Постанова

від 10.09.2015 по справі 911/1252/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2015 р. Справа№ 911/1252/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників:

від позивача: Мартиновський О.В. - за дов.

від відповідача: не з'явився

від третіх осіб 1-3, 5, 7 : не з'явились

від третьої особи-4: ОСОБА_3 - за дов.;

ОСОБА_4 - за дов.

від третьої особи -6: ОСОБА_5 - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал»

на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2015

у справі № 911/1252/15

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок»

до Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_7;

2) ОСОБА_8;

3) ОСОБА_9;

4) ОСОБА_10;

5) ОСОБА_11;

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровал»;

7) Товариство з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро»

про визнання права користування земельними ділянками

ВСТАНОВИВ:

Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області (далі, відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1) ОСОБА_7 (далі, третя особа-1), 2) ОСОБА_8 (далі, третя особа-2), 3) ОСОБА_9 (далі, третя особа-3), 4) ОСОБА_10 (далі, третя особа-4), 5) ОСОБА_11 (далі, третя особа-5) про визнання права користування земельними ділянками.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.04.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровал» (далі, третя особа-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2015 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Маруна Агро» (далі, третя особа-7).

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.06.2015 у справі № 911/1252/15 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №443 від 30.08.2010 року між ПСП «Лосятинське» та ОСОБА_7.

Визнано за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,447 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №187 від 23.02.2010 року між ПСП «Лосятинське» та ОСОБА_8.

Визнано за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_3, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №172 від 18.02.2010 року між ПСП «Лосятинське» та ОСОБА_9.

Визнано за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,4452 га, кадастровий номер НОМЕР_4, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі від 11.06.2012 року між ПСП «Лосятинське» та ОСОБА_10.

Визнано за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_5, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №030 від 20.01.2010 року між ПСП «Лосятинське» та ОСОБА_11.

Визнано за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма «Світанок» право оренди земельної ділянки загальною площею 2,67 га, кадастровий номер НОМЕР_6, строком на 5 років з дня, наступного після реєстрації договору оренди землі №030/1 від 20.01.2010 року між ПСП «Лосятинське» та ОСОБА_11.

Скасовано здійснену 24.12.2014 19:35:21 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18492720 від 30.12.2014 16:58:32, номер запису про інше речове право: 8323274 (спеціальний розділ).

Скасовано здійснену 23.12.2014 18:29:45 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,4474 га, кадастровий номер НОМЕР_5 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18418477 від 27.12.2014 16:45:36, номер запису про інше речове право: 8319187 (спеціальний розділ).

Скасовано здійснену 24.12.2014 15:35:03 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_3 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18494309 від 30.12.2014 17:36:58, номер запису про інше речове право: 8323739 (спеціальний розділ).

Скасовано здійснену 24.12.2014 15:22:35 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,4452 га, кадастровий номер НОМЕР_4 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18494829 від 30.12.2014 17:52:51, номер запису про інше речове право: 8324027 (спеціальний розділ).

Скасовано здійснену 10.03.2015 11:08:36 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,67 га, кадастровий номер НОМЕР_7 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20034392 від 16.03.2015 17:53:59, номер запису про інше речове право: 9060201 (спеціальний розділ).

Скасовано здійснену 23.12.2014 18:29:45 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) на земельну ділянку площею 2,4474 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18418477 від 27.12.2014 16:45:36, номер запису про інше речове право: 8285209 (спеціальний розділ).

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агровал» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2015 у справі № 911/1252/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа-6 зазначила, що належними відповідачами по позовним вимогам про визнання за позивачем прав оренди земельних ділянок можуть бути тільки власники цих земельних ділянок, які і уклали відповідні договори оренди землі. Відповідач, як зазначає апелянт, не є власником спірних земельних ділянок і не був орендодавцем по договорам оренди землі, укладеними з ПСП «Лосятинське». Тобто, управління юстиції не може бути належним відповідачем по позовним вимогам про визнання за позивачем прав оренди на спірні земельні ділянки.

Отже, на думку апелянта, склад сторін у даній справі не відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, справа непідвідомча господарському суду.

Також, скаржник наголосив на тому, що договори оренди землі, укладені між ПСП «Лосятинське» та третіми особами 1-5, не пройшли державну реєстрацію у порядку, встановленому законом, а відтак, вони не набрали чинності.

Водночас, апелянт зазначив, що висновок місцевого господарського суду про те, що моментом укладення договорів оренди земельних ділянок є дата їхньої державної реєстрації - помилковий, оскільки відповідно до положень вказаних договорів оренди землі та Закону України «Про оренду землі» в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору. На думку скаржника, моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал» у справі № 911/1252/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2015 (головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 21.07.2015.

У зв'язку із перебуванням судді Отрюха Б.В. у відпустці, а судді Тищенко А.І. на лікарняному, розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 911/1252/15 колегію суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал» прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Федорчук Р.В., розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 21.07.2015.

Представники третіх осіб 1-3, 5 у судове засідання, призначене на 21.07.2015, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2015 заявив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2015 клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 10.09.2015.

У зв'язку з виходом із відпустки суддів Тищенко А.І. та Отрюха Б.В., які входять до постійного складу судової колегії, розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 розгляд справи № 911/1252/15 вирішено здійснити у наступному складі суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал» прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Отрюх Б.В., розгляд справи вирішено здійснювати у судовому засіданні, призначеному на 10.09.2015.

10.09.2015 від представника третьої особи-4 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшли пояснення до апеляційної скарги, у яких останній зазначив, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, оскільки прийняте судом з порушенням норм процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким має бути відмовлено в задоволенні позовних вимог Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» стосовно визнання права оренди земельних ділянок та скасування рішень про реєстрацію прав та їх обтяжень повністю.

У своїх поясненнях третя особа-4 зазначила, що належними відповідачами по позовним вимогам про визнання за позивачем прав оренди земельних ділянок можуть бути тільки власники цих земельних ділянок, які і уклали відповідні договори оренди. Право оренди позивача у даній справі порушено іншими особами, а саме, ТОВ «Агровал», яке уклало договори оренди з фізичними особами та зареєструвало за собою це право, а також самими власниками цих земельних ділянок - фізичними особами. Як наслідок, в даному випадку наявний спір між двома суб'єктами господарювання про право оренди на спірні земельні ділянки, якими є позивач у справі та треті особи.

За таких умов, на думку третьої особи-4 позивач у справі повинен був звернутись до місцевого суду загальної юрисдикції за місцем знаходження земельних ділянок, або місцем реєстрації власників земельних ділянок - фізичних осіб та за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Також, третя особа-4 наголосила на тому, між позивачем та відповідачем у справі виникли відносини публічно-правового характеру, а не приватноправового, оскільки відповідач є суб'єктом владних повноважень, котрий здійснює публічні дії щодо внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Спори у таких відносинах, як вказує третя особа-4, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, третя особа-4 зазначила, що позивачем у справі не вчинено жодних дій щодо державної реєстрації переходу права оренди та не надано жодних доказів, які б свідчили про наміри вчинити дії для офіційного визнання і підтвердження державою фактів переходу прав на нерухоме майно до позивача у справі - правонаступника ПСП «Лосятинське».

Представники відповідача та третіх осіб 1-3, 5, 7 у судове засідання, призначене на 10.09.2015, не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення відповідача та третіх осіб 1-3, 5, 7 про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштових відправлень, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідача та третіх осіб 1-3, 5, 7.

Відповідно до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Зазначеною нормою на суд апеляційної інстанції не покладається обов'язок щодо здійснення фіксування судового процесу без клопотання учасника судового процесу.

Перед початком розгляду справи по суті колегією суддів з'ясовано в учасників судового процесу про наявні клопотання. Клопотань про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу від учасників судового процесу не надійшло, про що зазначено у протоколі судового засідання, який вівся відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.09.2015 судом оголошувалась перерва.

Після перерви, 10.09.2015, представником третьої особи-4 було заявлене усне клопотання про фіксування судового процесу, яке судом було задоволено та після підготовки звукозаписувального пристрою до роботи розгляд справи продовжено із застосуванням технічних засобів.

Також, у судовому засіданні 10.09.2015 представник третьої особи-4 заявив усне клопотання про припинення провадження у справі у зв'язку з непідвідомчістю даного спору господарським судам.

У задоволенні клопотання про припинення провадження у справі колегією суддів було відмовлено з підстав, що будуть викладені у мотивувальній частині постанови.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги третьої особи-6, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Представники третіх осіб -4, -6 підтримали доводи, викладені у апеляційній скарзі ТОВ «Агровал», просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Статтею 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно статті 125, частини 3 статті 126 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як підтверджується матеріалами справи, між Приватним сільськогосподарським підприємством «Лосятинське» (орендар) та третіми особами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (орендодавці) були укладені наступні договори оренди землі:

1) договір оренди землі № 443 від 30.08.2010 (Договір № 1), який укладено між ПCП «Лосятинське» та ОСОБА_7 строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012, реєстраційний номер договору оренди 322140004003176;

2) договір оренди землі № 187 від 23.02.2010 (Договір № 2), який укладено між ПCП «Лосятинське» та ОСОБА_8 строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,447 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012 року, реєстраційний номер договору оренди 322140004003189;

3) договір оренди землі № 172 від 18.02.2010 (Договір № 3), який укладено між ПCП «Лосятинське» та ОСОБА_9 строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_3, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012, реєстраційний номер договору оренди 322140004003144;

4) договір оренди землі від 11.06.2012 (Договір № 4), який укладено між ПCП «Лосятинське» та ОСОБА_10 строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,4452 га, кадастровий номер НОМЕР_4, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.09.2012, реєстраційний номер договору оренди 322140004003027;

5) договір оренди землі № 030 від 20.01.2010 (Договір № 5), який укладено між ПCП «Лосятинське» та ОСОБА_11 строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_5, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 04.10.2012, реєстраційний номер договору оренди 322140004003172;

6) договір оренди землі № 030/1 від 20.01.2010 (Договір № 6), який укладено між ПCП «Лосятинське» та ОСОБА_11 строком на 5 років, за яким орендарю передана в оренду земельна ділянка загальною площею 2,67 га, кадастровий номер НОМЕР_7, та який зареєстровано Управлінням Держкомзему у Васильківському районі 28.12.2012, реєстраційний номер договору оренди 322140004004557.

Згідно Протоколу № 04/02/13 на Загальних Зборах Учасників ПСП «Лосятинське» 04.02.2013 було прийняте рішення про припинення ПСП «Лосятинське» шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок».

25.12.2013 державним реєстратором внесено запис №13561120006002927 про припинення юридичної особи - ПСП «Лосятинське» у зв'язку з проведенням реорганізації шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок», що підтверджується копією витягу з ЄДР.

Таким чином, до ПСП «Агрофірма «Світанок» перейшли права та обов'язки за договорами оренди землі згідно Передавального акту від 24.05.2013, затвердженого Протоколом № 24/05/13 Загальних зборів учасників ПСП «Лосятинське» від 24.05.2013, рішенням власника ПСП «Агрофірма «Світанок» № 24-05/13-2 від 24.05.2013 та Додатками № 10, № 11 до Передавального акту.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, згідно з відомостями з ЄДР та відповідно до статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ПСП «Агрофірма «Світанок» є правонаступником ПСП «Лосятинське», яке припинилося у зв'язку з його реорганізацією шляхом приєднання.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, зокрема, з копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, копій договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Агровал», ТОВ «Маруна Агро» та третіми особами 1-5, інформаційних довідок, Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки) за ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» на спірні земельні ділянки, які на момент прийняття нижчезазначених рішень про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень перебували та на даний час продовжують перебувати в оренді позивача на підставі чинних договорів оренди землі №№ 1-6, а саме:

- на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18492720 від 30.12.2014, 24.12.2014 19:35:21 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_2, орендодавець ОСОБА_7, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 18.12.2014, видавник: ТОВ «Агровал» та ОСОБА_7;

- на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18418477 від 27.12.2014, 23.12.2014 18:29:45 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,447 га, кадастровий номер НОМЕР_1, орендодавець ОСОБА_8, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 23.12.2014, видавник: ТОВ «Агровал» та ОСОБА_8;

- на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18494309 від 30.12.2014, 24.12.2014 15:35:03 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,45 га, кадастровий номер НОМЕР_3, орендодавець ОСОБА_9, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 24.12.2014, видавник: ТОВ «Агровал» та ОСОБА_9;

- на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18494829 від 30.12.2014, 24.12.2014 15:22:35 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,4452 га, кадастровий номер НОМЕР_4, орендодавець ОСОБА_10, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 24.12.2014, видавник: ТОВ «Агровал» та ОСОБА_10;

- на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20034392 від 16.03.2015, 10.03.2015 11:08:36 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,67 га, кадастровий номер НОМЕР_7, орендодавець ОСОБА_11, орендар: ТОВ «Маруно Агро», код ЄДРПОУ 39525037, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: 71, виданий 28.01.2014, видавник: ТОВ «Маруна Агро» та ОСОБА_11;

- на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18418477 від 27.12.2014, 23.12.2014 18:29:45 здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 2,4474 га, кадастровий номер НОМЕР_5, орендодавець ОСОБА_11, орендар: ТОВ «Агровал», код ЄДРПОУ 36385105, підстава виникнення речового права: договір оренди, серія та номер: виданий 23.12.2012, видавник: ТОВ «Агровал» та ОСОБА_11;

Як стверджує позивач, саме зазначені дії відповідача призвели до виникнення даного спору і спонукали позивача звернутися до господарського суду з даною позовною заявою, у якій позивач просить визнати за ним право оренди за договорами оренди землі 1-6 та скасувати здійснену державну реєстрацію речових прав.

Частиною 5 статті 126 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Як зазначено у пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим, судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного кодексу України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Таким чином, для об'єктивного вирішення даного спору по суті, суду необхідно правильно визначити момент вчинення договорів оренди землі 1-6.

Відповідно до частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Згідно з частиною 2 статті 631 Цивільного кодексу України, договір набирає чинності з моменту його укладення.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України).

Отже, частина 2 статті 640 Цивільного кодексу України містить спеціальну норму щодо моменту укладення договору, яка розповсюджується на договори оренди землі, яка пов'язує юридичний факт укладення договору з вчиненням певної, визначеної законодавством дії.

Момент вчинення (укладення) договору оренди землі визначено статтею 18 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент укладення Договорів 1-6, згідно з якою договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, з огляду на приписи статті 18 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції та частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України, для укладення договору оренди землі необхідне не лише підписання договору оренди землі з наступною передачею відповідної земельної ділянки по акту приймання-передачі орендареві, але вчинення державної реєстрації відповідного договору, лише після якої договір оренди набуває чинності.

Відповідно до частини 1 статті 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з пунктами 8 Договорів №№ 1-3, 5-6 (строк дії договору), договір укладено на 5 (п'ять) років.

Відповідно до пункту 5 Договору № 4 (строк дії договору), договір укладено на 5 (п'ять) років.

Згідно пункту 41 Договорів оренди землі №№ 1-3, 5-6 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Пунктом 40 Договору № 4 визначено, що останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені умови Договорів № 1-6, якими сторони договорів визначили момент набрання ними чинності (згідно з частиною 2 статті 631 Цивільного кодексу України припадає на момент його укладення), відповідають частині 3 статті 251 Цивільного кодексу України, згідно з якою строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Таким чином, сторони, користуючись своїм правом на свободу договору, на підставі частини 3 статті 251 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України самостійно визначили момент набрання Договорами № 1-6 чинності - після їх державної реєстрації.

Згідно частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, згідно з умовами пунктів 5, 8, 40, 41 Договорів оренди землі № 1-6, частини 2 статті 631 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 640 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 210 Цивільного кодексу України, частини 1 та частини 3 статті 251 Цивільного кодексу України, статті 18 Закону України «Про оренду землі» у відповідній редакції, договори оренди № 1-6 набрали чинності (є укладеним) на наступний день після їх державної реєстрації і діють протягом 5 років від дня набуття чинності з правом пролонгації.

Вищезазначеними обставинами та нормами законодавства спростовуються твердження скаржника з приводу того, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Також, у апеляційній скарзі представник третьої особи ТОВ «Агровал» і представник третьої особи -4 у своїх поясненнях на апеляційну скаргу наголошували на тому, що Договори № 1-6 не пройшли державну реєстрацію у порядку, встановленому законом, а відтак, не набрали чинності.

Зазначені твердження спростовуються наступним.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону від 11.02.2010 № 1878-VI, з урахуванням змін, внесеними згідно із Законом № 4152-VI від 09.12.2011), встановлено, що до 01.01.2013 державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Отже, до 01.01.2013 до компетенції Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області як територіального органу земельних ресурсів, було віднесено державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів» від 17.08.2011 за № 974 утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 1, та реорганізовано територіальні органи Державного комітету із земельних ресурсів шляхом приєднання до новоутворених територіальних органів Державного агентства земельних ресурсів за переліком згідно з додатком 2.

Переліком територіальних органів Держземагентства, які утворюються шляхом реорганізації (додаток 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 за № 974) передбачено реорганізацію Управління Держкомзему у Васильківському районі шляхом приєднання до утворюваного Управління Держземагенства у Васильківському районі.

Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2011 за № 974 не має наслідком «автоматичне» припинення Управління Держкомзему у Васильківському районі, як суб'єкта права, а лише є правовою підставою для його реорганізації шляхом приєднання, яка (реорганізація) закінчується в день внесення державним реєстратором у ЄДР запису про його припинення як юридичної особи.

Процедура реорганізації міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади врегульована статтею 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», статтею 108 Цивільного кодексу України, а також Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі, Порядок), який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 за № 1074.

Згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», пункту 2 Порядку (в редакції, яка діяла до 23.07.2014), органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Як передбачено частиною 7 статті 5 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, щодо яких набрав чинності акт Президента України про їх припинення, продовжують здійснювати повноваження та функції у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, до якого переходять повноваження та функції міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, що припиняється, та можливості забезпечення здійснення ним цих функцій і повноважень, про що видається відповідний акт Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку, орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Згідно пункту 13 Порядку, акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов'язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Як передбачено пунктом 14 Порядку, право підписувати документи щодо здійснення повноважень та виконання функцій з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України, зазначеним у пункті 13 цього Порядку, має керівник органу виконавчої влади, що припиняється (у разі його звільнення - заступник такого керівника), а після зазначеного дня - керівник утвореного органу виконавчої влади або органу виконавчої влади, до якого перейшли права та обов'язки органу виконавчої влади, що припиняється.

Таким чином, як уже зазначалося вище, та обставина, що Указом Президента України від 08.04.2011 за № 445/2011 «Про Державне агентство земельних ресурсів України» затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, а також встановлено, що Державне агентство земельних ресурсів України є правонаступником Державного комітету України із земельних ресурсів, не означає «автоматичного» припинення повноважень Управління Держкомзему у Васильківському районі щодо здійснення функцій з реєстрації договорів оренди землі.

Відповідно до відомостей ЄДР, державним реєстратором 18.02.2013 внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи (Управління Держкомзему у Васильківському районі Київської області, ідентифікаційний код 23235958), номер запису: 13561120015001045.

Факт продовження Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області здійснення повноважень та функцій у визначених сферах компетенції до завершення здійснення заходів з утворення Держземагенства та його територіального органу у Васильківському районі Київської області підтверджується здійсненою у 2012 році державною реєстрацією Договорів оренди землі №№ 1-6, на яких проставлено відбиток та запис про їх державну реєстрацію, підписано реєстратором та скріплено печаткою Управління Держкомзему у Васильківському районі.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що державна реєстрація договорів оренди землі №№ 1-6 не скасована та здійснена Управлінням Держкомзему у Васильківському районі Київської області у відповідності до вимог законодавства, яке було чинним на дату відповідної реєстрації, колегія суддів приходить до висновку про правомірність здійсненої зазначеним органом державної реєстрації договорів оренди землі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, слід зазначити, що Договори оренди землі №№ 1-6, станом на момент розгляду справи, у судовому порядку не визнані недійсними, не розірвані, строк їх дії не закінчився, реєстрація зазначених договорів не скасована у судовому порядку.

З приводу посилань третьої особи -4 на ту обставину, що позивачем у справі не вчинено жодних дій щодо державної реєстрації переходу права оренди та не надано жодних доказів, які б свідчили про наміри вчинити дії для офіційного визнання і підтвердження державою фактів переходу прав на нерухоме майно до позивача у справі - правонаступника ПСП «Лосятинське» колегія суддів зазначає наступне.

До 25.03.2015 чинним законодавством України не було врегульовано особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення, право власності на які виникло та оформлено в установленому порядку до 01.01.2013.

Дане питання регламентується Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень нотаріусів та особливостей реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення» № 247-VIII від 05.03.2015 (набув чинності 25.03.2015, тобто, після здійсненої відповідачем оспорюваної державної реєстрації), яким Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» доповнено статтею 4-2 згідно зазначеної статті, державна реєстрація похідного речового права на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, право власності на яку виникло та оформлено в установленому порядку до 01.01.2013, здійснюється одночасно з державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку (крім випадків, коли право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав) на підставі заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданої власником чи набувачем відповідного похідного права, або уповноваженою ними особою, з урахуванням положень статті 16 цього Закону.

Таким чином, оскільки принцип юридичної визначеності є невід'ємною складовою частиною верховенства права, колегія суддів констатує, що через відсутність закону, яким було врегульовано особливості державної реєстрації похідних речових прав на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та механізм реалізації права, позивач не мав можливості, а тому і не був зобов'язаний, звертатися до реєстраційної служби для реєстрації його права на спірні земельні ділянки.

Стосовно моменту переходу майнових прав ПСП «Лосятинське» до ПСП «Агрофірма «Світанок» на спірні земельні ділянки, які посвідчені зареєстрованими Договорами оренди землі №№ 1-6, колегія суддів зазначає наступне.

У своїх поясненнях на апеляційну скаргу третя особа -4 посилається, зокрема, на статтю 182 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Однак, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство України, зокрема стаття 140 Земельного кодексу України, містить вичерпний перелік випадків припинення прав на землю і не передбачає припинення права на земельну ділянку внаслідок реорганізації юридичної особи, зокрема ПСП «Лосятинське» шляхом приєднання до ПСП «Агрофірма «Світанок».

В аспекті переходу майнових прав до правонаступника внаслідок реорганізації, не може бути застосовано положення статті 182 Цивільного кодексу України, оскільки, дана норма не регулює питання переходу прав у випадку реорганізації юридичної особи.

Реорганізація є спеціальним випадком переходу прав від однієї юридичної особи до іншої, який врегульовано спеціальними нормами законодавства, що визначають момент переходу прав при реорганізації.

Згідно частини 3 статті 59 Господарського кодексу України, у редакції, що діяла на момент реорганізації ПСП «Лосятинське», у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

Отже, спеціальні норми законодавства передбачають «автоматичний» і безумовний (в силу самого закону) перехід при реорганізації прав і обов'язків до правонаступника.

Як уже зазначалося вище, рішенням Загальних зборів Учасників Приватного сільськогосподарського підприємства «Лосятинське», яке оформлено Протоколом № 04/02/13 від 04.02.2013, вирішено припинити ПСП «Лосятинське» шляхом приєднання до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок».

Відповідно до частини 2 статті 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Згідно частини 3 статті 107 Цивільного кодексу України, передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Підписані головою і членами комісії з припинення юридичної особи та затверджені учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про припинення юридичної особи, примірники передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, за місцем її державної реєстрації, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи - правонаступника, за місцем її державної реєстрації.

Так, комісією з припинення ПСП «Лосятинське» складено передавальний акт, який затверджено відповідно до чинного законодавства України.

У додатках № 10, № 11 до Передавального акту зазначені, в тому числі, договори оренди землі №№ 1-6, майнові права по яких перейшли до ПСП «Агрофірма «Світанок», як правонаступника ПСП «Лосятинське».

Таким чином, у відповідності до статті 107 Цивільного кодексу України до ПСП «Агрофірма «Світанок» перейшли права та обов'язки за договорами оренди землі, згідно передавального акту від 24.05.2013, затвердженого Протоколом № 24/05/13 загальних зборів Учасників ПСП «Лосятинське від 24.05.2013 та рішенням власника № 24-05/13-2 від 24.05.2013 ПСП «Агрофірма «Світанок» та додатків № 10, № 11 до вказаного вище передавального акту.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ «Агровал» також зазначає, що належними відповідачами по позовним вимогам про визнання за позивачем прав оренди земельних ділянок можуть бути тільки власники цих земельних ділянок, які і уклали відповідні договори оренди землі. Відповідач, як зазначає апелянт, не є власником спірних земельних ділянок і не був орендодавцем по договорам оренди землі, укладеними з ПСП «Лосятинське». Тобто, управління юстиції не може бути належним відповідачем по позовним вимогам про визнання за позивачем прав оренди на спірні земельні ділянки. Отже, на думку апелянта, склад сторін у даній справі не відповідає вимогам статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а відтак, справа непідвідомча господарському суду.

Вказану позицію апелянта підтримала також третя особа-4, яка також зазначила у своїх письмових поясненнях на апеляційну скаргу, що Васильківське міськрайонне управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області не є належним відповідачем у даній справі, а відносини, що виникли між позивачем та відповідачем, є публічно-правовими, оскільки, відповідач є суб'єктом владних повноважень, а тому спір, що виник між позивачем та відповідачем, не підлягає вирішенню в господарських судах України.

З огляду на зазначене, третьою особою-4 у судовому засіданні 10.09.2015 було заявлене клопотання про припинення провадження у справі.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені твердження третіх осіб -4, -6 та відмовляє третій особі-4 у задоволенні її клопотання про припинення провадження у справі з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», якщо в законодавчому акті підвідомчість спорів визначена альтернативно: суду чи господарському суду, або зазначено, що спір вирішується в судовому порядку, господарському суду слід виходити з суб'єктного складу учасників спору та характеру спірних правовідносин. Необхідно мати на увазі, що Господарським процесуальним кодексом не передбачено можливості об'єднання в одне провадження вимог, що підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства. Тому в разі подання позову, в якому такі вимоги об'єднано, господарський суд приймає позовну заяву в частині вимог, що підлягають розглядові господарськими судами, а в іншій частині з посиланням на пункт 1 частини першої статті 62 Господарського процесуального кодексу - відмовляє у прийнятті позовної заяви. Якщо у розгляді справи буде встановлено, що провадження у відповідній частині порушено помилково, господарський суд припиняє провадження у справі в цій частині згідно з пунктом 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Зокрема, провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що справа зі спору непідвідомча господарському суду (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що як вбачається з характеру спірних правовідносин, вони не є відносинами публічно-правового характеру, оскільки, в даному випадку позивач, звертаючись із даним позовом до суду має намір захистити своє порушене право (право оренди), тобто, відповідач, вчиняючи дії з державної реєстрації договорів оренди землі, укладених між ТОВ «Агровал», ТОВ «Маруна Агро» та третіми особами 1-5, порушив, на думку позивача, право позивача на оренду спірних земельних ділянок.

Предметом спору у справі є право користування (право оренди) спірними земельними ділянками, відновлення порушеного права зі сторони третьої особи, яка, як і позивач, на підставі рішень владних органів претендує на користування землею. Тобто, між даними особами існує спір про право, що в свою чергу виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25 грудня 2007 року № 21-2092во07, від 5 грудня 2006 року № 21-836во06 та від 15 квітня 2008 року № 21-395во07.

Також, колегія суддів зазначає, що питання підвідомчості даного спору господарському суду має досліджуватися в аспекті способів захисту порушеного права позивача.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені статтею 16 Цивільного кодексу України.

На відміну від порушення права, невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності у особи суб'єктивного цивільного права, зокрема, на право оренди земельною ділянкою (узагальнення Верховного Суду України у листі від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами статті 16 Цивільного кодексу України»).

У позовній заяві позивач обґрунтовує позовні вимоги саме невизнанням відповідачем його прав оренди на спірні земельні ділянки, а не порушенням права володіння, що має принципове значення для вирішення справи.

Оспорювана державна реєстрація не скасовує здійснену Управлінням Держкомзему у Васильківському районі реєстрацію договорів оренди землі №№ 1-6, не призводить до вибуття спірних земельних ділянок із правомірного та законного володіння та користування позивача, жодним чином не припиняє дію договорів оренди землі №№ 1-6, які зареєстровані відповідно до закону та які продовжують бути чинними і після оспорюваної державної реєстрації, яка здійснена відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що вчиненими у Державному реєстрі речових прав оспорюваними реєстраційними діями відповідач пасивно заперечив наявність у позивача суб'єктивного права оренди спірних земельних ділянок, а також пасивно заперечив наявність правовідносин між позивачем та третіми особами (фізичними особами - власниками землі) щодо договірного користування спірними земельними ділянками на підставі договорів оренди землі №№ 1-6.

З приводу захисту права оренди позивача на спірні земельні ділянки в контексті відновлення становища, яке існувало до порушення права, суд зазначає наступне.

Відповідно до узагальнення судової практики, яке викладене у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 «Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України», відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільного права та інтересу, застосовується у тому разі, якщо покладення обов'язку на особу, яка його порушила, припинити дії не відновлює повністю суб'єктивне право, а цього можна досягти вчиненням інших, передбачених законом, заходів.

Отже, оскільки відповідачем здійснено державну реєстрацію, яка оспорюється позивачем у даній справі, то покладення на відповідача обов'язку припинити такі дії не відновлює повністю суб'єктивне право оренди позивача, а тому, враховуючи вищевикладене узагальнення від 01.04.2014 Верховного Суду України, слід застосовувати такий спосіб захисту права, як відновлення становища, яке існувало до порушення права.

Як зазначив Верховний Суд України у вказаному узагальненні, у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна права власника повинні захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України за позовом про визнання права власності та скасування внесеного за заявою набувача запису до Державного реєстру (частина 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону (стаття 27 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно частини 1 статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно пункту «а» частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Визначеними статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, яким мають відповідати як цивільні права, так і цивільні інтереси, зокрема, є справедливість, добросовісність та розумність.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У відповідності зі статтею 16 Закону України «Про оренду землі», укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Пунктом 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України і статті 16 Закону України «Про оренду землі».

Матеріалами справи підтверджується факт дотримання позивачем вимог статей 124, 125 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України «Про оренду землі», а відтак, позивач має право на визнання за ним права оренди на спірні земельні ділянки.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначає, що у разі здійснення державної реєстрації права оренди за набувачем неправомірно переданого майна, права орендаря можуть захищатися із застосуванням способу захисту, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України за позовом про визнання права оренди та скасування здійсненої у Державному реєстрі речових прав державної реєстрації іншого речового права (частина 2 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Що стосується здійсненої у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації, то відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 5 статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» на органи державної реєстрації прав покладено забезпечення достовірності інформації.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, даний спір виник через те, що в порушення пункту 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідачем не забезпечено виконання обов'язку встановити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до частини 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього ж Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Чинне законодавство України не передбачає права орендодавця в односторонньому порядку передати орендоване орендарем майно іншій особі, якщо це орендоване майно не повернуто від орендаря.

З огляду на встановлені обставини, суд розцінює наявні у справі договори оренди землі з ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» і акти передачі спірних земельних ділянок по договорам оренди землі з ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» як недостовірні, так як зазначені в цих недостовірних актах спірні земельні ділянки раніше вже були передані цими фізичними особами до ПСП «Лосятинське» по Договорам оренди землі №№ 1-6, не є і не були повернуті від ПСП «Лосятинське» чи від ПСП «Агрофірма «Світанок» цим третім особам (власникам спірних земельних ділянок).

Підписання договорів оренди землі з ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» та актів по передачі спірних земельних ділянок в оренду ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» (які подавалися у складі документації для державної реєстрації) здійснено всупереч вимог частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України, оскільки це суперечить звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості, а також вимогам статті 27 Закону України «Про оренду землі» (орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону) у сукупності зі статтею 321 Цивільного кодексу України (право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом).

Відтак, заявлені ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» інші речові права (права оренди земельної ділянки) на земельні ділянки, які орендуються ПСП «Агрофірма «Світанок», не підлягали державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так як ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» не було дотримано визначених частиною 4 статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» умов, за наявності яких здійснюється державна реєстрація іншого речового права.

Подані ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро» документи (договори, акти) не відповідають вимогам, встановленим статтею 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», статтям 321, 627 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про оренду землі», що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було підставою для відмови у державній реєстрації.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав для державної реєстрації іншого речового права на спірні земельні ділянки за ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро», а здійснена відповідачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація інших речових прав за ТОВ «Агровал» та ТОВ «Маруна Агро», яка оспорюється, є незаконною, порушує права та законні інтереси позивача щодо оренди спірних земельних ділянок відповідно до чинних Договорів оренди землі №№ 1-6, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

З огляду на це, саме Васильківське міськрайонне управління юстиції Київської області в особі Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області є належним відповідачем у справі, оскільки, здійснивши реєстрацію речового права за іншою особою, визнав речове право за іншою особою, чим пасивно заперечив наявність у позивача суб'єктивного цивільного права, а саме права оренди на спірні земельні ділянки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги заперечення скаржника та третьої особи -4 щодо неналежності відповідача у справі.

Водночас, як вірно зазначив суд першої інстанції, інтереси позивача полягають також у тому, що наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у позивача та третіх осіб за договорами оренди земельних ділянок або їх припинення, визнання наявності таких правовідносин щодо користування спірними земельними ділянками.

При цьому, визнання права оренди за позивачем усуне невизначеність у взаємовідносинах з відповідачем та третіми особами (фізичними особами), створить необхідні умови для реалізації законного права позивача.

Згідно статті 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

З урахуванням наведеного, способом захисту порушених прав та законних інтересів позивача є відновлення становища, яке існувало до оспорюваної державної реєстрації, шляхом визнання права оренди позивача на спірні земельні ділянки та скасування оспорюваної державної реєстрації іншого речового права.

У відповідності до пункту 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 Цивільного кодексу України, глав 27, 29, 33, 34 Цивільного кодексу України та глави 15 Господарського кодексу України, розділів III-V Земельного кодексу України:

- пов'язані із захистом права на земельні ділянки (в тому числі відновлення порушеного права третьої особи, яка на підставі рішень державних органів або органів місцевого самоврядування претендує на спірну земельну ділянку);

- що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок;

- інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Колегія суддів зазначає, що даний спір пов'язаний із захистом права на спірні земельні ділянки, виник з укладення та виконання договорів оренди землі, а тому є спором про право.

Крім того, оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про визнання його права оренди у взаємно пов'язаному зв'язку з вимогою скасування державної реєстрації, а відновити становище, яке існувало до здійснення відповідачем оспорюваної державної реєстрації, без її скасування не є можливим і не призведе до належного та ефективного захисту прав та законних інтересів позивача, беручи до уваги те, що позивач зможе ефективно захисти свої права та законні інтереси лише в разі спільного розгляду вимог про визнання права та про скасування державної реєстрації, суд першої інстанції також і з цих підстав дійшов правильного висновку про підвідомчість цього спору господарському суду.

Зазначене в повній мірі відповідає вимогам статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з практикою застосування якої, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005).

Захист права оренди позивача шляхом визнання його права оренди є необхідним у зв'язку з тим, що наслідком визнання права може бути визнання наявності або відсутності обов'язків у позивача та третіх осіб по договорам оренди земельних ділянок або їх припинення, визнання наявності таких правовідносин щодо користування спірними земельними ділянками.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ПСП «Агрофірма «Світанок» та погоджується із рішенням суду першої інстанції про їх задоволення у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агровал» на рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2015 у справі № 911/1252/15 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 04.06.2015 у справі № 911/1252/15 залишити без змін.

У задоволенні клопотання про припинення провадження у справі № 911/1252/15 відмовити.

Матеріали справи № 911/1252/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Б.В. Отрюх

А.І. Тищенко