КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 826/5251/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
У Х В А Л А
Іменем України
08 вересня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді: Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,
за участю секретаря: Присяжної Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач в особі Товариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України (правонаступником є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві) від 12 листопада 2014 року №156526552210, №156726552210, №51526551702 та від 23 січня 2015 року №7026552210.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 12 листопада 2014 року №156526552210 за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Прада Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 157 179,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 925 743,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 231 436,00 грн.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 12 листопада 2014 року №156726552210 за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Прада Україна" зменшено розмір залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 2 230 532,00 грн., у тому числі за грудень 2013 року.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 12 листопада 2014 року №51526551702 за порушення пунктів 1.2, 3.2, 3.3 наказу ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020, статті 51, пункту 70.16 статті 70, підпункту 176.2 "б", пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України ТОВ "Прада Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, а сааме: штрафну санкцію в сумі 510,00 грн.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27 жовтня 2014 року №1009/26-55-22-10/37825690 "Про результати планової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Прада Україна" (код ЄДРПОУ 37825690) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 18.10.2011 по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 18.10.2011 по 31.12.2013 р." (далі по тексту - акт перевірки).
В ході проведення перевірки було встановлено порушення ТОВ "Прада Україна" вимог: пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено зменшення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається, до податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну суму 2 230 532,00 грн., заниження суми податку на додану вартість, який підлягає, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 925 743,00 грн., в тому числі по періодам: вересень 2013 року - 211 713,00 грн., жовтень 2013 року - 714 030,00 грн.
Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17 січня 2015 року №549/10/26-15-10-05-35 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №156526552210, №156726552210 та №51526551702, водночас збільшено суму грошових зобов'язань по податковому повідомленню-рішенню від 12 листопада 2014 року №156526552210 в частині податку на додану вартість у розмірі 3 300,00 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 824,75 грн.
На підставі акта перевірки та рішення Головного управління ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 17 січня 2015 року №549/10/26-15-10-05-35, ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2015 року №702652210, згідно з яким за порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Прада Україна" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 125,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 3 300,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 825,00 грн.
Позивач заперечуючи правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача від 12 листопада 2014 року №156526552210, №156726552210 №51526551702 та від 23 січня 2015року №7026552210 звернувся до суду з позовом про визнання їх протиправними та скасування з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 44.1 статті 44 ПК України установлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України установлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.
Відповідно до п. 201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: a) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.
Пункт 201.4. статті 201 Кодексу визначає обов'язкові реквізити податкової накладної.
Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (п.201.4. ст.201 ПК України).
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст. 201 ПК України).
Згідно із п. 201.10. ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, зі змісту викладених положень податкового законодавства та змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що право платника (позивача) на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв'язку з придбанням товарів виникає, зокрема, за наявності реального здійснення операцій купівлі-продажу, тобто реального отримання товарів від контрагента та реальної сплати у зв'язку з придбанням товарів коштів, підтверджених належними доказами (первинними документами).
Між тим, предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої особи; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування.
Дослідженням матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що в період, який перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "БК Мегабуд", доказом чого є наявна в справі копія договору від 01 березня 2012 року №EUB22012000010. За умовами вказаного договору ТОВ "Прада Україна" (замовник) доручає ТОВ "БК Мегабуд" (генеральний підрядник) виконати наступні роботи: робоча документація, будівельні роботи, механічні, електричні і сантехнічні роботи, монтаж металевого каркасу стелі та освітлювального обладнання, координація робіт на об'єкті, документація та креслення стосовно готового об'єкта в приміщеннях загальною орієнтованою площею 370,5 м2, включаючи підвал, перший та антресоль першого і другий поверх, що знаходяться за адресою: 01001, Україна, м. Київ, вул. Хрещатик 15/4, у відповідності з положеннями цього договору. До даного договору надано додатки №2 та №3.
Відповідно до додаткової угоди від 01 квітня 2012 року №1 до договору підряду від 01 березня 2012 року № EUB22012000010, генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт, детально зазначених в додатку №1/1 до цієї додаткової угоди, а замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До додаткової угоди надано додаток №1/1.
Додатковою угодою від 11 липня 2012 року №2 до договору підряду від 01 березня 2012 року № EUB22012000010 сторони прийшли до спільної угоди про збільшення обсягу робіт, а сааме: генеральний підрядник бере на себе виконання робіт детально зазначених в додатку №1/2 (котрий повністю замінює додаток №1/1 додаткової угоди №1) до цієї додаткової угоди, а замовник сплачує генеральному підряднику винагороду за виконані роботи. До матеріалів справи надано додаток №1/2.
Відповідно до додаткової угоди від 12 липня 2012 року №3 генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт детально зазначених в додатку №1/3 до цієї додаткової угоди №3, та замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До цієї додаткової угоди надано додаток №1/3.
Додатковою угодою від 31 серпня 2012 року №4 до договору підряду від 01 березня 2012 року № EUB22012000010 сторони прийшли до спільної угоди про збільшення обсягу робіт, а саме генеральний підрядник бере на себе виконання додаткових робіт детально зазначених у додатках №4/1 (будівельно-оздоблювальні роботи), №4/2 (система охоронної сигналізації), №4/3 (система відеоспостереження), №4/4 (система пожежної сигналізації), №4/5 (система СКС - комп'ютерна мережа) до цієї додаткової угоди №4 до договору підряду від 01 березня 2012 року № EUB22012000010 та замовник сплачує генеральному підряднику винагороду. До цієї додаткової угоди надано до матеріалів справи додатки №4/1, 4/2, 4/3, 4/4, 4/5.
На підтвердження факту виконання укладеного сторонами правочину позивачем до суду були надані копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 31 липня 2012 року №12-06-01/01, від 31 липня 2012 року №12-06-01/02, від 31 липня 2012 року №12-06-01/03, від 31 липня 2012 року №12-06-01/04, від 31 липня 2012 року №12-06-01/05, від 31 липня 2012 року №12-06-01/06, від 31 липня 2012 року №12-06-01/07, від 31 липня 2012 року №12-06-01/08, від 31 липня 2012 року №12-06-01/09, від 31 липня 2012 року №12-06-01/10, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/10, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/11, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/12, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/13, від 31 жовтня 2012 року №12-06-01/14.
Крім того, в матеріалах справи містяться копії виписаних ТОВ "БК Мегабуд" податкових накладних від 22 березня 2012 року №13 на загальну суму 3 423 094,00 грн., у тому числі: податок на додану вартість 570 515,67 грн., від 02 квітня 2012 року №16 на загальну суму 3 423 094,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 570 515,67 грн., від 03 травня 2012 року №25 на загальну суму 1 711 547,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 285 257,83 грн., від 15 травня 2012 року №28 на загальну суму 3 512 649,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 585 441,51 грн., від 06 червня 2012 року №33 на загальну суму 1 711 547,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 285 257,83 грн., від 11 липня 2012 року №48 на загальну суму 570 515,68 грн., у тому числі податок на додану вартість 95 085,95 грн., від 18 липня 2012 року №51 на загальну суму 3 512 649,08 грн., у тому числі податок на додану вартість 585 441,51 грн., від 26 липня 2012 року №53 на загальну суму 286 437,06 грн., у тому числі податок на додану вартість 47 739,51 грн., від 17 жовтня 2012 року №86 на загальну суму 196 495,31 грн., у тому числі податок на додану вартість 32 749,22 грн., від 31 липня 2012 року №54 на загальну суму 304 710,25 грн., у тому числі податок на додану вартість 50 785,04 грн., від 31 жовтня 2012 року №88 на загальну суму3 047 710,25 грн., у тому числі податок на додану вартість 50 785,04 грн.
Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, що підтверджують платіжні доручення та виписки з банку, надані до матеріалів справи.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні послуги ним реально придбавалися та у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.
Отже, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Заперечуючи проти вимог даного позову відповідач як на підставу фіктивності господарських операцій позивача посилається на результати даних податкової звітності ТОВ "БК Мегабуд" та залучених ним контрагентів для виконання субпідрядних робіт на замовлення позивача - ТОВ "Київкапіталбуд", ТОВ "Пайнер", ТОВ "Амадео", ТОВ "КАПРО-РЕМ-БУД", ТОВ "СМТ-Будівництво", які вказують на відсутність трудових ресурсів, виробничих/обслуговуючих приміщень, ліцензій, а також не встановлено наявності у вищезазначених підприємств власного або орендованого обладнання для виконання будівельних робіт, персоналу, наявність якого обумовлюється не лише специфікою обумовлених робіт, що в свою чергу впливає на відсутність матеріальних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності та, зокрема, будівельних робіт.
За твердженням податкового органу, укладені правочини порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства та вчинені з метою ухилення від сплати податків.
Крім того, відповідач посилається на наявність постанови Господарського суду Чернігівської області від 18 серпня 2014 року у справі № 927/1221/14 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Мегабуд" (14005, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 4, код ЄДРПОУ 37332363) з наслідками, передбаченими ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та постанови Господарського суду Запорізької області від 29 липня 2013 року у справі № 908/2291/13 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київкапіталбуд" (м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 37142671), які на думку податкового органу свідчать про фіктивність господарських операцій з вказаними підприємствами, оскільки первинна бухгалтерська документація була підписана особами, які не мають безпосереднього відношення до діяльності даних підприємств.
Відповідно до змісту інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
При цьому, господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, а тому право платника ПДВ на податковий кредит може визнаватися лише у разі, якщо відповідні товари ним реально придбавалися, або ж у разі реального понесення ним витрат на таке придбання.
Як установлено під час розгляду справи, результати спірних правовідносин між позивачем та ТОВ "БК Мегабуд" належним чином відображені у податковій звітності, відповідають зареєстрованому економічному змісту діяльності як позивача, так і його контрагента. Реальність отримання за договором робіт (послуг) підтверджена також відповідними дослідженими в ході розгляду справи первинними бухгалтерськими документами.
Водночас, реальне понесення позивачем витрат на отримання робіт (послуг) від ТОВ "БК Мегабуд", який на час укладення спірного правочину виступав генеральним підрядником, підтверджено дослідженими під час розгляду справи банківськими документами та відповідними платіжними дорученнями.
Разом з тим, на підтвердження факту використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивачем до суду були надані копії договорів оренди від 08 лютого 2012 року №А-1, від 08 лютого 2012 року №В-1, від 30 листопада 2012 року №б/н для розміщення бутіка "Prada" в пасажі за адресою: Україна, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4; фотокопії процесу виконання будівельних робіт в магазині, розташованому за вищевказаною адресою; договір про надання консультаційних послуг між позивачем та "АРХПРО АГ" від 20 лютого 2012 року №EUB22012000012 та додаток до договору з копіями звітів про хід фактичного виконання робіт ТОВ "БК Мегабуд"; копія ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції серії АВ №557679, виданої ТОВ "БК Мегабуд" на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно зі статтею 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Так, на момент укладення та виконання спірного правочину контрагент позивача - ТОВ "БК Мегабуд" не був припинений у визначеному законом порядку та на час вчинення господарських взаємовідносин був наділений адміністративною процесуальною дієздатністю та зареєстрований платником ПДВ.
Відповідно до змісту рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які на підставі частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Крім того, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б ставили під сумнів цивільну правоздатність контрагента позивача ТОВ "БК Мегабуд".
При цьому, позивачем до суду було надано також копію постанови про закриття кримінального провадження, винесену старшим слідчим слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві старшим лейтенантом міліції Сидорчуком Р.А. від 25 червня 2015 року, якою було закрито кримінальне провадження № 32015100060000022 від 12 лютого 2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 212 КК України за відсутністю в діях службових осіб ТОВ "Прада Україна" складу кримінального правопорушення.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 12 листопада 2014 року №156526552210, №156726552210 та від 23 січня 2015 №7026552210.
Що стосується правомірності оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 12 листопада 2014 року №51526551702, яким ТОВ "Прада Україна" визначено суму грошового зобов'язання за платежем: з податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн., колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до пункту 176.2. статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зокрема, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування; ґ) нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно підпункту 49.18.2. пункту 49.18. статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Правила та порядок складання та подання податкових розрахунків затверджені наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку".
Так, податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу.
Відповідно до ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно із п.119.2 ст.119 ПК України, в редакції яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 12 листопада 2014 року №51526551702, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн. ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 грн.
Отже, вказаною нормою права визначено обставини, з якими законодавець пов'язує наявність податкового правопорушення, зокрема, подання податкової звітності з недостовірними відомостями або з помилками про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та/або до зміни платника податку.
В даному випадку слід виходити з того, що підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно ст.119 ПК України є встановлений факт допущення платником відповідного податкового правопорушення.
Як вбачається з акту перевірки, податковим органом було встановлено порушення позивачем вимог абз. «б» п.176.2 ст. 176 ПК України в частині не вірного відображення в I та II кварталах 2013 року ознаки доходу виплаченого фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки фізичної особи НОМЕР_1) за оренду приміщення. За твердженням податкового органу позивачем у звіті було відображено - 106 ознака «Дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування» замість ознаки доходу « 157» - «Дохід, виплачений самозайнятій особі».
Однак, відповідачем не було надано доказів того, як саме подання позивачем податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь ФОП ОСОБА_3 з помилковим (невірним) відображенням ознаки доходу вплинуло на відображення податкових зобов'язань платника податку в сторону їх збільшення чи зменшення, чи призвело до зміни платника податку.
У зв'язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що помилкове (невірне) відображенням ознаки доходу при податковому розрахунку жодним чином не вплинуло на сумарні показники сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків та суми утриманого з них податку, а тому застосування приписів п.119.2 ст.119 ПК України, на думку колегії суддів, є безпідставним.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 12 листопада 2014 року №51526551702.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик
Повний текст ухвали виготовлено - 14.09.15 р.
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Петрик І.Й.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.09.2015 |
Оприлюднено | 23.09.2015 |
Номер документу | 50676457 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Мельничук Володимир Петрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні