Рішення

від 13.08.2009 по справі 28/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/236

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  28/236

13.08.09

за позовом          закритого акціонерного товариства „Нафтохімімпекс”, м. Київ

до                    приватного підприємства „Внутрішні Інженерні Системи та Технології”, м. Київ

про                    стягнення  22 014,72 грн.

Суддя Копитова О.С.

За участю секретаря судового засідання Гергардт Т.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Закрите акціонерне товариство „Нафтохімімпекс” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства „Внутрішні Інженерні Системи та Технології” про стягнення 22 014,72 грн.  

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2009 року порушено провадження по справі № 28/236 та призначено судове засідання на 28.07.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням приватним підприємством „Внутрішні Інженерні Системи та Технології” своїх зобов'язань щодо поставки товару

При цьому позивач зазначає, що ним було перераховано відповідачу передоплату в розмірі 22 014,72 грн., однак відповідач товар не поставив, коштів не повернув. Позивач стверджує, що ним на адресу відповідача направлялась претензія з вимогою повернути кошти, однак відповідач на претензію не відповів, коштів не повернув.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання по справі, в тому числі й на адресу реєстрації, представники сторін в судове засідання не з'явилися, відповідач письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимог ухвал суду не виконав, причини неявки в судове засідання невідомі.

Справа розглядається, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 13.12.2009 року прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2007 року між закритим акціонерним товариством „Нафтохімімпекс” (надалі по тексту ЗАТ „Нафиохімімпекс”, позивач) та приватним підприємством „Внутрішні Інженерні Системи та Технології” (надалі по тексту ПП „Внутрішні Інженерні Системи та Технології”, відповідач) було досягнуто усної домовленості щодо поставки відповідачем позивачеві товару –сантехнічного обладнання, в зв'язку з чим відповідачем позивачеві для оплати товару було надано рахунок –фактури № РК-00067 від 06.11.2007 року на загальну суму 22 014,72 грн.

Матеріалами справи встановлено, що  08.11.2007 року позивач, згідно платіжного доручення № 952 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 22 014,72 грн. попередньої оплати.

Відповідач взяті на себе зобов'язання щодо поставки передбаченого рахунком –фактури товару не виконав.

21.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою в якій просив в семиденний термін виконати свої зобов'язання та передати товар.

Відповідач, згідно наявних в матеріалах справи доказів, на вимогу не відповів, товар не поставив.

22.04.2009 року позивач направив відповідачу претензію, в якій з посиланням на ст. 612 Цивільного кодексу України відмовився від договору та просив повернути кошти.

Відповідач, згідно наявних в матеріалах справи доказів, на претензію не відповів, коштів не повернув.

На дату винесення рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 014,72 грн., що підтверджується довідкою позивача за підписом генерального директора та головного бухгалтера та не спростовується наявними в  матеріалах справи  доказами.

Основні  засади господарювання  в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання  зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому  одна  сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Матеріалами справи встановлено, що сторонами фактично укладено договір поставки у спрощений спосіб.

        Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за   договором  поставки  продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку  діяльність,  зобов'язується передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

         До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві  у  строк, встановлений  договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530

цього Кодексу.

         Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю  оплатити  товар  до  його передання продавцем (попередня оплата),  покупець повинен здійснити оплату в строк,  встановлений

договором  купівлі-продажу,  а  якщо  такий  строк не встановлений договором,  - у строк, визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.

           У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

         Якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати.

Матеріалами справи встановлено, що позивач здійснив відповідачеві передоплату в розмірі 22 014,72 грн.

При цьому, 21.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з вимогою в якій просив в семиденний термін виконати свої зобов'язання та передати товар.

Відповідач, згідно наявних в матеріалах справи доказів в установлені позивачем строки товар не поставив.

Як зазначено вище, 22.04.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією  в якій, посилаючись на невиконання взятих на себе зобов'язань просив повернути кошти. Відповідач на претензію не відповів, зобов'язання не виконав, товар не поставив і кошти не повернув.

Враховуючи викладені обставини, зокрема факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 22 014,72 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідач наведених позивачем обставин не спростував, в судове засідання не з'явився, по суті позову не заперечив.

        Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства „Внутрішні Інженерні Системи та Технології” (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, 6а, кв. 59, 03062, м. Київ, пр-т Перемоги, 67, ідентифікаційний код 34730968, р/р 26002306337001 в Банку „Фінанси та кредит” в м. Києві, МФО 300937 або з іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь закритого акціонерного товариства „Нафтохімімпекс” (02140, м. Київ, вул. Б.Гмирі, 9 , ідентифікаційний код 23537671, р/р 26003012033 в КФ ХАК „Зембанк”, МФО 319081) основний борг в розмірі 22 014,72 грн. (двадцять дві тисячі чотирнадцять гривень сімдесят дві копійки), витрати на сплату державного мита в сумі 220,15 грн. (двісті двадцять гривень п'ятнадцять копійок) та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень п'ятдесят копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його складання та підписання в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                                              О.С. Копитова