Постанова

від 08.10.2009 по справі 7/32-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/32-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "08" жовтня 2009 р.                                                           Справа № 7/32-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача: Шамрая Р.С. - представника за довіреністю №3281/10/10 від 16.02.2009р.,

від відповідача: Ковальчука С.В. - представника за довіреністю №108-08 від

21.10.2008р.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, м.Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "09" червня 2009 р. у справі № 7/32-09 (суддя Банасько О.О.)

за позовом Державної податкової інспекції у м.Вінниці, м.Вінниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс", м.Вінниця

про розірвання договору суборенди приміщення №181 від 28.11.2001р.,  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.06.2009р. у справі №7/32-09 в позові Державної податкової інспекції у м.Вінниці (м.Вінниця) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (м.Вінниця) про розірвання договору суборенди приміщення №181 від 28.11.2001р. відмовлено (т.4, а.с.140-141).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою (т.4, а.с.144-147), в якій просить його скасувати з наведених у скарзі підстав та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В апеляційній скарзі позивач посилається на неповне з'ясування обставин справи та порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема:

- судом не було взято до уваги той факт, що незважаючи на погодження сторонами в договорі №181 від 28.11.2001р. (з врахуванням доповнень до останнього) визначення орендної плати відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995р. з подальшими змінами і доповненнями, фактично сторонами не було досягнуто згоди з такої істотної умови договору, як орендна плата;

-  відповідно до ч.1 ст.118 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому КМУ, а згідно частини 3 названої статті Закону договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.2007 року у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми, проте, переукладення сторонами договору суборенди приміщення №181 від 28.11.2001р. на нових умовах здійснено не було;

- а тому, враховуючи підвищення балансової та ринкової вартості орендованого відповідачем майна, спричинене проведенням останнім його ремонту та переобладнання, вимога позивача про розірвання договору узгоджується з приписами ч.5 ст.180, ч.1 ст.286, ч.1 ст.284, ч.2 ст.180, ч.4 ст.188 Господарського кодексу України та ч.3 ст.762, ч.1 ст.638, ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України;

- крім того, судом першої інстанції не було застосовано до спірних правовідносин положень ч.2 ст.652 ЦК України, якими передбачено можливість розірвання договору у випадку, якщо сторони не дійшли згоди щодо приведення договору у відповідність до обставин, якими сторони керувались при укладенні договору і які істотно змінились в процесі його виконання.

Представник позивача в засіданні суду підтримав доводи апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції від 09.06.2009р. прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти новий судовий акт, яким позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу №23/02 від 23.07.2009р. (т.4, а.с.153-157) та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів апеляційної скарги, вказавши, що вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що:

- твердження позивача про те, що здійснені ТОВ "Балтекс" поліпшення об'єкта оренди є власністю держави, не узгоджується з обставинами справи, оскільки хоча за умовами пункту 5.4 договору оренди (з врахування внесених змін та доповнень) амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються в розпорядженні Орендаря і використовуються для відновлення основних фондів й поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок амортизаційних відрахувань, є власністю держави, орендоване майно на баланс ТОВ "Балтекс" не передавалося, а тому амортизація на нього не нараховувалась;

- позивач в апеляційній скарзі безпідставно посилається на необхідність застосування до спірних правовідносин положень ст.652 ЦК України, адже вказана стаття передбачає можливість розірвання договору у випадку істотної зміни обставин, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, то вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах; при цьому, за частиною 2 вказаної статті для розірвання договору в судовому порядку необхідна наявність одночасно певних умов, як-то в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона; проте жодна з наведених умов й тим більше їх сукупність не мала місця у правовідносинах, що склались між сторонами за договором №181 від 28.11.2001р.;

- крім того, вимога позивача про розірвання договору №181 від 28.11.2001р. суперечить приписам ст.ст.284,286,291 ГК України, ст.651,762,783 ЦК України, а також умовам п.10.1 договору №181 від 28.11.2001р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

28.11.2001р. між Державною податковою інспекцією у м.Вінниці (Орендарем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балтекс" (Суборендарем) було укладено договір суборенди №181 (т.1, а.с.9, т.4, а.с.12-13), відповідно до п.1.1 якого Орендар передає, а Суборендар бере у тимчасове володіння та користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 600 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Вінниця, вул.30-річчя Перемоги, 21.

Вказане приміщення здано в суборенду на підставі дозволу орендодавця - Виконкому Вінницької міської ради від 02.11.2001 року (т.1, а.с.10, т.4, а.с.11).

Відповідно до акту приймання-передачі майна від 30.11.2001р. (т.4, а.с.15) позивач передав, а відповідач - прийняв нежитлове приміщення загальною площею  600 кв.м., розташоване за адресою: м.Вінниця, вул.30-річчя Перемоги, 21.

Розпорядженням КМУ від 17.08.2002р. №453-р (т.1, а.с.16) будівлю, що розташована за адресою вул.30-річчя Перемоги, 21 було передано з власності територіальної громади м.Вінниці у державну власність з віднесенням її до сфери управління Державної податкової адміністрації.

В зв'язку з тим, що об'єкт оренди за договором суборенди №181 з 01.10.2002року було прийнято на баланс Державної податкової інспекції у м.Вінниці, то 01.10.2002р. між сторонами було підписано протокол узгодження до договору суборенди №181 від 28.11.2001р. (т.1, а.с.11, т.4, а.с.14), відповідно до якого сторони погодили, що орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ №786 від 04.10.1995р. з подальшими змінами і доповненнями і встановлюється у розмірі 760,72 грн. на місяць, ПДВ сплачується згідно чинного законодавства й щомісяця коригується на офіційний індекс інфляції, що відображається у виставлених рахунках на сплату орендної плати; крім того, ДПІ у м.Вінниці виступає Орендодавцем, а ТОВ "Балтекс" Орендарем майна за укладеним раніше договором суборенди №181 від 28.11.2001р. і який є чинним до укладення договору оренди.

01.10.2002р. до вказаного протоколу узгодження сторонами було також підписано додаток №1 (т.1, а.с.12, т.4, а.с.16), згідно якого у договір №181 від 28.11.2001р. було внесено ряд змін та доповнень, за якими визначено вартість орендованого майна (66889,00 грн.), порядок використання амортизаційних відрахувань на орендоване майно, й при цьому сторони визнали, що даний додаток є невід'ємною частиною договору  від 28.11.2001 року №181.

В подальшому, сторонами вносились зміни та доповнення до договору від 28.11.2001р. №181, зокрема, 02.02.2004р. сторонами підписано додаткову угоду №1 (т.1, а.с.13-14, т.4 а.с.17-21), а 26.02.2007р. - договір про внесення змін до договору №181 від 28.11.2001р. державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Державної податкової інспекції у м.Вінниці (т.1, а.с.15, т.4 а.с.22-24), в яких, зокрема, сторони погодили, що в оренду передано нежитлове вбудоване приміщення першого поверху будівлі готельного комплексу "Дружба" по вул.30-річчя Перемоги, 21 в м.Вінниці загальною площею 550,74 кв.м. для створення та функціонування закладу громадського харчування - ресторану й розмір орендної плати з січня 2004р. встановили в сумі 993,60грн., а з січня 2007р. - 2553,49грн., із щомісячним коригуванням на офіційний індекс інфляції, а також умови використання амортизаційних відрахувань, відшкодування поліпшень тощо.

Як встановлено судом, виходячи із умов договору від 28.11.2001р. №181 з врахуванням внесених до нього змін та доповнень, строк оренди ТОВ "Балтекс" приміщення за адресою: м.Вінниця, вул.30-річчя Перемоги, 21 складає 24 роки з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання і може бути скорочений лише за згодою сторін, тобто до 30.11.2025р. (розділ 4 договору).

Відповідно до п.10.1 договору від 28.11.2001р. №181 даний договір розірванню в односторонньому порядку не підлягає, за винятком випадків, коли одна із сторін систематично порушує умови договору і свої зобов'язання.

10.02.2009р. Державна податкова інспекція у м.Вінниці звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Балтекс" про розірвання договору суборенди приміщення №181 від 28.11.2001р. (т.1, а.с.4-8), посилаючись на те, що відповідно до ч.1 ст.118 ЗУ "Про Державний бюджет на 2007 рік" орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, при цьому, частина 3 названого Закону вказує, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.2007 року, у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми, проте, договір суборенди приміщення №181 від 28.11.2001р. на нових умовах сторонами переукладений не був; крім того, враховуючи підвищення балансової та ринкової вартості орендованого відповідачем майна, спричинене проведенням останнім його ремонту та переобладнання, посилаючись на ч.5 ст.180, ч.1 ст.286, ч.1 ст.284, ч.2 ст.180, ч.4 ст.188 Господарського кодексу України та ч.3 ст.762, ч.1 ст.638, ч.2 ст.652 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що між сторонами не узгоджена і взагалі відсутня в договорах така істотна умова договору, як орендна плата.

Як вже вказувалось в цій постанові, рішенням господарського суду Вінницької області від 09.06.2009р. (т.4, а.с.140-141) в позові було відмовлено, з чим також погоджується судова колегія апеляційного господарського суду, зважаючи на таке.

Згідно ч.1 ст.2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди може бути розірвано за погодженням  сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно абзацу другого п.4 Розділу IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

А тому, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що до спірних у даній справі правовідносин слід застосовувати норми Господарського кодексу України.

Частиною 3 ст.291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно частин 1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона  договору, яка  вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати  пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона  договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Отже, виходячи з приписів зазначеної статті, намір особи змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною й лише у випадках, коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду з відповідним позовом.

При цьому, право на подання позову виникає у сторони в разі, коли у відповідь на пропозицію змінити чи розірвати договір надійшла відповідь із відмовою або не надійшло відповіді у 20-денний строк, а в разі недотримання сторонами механізму по розірванню договору, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України (надіслання пропозиції, відсутність згоди на розірвання або ненадання відповіді протягом 20 днів), у суду відсутні підстави для розірвання договору.

Аналогічна позиція міститься й в постанові Верховного Суду України від 30.12.2008р. у справі №31/563 та постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2009р. у справі №16/90 (т.4, а.с.167-172).

Однак, в порушення приписів ст.ст.33,34 ГПК України позивачем не було надано в матеріали справи належних та допустимих доказів того, що ним у відповідності до приписів ст.188 ГК України вчинялись дії, спрямовані на розірвання договору від 28.11.2001р. №181, як то звернення з відповідною заявою до відповідача та отримання відмови останнього в розірванні договору чи відсутності відповіді протягом 20 днів з моменту одержання відповідної пропозиції.

Наявні ж в матеріалах справи листи від 04.04.2008р., від 25.03.2009р. №6535/10/01 (т.4, а.с.8), від 08.05.2008р. №10-11/244 (т.4, а.с.40) були правомірно розцінені місцевим господарським судом як пропозиція про внесення змін до договору від 28.11.2001 року №181, а не як пропозиція про його розірвання, з огляду на їх зміст та долучення до них проектів договорів.

Крім того, в письмовому поясненні від 09.06.2009р. (т.4, а.с.136) позивач підтвердив, що в листах №11938/10/01 та №11795/10/01, адресованих ТОВ "Балтекс", була викладена пропозиція про внесення змін до договору оренди від 28.11.2001р. №181 щодо збільшення розміру орендної плати.

З огляду на те, що позивачем не надсилались відповідачу пропозиції про розірвання договору, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в позові, що, як вказав суд в своєму рішенні, не позбавляє позивача на право звернутись до суду з аналогічним предметом позову при умові дотримання встановленого ст.188 Господарського кодексу України порядку розірвання договору, а отже, за наведеного, відсутня необхідність дослідження судом підстав, з якими позивач пов'язує в позові предмет спору - розірвання договору.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення господарського суду Вінницької області від 09.10.2009р. у даній справі є обґрунтованим та законним, а тому його слід залишити без змін.

Доводи ж апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м.Вінниці не є переконливими, спростовуються наведеним вище й не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 09 червня 2009 року у справі №7/32-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці, м.Вінниця - без задоволення.

2. Справу №7/32-09 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу,

3 - відповідачу,

4 - в наряд