбінат № 3»; зобов'язання Державного комітету України з державного матеріального резерву вивезти небезпечну продукцію «м'ясо свинини заморожене другої категорії у пів тушах», виробник Іспанія ЕS-10.10709/ZСЕ, в кількості 2499,8 кг, термін придатності до 23.09.2009 року, що зберігається за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 114-А, ВАТ «Холодокомбінат № З».

Рішенням Господарського суду міста Києва № 45/212 від 13.10.2010 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 45/212 від 13.10.2010 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 54/212 від 26.01.2011 року рішення Господарського суду міста Києва № 45/212 від 13.10.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року та рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 року у справі № 45/212 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 45/212 від 12.04.2011року рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 45/212 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2011 року справі присвоєно номер 45/212-3/112 та призначено її до розгляду.

04.05.2011 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просить суд зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 усунути загрозу, яка виходить від небезпечної продукції - «м'ясо свинини заморожене другої категорії у пів тушах», виробник Іспанія Е8-10.10709/2СЕ, в кількості 2499,8 кг. термін придатності до 23.09.2009, що зберігається за адресо: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 114-А, ВАТ «Холодокомбінат № 3»; зобов'язати відповідача-1 та відповідача-2 вивезти небезпечну продукцію «м'ясо свинини заморожене другої категорії у пів тушах», виробник Іспанія Е8-10.10709/2СЕ, в кількості 2499,8 кг термін придатності до 23.09.2009, що зберігається за адресою: м. Київ, вул. С.Сагайдака, 114-А, ВАТ «Холодокомбінат № З».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року у справі № 45/212-3/112 здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - 1 Державного комітету України з державного матеріального резерву його правонаступником Державним агентством резерву України, в позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та задовольнити позовні вимоги з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийнято за недостатнього дослідження обставин та неправильного застосування правових норм.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договір № 4юр-2008 від 07.04.2008 року не може бути підставою для укладення між позивачем та відповідачем - 2 договору відповідального зберігання цінностей державного матеріального резерву. Таким чином, договір №48зб від 23.05.2008 року не є договором відповідального зберігання продукції матеріального резерву, а тому обов'язку з освіження «м'яса свинини замороженого другої категорії у пів тушах», виробництва Іспанії Е8-10.10709/2СЕ, в кількості 2499,8 кг у позивача не було. Зазначена продукція не була належним чином закладена до державного матеріального резерву.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Купець» та порушено апеляційне провадження по справі №45/212-3/112.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів встановлено наступне.

07.04.2008 р. між Державним комітетом України з державного матеріального резерву та Державним підприємством «Ресурспостач» був укладений договір № 44-юр-2008, за умовами якого останній прийняв на себе зобов'язання за дорученням Комітету вчиняти від свого імені, але за рахунок Комітету правочини, направлені на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження не більше 25 тис. тонн щомісячно.

Зі змісту вказаного договору вбачається, що Державному підприємству «Ресурспостач» надані повноваження на вчинення правочинів, направлених на здійснення закупівлі через товарні біржі та закладення до державного резерву м'яса іноземного походження.

23.05.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Купець» (зберігач) та Державним підприємством «Ресурспостач» (замовник) укладено договір № 48зб відповідального зберігання (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору (в редакції додаткової угоди від 11.08.2008) відповідач-2 передає м'ясо (товар), а позивач зобов'язувався прийняти і власними засобами та за плату зберігати за адресою: м. Київ, вул. Білецького, 34, та Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 26, товар, переданий йому відповідачем 2 відповідно до актів прийому-передачі, що додаються і повернути товар у схоронності відповідачеві 2, у тій же кількості та якості та/або передати товар відповідно до письмового розпорядження про відпуск відповідача 1 встановленої форми.

Згідно п. 1.2 договору зберігач приймає товар від замовника за якістю і кількістю, відповідно до вимог встановлених п. 1.1. договору та відповідними інструкціями Держкомрезерву України. У разі відповідності товару встановленим вимогам, зберігач оформлює (виписує) та надає замовнику приймальний акт форми Р-16. Під час приймання товару зберігачем обов'язкова присутність повноважного представника замовника та/або іншої особи, уповноваженої замовником.

Згідно п. 1.3. договору товар, що передається відповідачем 2 на зберігання, відповідно до умов договору, не переходить у власність зберігача, а є власністю відповідача-1 з дати видачі приймального акту форми Р-16.

Сторони погодились, що видача зберігачем - позивачем приймального акту форми Р-16 є підтвердженням факту приймання позивачем товару на відповідальне зберігання відповідно до Закону України «Про державний матеріальний резерв» (п. 4.3. договору).

06.10.2008 р. складено приймальний акт (зберігальне зобов'язання № 17) за формою Р-16 про закладення м'яса свинини замороженого 2 категорії у півтушах (гост 7724-77) вагою 20.013 тонн.

Головне управління ветеринарної медицини у м. Києві за результатами обстеження позивача складено акт обстеження підприємства від 05.05.2010, в якому встановлено, що у позивача знаходиться на зберіганні м'ясо свинини заморожене другої категорії у півтушах, виробник Іспанія Е8-10.10709/2СЕ, в кількості 2499,8 кг, термін придатності якої встановлено 12 місяців при температурі - 18С дата «вжити до» яких минула.

Листом від 20.05.2010 р. № 298 Головне управління ветеринарної медицини у м. Києві повідомило позивача про те, що термін придатності вказаної продукції сплив 23.09.2009 р. згідно Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» обіг харчових продуктів, дата споживання «Вжити до» яких минула, забороняється. Така продукція може бути утилізована на спеціалізованому атестованому підприємстві або використана в корм непродуктивним тваринам після термічної обробки під наглядом лікаря ветеринарної медицини та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Позивач звернувся до відповідача-1 з листом № 287 від 21.05.2010 (вимога про усунення загрози майну та здоров'ю), в якому вимагав усунути загрозу життю, здоров'ю, майну фізичної особи та майну юридичної особи, вивести небезпечну продукцію з місця зберігання.

Листом від 25.06.2010 № 372 (претензією) позивач вдруге звернувся до відповідача-1, в якій вимагав усунути загрозу життю, здоров'ю, майну фізичної особи та майну юридичної особи, вивести небезпечну продукцію та оплатити вартість зберігання небезпечної продукції з місця зберігання та сплатити фактичну вартість зберігання небезпечної продукції.

Умовами п. 5.4. договору передбачено, що на правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного резерву поширюється дія Закону України «Про державний матеріальний резерв» та інше спеціальне законодавство.

Закон України «Про державний матеріальний резерв» (далі - Закон) визначає загальні принципи формування, розміщення, зберігання, використання, поповнення та освіження (поновлення) запасів державного матеріального резерву (далі - державний резерв) і регулює відносини в цій сфері.

Згідно ст. 1 Закону державний резерв є особливим державним запасом матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і в порядку, передбачених цим Законом. У складі державного резерву створюється незнижуваний запас матеріальних цінностей (постійно підтримуваний обсяг їх зберігання).

До складу державного резерву входять:

мобілізаційний резерв - запаси матеріально-технічних та сировинних ресурсів, призначених для забезпечення розгортання виробництва військової та іншої промислової продукції, ремонту військової техніки та майна в особливий період, розгортання у воєнний час робіт по відновленню залізничних та автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеродромів, ліній і споруд зв'язку, газо-, нафтопродуктопроводів, систем енерго- і водопостачання для організації безперебійної роботи промисловості, транспорту і зв'язку, подання медичної допомоги;

запаси сировинних, матеріально-технічних і продовольчих ресурсів для забезпечення стратегічних потреб держави;

запаси матеріально-технічних ресурсів для виконання першочергових робіт під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та для виконання інших заходів, передбачених законодавством.

Стаття 2 Закону визначає наступні терміни:

відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву - зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву;

освіження запасів державного резерву - відпуск матеріальних цінностей з державного резерву у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання матеріальних цінностей, тари, упаковки, а також внаслідок виникнення обставин, які можуть призвести до псування або погіршення якості продукції до закінчення терміну її зберігання, за умови одночасної або наступної поставки і закладення до державного резерву тієї ж кількості аналогічних матеріальних цінностей в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Згідно п.п. 1, 2 ст. 11 Закону запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частина запасів матеріальних цінностей державного резерву може зберігатися на промислових, транспортних, сільськогосподарських, постачальницько-збутових та інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Відповідно до п. 3 ст. 11 Закону перелік підприємств, установ і організацій усіх форм власності, що виконують відповідальне зберігання матеріальних цінностей державного резерву, номенклатура та обсяги їх накопичення визначаються мобілізаційними та іншими спеціальними планами.

Відповідно до п. 10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1997 № 1129 (далі - Порядок), матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх прийняття, розміщення на місце постійного зберігання та оформлення відповідних бухгалтерських документів складського обліку.

Загальні положення про зберігання регулюються параграфом 1 глави 66 Цивільного кодексу України.

Стаття 936 Цивільного кодексу України визначає, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Відповідно до ст. 937 Цивільного кодексу України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Необхідність укладання договору зберігання матеріальних цінностей держрезерву визначено пунктом 4 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затверджений постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1997 № 1129, згідно з яким розміщення запасів матеріальних цінностей державного резерву здійснюється Державним комітетом України з державного матеріального резерву на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, а також на інших підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності на договірних умовах.

Враховуючи вищенаведене та умови укладеного між сторонами договору, з моменту прийняття позивачем на зберігання товару за приймальним актом форми Р-16 вказаний товар належить до матеріального резерву, а правовідносини між позивачем та відповідачем-1 щодо прийнятого на зберігання товару регулюються нормами цивільного законодавства з урахуванням особливостей передбачених Законом України «Про державний матеріальний резерв».

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Згідно п. 4 ст. 12 Закону відпуск із державного резерву матеріальних цінностей, що підлягають освіженню (поновленню) і зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву провадиться за рішенням центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом. Такий відпуск провадиться на конкурсних засадах. Кошти, отримані внаслідок такої реалізації, спрямовуються на придбання та закладення до державного резерву аналогічних матеріальних цінностей.

Освіження (поновлення) матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться на зберіганні на підприємствах, в установах і організаціях (відповідальних зберігачів), а також заміна їх на продукцію аналогічного асортименту та якості здійснюється ними самостійно без залучення додаткових коштів.

Згідно п. 12 Порядку відпуск матеріальних цінностей із державного резерву, що зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях системи державного резерву, у зв'язку з їх освіженням і заміною за рішеннями Держкомрезерву здійснюється згідно з планами освіження, які розробляються і затверджуються цим Комітетом за всією номенклатурою закладених матеріальних цінностей.

Матеріальні цінності, що мають короткі терміни зберігання, сезонний характер закладення, довготерміновий цикл виготовлення, а також матеріальні цінності, закупівля яких здійснюється за імпортом, освіжуються (замінюються) в основному з розривом у часі за спеціальними планами освіження, погодженими Кабінетом Міністрів України, із спрямуванням одержаних від їх реалізації коштів на закупівлю та закладення свіжих (нововироблених) матеріальних цінностей. В інших випадках у разі неможливості одночасного закладення матеріальних цінностей до державного резерву замість тих, що підлягають освіженню або заміні, відпуск здійснюється згідно з актами Кабінету Міністрів України з визначенням термінів їх закладення.

Освіження матеріальних цінностей державного резерву, що знаходяться у відповідальних зберігачів, а також заміна їх продукцією аналогічного асортименту та якості здійснюються ними самостійно без залучення додаткових бюджетних коштів.

Відповідач-1 неодноразово повідомляв позивача про необхідність освіження спірного товару та про порядок його проведення, підтвердженням чого є копії листів з доказами їх направлення позивачу за № 426/1/4-09 від 06.03.2009, № 1014/0/4-09 від 10.03.2009, № 1303/0/4-09 від 20.03.2009, № 1542/0/4-09 від 30.03.2009, № 2186/0/4-09 від 24.04.2009, № 5559/0/4-09 від 20.10.209, № 6914/0/4-09 від 15.12.2009.

Підтвердженням освіження матеріальний цінностей державного резерву є подання до відповідача-1 акта освіження за формою № Р-17, яка разом з цими листами направлялась позивачу.

Проте, позивач доказів вчинення освіження закладеного м'яса не надав, що спричинило сплив строку придатного майна, яке ним зберігалося.

Стаття 12 Закону України «Про державний матеріальний резерв» встановлює, що державний резерв матеріальних цінностей є недоторканним і може використовуватися лише за рішенням Кабінету Міністрів України.

Отже судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що укладений договір №48зб від 25.05.2008 року не є договором відповідального зберігання продукції матеріального резерву, як такі, що ґрунтуються не неправильному тлумачення норм права та умов договору.

Також не знайшли свого підтвердження доводи апелянта щодо відсутності повноважень у відповідача - 2 укладати договори відповідального зберігання цінностей матеріального резерву, оскільки дані повноваження надані йому за договором №44юр-2008 від 07.04.2008 року.

З огляду на вищевикладені обставини судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в позові та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельний дім „КупецьВ» , м. Київ залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2011 року залишити без змін.

3. Матеріали справи № 45/212-3/112 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Зеленін В.О.

ОСОБА_1