Постанова

від 24.01.2013 по справі 5011-14/10617-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2013 р. Справа№ 5011-14/10617-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Іоннікової І.А.

секретар: Комок І.А.

за участю представників:

позивача: Кульчицька О.М.;

відповідача: Млечко Є.С.;

третьої особи: Млечко Є.С;

прокуратури: Пилипенко Г.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного підприємства „Струмок тревел"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 17.10.2012р.

у справі №5011-14/10617-2012 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Заступника прокурора Голосіївського району міста Києва

в інтересах держави в особі Державної екологічної

інспекції в місті Києві

до Приватного підприємства „Струмок тревел"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „Тревел клуб"

про стягнення 33 405,80 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві (далі - позивач) про стягнення з Приватного підприємства „Струмок тревел" (далі - відповідач) 30 016,05 грн. збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства (самовільного використання одних ресурсів).

В процесі судового розгляду прокуратурою було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій прокуратура просила суд стягнути з відповідача 33 405,80 грн. збитків (том справи - 1, аркуші справи - 86-87).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2012р. до участі у справі як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю „Тревел клуб" (далі - третя особа).

Відповідач та третя особа заперечували проти позовних вимог та просили в позові відмовити наголошуючи на наступному:

- позивачем неправильно розраховано розмір відшкодування збитків, оскільки фактичний об'єм води, використаної самовільно без дозвільних документів, визначено на основі даних, що не відповідають дійсності;

- позивач зазначає про те, що відповідач споживав воду без дозвільних документів 1490 днів або з початку 2008 року, натомість відповідач, як суб'єкт господарської діяльності, був заснований лише у вересні 2009 року та приступив до використання частини об'єктів майнового комплексу, належного третій особі на підставі договору оренди від 01.11.2009р.;

- розмір шкоди, наведений позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивач під час його здійснення неправильно визначив показник об'єму самовільно використаної води;

- протокол про адміністративне правопорушення був складений на заступника директора третьої особи, однак до адміністративної відповідальності на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення було притягнуто директора відповідача;

- за результатами перевірки позивачем не було визначено винну в завданні збитків особу та не доведено обов'язок відповідача відшкодувати ці збитки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2012р. у справі №5011-14/10617-2012 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 33 405,80 грн. збитків. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача в доход Державного бюджету України 1 609,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012р. у справі №5011-14/10617-2012 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом, доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводились під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.12.2012р.

10.12.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли: від прокуратури - відзив на апеляційну скаргу; від відповідача та третьої особи - клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважних представників у судове засідання, призначене на 10.12.2012р.

В судове засідання 10.12.2012р. з'явилися лише представники позивача та прокуратури. Представники відповідача та третьої особи не з'явилися.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 10.01.2013р.

В судове засідання 10.01.2013р. з'явилися лише представники відповідача, третьої особи та прокуратури. Представник позивача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Окрім того, в процесі розгляду справи у суду виникла необхідність у витребуванні від сторін та третьої особи додаткових доказів і пояснень по суті спору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.01.2013р.

В судовому засіданні 21.01.2013р. представник відповідача та третьої особи підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012р. у справі №5011-14/10617-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В судовому засіданні 21.01.2013р. представники позивача та прокуратури заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 21.01.2013р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 24.01.2013р.

В судовому засіданні 24.01.2013р. представник відповідача та третьої особи підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 24.01.2013р. представники позивача і прокуратури також підтримали раніше надані пояснення, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

В судовому засіданні 24.01.2013р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Відповідно до ст. ст. 16, 19 Конституції України, ст. ст. 15, 20, 35 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 4-6 Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Положення про Державну екологічну інспекцію у місті Києві, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України №136 від 12.12.2011р. та згідно наказу Державної екологічної інспекції у місті Києві №166 від 14.02.2012р. позивачем 21.02.2012р. було проведено перевірку відповідача та третьої особи відносно дотримання вимог природоохоронного законодавства при розміщенні та експлуатації закладу громадського харчування, майнового комплексу-ресторану „Струмок", який фактично знаходиться по Столичному шосе, 30 км у Голосіївському районі м. Києва. За результатами перевірки позивачем було складено Акт №04/112а від 21.02.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 17-19).

В ході перевірки, зокрема, було виявлено, що майновий комплекс знаходиться у приватній власності третьої особи, зареєстрований КП „Київське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" від 26.02.2007р. за реєстровим №900-з у реєстровій книзі №16з-91. Відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу від 09.02.2007р. третя особа є власником майнового комплексу загальною площею 874,90 кв. м., який складається з чотирьох будівель та споруд: будівля ресторану "Струмок" (літера А) - 609,70 кв. м.; будівля складів з котельною (літера Б) - 234,50 кв. м., шашлична ресторану (літера В) - 8,10 кв. м., будівля трансформаторної підстанції (літера Г) - 252,50 кв. м. Навколо даного майнового комплексу територія площею 10 328,60 кв. м. огороджена металевим парканом використовується представниками відповідача та третьої особи без документів на право власності або користування земельною ділянкою, до вищезазначеної території прилягає огороджена дерев'яним парканом земельна ділянка орієнтовною площею 1 280,00 кв. м., на якій розташована шашлична, альтанки та місця для відпочинку, яка самовільно використовується представниками відповідача та третьої особи в ході своєї господарської діяльності, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України. На території даного майнового комплексу знаходиться водонапірна башта та артезіанська свердловина, з якої представниками третьої особи та відповідача використовується вода в ході своєї господарської діяльності без дозволу на спеціалізоване водокористування, паспорт на дану артезіанську свердловину відсутній, сплата за спожиту воду не здійснювалась протягом всього періоду експлуатації даної свердловини. Водоспоживання відповідача становить 0,5 куб. м. за добу (відповідно до довідки від 21.02.2012р.), що є порушенням ст. ст. 44, 49, 110 Водного кодексу України.

Рішенням першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва №19 від 14.03.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 21-23) було тимчасово заборонено (зупинено) господарську діяльність відповідача та третьої особи в частині експлуатації майнового комплексу ресторану "Струмок" за адресою: Столичне шосе, 30 км у Голосіївському районі м. Києва.

Розпорядженням першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва №21 від 14.03.2012р. постановлено провести опломбування (опечатування) приміщень будівлі ресторану "Струмок" (літера А), будівлі складів з котельною (літера Б), артезіанську свердловину та інші приміщення (том справи - 1, аркуш справи - 24).

26.03.2012р. на виконання вищевказаного рішення №19 від 14.03.2012р. було проведено опломбування (опечатування) ресторанного комплексу „Струмок", який експлуатувався відповідачем та третьою особою, про що складено Акт б/н від 26.03.2012р. (том справи - 1, аркуші справи - 25-26).

Позивачем було складено протокол №000014 від 17.02.2012р. про адміністративне правопорушення на ОСОБА_5 (заступника директора ТОВ „Тревел клуб"). Окрім того, позивачем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн., якою ОСОБА_5 (директора ПП „Струмок") визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення (том справи - 1, аркуші справи - 27-30).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач та прокуратура зазначали про те, що внаслідок здійснення відповідачем самовільного забору води з артезіанської свердловини без спеціального дозволу на водокористування державі було завдано шкоду, розмір якої, розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №389 від 20.07.2009р., становить 33 405,80 грн.

Місцевий господарський суд задовольнив позов повністю, визнавши позовні вимоги нормативно та документально підтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд частково погоджується з висновками місцевого господарського суду, з наступних підстав.

Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища визначені Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", згідно зі ст. 40 якого використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Водокористувачі можуть бути первинними і вторинними. Первинні водокористувачі - це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води. Вторинні водокористувачі (абоненти) - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними. Вторинні водокористувачі можуть здійснювати скидання стічних вод у водні об'єкти також на підставі дозволів на спеціальне водокористування.

Згідно з п.п.9, 11 ч.1 ст. 44 названого Кодексу водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу; своєчасно сплачувати збори за спеціальне водокористування та інші збори відповідно до законодавства.

В ст. ст. 48, 49 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. Дозвіл на спеціальне водокористування видається:

- Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення;

- органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Спеціальне водокористування є платним.

Як уже зазначалось вище, в ході проведення перевірки відповідача та третьої особи щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства при розміщенні та експлуатації закладу громадського харчування, майнового комплексу-ресторану „Струмок" було встановлено факт використання відповідачем та третьою особою в ході своєї господарської діяльності води з артезіанської свердловини, розташованої на території майнового комплексу, без дозволу на спеціалізоване водокористування та без здійснення оплати за спожиту воду.

Доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за вищевказане порушення у встановленому законодавством порядку оскаржена не була, зауваження щодо обставин, виявлених в ході перевірки до позивача не подавались.

Використання води із артезіанської свердловини відповідачем та третьою особою не заперечується.

Згідно зі ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Згідно зі ст. ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Законодавством України може бути встановлено відповідальність і за інші порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України

від 20.07.2009р. №389 було затверджено Методику розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (далі - Методика).

Відповідно до абзацу 4 п.1.2 Методики (в редакції, яка діяла на момент проведення перевірки та здійснення позивачем розрахунку завданих збитків) остання встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)).

Розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)) здійснюється відповідно до розділу ХІ Методики.

За розрахунками позивача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) збитки, які повинен відшкодувати відповідач, становлять 33 405,80 грн. При чому, здійснюючи розрахунок, позивач визначив фактичний об'єм води на підставі довідки від 21.02.2012р., наданої відповідачем (том справи - 2, аркуш справи - 142).

Відповідач в апеляційній скарзі наголошував на тому, що розрахунок розміру збитків, здійснений позивачем, є необґрунтованим, оскільки позивач неправильно визначив показник об'єму самовільно використаної води, а також вказав невірний період споживання води.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

Дійсно, в розрахунку позивача вказано період забору води з свердловини - з 01.01.2008р. по 21.02.2012р.

Натомість з матеріалів справи (свідоцтво про державну реєстрацію відповідача, довідка з ЄДРПОУ, договір оренди об'єкта нерухомості, укладений між відповідачем і третьою особою від 01.11.2009р.) вбачається, що відповідач, як суб'єкт господарської діяльності, був заснований лише у вересні 2009 року і приступив до використання частини об'єктів майнового комплексу ресторану „Струмок", належного третій особі, лише 01.11.2009р. на підставі договору оренди від 01.11.2009р. (том справи - 2, аркуші справи - 58-59, 133-136).

В акті приймання-передачі до договору оренди від 01.11.2009р. не зазначено дати складання, але відповідно до пояснень представника відповідача та третьої особи, наданих 21.01.2013р. у судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду, вказаний акт був підписаний представниками відповідача та третьої особи у день укладання договору, тобто 01.11.2009р.

Таким чином, відповідач не міг здійснювати самовільне використання води з артезіанської свердловини, розташованої на території майнового комплексу ресторану „Струмок", з 01.01.2008р., як зазначає позивач, і в даному випадку період самовільного використання води потрібно визначати, починаючи з 01.11.2009р.

Натомість вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2013р. позивача було зобов'язано надати розрахунок збитків з моменту, коли відповідач приступив до використання об'єкту нерухомості за договором оренди від 01.11.2009р., укладеним між відповідачем і третьою особою.

За розрахунком позивача, виконаним відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, на вимогу суду, сума збитків за період з 01.11.2009р. по 21.02.2012р. (тобто з дати укладання договору оренди від 01.11.2009р. по дату проведення перевірки), яка підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 18 900,06 грн.

В апеляційній скарзі зазначено про те, що позивачем не визначено особу, винну у заподіянні збитків, оскільки забір води з артезіанської свердловини здійснювався як відповідачем, так і третьою особою. Окрім того, протокол про адміністративне правопорушення був складений на заступника директора третьої особи, однак до адміністративної відповідальності на підставі постанови про накладення адміністративного стягнення було притягнуто директора відповідача. З цього приводу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Передусім, в позові чітко визначено відповідача, тобто особу, якій пред'явлено позовну вимогу - Приватне підприємство „Струмок Тревел".

Збитки, про стягнення яких подано позов, розраховувались за результатами проведеної позивачем перевірки та на підставі відомостей, повідомлених відповідачем у довідці від 21.02.2012р.

В названій довідці директор відповідача ОСОБА_5 повідомила про те, що відповідач при експлуатації приміщень та веденні господарської діяльності за адресою: Столичне шосе, 30 км, використовує артезіанську свердловину, яка розташована за вищевказаною адресою, і водоспоживання становить 0,5 куб. м. води за добу (том справи - 2, аркуш справи - 142).

Посилання відповідача на проект по системі каналізації ресторанного комплексу „Струмок", розроблений на замовлення третьої особи Товариством з обмеженою відповідальністю „ЕКОАУДИТ" (том справи - 2, аркуші справи - 138-139), в якому зазначено про те, що водоспоживання складає 100 літрів на добу, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості щодо дати складання цього проекту, споживача води та об'єкта водоспоживання (в розділі проекту „Водне середовище" мова йде про стічні води та каналізування, тоді як предмет спору у даній справі стосується самовільного використання води безпосередньо з артезіанської свердловини). Окрім того, в порушення ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України відповідачем не обґрунтовано неможливість подання проекту Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕКОАУДИТ" місцевому господарському суду.

Посилання відповідача на те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений на заступника директора третьої особи, а постанова про накладення адміністративного стягнення - відносно директора відповідача, не приймаються до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заступником директора третьої особи та директором відповідача є одна й та ж сама особа - ОСОБА_5.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, а саме здійснення самовільного забору води з артезіанської свердловини без спеціального дозволу на водокористування, суду не надано.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вини відповідача.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Зібрані в матеріалах справи докази свідчать про те, що в даному конкретному випадку наявний повний склад правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків.

Підсумовуючи вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги є нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими лише в частині стягнення з відповідача збитків у розмірі 18 900,06 грн. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги відповідача частково підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, внаслідок чого було невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012р. у справі №5011-14/10617-2012 має бути частково скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову в частині вимог про стягнення з відповідача 18 900,06 грн. збитків. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Зважаючи на часткове задоволення як позовної заяви, так і апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України „Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011р. (із змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 4 названого Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду підлягає сплаті судовий збір за ставкою 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру мінімальної заробітної плати, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 рік затверджено Законом України „Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011р. №4282-VI. Станом на 01.01.2012р. місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 1 073,00 грн.

Враховуючи ціну позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, (33 405,80 грн.), за подання апеляційної скарги відповідач повинен був сплатити судовий збір у сумі 804,75 грн. Натомість з доданої до апеляційної скарги квитанції №10026/0740-0 №264 від 01.11.2012р. вбачається, що відповідачем сплачено судовий збір у більшому розмірі, а саме у сумі 839,00 грн. Тобто, в даному випадку загальний розмір надмірно сплаченого судового збору становить 34,25 грн.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 9 Закону України „Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь відповідача підлягає поверненню сума надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 34,25 грн.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Струмок тревел" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2012р. у справі №5011-14/10617-2012 частково скасувати, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Струмок тревел" на користь Державної екологічної інспекції в місті Києві 18 900,06 грн. (вісімнадцять тисяч дев'ятсот гривень 06 копійок) збитків.

Стягнути з Приватного підприємства "Струмок тревел" в доход Державного бюджету України 910,66 грн. (дев'ятсот десять гривень 66 копійок) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції в місті Києві на користь Приватного підприємства "Струмок тревел" 349,42 грн. (триста сорок дев'ять гривень 42 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

5. Повернути Приватному підприємству "Струмок тревел" з Державного бюджету України 34,25 грн. (тридцять чотири гривні 25 копійок) судового збору, надмірно сплаченого за подання апеляційної скарги згідно з квитанцією №10026/0740-0 №264 від 01.11.2012р.

6. Матеріали справи №5011-14/10617-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Мартюк А.І.

Іоннікова І.А.