Постанова

від 28.09.2009 по справі 1/151

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/151

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 28.09.2009                                                                                           № 1/151

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Корсака В.А.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача: представник не з'явився,   

від відповідача: представник не з'явився,   

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 15.05.2009

 у справі № 1/151 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Галмолторг”

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау”

 про                                                   стягнення 5312,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

 В лютого 2009 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 4 302,50 грн. – основного боргу за Договором купівлі-продажу №62.1/07 від 23.04.2007р., 509,20 грн. – пені, 430,25 грн. – штрафу, 70,20 грн. - 3% річних, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором купівлі-продажу №62.1/07 від 23.04.2007р. не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар.  

        Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2009р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись  на  порушення  господарським  судом  норм матеріального та процесуального права, неповне  встановлення  обставин, що мають  значення  для  справи.

Апелянт посилається, зокрема, на те, що місцевий суд  належним чином не дослідив обставини, які свідчать про те, що він не отримував від позивача товар на зазначену суму позову та не уповноважував осіб, підписи яких стоять на видаткових накладних, на отримання товару від позивача.  

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

         Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи та перевіривши підстави задоволення позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, колегія прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.05.2009р.- скасуванню, в позові слід відмовити з наступних підстав.

          Позивач в позовній заяві зазначає, що на виконання умов Договору купівлі-продажу №62.1/07 від 23.04.2007р. (далі – Договір) останній поставив товар відповідно до накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, на загальну суму 7 373,80грн., але відповідач всупереч умов Договору не виконав своїх зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 5 312,15 грн. (4 302,50 грн. – основного боргу, 509,20 грн. – пені, 430,25 грн. – штрафу, 70,20 грн. - 3% річних грн.).

          Згідно із п. 1.1 та 1.2 Договору продавець продає, а покупець купує товар згідно накладних, які є невід'ємними частинами цього Договору. Найменування товару, його кількість та розгорнутий асортимент, ціна за одиницю виміру, а також інші умови, вказані в накладних, які є його невід'ємними частинами.

           Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на те керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб. До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

            Порядок використання доручень регулюється наказом Мінфіну України N 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей" (зареєст. у Мін'юсті України 12.06.96 р. N 293/1318). Пунктом 2 Інструкції визначено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безоплатно тільки за довіреністю одержувача.

             Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

            Отже, виходячи з наведеного, довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено інший первинний документ - накладну-вимогу, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей.

            За приписами ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

            Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції помилково прийняв як належні докази поставки товару накладні та видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи, оскільки останні не містять даних про те, що саме на виконання зазначеного позивачем у позовній заяві Договору здійснювався продаж товару. Крім того, дані накладні, а також матеріали справи не містять довіреностей, відповідно до яких особа була б уповноважена відповідачем на отримання товару згідно з Договором купівлі-продажу №62.1/07 від 23.04.2007р.   

            Окрім того, колегія звертає увагу на те, що поданий позивачем Акт звірки від 05.02.2009р. не містить підпису представника відповідача та в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що даний Акт надсилався відповідачу для погодження (а.с.36).

             Таким чином, з огляду на встановлене, колегія суддів вважає, що є помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла внаслідок неналежного виконання умов Договору купівлі-продажу №62.1/07 від 23.04.2007р.   

             Такий  висновок місцевого суду не відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства  з огляду на вищевикладене.

            Відповідно до  ст. 32   Господарського   процесуального   кодексу   України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку  встановлює наявність чи  відсутні обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.     

            Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.      

            Доказів, які б спростовували  вище встановлені та зазначені судом обставини, позивачем не надано.      

           Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції, яким  повністю задоволені позовні вимоги, - скасуванню,  в позові слід відмовити.

      Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.      

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” на рішення Господарського суду  м. Києва  від 15.05.2009 року  задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду  м. Києва  від 15.05.2009 року у справі №1/151 скасувати.

3.          В позові  Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау”  відмовити.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Галмолторг” (79035, м.Львів, вул. Зелена, 147, код ЄДРПОУ 31215183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Мяу-Гау” (01032, м.Київ, вул. Комінтерна, 13/135, код ЄДРПОУ 34002461) державне мито за подачу апеляційної скарги у сумі 51,00 грн..  

5.          Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

6.          Матеріали справи  № 1/151  направити до Господарського суду  м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді