Постанова

від 14.10.2009 по справі 38/163

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

38/163

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.10.2009                                                                                           № 38/163

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача:         Палієнко Л.І., довіреність б/н від 14.05.2009

                                Власенко В.В., довіреність б/н від 18.03.2009

від  відповідача 1:   Бондаренко П.А., довіреність б/н від 22.06.2009

від відповідача 2: Бондаренко П.А., довіреність б/н від 10.06.2009                                 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009

 у справі № 38/163 (суддя  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Рембудкомплект"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Укобудпостач"

                                                  Товариства з обмеженою відповідальністю "Укоінвестбуд"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 329883,04 грн.

 СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ :

         На  розгляд господарського суду міста Києва  передано вимоги Відкритого акціонерного товариства  „Рембудкомплект”  (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укобудпостач”  (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Укоінвестбуд” (далі-відповідач 2) про стягнення солідарно 329883,40грн.,    з  яких 236903,60грн. основного боргу, 4024,12грн. пені, 78888,90грн. інфляційних нарахувань та 10066,78 грн. 3% річних.

Рішенням   господарського суду міста Києва від 28.05.2009  позовні вимоги задоволено  повністю,  стягнуто  солідарно з відповідача 1 та відповідача 2  на користь позивача основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 315792,50грн., пеню в розмірі 4024,12грн., 3% річних в розмірі 10066,78грн., державне мито в сумі 3298,84грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 118,00грн.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на неналежному виконанні  відповідачем 1  своїх зобов'язань  щодо  оплати за отриману від позивача  продукцію та  наявності договору поруки, відповідно до якого у   відповідач 2  відповідає за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникають  з укладеного між відповідачем 1 та позивачем договору поставки, а саме щодо оплати  поставленої позивачем продукції.

Посилаючись на те, що рішення  суду прийнято з порушенням норм матеріального та  процесуального права при  неповному з'ясуванні судом всіх обставин справи, відповідач 1 звернувся до суду з   апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення в частині  стягнення солідарно з відповідача 1 та відповідача 2  78899,90грн. інфляційних витрат, 4024,12грн. пені, 10066,78грн. трьох процентів річних та прийняти нове рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги,   відповідач 1 посилається на  те, що з моменту  підписання між позивачем  та відповідачем 1 договору поруки  (24.10.2008) у відповідача 1 відсутні будь-які зобов'язання  перед позивачем, оскільки  відповідач 2 відповідає перед позивачем   за виконання  відповідачем 1 зобов'язань  щодо оплати поставленої продукції за договором  поставки.

В процесі розгляду справи Київським апеляційним господарським судом, відповідачем 1 були подані додаткові пояснення до апеляційної скарги, відповідно до яких останній просив суд  припинити провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), оскільки  позивачем не було подано рахунки, як  підставу для оплати  за отриманий товар, отже відсутня  підстава для нарахування боргу за договором поставки. Крім того, відповідач 1 зазначив про те, що  договір поруки регулює лише відносини  між позивачем та відповідачем 2 у період з 24.10.2008 до 31.12.2008, а у зазначений період заборгованість відповідача 1 перед позивачем не виникала, отже відповідач 2 є неналежним відповідачем у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 (колегія  у складі: Смірнова Л.Г. – головуюча, Пашкіна С.А.,  Тищенко О.В.)  було відновлено  пропущений строк подання апеляційних скарг, апеляційні скарги прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 02.09.2009.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2009 №01-23/1/1, у зв'язку з зайнятістю  судді Пашкіної С.А. в іншому судовому  процесі, розгляд апеляційних скарг у даній справі доручено здійснювати колегії у складі: Смірнова Л.Г.-головуюча, Алданова С.О., Тищенко О.В.

В порядку приписів статті 77 ГПК України, у судовому засіданні  02.09.2009  було оголошено перерву до 23.09.2009, у судовому засіданні 23.09.2009 було оголошено перерву до 14.10.2009.

У судове засідання 14.10.2009  з'явилися представники сторін. Представник відповідача 1 повністю підтримав доводи,   викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача 2 також підтримав апеляційну скаргу відповідача 1, проте, письмово та нормативно обґрунтованих пояснень щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі відповідача 1, суду не надав.

Представники  позивача  проти апеляційної скарги  відповідача 1 заперечили в повному обсязі, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду.

У наданому суду   відзиві  на апеляційну скаргу позивач зазначив, що   звертаючись з апеляційною скаргою, відповідач 1 фактично  звернувся за захистом  прав відповідача 2. Проте, укладення договору поруки не звільняє відповідача 1 від виконання взятих на себе зобов'язань та не звільняє його  від відповідальності   за невиконання зобов'язання перед позивачем,  а  оскільки інше не було встановлено договором поруки, відповідачі є солідарними  боржниками.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний  доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення  місцевого господарського суду у повному обсязі.

 Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

 15.01.2007  між  позивачем та відповідачем 1     був укладений договір поставки №1501/1 (далі-договір), відповідно до якого позивач зобов'язався виготовляти та систематично поставляти і передавати у власність відповідача 1 певну продукцію, а відповідач 1 зобов'язався приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату на умовах даного договору.

Відповідно до пункту 1.2. вказаного договору  предметом поставки є наступна продукція: бетонні суміші важкого бетону, готові до використання. Поставка товару здійснюється партіями. Партією вважається кількість товару, що поставляється за однією товарно-транспортною накладною. Обсяг (кількість) та асортимент (номенклатура) продукції передбачаються у протоколах погодження, які додаються до даного договору (пункт 2.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1. договору сторонами визначеною датою кожної окремої партії товару вважається дата підписання товарно-транспортної накладної представниками сторін, яким надані відповідні повноваження.

Згідно пункту 5.1. договору відповідач 1 оплачує поставлену позивачем продукцію за ціною, передбаченою у протоколах, які додаються до даного договору.

Розділом 6 договору сторони погодили порядок розрахунків, відповідно до якого розрахунки за кожну поставлену партію продукції здійснюються в безготівковому порядку шляхом передплати згідно рахунків позивача. За домовленістю сторін можлива відстрочка платежу до кінця календарного місяця. Форма розрахунків: платіжне доручення. Датою оплати відповідачем 1 отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок позивача.

Відповідно до пункту 7.1.  договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2007. У випадку, якщо жодна із сторін не заявить  про намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

Згідно пункту 8.3. договору відповідач несе відповідальність за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені у розмірі 0,5% від неперечисленої суми за кожен календарний день прострочки платежу та не звільняється від виконання зобов'язань за даним договором.

На виконання умов вказаного договору позивач поставив, а відповідач 1 прийняв товар на загальну суму 1770093,96грн., що підтверджується видатковими накладними та довіреностями,  копії яких залучено до матеріалів справи.

Відповідач 1 частково оплатив отриманий товар в сумі 1533190,36грн., що підтверджується банківськими виписками. Отже, заборгованість відповідача 1 перед позивачем за отриманий товар становить 236903,60грн.

25.11.2008 позивач направив відповідачу 1 претензію з вимогою оплатити вартість отриманого товару в сумі 261405,76 грн., проте відповідач 1 залишив претензію позивача без відповіді та без задоволення.   

24.10.2008 між позивачем та відповідачем 2 був укладений договір поруки №5-В (далі-договір поруки), відповідно до якого відповідач 2 зобов'язується відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникають з договору поставки №1501/1, укладеного між позивачем та відповідачем 1 від 15.01.2007, а саме щодо оплати поставленої (проданої) позивачем продукції.

Відповідно до пункту 2.1. договору поруки відповідач 2 зобов'язується відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язання по оплаті поставленої (проданої) продукції відповідно до умов договору поставки.

Згідно пункту 2.2. договору поруки  передбачена пунктом 2.1. відповідальність відповідача 2 наступає у випадку, якщо відповідач 1 прострочить оплату по договору поставки (в цілому або по будь-якій із окремих поставок).

Відповідно до пункту 2.3. договору поруки відповідач 1 та відповідач 2 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

           25.12.2008  позивач направив відповідачу 2 вимогу №236 про сплату заборгованості за договором поруки в сумі 261405,76 грн., проте відповідач 2  вимогу позивача залишив без відповіді та без задоволення.

           У зв'язку з вищезазначеним, позивач звернувся до суду з даним  позовом.

 Згідно  частини першої,  пункту  першого  частини другої статті  11 Цивільного кодексу  України  (далі-ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

 Частинами 1, 3 та 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

 Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

  Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов‘язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

  Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі-ГК України). Так, відповідно до частини  1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

   Згідно зі статтею  525 ЦК України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

   Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

    Згідно частини першої статті  530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

    Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті  612 ЦК України).

 Згідно  статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до пункту  8.3. договору поставки  відповідач 1 несе відповідальність за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені у розмірі 0,5% від неперечисленої суми за кожен календарний день прострочки платежу та не звільняється від виконання зобов'язань за даним договором.

Відповідно до приписів статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

  Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами  виходячи з того, хто посилається на певні  обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень,   це стосується і  відповідачів, які повинні були довести факт відсутності заборгованості  перед позивачем на момент вирішення спору.

Оскільки   вищезазначених доказів суду не надано,  Київський апеляційний господарський суд  погоджується  з висновком   місцевого господарського суду щодо обґрунтованості  позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 236903,60грн., пені у розмірі  4024,12грн.  та 3% річних в сумі 10066,78 грн. Проте,  судовою колегією здійснено перерахунок розміру інфляційних нарахувань у період з  листопада 2007 року  по лютий 2009 року та встановлено, що  позивачем  при зверненні до суду  допущено   арифметичну помилку, в зв'язку з чим  невірно визначено розмір  інфляційних нарахувань у розмірі  78888,90грн. За уточненим розрахунком суду, розмір інфляційних нарахувань, за визначений позивачем у позовній заяві період (з  листопада 2007 року  по лютий 2009 року),  становить 74150,83грн.

За таких обставин,  позовні вимоги в частині інфляційних  нарахувань підлягають задоволенню у розмірі 74150,83грн..

Враховуючи вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд вважає за необхідне змінити рішення місцевого господарського суду в частині основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та судових витрат. В іншій частині, судова колегія вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства та не вбачає підстав для його скасування чи зміни.

При цьому, судовою колегією  критично оцінено посилання відповідача 1  на  відсутність у нього будь-яких зобов'язань перед  позивачем, у зв'язку з тим, що між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки, оскільки  згідно приписів статті 554 ЦК України  у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, а відповідно до пункту 2.1 договору поруки відповідач 2 зобов'язується відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань, що виникають з договору поставки №1501/1, укладеного між позивачем та відповідачем 1 від 15.01.2007, а саме щодо оплати поставленої (проданої) позивачем продукції.

Судовою колегію також відхиляються посилання відповідача 1 на відсутність виставлених позивачем рахунків, як на підставу твердження про відсутність зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриману продукцію,  оскільки  умовами договору поставки  передбачена попередня оплата  за кожну партію товару. Відповідно  інфляційні витрати, три проценти річних та пеню від простроченої суми заборгованості слід  нараховувати  з моменту фактичного  прийняття продукції відповідачем 1, що відповідає положенням статей 693 та 538 ЦК України.

Щодо вимог  відповідача 1 на  необхідність  припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України слід зазначити, що відповідачем 1 не доведено належними засобами доказування, що на момент розгляду справи  між сторонами  врегульовано спір, а отже у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі   на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України.

          Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до  приписів статті 49 ГПК України.

        Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу  Товариства  з обмеженою відповідальністю „Укобудпостач” задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 28.05.2009  у справі  №38/163 в  частині стягнення  основного боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції та судових витрат  змінити.

3.           Пункт другий резолютивної частини  викласти у наступній редакції:

„Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „ Укобудпостач” (02140, м. Київ, вул. Л.Руденко, 6-А; код 33993753) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Укоінвестбуд”(02140, м. Київ, вул. Л.Руденко, 6-А; код 25637276) на користь Відкритого акціонерного товариства “Рембудкомплект” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 15; код 03327836) основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 311054  (триста одинадцять  тисяч п'ятдесят чотири) грн. 43 коп., пеню в розмірі 4024  (чотири тисячі двадцять чотири) грн. 12 коп., 3% річних в розмірі 10066 (десять тисяч шістдесят шість) грн. 78 коп., державне мито в сумі 3251 (три тисячі двісті п'ятдесят одну) грн. 45 коп. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в розмірі 116 (сто шістнадцять) грн. 30 коп. ”

4.          В іншій частині  рішення  господарського суду міста Києва від 28.05.2009  у справі  №38/163 залишити без змін.

5.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Рембудкомплект” (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 15; код 03327836) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ Укобудпостач” (02140, м. Київ, вул. Л.Руденко, 6-А; код 33993753) 11(одинадцять)87коп. державного мита за  розгляд даної справи в апеляційному порядку.

6. Видачу наказів на виконання  даної постанови  доручити  господарському суду міста Києва.

7.   Матеріали справи №38/163 повернути  до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 20.10.09 (відправлено)