Ухвала

від 10.09.2015 по справі 2а-11272/10/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року Справа № 876/8805/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.

суддів: Сеника Р.П., Кухтея Р.В.

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Кан-Транс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом приватного підприємства «Кан-Транс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про визнання протиправними дій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство «Кан-Транс» (далі - ПП «Кан-Транс») в листопаді 2010 року звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова та просило визнати протиправними дії ДПІ у Сихівському районі м. Львова з приводу проведення позапланової невиїзної перевірки та складення акта №2689/23-209/33981575 від 26 жовтня 2010 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Кан-Транс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платниками податків ТзОВ «Укрінвесткабель» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2008 року»; визнати протиправними висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова, викладені в акті №2689/23-209/33981575 від 26 жовтня 2010 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Кан-Транс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платниками податків ТзОВ «Укрінвесткабель» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року» щодо порушень ПП «Кан-Транс», а саме: пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року на загальну суму 6 361,00 грн.; пп. 7.2.1 та пп.7.2.3 п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4 та пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість за квітень 2008 року на загальну суму 5 089,00 грн.; визнати протиправними висновки ДПІ у Сихівському районі м. Львова, викладені в рішенні за результатами розгляду заперечень на Акт щодо порушень позивачем: п.4.11 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо завищення у ІІ кварталі 2008 року скоригованого валового доходу за рахунок відображення доходу від продажу по безтоварних операціях, в тому числі за 2 кв. 2008р. на суму 28 000,52 грн. із ТзОВ «ТД «Макфа-Л»; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення скоригованих валових витрат за ІІ квартал 2008 року по безтоварних операціях на загальну суму 25 443,52 грн. із ТзОВ «Укрінвесткабель»; пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення за квітень 2008 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 5 600,10 грн., в тому числі за операціями із ТзОВ «ТД «Макфа-Л»; пп. 7.2.1 та пп.7.2.3 п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4 та пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту по безтоварних операціях з ТзОВ «Укрінвесткабель» на суму ПДВ 5 088,70 грн., в тому числі за квітень 2008р - 5 088,70 грн.; визнати протиправними дії ДПІ у Сихівському районі м. Львова з приводу встановлення порушень ПП «Кан-Транс» порушення пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року на загальну суму 6 361,00 грн. в частині правовідносин з платником податків ТзОВ «Укрінвесткабель»; пп. 7.2.1 та пп.7.2.3 п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4 та пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість за квітень 2008р. на загальну суму 5089 грн. в частині правовідносин з платником податків ТзОВ «Укрінвесткабель»; п.4.11 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення у ІІ кварталі 2008 року скоригованого валового доходу за рахунок відображення доходу від продажу по безтоварних операціях на суму 28 000,52 грн. із ТзОВ «ТД «Макфа-Л»; п.3.1.1. ст.3 «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість від продажу товарів за безтоварними операціями на загальну суму 5600,01 грн. з ТзОВ «ТД «Макфа-Л»; п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо завищення скоригованих валових витрат за ІІ квартал 2008 року по безтоварних операціях на загальну суму 25 443,52 грн. із ТзОВ «Укрінвесткабель»; пп. 7.2.1 та пп.7.2.3 п.7.2., пп. 7.4.1, пп.7.4.4 та пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо завищення податкового кредиту за квітень 2008 року на суму 5 088,70 грн. по безтоварних операціях з ТзОВ «Укрінвесткабель».

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що податковим органом було без достатніх підстав проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Кан-Транс». За наслідками проведеної перевірки податковим органом в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність господарських правочинів та відсутність реального настання правових наслідків. Позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки висновками про нікчемність господарських зобов'язань, оскільки вважає, що всі господарські операції із контрагентами підтверджені первинними бухгалтерськими документами, оформленими без недоліків.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.03.2011 року провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправними висновків ДПІ у Сихівському районі м. Львова, викладених в акті №2689/23-209/33981575 від 26 жовтня 2010 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Кан-Транс» та визнання протиправними висновків ДПІ у Сихівському районі м.Львова, викладених в рішенні за результатами розгляду заперечень на Акт закрито.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року в справі №2а-11272/10/1370 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ПП «Кан-Транс» подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року в справі №2а-11272/10/1370 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог, апелянт, виходить з тих же мотивів, що наведені в позовній заяві.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Сихівському районі м. Львова проведено позапланову невиїзну перевірку ПП «Кан-Транс» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ТзОВ «Укрінвесткабель» за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Перевірка була проведена на підставі постанови слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Львівській області від 31 серпня 2010 року про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки, що прийнята в межах кримінальної справи №139-2548, порушеної відносно фізичних осіб за фактом умисного ухилення від сплати податків, службового підроблення, а також співучасті у фіктивному підприємництві.

Постанова слідчого є обов'язкова для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами в силу вимог ст. 114 КПК України, чинного на момент проведення перевірки.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 24.12.2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Тобто, згідно з цією правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

В той же час згідно постанови Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарантінвест-55» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у м. Южному Одеської області (далі - Інспекція) про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій, нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Проте, в заявленому позові, позивач не просить визнати незаконним наказ про проведення перевірки, а лише дії з приводу проведення перевірки та дії з приводу встановлення певних порушень, що в даному випадку не можуть нести самостійної правової кваліфікації, оскільки вчинені на виконання наказу про проведення перевірки і є результатом виконання посадовими особами відповідача своїх службових повноважень, за винятком випадків коли дії посадових осіб податкового органу по проведенню перевірки можуть отримати окрему правову кваліфікацію, якщо пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами перевірки; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Крім того колегія суддів зазначає, що порядок проведення перевірок суб'єктів господарської діяльності регулюється главою 8 Податкового кодексу України.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772), згідно з яким акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні статті 17 КАС.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Диспозиція цієї статті в контексті акту перевірки податкової інспекції передбачає оскарження дій службової особи, які пов'язані з порушенням порядку проведення перевірки, наприклад із порушенням трудового розпорядку такою особою під час проведення перевірки; дій, які полягають у перевищенні повноважень службовою особою щодо обмеження прав у можливості ознайомлення з результатами перевірки; дій щодо проведення перевірки без установлених законом підстав та/або з порушенням чинного законодавства тощо.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків чи встановлення певних порушень не можуть бути предметом розгляду у суді, оскільки відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 висновки в акті перевірки є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків чи встановлення певних порушень, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Отже, оцінюючи обставини пов'язані з складанням акта перевірки необхідно виходити з того, що обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер. Висновки, викладені у акті та встановлені порушення, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Водночас судження контролюючого органу про нікчемність окремих угод є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті перевірки не суперечить чинному законодавству. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Таким чином, предметом оскарження є дії чи бездіяльність службових осіб, якщо вони обмежують чи порушують права, свободи чи законні інтереси особи.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказані висновки та встановлені порушення зазначені в акті не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки чи встановлення порушень, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року №21-237а13.

З урахуванням наведеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому не підлягають до задоволення.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Кан-Транс» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року в справі №2а-11272/10/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді Р.П. Сеник

Р.В. Кухтей

Повний текст виготовлено 15.09.2015 року